Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 33-167 2009 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.07.2009. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<head>
<meta http-equiv=Content-Type content="text/html; charset=utf-8">
<meta name=ProgId content=Word.Document>
<meta name=Generator content="Microsoft Word 11">
<meta name=Originator content="Microsoft Word 11">
<link rel=File-List href="10005775200.files/filelist.xml">
<title>П О С Т А Н О В А </title>

<style>

</style>

</head>

П О С Т А Н О В А <o:p></o:p>

іменем
України <o:p></o:p>

9
липня 2009 року                                                                                                                  
м. Рівне                                                                                                                        
<o:p></o:p>

Суддя судової палати в кримінальних
справах Апеляційного суду Рівненської області 
Коробов О.К., <o:p></o:p>

захисника    ОСОБА_1, <o:p></o:p>

у відкритому  судовому 
засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на  постанову 
судді  Рівненського міського суду
від 3 червня  2009 року. <o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

ОСОБА_2, який народився 
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель села Мізоч Здолбунівського району  Рівненської області (в постанові зазначене
тимчасове місце проживання в м. Рівному), не одружений,  студент Рівненського державного гуманітарного
університету, громадянин України, <o:p></o:p>

-
притягнутий до  адміністративної
відповідальності за ст. 185 КУпАП   з
накладенням стягнення у виді штрафу в 170 гривень. <o:p></o:p>

Як 
зазначено в постанові судді, ОСОБА_2 3 червня 2008 року о 14 годині  35 хвилин в кабінеті № 49 Рівненського
міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській
області <o:p></o:p>

•   ображав
працівників міліції нецензурною лайкою, <o:p></o:p>

•   вчинив
шарпанину, <o:p></o:p>

•   не виконував
законні вимоги працівників міліції про припинення порушення. <o:p></o:p>

В постанові зазначено, що вина ОСОБА_2 доводиться  протоколом про адміністративне
правопорушення, іншими матеріалами справи ( якими саме не зазначено). <o:p></o:p>

В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить скасувати постанову судді за
відсутністю правопорушення. При цьому апелянт повідомляє, що він був 3  червня 2009 року  повісткою, підписаною працівником міліції
ОСОБА_3, викликаний для допиту з приводу продажі ним знайденого телефону.  При допиті в міліції,  стверджує ОСОБА_2, йому працівники стали
погрожувати вчинити щодо нього винятково цинічні дії, вимагаючи зізнання у
вчиненні крадіжки, потім повалили на підлогу, били коліном в голову, в ділянку
грудної клітини, по вухах. <o:p></o:p>

З приводу побиття в міліції ОСОБА_2 звернувся з заявою
до прокуратури і був оглянутий судово-медичним експертом . <o:p></o:p>

В міліції  ж був складений протокол про вчинення
ним  непокори  вимозі 
працівнику міліції. За цим протоколом він був того ж дня оштрафований
суддею. <o:p></o:p>

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2  підтримав апеляцію і показав, що  3 червня 2009 року був викликаний
повісткою  до Рівненського міського
відділу внутрішніх справи в кабінет № 49. Повістка (а не запрошення) була
підписана  оперуповноваженим ОСОБА_3. Цю
повістку в міліції від нього відібрали. В кабінет № 49 він зайшов о 13 годині
20 хвилин. Там перебувало 4 співробітника міліції. Як зараз він знає, це були
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і четвертий - прізвища якого він не знає.      Йому повідомили, що його обвинувачують в
крадіжці телефону і стали вимагати написати власноручно визнавальні показання.
Він пояснив, що телефон не викрадав, а знайшов. Відмовився  давати показання, на яких настоювали
працівники міліції. Тоді ОСОБА_4 став бити його по вухах, інший
співробітник  погрожував напоїти сечою,
збили з ніг, ОСОБА_5 вдарив  ногою по
тілу, били інші працівники міліції. Такий допит з застосуванням насильства
продовжувався  біля трьох годин. Під час
побиття в нього від болю вирвався нецензурний вираз. Тоді йому ще й наділи  наручники на руки. Біля  17 години 
ці працівники міліції вивели його з закутими в наручники руками до
коридору, щоб вести  до суду. В коридорі
мати, котра чекала його ці три години, 
побачила його побитим та закутим в наручники. Вона пішла скаржитись до
заступника начальника міліції,  який дав
команду зняти наручники. Біля 17 години його доставили в суд де суддя довго не
вислуховуючи його і не допитавши працівників міліції наклав на нього
стягнення.  Із заявою про застосування до
нього насильства в міліції він наступного дня звернувся до прокуратури міста.
За направленням від прокурора пройшов обстеження у судово-медичного експерта.
Постанову помічника прокурора міста про відмову в порушенні кримінальної справи
оскаржив до міського суду. <o:p></o:p>

Ознайомившись із змістом апеляційної
скарги,  заслухавши прохання особи, яка
її подала, доводи його захисника, 
допитавши свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи про
адміністративний проступок,  суд вважає,
що апеляційна скарга підлягає задоволенню. <o:p></o:p>

Як  визначає ст.
245 КУпАП, завданням провадження про адміністративне правопорушення є
своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи . Ця
вимога закону по даній справі  була  істотно порушена. <o:p></o:p>

Версія  події, яка
була викладена ОСОБА_2, судом першої інстанції взагалі не перевірялась. Суд не
обґрунтовуючи свої висновки  посиланнями
на докази.  Не спростовуючи  версію 
про  нанесення тілесних ушкоджень
ОСОБА_2 працівниками міліції, не чекаючи належного ефективного розслідування
заяви про незаконні дії працівників міліції, суд визнав його винним і наклав
стягнення. <o:p></o:p>

Судом не дано оцінки тій обставин, що будучи викликаним
до міліції ОСОБА_2 вийшов із її службового приміщення з тілесними ушкодженнями.
Як зазначено в постанові  помічника
прокурора міста Рівного ОСОБА_7 в акті судовомедичного дослідження № 1014 від 4
червня 2009 року, у ОСОБА_2 виявлені легкі 
тілесні ушкодження у вигляді крововиливів  обох вушних раковинах, на лобі, на правій
підключневій ділянці . <o:p></o:p>

У   засіданні 
апеляційного суду  достатніх доказів
для спростування версії подій, викладеній ОСОБА_2 теж не встановлено. <o:p></o:p>

Свідок ОСОБА_4
пояснив, що вимушений був складати протокол про   адміністративне правопорушення, тому, що
викликаний його колегою ОСОБА_2 виражався нецензурними словами, відмовлявся
давати показання, наносив сам собі 
тілесні ушкодження.  Наручники на
ОСОБА_2 надівав він з власної ініціативи. Чому ОСОБА_2 був викликаний до
міліції повісткою а не був запрошений, не знає, хоча  кримінальної справи в його  провадженні та   провадженні його колег, які з ним працюють в
одній кімнаті, не було.  Взагалі чи була
порушена кримінальна справа  на час
3  червня 2009 року йому невідомо.
Припускає, що на той час кримінальна справа по крадіжці мобільного телефону
порушена не була. Судових доручень від слідчого 
про виклик та допит  ОСОБА_2 не
було. Це ж показав свідок  ОСОБА_2. Він
ще доповнив, що ОСОБА_2 пояснював, що лікується у психіатра. Обидва свідки -
працівники міліції заперечують, що застосовували насильство до ОСОБА_2  Офіційно вони його не затримували, однак в
наручниках він перебував  майже до 17
години, допоки його не вивели для 
доставляння до суду. Наручники зняли за вказівкою керівництва. Чому  ОСОБА_2 не був опитаний за його згодою
, як передбачає ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”,
чому не був попереджений про право не свідчити проти себе , чому не
був зразу відпущений після незгоди давати пояснення , свідки не змогли
зрозуміло пояснити. Їх пояснення звелись до тверджень, ОСОБА_2 „себе погано
поводив”, а тому його тримали в 
кабінеті  майже до 17 години. <o:p></o:p>

Враховуючи 
положення статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і
здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні
найвищою соціальною цінністю, положення статті 3 „Конвенції    про захист прав людини та основних свобод”
про заборону  катування  або нелюдського чи такого, що принижує
гідність, поводження враховуючи судову практику Європейського суду з прав
людини, органи прокуратури були зобов'язані провести ретельне розслідування
заяви ОСОБА_2 про його побиття працівниками міліції в  службовому приміщенні Рівненського міського
відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області.
Без такого ретельного розслідування і 
належного спростування     версії подій, викладеній ОСОБА_2, суд не мав
права накладати стягнення, порушуючи засади об'єктивності і всебічності
дослідження обставин справи. <o:p></o:p>

„ …взяті у
сукупності свідчення медиків, показання самого заявника та факт, що його
тримали у поліцейському відділку … давали підстави для підозри, що заявник
справді міг зазнати шкоди від дій поліцейських. <o:p></o:p>

…Суд вкотре зазначив, що у випадках, коли особа заявляє
про те, що вона потерпіла від брутальних дій поліції чи інших осіб, що
перебувають на державній службі, тобто стверджує про порушення ст. З Конвенції,
органи влади зобов'язані провести ефективне розслідування , у результаті
якого було б встановлено винних і притягнуто їх до відповідальності. <o:p></o:p>

……недолік розслідування справи позбавив заявника
можливості оспорити версію подій, викладену поліцейськими. <o:p></o:p>

Зважаючи на зазначені обставини, що свідчать про
відсутність належного та ефективного розслідування, Суд постановив, що мало
місце порушення ст. З Конвенції”. <o:p></o:p>

По заяві ОСОБА_2 теж не було проведено прокуратурою
ефективного розслідування.  Оцінюючи
надану заступником прокурора міста Рівного постанову про відмову в порушення
кримінальної справи суд зважає на наступне: <o:p></o:p>

Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за
заявою ОСОБА_2 виніс 15 червня 2009 року помічник прокурора міста Рівного
ОСОБА_7 Строки розгляду заяви, передбачені ст. 97 КПК України, були
порушені.  ОСОБА_7 не є органом
досудового слідства (слідчим) і не є прокурором, який за Законом „Про
прокуратуру” і своїми службовими повноваженнями здійснює нагляд за органами
дізнання. При цьому доводів про те, що при винесенні постанови він діяв в межах
своєї компетенції цей помічник прокурора не виклав. Його постанова  ґрунтується лише  на запереченні працівника міліції ОСОБА_3а
К.У. та посиланні на  постанову судді
Долі В.А., яка не вступила в законну силу. Помічник прокурора, замість
з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення кримінальної справи зробив
без проведення розслідування висновок про відсутність складу злочину, що,
вочевидь, неможливо без встановлення, дослідження і оцінки доказів. Помічник
прокурора виходив з безпідставної презумпції, що  особа, яка вийшла з міліції з  тілесними ушкодженнями, сама собі нанесла ці
пошкодження.  Між тим, Європейський суд з
прав людини в рішенні по справі ?лтай проти Туреччини”  вказав: у слід нагадати, що у випадку коли
всі факти, про які йде мова, становлять виключну сферу обізнаності органів
влади, як це має місце у справі  щодо
осіб, які перебувають під контролем таких органів, версія скаржника є основним
чинником визнання причин  тілесних
ушкоджень. Таким чином органи влади повинні перевірити достовірність тверджень
про погане поводження, співставивши  результати
медичного обстеження  з версією
скаржника”. Така вимога стосується і заяви ОСОБА_2, оскільки в момент
спричинення йому тілесних ушкоджень він перебував в службовому кабінеті
міліції, тобто під контролем  працівників
міліції, які його допитували, на нього надівались наручники. Працівник
прокуратури не зважив, що для доведення факту самонанесення тілесних ушкоджень
необхідні спеціальні медичні знання, а судово-медична експертиза може бути
проведена лише після порушення кримінальної справи. Не дана прокуратурою
оцінка  застосуванню до ОСОБА_2
наручників і тримання його в кабінеті в наручниках тривалий час без оформлення
протоколу про затримання. <o:p></o:p>

За відсутності ефективного розслідування обставин
нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2  не
може бути  відкинута його версія і
прийнята за достовірну версія працівників міліції і помічника прокурора, -
що   зайшовши в службовий кабінет міліції
цей студент  став безпричинно ображати нецензурними
словами працівників міліції, шарпати їх, 
став сам себе бити і самоспричиняти тілесні ушкодження. <o:p></o:p>

Крім того, викладення в протоколі про адмінпорушення і в
постанові судді суті правопорушення не відповідає диспозиції статті 185 КУпАП.
В  вказаній статті йдеться про злісну
непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції при виконанні ним
службових обов'язків.   В  протоколі складеному ОСОБА_4 та в постанові ж
судді не йдеться про злісність 
непокори, про якусь конкретну законну 
вимогу якогось конкретного працівника міліції, пов'язану з його
службовими обов'язками.  Дії ж по образі
працівників міліції, застосуванню до них ?арпанини” не входять  до об'єктивної сторони правопорушення,
передбаченого ст. 185 КУпАП. <o:p></o:p>

Оперуповноважений міліції ОСОБА_4 невідповідність
викладення ним суті правопорушення в протоколі 
про адміністративне правопорушення змісту диспозиції статті 185
КУпАП  пояснив тим, що він не знає,
що  при викладенні суті правопорушення
необхідно було зазначити  не про  образу працівників міліції, не  про застосування до них насильства
(шарпанину), не про вчинення просто непокори, а про вчинення саме злісної непокори  конкретному законному розпорядженню  або конкретній вимозі  працівника міліції при виконанні ним
службових обов'язків. Юридичної освіти він не має,  будь-якої професійної підготовки з юридичних
питань не отримав, має лише технічну освіту. Заявив, що не знає якими законами
та іншими нормативними актами він має керуватись в своїй діяльності. Складати
протоколи про адміністративні правопорушення навчився працюючи  дільничним інспектором міліції.  Вважав себе здатним скласти протокол, бо
жоден суддя при розгляді  складених ним
протоколів не робив йому зауважень про те, що 
викладення суті  правопорушення
має відповідати певній статті  КУпАП. <o:p></o:p>

На підставі
наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП , <o:p></o:p>

п о с т а н о в и в : <o:p></o:p>

Постанову 
судді  Рівненського міського суду
від 3 червня  2009 року про притягнення
ОСОБА_2 до  адміністративної
відповідальності за ст. 185 КУпАП  
скасувати, а  справу - закрити за
відсутності події правопорушення. <o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

Постанова апеляційного суду набирає законної сили
негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. <o:p></o:p>

Суддя                                             
О.К.Коробов         <o:p></o:p>

</div>

</body>

</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...