Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 180/947/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2014.

Результат оскарження 23.10.2014 Апеляційний суд Дніпропетровської області: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		180/947/13-к
		 
		 
		ВИРОК
		ИМЕНЕМ УКРАИНЫ 
		 
		 
		 
		 
		08.05.2014 м. Марганець
		 
		Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі : 
		головуючої  ОСОБА_1 
		при секретарі  ОСОБА_2 
		за участю прокурора  ОСОБА_3 
		захисників  ОСОБА_4 
		 Богдан ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполе Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера МВС України, раніше не судимого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Пологи Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, мешкає за адресою:  
		 
		 
		 
		АДРЕСА_2 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України,
		 
		ОСОБА_8  15.04.1968 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Пологи Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера МВС України, раніше не судимого, працює начальником охорони ПП «Політехніка», мешкає за адресою: АДРЕСА_3 
		 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, -
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		11 березня 2003 року наказом № 51 о/с по УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_8 призначений для проходження служби в органах внутрішніх справ на посаду заступника начальника відділення карного розшуку Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області.
		 
		13 лютого 2001 року наказом № 49 о/с по УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_7 призначений для проходження служби в органах внутрішніх справ на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області.
		 
		07 серпня 2000 року наказом № 246 о/с по УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_6 призначений для проходження служби в органах внутрішніх справ на посаду першого заступника начальника відділу  начальника кримінальної міліції Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області.
		 
		Підсудні ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , відповідно до Закону України «Про міліцію» та своїх посадових інструкцій являлись службовими особами і представниками влади.
		 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона і забезпечення громадського порядку, виявлення і розкриття кримінальних правопорушень, розшук осіб, що їх скоїли.
		 
		Статтею 10 даного Закону передбачені основні обов`язки міліції, а саме: забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, вживання з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством, прийняття і реєстрація заяв та повідомлень про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасне прийняття по них рішення, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень вжиття в межах своєї компетенції заходів до їх усунення, участь у правовому вихованні населення, проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень.
		 
		Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або посадових осіб із заявами або повідомленнями про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
		 
		Таким чином, підсудні ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 являлись представниками державного органу виконавчої влади, чиї законні вимоги були обов`язковими для виконання громадянами і посадовими особами і були зобов`язані забезпечувати безпеку громадян, виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукові заходи, передбачені чинним законодавством, тобто здійснювати функції представника влади.
		 
		Однак, підсудні ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 використали надані ним чинним законодавством владні повноваження для вчинення злочинів.
		 
		25 вересня 2004 року, близько 15-00 год., в огороді домоволодіння АДРЕСА_4 знайдено труп неповнолітньої  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 з ознаками насильницької смерті. По даному факту в цей же день прокуратурою Запорізької області порушена кримінальна справа № 250428 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		 
		26 вересня 2004 року, приблизно о 12-13 годин, в ході перевірки осіб, можливо причетних до вчинення вказаного злочину, в АДРЕСА_5 , для дачі пояснень було доставлено мешканця с. Пологи ОСОБА_10 , який заявив про свою непричетність до вчинення зґвалтування та вбивства ОСОБА_9 . Не дивлячись на це, підсудний ОСОБА_7 , з метою спонукання ОСОБА_10 під фізичним та психічним впливом до самообмови у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, не маючи фактичних даних щодо причетності ОСОБА_10 до вчинення злочину, 26 вересня 2004 року, використовуючи незаконні методи проведення дізнання, які виразилися у застосуванні до ОСОБА_10 катування у вигляді фізичного насильства, яке виразилося у нанесенні останньому не менше 3-х ударів руками в область обличчя, чим заподіяв сильного фізичного болю. 
		 
		27 вересня 2004 року, в ході перевірки осіб, можливо причетних до вчинення вказаного злочину, в прокуратуру Пологівського району в Запорізькій області, що розташована в АДРЕСА_6 , для дачі пояснень було доставлено мешканця с. Пологи ОСОБА_11 , який в ході допиту в якості свідка заявив про свою непричетність до вчинення зґвалтування та вбивства ОСОБА_9 . Після цього  ОСОБА_11 був відпущений додому.
		 
		Не перевіряючи показів ОСОБА_11 і не маючи фактичних даних щодо його причетності до вчинення даного злочину, у підсудних ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 виник злочинний намір, спрямований на спонукання  ОСОБА_11 під фізичним та психічним впливом до самообмови у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 .
		 
		З цією метою, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , направленої на спонукання ОСОБА_11 до самообмови у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 , діючи умисно, явно виходячи за межі наданих їм прав і повноважень, 1 жовтня 2004 року близько 17-00 годин, застосовуючи без передбачених на те законних підстав фізичне насильство, яке виразилося у тому, що ОСОБА_7 схопив ОСОБА_11 за волосся і нахилив до сидіння автомобіля, чим завдав фізичного болю, і незаконно застосовуючи спеціальний засіб  наручники, тим самим позбавивши ОСОБА_11 вільного пересування, доставили останнього в приміщення Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області, розташованого за адресою: м. Пологи, вул.. Жовтнева,61. Там ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , явно виходячи за межі наданих їм прав і повноважень, використовуючи незаконні методи проведення дізнання, які виразилися у застосуванні до ОСОБА_11 психічного насильства у вигляді погрози застосування фізичного болю, спонукали останнього до самообмови у вчиненні злочину, однак ОСОБА_11 продовжував стверджувати про свою непричетність до вбивства.
		 
		Не домігшись від ОСОБА_11 зізнання, його з приміщення Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області перевели в приміщення УКР Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області, розташоване по вул.. Матросова, 29 в м. Пологи. Там підсудний ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з підсудними ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , реалізуючи раніше досягнутий злочинний намір, направлений на отримання від  ОСОБА_11 зізнання у вчиненні злочину, якого він не скоював, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, умисно, протиправно, використовуючи незаконні методи проведення дізнання, які виразилися у застосуванні до ОСОБА_11 фізичного насильства, а саме: катування, нанесення ОСОБА_11 ударів руками і ногами в область голови, тулубу і кінцівок, заподіявши останньому сильного фізичного болю. Після цього, ОСОБА_7 діючи разом з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, поваливши ОСОБА_11 на підлогу, зверху нього поставив табурет, через ніжки якого виламував руки ОСОБА_11 в різні сторони, виламував пальці рук, надівав на обличчя протигаз і через отвір пускав дим цигарок, наносив удари наповненою водою пластиковою пляшкою по голові, застібував руки ОСОБА_11 в наручники за спиною і піднімав вверх від полу. 
		 
		Під час застосування до ОСОБА_11 катування підсудним ОСОБА_7 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, в кабінеті знаходились і спостерігали за цим процесом підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які, реалізуючи раніше досягнутий злочинний намір, направлений на отримання від  ОСОБА_11 зізнання у вчиненні злочину, якого він не скоював, явно виходячи за межі наданих їм прав і повноважень, використовуючи незаконні методи слідства, які виразилися у застосуванні щодо ОСОБА_11 психічного впливу, а саме - спонукали останнього до самообмови шляхом погроз в разі відмови довести його до інвалідності або смерті.
		 
		Не дивлячись на відмову ОСОБА_11 вчинити дії, що суперечать його волі, підсудні  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 продовжували заподіювати  ОСОБА_11 мучення та моральні страждання, які виразились у позбавленні його в ніч з 1 жовтня 2004 року на 2 жовтня 2004 року сну, їжі, незаконно його утримували в приміщенні відділу, примушували писати явку з повинною про злочин, якого він не вчиняв.
		 
		Катування  ОСОБА_11 продовжувалось приблизно з 18 годин 01 жовтня 2004 року до ранку 02 жовтня 2004 року до тих пір, поки ОСОБА_11 , будучи не в змозі далі витримувати сильний фізичний біль і моральні страждання, не заявив про свою згоду визнати себе винним у вбивстві неповнолітньої ОСОБА_9 і погодився написати явку з повинною.
		 
		02 жовтня 2004 року, близько 9-00 годин, підсудний ОСОБА_8 , знаходячись у службовому кабінеті приміщення Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області, надиктував ОСОБА_11 офіційний документ  явку з повинною, в яку вніс неправдиві відомості про те, що начебто ОСОБА_11 скоїв убивство неповнолітньої ОСОБА_9 і зазначив при яких обставинах.
		 
		Продовжуючи діяти відповідно до злочинного плану, вранці 02 жовтня 2004 року явка з повинною ОСОБА_11 була передана слідчому слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_12 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_8 , ОСОБА_6 Нехай ОСОБА_13 . Даний процесуальний документ слідчий прокуратури залучив до матеріалів кримінальної справи № 250428 і на цій підставі в цей же день затримав ОСОБА_11 в якості підозрюваного, а 12 жовтня 2004 року пред`явив йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України  навмисне вбивство.
		 
		Після цього ОСОБА_11 , виконуючи незаконні вказівки підсудних  ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що вони являються співробітниками міліції, сприйняв погрозу з їх боку в разі відмови оговорити себе як реальну і був вимушений при допитах 02, 05, 07, 12 жовтня і 23 грудня 2004 року дати слідчому прокуратури Запорізької області ОСОБА_12 завідомо неправдиві показання про те, що він вчинив умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням  ОСОБА_9 . Свої неправдиві показання ОСОБА_11 підтвердив 02 жовтня 2004 року про проведенні відтворення обстановки події злочину з його участю, вказавши при цьому обставини вбивства, про які дізнався від ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . ОСОБА_7 , оговоривши себе у скоєнні даного злочину.
		 
		В подальшому зазначені неправдиві показання ОСОБА_11 , які він дав під фізичним та психічним насиллям з боку співробітників правоохоронних органів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , були покладені в основу обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 152 КК України.
		 
		Вироком апеляційного суду Запорізької області від 07 квітня 2005 року, внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 і самообмови ОСОБА_11 , останнього було визнано винним у вчиненні навмисного вбивства, поєднаного із зґвалтуванням неповнолітньої ОСОБА_9 за п. 10 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 152 КК України та призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.
		 
		Постановою колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України від 13 березня 2012 року вирок апеляційного суду Запорізької області від 07 квітня 2005 року відносно ОСОБА_11 скасовано в порядку виключного провадження за знов виявленими обставинами.
		 
		23 березня 2012 року кримінальна справа відносно ОСОБА_11 про навмисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням неповнолітньої ОСОБА_9 , закрита у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, запобіжний захід у вигляді утримання під вартою скасовано.
		 
		В судовому засіданні підсудні ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого їм злочину не визнали.
		 
		Підсудний ОСОБА_7 суду пояснив, що з 2001 року по 2008 рік працював оперуповноваженим Пологівського РВ. Після виявлення трупа ОСОБА_9 в м. Пологи приїхав заступник начальника УКР УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_14 , який координував всю роботу щодо розшуку злочинця, проводив наради з керівництвом РВ, керував діями карного розшуку. Він (Нехай) здійснював доставку в Пологівський РВ осіб для перевірки на предмет вчинення злочину. Особисто він з цими особами не працював, нікого не опитував. Ні до кого, в тому числі і до ОСОБА_11 Жогал ОСОБА_15 , насильство він не застосовував. Ніякої попередньої змови між ним і підсудними не було, то була звичайна робоча обстановка.
		 
		Підсудний ОСОБА_8 суду пояснив, що у вказаний час працював на посаді заступника начальника Пологівського РВ. Розкриттям вбивства ОСОБА_9 керував ОСОБА_14 , який і спілкувався з ОСОБА_11 . Йому ОСОБА_16 повідомив, що ОСОБА_17 зізнався у вбивстві ОСОБА_18 , в зв`язку з чим ОСОБА_16 дав йому вказівку відібрати у ОСОБА_17 явку з повинною, що він і зробив. Явку він не диктував, ОСОБА_17 писав самостійно. Фізичного і психічного насильства до ОСОБА_17 він не застосовував.
		 
		Підсудний ОСОБА_6 суду пояснив, що на той час працював в Пологівському РВ першим заступником начальника  начальником кримінальної міліції. Під час розслідування вбивства ОСОБА_9 разом з іншими співробітниками рійвідділу і управління приймав участь у розкритті даного злочину. Закони не порушував, катування до потерпілих не застосовував. Дана кримінальна справа щодо нього сфальсифікована. 
		 
		Потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що на наступний день після вбивства до нього приїхав ОСОБА_7 із співробітниками міліції і доставили його у відділення. Нехай вимагав говорити правду, наніс не менш трьох ударів рукою по обличчю, завдав сильного болю, внаслідок цього у нього випали 2 зуба. Ніч він провів прикованим до батареї наручниками.
		 
		Потерпілий ОСОБА_11 , показання якого на досудовому слідстві були оголошені в судовому засіданні, пояснив, що явку з повинною про вбивство ОСОБА_18 та інші показання про вчинення цього злочину він давав під впливом фізичного і психічного насильства з боку правоохоронців. 01 жовтня 2004 року в приміщенні карного розшуку ОСОБА_7 фактично стверджував про вчинення ним злочину і питав про обставини його вчинення. Він відмовлявся визнавати свою причетність до скоєння злочину, після чого до нього було застосовано фізичне насильство у вигляді нанесення ОСОБА_7 ударів руками і ногами в область голови, тулубу і кінцівок, чим було заподіяно сильного фізичного болю. Після цього, ОСОБА_7 і Швец, поваливши підлогу, зверху нього поставили табурет, через ніжки якого виламували йому руки в різні сторони, виламували пальці рук, надівали на обличчя протигаз і через отвір пускали дим цигарок, наносили удари наповненою водою пластиковою пляшкою по голові, застібували його руки в наручники за спиною і піднімали вверх від полу, він відчував сильний фізичний біль. Практично весь час в кабінеті знаходились і спостерігали за цим процесом ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які, постійно спонукали його до самообмови шляхом погроз в разі відмови довести його до інвалідності або смерті. Лісовий переступив через нього. Коли він лежав на полу в кабінеті. 02 жовтня 2004 року, він, будучи не в змозі далі витримувати сильний фізичний біль і моральні страждання, погодився визнати себе винним у вбивстві ОСОБА_9 і погодився написати явку з повинною. Явку йому диктував ОСОБА_19 . Після цього він повторно писав явку з повинною слідчому прокуратури. Ольшанський і Лісовий його попередили, що в тому разі, якщо він слідчому не підтвердить обставини, викладені в явці з повинною, йому буде ще гірше.
		 
		Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що працював адвокатом, був призначений захисником ОСОБА_17 . Був присутній під час проведення відтворення обстановки події з ОСОБА_11 . При цьому ОСОБА_17 на місці показував як він вчиняв злочин. Потім поїхали до нього додому і  ОСОБА_17 розказав як спалив речі ОСОБА_18 в печі. Він. Як адвокат, допитувався у ОСОБА_17 , чи дійсно він скоїв злочин. На що ОСОБА_17 відповідав по-різному  спочатку казав що він потім казав, що не він, потім знову він. При допиті слідчому розказував, як він скоїв цей злочин. Більше він не бачив ОСОБА_17 , оскільки його мати уклала угоду з іншим адвокатом.
		 
		Свідок  ОСОБА_21 суду пояснив, що у вересні 2004 року працював слідчим прокуратури, був у складі слідчої групи по розслідуванню вбивства ОСОБА_18 . Допитував ОСОБА_17 у присутності захисника Турубарова, працівників міліції під час допиту не було. ОСОБА_17 добровільно пояснював як він скоїв цей злочин, на працівників міліції не скаржився, тілесних ушкоджень на ньому не було. 
		 
		Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що з березня 2004 року працював в УМВС Запорізької області. Після вбивства ОСОБА_18 в с. Пологи вони поїхали в с. Пологи надавати допомогу. В кабінеті Лісового він бачив ОСОБА_11 , який був у задовільному стані, без тілесних ушкоджень. Під час відтворення обстановки подій ОСОБА_17 сам усе розповідав. Про випадки застосування підсудними незаконних методів слідства ніколи не чув. 
		 
		Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що приймав участь в оперативних заходах по розшуку вбивці ОСОБА_18 . Працював з підсудними, всі професіонали, закон не порушували.
		 
		Свідок ОСОБА_24 суду показав, що ОСОБА_11 був його сусідом. Бачив його перед затриманням і після того вже коли його випустили після відбуття покарання. Він дуже змінився, став нервовим, розповідав, що в міліції на нього чинили тиск.
		 
		Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що вона сестра Жогала, його допитували з приводу вбивства дівчинки. Більше брат їй нічого не розповідав.
		 
		Свідок ОСОБА_26 , показання якої на досудовому слідстві оголошені в судовому засіданні (т. 2, а.с. 169), пояснила, що була сусідкою матері ОСОБА_17 . Може охарактеризувати його як спокійного, доброго, в останній час він зловживав алкоголем. Після вбивства дівчини в 2004 році ОСОБА_17 часто шукали працівники міліції, питали де його можна знайти.
		 
		Свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , показання яких на досудовому слідстві оголошені в судовому засіданні (т. 6, а.с. 162, 165), пояснили, що в той час працювали в управлінні внутрішніх справ в Запорізькій області. Під час вчинення тяжких злочинів вони виїжджали в м. Пологи для надання допомоги, проведення оперативних нарад, координації діяльності. На розкриття серії тяжких злочинів в Пологах було задіяно весь особовий склад.
		 
		Свідок  ОСОБА_29 покази якого на досудовому слідстві оголошено в судовому засіданні (т. 6, а.с. 211), пояснив, що в період часу з 2003 по 2005 роки працював начальником Пологівського РВ. Під час серії вбивств неповнолітніх дівчат в м. Пологи відроджувались співробітники міліції з усієї Запорізької області, в тому числі ОСОБА_14 , який повністю керував розкриттям злочину щодо ОСОБА_18 . На той час першим заступником начальника Пологівського РВ  начальником кримінальної міліції був ОСОБА_6 , в обов`язки якого входила організація роботи по розкриттю вчинених злочинів. В ході розслідування вбивства старостиної ОСОБА_30 виконував вказівки ОСОБА_14 .
		 
		Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_11 її син. Коли його затримали і він знаходився в райвідділку, вона ходила до нього і питала навіщо він зізнався у вчиненні вбивства, на що він відповідав: «На моєму місці і ти би зізналася», він казав що не вчиняв цього злочину. В міліції тілесних ушкоджень на відкритих ділянках його тіла вона не бачила. Він нічого їй не розповідає про події тих днів.
		 
		Свідок ОСОБА_32 суду пояснив, що був слідчим в групі слідчих по розслідуванню кримінальної справи по факту катування ОСОБА_17 , Жогала. Всі слідчі дії провадив відповідно до вимог КПК України. 
		 
		Згідно протоколу відтворення обставин події від 16.05.2012 року (т. 1, а.с. 148), від 13.08.2012 року (т. 1, а.с. 167-171), потерпілий ОСОБА_11 підтвердив свої попередні покази, показав на місці і пояснив, що Нехай і Швец наносили йому удари руками і ногами по голові, тулубу і кінцівкам, надівали протигаз, піднімали за застібнуті за спиною в наручники руки.
		 
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 14.09.2012 року (т. 10, а. с. 49-52), згідно висновку експерта № 549 від 02.10.2004 року у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден в правій щелепній області, в області правого променевого суглоба, в області лівої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Механізм виникнення даних тілесних ушкоджень при обставинах, вказаних ОСОБА_11 під час відтворення обстановки та обставин події від 13.08.2012 року, не виключається.
		 
		Згідно планів роботи по розслідуванню злочину (вбивства ОСОБА_9 ) від 27, 28, 29, 30 вересня і 1 жовтня 2004 року, виконавцями заходів, направлених на розшук злочинця, являлись ОСОБА_8 , який і складав зазначені плани, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (т. 10, а.с. 185-198).
		 
		Згідно протоколів явки з повинною (т. 5, а.с. 6, 10) та заяви про явку з повинною (т. 5, а.с. 7), ОСОБА_11 зізнався у вчиненні злочину і написав про обставини вчинення ним злочину.
		 
		Згідно протоколу відтворення обстановки і обставин події від 02 жовтня 2004 року (т. 5, а.с. 21), підозрюваний ОСОБА_11 на місці показав і розповів про обставини вчинення ним вбивства ОСОБА_9 , у вчиненні якого він оговорив себе під впливом катування. При цьому, згідно протоколу, конвоювання ОСОБА_11 здійснювалося ОСОБА_8 .
		 
		Згідно висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-авторознавчої експертизи від 28 серпня 2012 року (т.10, а.с. 9-11), рукописні тексти двох явок з повинною від імені ОСОБА_11 виконані ОСОБА_11 . Наявні у почерку ознаки порушень письма можуть свідчити, з одного боку, про стан хвилювання або операційної напруги виконавця тексту, а з іншого боку, про виконання цього тексту у незручній позі. Тексти явок з повинною складено ОСОБА_11 не самостійно, а за активної участі (у вигляді диктовки) іншої особи з більш розвинутими, ніж у ОСОБА_17 , навичками писемного мовлення.
		 
		Згідно висновку експерта від 06.08.2012 року (т. 10, а.с. 62), під час відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_11 , зафіксованого на відеозапису, мають місце окремі ознаки психічного тиску на ОСОБА_11 з боку особи, що проводила слідчу дію у вигляді наводящих питань, тобто таких, які не виходять із того, що повідомляє ОСОБА_11 і не являються уточнюючими.
		 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2012 року (т. 1, а.с. 101) вирок апеляційного суду Запорізької області від 07 квітня 2005 року щодо ОСОБА_11 скасовано, справу направлено на нове розслідування до Генеральної прокуратури.
		 
		Постановою слідчого від 20.03.2012 року запобіжний захід відносно ОСОБА_11 скасовано і звільнено його з-під варти (т. 1, а.с. 111), постановою слідчого від 23.03.2013 року (т. 1, а.с. 112) кримінальну справу відносно ОСОБА_11 по факту вбивства і зґвалтування ОСОБА_33 закрито за відсутністю в його діях складу злочину.
		 
		В ході впізнання особи по фотокарткам, ОСОБА_11 впізнав  ОСОБА_7 , який застосовував до нього фізичне насильство (т 1, а.с. 185-187),  ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , які були присутні при його катуванні і застосовували щодо нього психічний вплив (т. 1, а.с. 182-183, 188-190).
		 
		В ході впізнання особи по фотокарткам, потепілий ОСОБА_10 впізнав  ОСОБА_7 , який застосовував до нього фізичне насильство (т 2, а.с. 108-110).
		 
		Згідно протоколу відтворення обстановки і обставин події, ОСОБА_10 підтвердив свої покази і на місці пояснив, куди його доставив ОСОБА_7 , після чого відтворив механізм спричинення йому тілесних ушкоджень (т. 2, а.с. 91-100). Дані показання ОСОБА_10 підтвердив під час очної ставки з ОСОБА_7 (т. 9, а.с. 81-82).
		 
		Згідно виписки з медичної карти (т. 2, а.с. 90), у ОСОБА_10 на верхній щелепі відсутні два зуби, як пояснив ОСОБА_10 , зуби йому вибили в міліції восени 2004 року.
		 
		Постановою слідчого до матеріалів справи приєднано речові докази - відеодиски з інформацією у вигляді відеозаписів слідчих дій.
		 
		Вивчивши всі зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази, оцінивши їх з точки зору допустимості, достовірності та належності, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 знайшло своє підтвердження.
		 
		Показання потерпілого ОСОБА_11 про обставини вчинення обвинуваченими злочину щодо нього, суд визнає достовірними, оскільки вони підтверджуються іншими, дослідженими судом доказами, а саме: протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_11 , згідно якого він детально і послідовно розказав і показав, як ОСОБА_7 наносив йому удари та спричинював інші насильницькі дії, і ці покази він підтвердив на очних ставках; висновком судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 , згідно якого характер та механізм їх утворення можливий за обставин, на які вказує потерпілий в ході проведення слідчого експерименту, висновками комплексних експертиз, які свідчать про психологічний тиск на ОСОБА_11 під час написання ним явок з повинними та під час проведення слідчого експерименту, де ОСОБА_17 розповідав про обставини нібито вчинення ним злочину.
		 
		Показання потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні суд також визнає достовірними та такими, що підтверджуються іншими дослідженими у сукупності доказами, а саме  протоколом допиту ОСОБА_10 під час досудового слідства (т. 2, а.с. 82, 101-104), протоколом слідчого експерименту з ним, протоколом очної ставки з ОСОБА_7 , де ОСОБА_10 наполягає на своїх показаннях щодо застосування до нього катування, показаннями свідка ОСОБА_34 , який пояснив, що зустрівся з ОСОБА_10 в ІТТ Пологівського РВ і Жогал йому розповів, що його перевіряють на причетність до вбивства ОСОБА_33 і в міліції йому вибили 2 зуба; випискою з медичної карти.
		 
		Показання підсудних в судовому засіданні про те, що потерпілий ОСОБА_11 під впливом слідчих Генеральної прокуратури обмовив їх у причетності до заподіяння йому насильницький дій, суд вважає недостовірними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами і, крім того, у суду відсутні будь-які переконливі дані, з яких ОСОБА_11 міг би обмовити ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у вчиненні злочину. 
		 
		Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винуватість підсудних ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у судовому засіданні доведена повністю і їх дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 127 КК України, тому що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вчинили умисні дії, які виразилися в катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного і морального страждання щляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого ОСОБА_11 вчинити дії, що суперечать його волі, в тому числі отримати від нього визнання, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб; тому що ОСОБА_7 вчиниву мисні дії, які виразилися в катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного і морального страждання щляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від них визнання, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те, що вони посягнули на життя та здоров`я особи, скоїли тяжкий злочин.
		 
		Суд враховує особу підсудного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, одружений, має батьків похилого віку, працює начальником охорони в приватному підприємстві, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, під час проходження служби в міліції характеризується позитивно, має нестабільний стан здоров`я з причини дистонії. 
		 
		Суд враховує особу підсудного ОСОБА_6 , який раніше не судимий, одружений, дружина ОСОБА_35 відповідно до медичної довідки потребує лікування, має батьків похилого віку, пенсіонер, за місцем проживання та під час проходження служби в міліції характеризується позитивно. 
		 
		Суд враховує особу підсудного ОСОБА_7 , який раніше не судимий, одружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, під час проходження служби в міліції характеризується негативно. 
		 
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання підсудних, судом не встановлено.
		 
		Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини справи, суд вважає, що для виправлення підсудних та попередження нових злочинів має бути міра покарання у вигляді позбавлення волі. Але, враховуючи те, що підсудні на день проголошення вироку в органах міліції не працюють а також думку потерпілих, які не бажають суворо їх карати, суд приходить до висновку про можливість звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		 
		В зв`язку з тим, що підсудні  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 вчинили тяжкий злочин, який підриває авторитет правоохоронних органів, з використанням свого службового становища, суд вважає за необхідне відповідно до ст.. 54 КК України позбавити підсудних спеціального звання, а саме: ОСОБА_6  підполковника міліції,  ОСОБА_8  підполковника міліції, ОСОБА_7  лейтенанта міліції і відповідно до ст.. 55 КК України позбавити підсудних права обіймати посади, пов`язані з роботою в правоохоронних органах
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п`яти ) років позбавлення волі кожному.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки кожного, якщо вони протягом визначеного судом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов`язки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 наступні обов`язки:
		-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,
		-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання
		-періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
		 
		На підставі ст.. 54 КК України позбавити спеціального звання: ОСОБА_6  підполковника міліції,  ОСОБА_8  підполковника міліції, ОСОБА_7  лейтенанта міліції.
		 
		Відповідно до ст.. 55 КК України позбавити ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 права обіймати посади, пов`язані з роботою в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки кожного.
		 
		Запобіжний захід  тримання під вартою - скасувати, звільнивши ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 з-під варти в залі суду.
		 
		 
		Скасувати арешт рухомого і нерухомого майна, яке належить ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , накладений постановами слідчого Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2012 року (т. 8, а.с. 73, т. 9 а.с. 68, а.с. 244).
		 
		Речові докази  лазерні диски залишити при справі.
		 
		Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Головуюча

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...