Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3219/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2014.
Дата набрання законної сили: 27.01.2015
Результат оскарження 27.01.2015 Донецький апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  30/75/14
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.10.2014                                                              Справа №  908/3219/14
		 
		за позовом: Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Дюміна, 61) в інтересах держави 
		до відповідача-1: Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1 Бердянської Ради, 2)
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідністю "АКОС" (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Димитрова, 40) 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, (69095, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського,  буд. 108)
		про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р., визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Бердянської міської ради №17 від 05.04.2007 р., визнання незаконним та скасування п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р., визнання недійсними договору оренди землі від 09.10.2007 р., визнання недійсною додаткової угоди від 30.01.2009 р. про внесення змін до договору та зобов'язання повернути земельну ділянку; 
		 
		                                                                                                             Суддя          Кагітіна Л.П.  
		 
		За участю представників сторін та учасників процесу:
		від прокуратури - Демиденко Д.А., посвідчення № 026966 від 01.07.2014 р.; 
		від відповідача-1 - Дороз В.Ю., довіреність № 01-3932/40 від 01.07.2014 р.;
		від відповідача-2 - Грімова С.А., довіреність б/н  від 28.08.2014 р., паспорт серії СВ №052820 від 13.07.1999 р.;
		від третьої особи - Мунтянова А.М., довіреність № 28 від 28.07.2014 р.; 
		 
		Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Бердянської міської ради та Товариства з обмеженою відповідністю "АКОС" про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р., визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Бердянської міської ради №17 від 05.04.2007 р., визнання незаконним та скасування п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р., визнання недійсними договору оренди землі від 09.10.2007 р., укладеного між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС», визнання недійсною додаткової угоди від 30.01.2009 р. про внесення змін до договору; та зобов'язання ТОВ «АКОС» повернути земельну ділянку площею 0,109 га, яка розташована по вул. Горького, 22, у м. Бердянськ.
		В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 4, 10, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 59, 60, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та полягають в тому, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що оспорюваним рішенням двадцять третьої сесії Бердянської міської ради №37 від 29.04.2004 «Про передачу в оренду земельної ділянки» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в короткострокову оренду за рахунок земель міста ТОВ «АКОС» земельну ділянку площею 0,109 га, розташовану по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам») для будівництва та обслуговування культурно-торгового комплексу. На підставі вказаного рішення 24.06.2004 між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС» укладено договір оренди землі строком дії до 01.04.2007, який зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 02.08.2004 за №2694. У подальшому, рішенням вісімнадцятої сесії Бердянської міської ради № 17 від 05.04.2007 (п. 1.5) ТОВ «АКОС» поновлено договір оренди земельної ділянки по вул. Горького, 22. На підставі вищевказаного рішення 09.10.2007 між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС» укладено договір оренди землі строком дії до 01.04.2012 (згідно додаткової угоди від 30.01.2009, зареєстрованої 31.08.2009 за № 040426500323, строк дії договору оренди продовжено до 09.10.2056). За доводами прокурора, рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 та № 17 від 05.04.2007 (п.1.5) прийняті із порушенням норм земельного законодавства України та підлягають скасуванню, відповідно, договір оренди землі від 09.10.2007 підлягає визнанню недійсним, а земельну ділянку необхідно повернути за належністю територіальній громаді м. Бердянськ виходячи з наступного. В якості підстави для визнання недійсним рішення міськради прокурор посилається на те, що перевіркою проекту землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ «АКОС» земельної ділянки площею 0,109 га, розташованої по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам») встановлено, що він не містить рішення Бердянської міської ради про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення земельної ділянки, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, за доводами прокурора, як наслідок відсутності дозволу, в якому була б зазначена площа запроектованої до відведення земельної ділянки, проект містить висновок екологічної оцінки стану земельної ділянки для обґрунтування природоохоронних заходів на об'єкті №250 від 21.11.2002 та висновок (дозвіл по відведенню (вилученню) земельної ділянки) №250 від 21.11.2002, які видані Міжрайонною державною екологічною інспекцією у м.Бердянськ та висновок відділу культури виконавчого комітету Бердянської міської ради №147 від 11.12.2002, які містять виправлення площі земельної ділянки у бік збільшення та категорії земель, до якої відносилась земельна ділянка. Зазначені висновки про погодження проекту відведення земельної ділянки були оформлені відносно земельної ділянки іншої площі, конфігурації, та не повинні були враховуватись під час затвердження проекту оскільки вже були недійсними та не відповідали вимогам ч. 6 ст.123 Земельного кодексу України. Також зауважує, що спірна земельна ділянка не могла бути передана в оренду відповідачу-2, оскільки відповідно до ситуаційної схеми земельної ділянки з проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, остання знаходиться в межах міста Бердянська, в межах зони прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить приписам ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України. Крім того, як вважає прокурор, суперечить вимогам ст. 123 Земельного кодексу України та ст.ст.15, 18, 31, 33 Закону України «Про оренду землі» прийняте Бердянською міською радою рішення № 15 від 06.11.2008 (п. 9), яким надано дозвіл на продовження оспорюваного договору оренди землі, а також додаткова угода з ТОВ «АКОС» від 30.01.2009, зареєстрована 31.08.2009 за №040426500323, відповідно до якої строк дії договору оренди продовжено до 09.10.2056. Вказує, що п.9 рішення Бердянської міської ради №15 від 06.11.2008 підлягає скасуванню, а укладена на його підставі додаткова угода від 30.01.2009 визнанню недійсною, оскільки під час їх прийняття та укладення не додержано передбачений законодавством порядок для укладення договорів оренди землі, не розроблено та не затверджено відповідного проекту землеустрою. Строк позовної давності за наведеними вимогами вважає не пропущеним. 
		Ухвалою господарського суду від 05.09.2014 р. порушено провадження у справі №908/3219/14, присвоєно справі номер провадження 30/75/14, розгляд якої призначено на 02.10.2014 р. На підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя. У сторін і третьої особи витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.  
		У зв'язку із відрядженням судді Кагітіної Л.П. та знаходженням з 29 вересня 2014 р. по 10 жовтня 2014 р. у Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України розгляд справи перенесено з 02.10.2014 р. на 16.10.2014 р. об  12 год. 00 хв.
		За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. 
		Присутній у судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Наполягає на тому, що оскільки Бердянською міською радою незаконно передано в оренду ТОВ «АКОС» спірну земельну ділянку, укладений 09.10.2007 на підставі рішення №17 від 05.04.2007 «Про передачу в оренду земельних ділянок», договір оренди землі, а також додаткова угода від 30.01.2009 є такими, що суперечать вимогам ст.ст.59, 60, 93, 123 Земельного кодексу України, ст.ст.85, 88, 90 Водного кодексу України, ст.ст.15, 18, 31, 33 Закону України «Про оренду землі» і підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України.
		Представник відповідача-1 - Бердянської міської ради - у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив та підтримав раніше подану заяву про застосування строків позовної давності. За доводами відповідача-1, наданими до матеріалів справи копіями  запиту Бердянської міжрайонної прокуратури від 15.07.2011 р. № 1514-11 та листа Бердянської міської ради № 05-3976/37 від 22.07.2011 р. підтверджується, що позивач довідався про вчинене, на його думку, правопорушення при отриманні направлених на адресу прокуратури документів у липні  2011 року.
		У відзиві на позов Бердянська міська рада проти доводів позивача заперечує, вказує, що позивач помилково посилається на вимоги ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки визначений частинами 5,6 цієї статті порядок застосовується до передачі в оренду землі лише у випадку передачі земельної ділянки в оренду зі зміною її цільового призначення та із земель запасу під забудову. Відзначає, що чинним на момент прийняття спірного рішення законодавством не передбачалося обов'язку органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Крім того звертає увагу, що спірне рішення від 29.04.2004 р. було прийнято з врахуванням того, що договір оренди земельної ділянки, яким раніше посвідчувалося право користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Акос", визнано таким, що втратив чинність, а цільове призначення відповідної спірної земельної ділянки не змінювалося. Посилання позивача на порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677 вважає помилковим, оскільки вказана постанова прийнята після прийняття спірного рішення. Також, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту того, що спірна земельна ділянка входила до прибережної захисної смуги і, відповідно до земель водного фонду України, вважає безпідставним посилання на Водний кодекс України. Згідно з наявною документацією категорія земель спірної земельної ділянки - землі сельбищної зони. Посилання позивача на порушення вимог ст. 33 закону України "Про оренду землі" при прийнятті Бердянською міською радою рішення від 06.11.2008р. № 15 та укладенні додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки вказаною нормою закону передбачено переважне право орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки. Звертає увагу суду, що ТОВ "Акос" звернулося з клопотанням про поновлення договору оренди землі 15.01.2007р., тобто до закінчення строку дії спірного договору оренди землі, при цьому орендар продовжував використовувати спірну земельну ділянку та належним чином виконував обов'язки орендаря. Крім того, вказує, що при подачі позовної заяви були порушені норми діючого процесуального законодавства, Бердянською міжрайонною прокуратурою порушено вимоги ст.2 та ст. 29 ГПК України та безпідставно взято на себе одноособове повноваження на представлення інтересів держави при подачі позовної заяви, а належний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, до участі у справі в якості позивача залучений не був.
		Представник відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОС» - у судовому засіданні заперечив проти заявлених прокурором позовних вимог та надав письмовий відзив на позов. 
		У відзиві на позов ТОВ «АКОС» зазначає, що між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0122 га в м. Бердянськ по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам») для будівництва, розміщення та обслуговування культурно-торгового комплексу строком до 01.01.2006. На орендованій земельній ділянці ТОВ «АКОС» побудувало будівлю кафе з прибудовами, яку було прийнято до експлуатації та отримано свідоцтво про право власності на майно від 02.09.2003 р. У зв'язку з будівництвом другої черги культурно-торгового комплексу 09.04.2004 р. ТОВ «АКОС» звернулося до Бердянської міської ради з клопотанням про внесення змін до п. 1.188. рішення Бердянської міської ради від 26.12.2002. № 14 про збільшення площі земельної ділянки. Рішенням Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ТОВ «АКОС» в короткострокову оренду земельну ділянку площею 0,109 га по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам») для будівництва, розміщення та обслуговування культурно-торгового комплексу строком до 01.04.2007 р. При цьому відповідач-2 наголошує, що на час прийняття міськрадою рішення № 37 чинним законодавством не визначалося в якій формі надається згода міськрадою на  розроблення проекту відведення земельної ділянки і на час затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «АКОС» існувала практика, згідно з якою такі рішення не приймалися. Міська рада почала приймати рішення про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок після затвердження «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» постановою КМ України № 677 від 26.05.2004 р. Також, вважає недоведеним твердження позивача, що спірна земельна ділянка входить до прибережної захисної смуги Азовського моря і до земель водного фонду України. Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки містить лист відділу планування та забудови управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Бердянської міської ради № 947/06 від 14.04.2004 р., яким підтверджується, що згідно з поясненнями до генерального плану м. Бердянськ, розробленого інститутом КиївНДІПмістобудування, спірна земельна ділянка знаходиться в сельбищній зоні міста. Щодо посилання позивача на порушення вимог ст.ст. 15, 18, 31, 33 Закону України «Про оренду землі» при прийнятті п. 9 рішення № 15 від 06.11.2008 р. про продовження строку оспорюваного договору оренди землі та укладенні додаткової угоди від 30.01.2009 р. вказує, що позивач робить висновок про можливість продовження відносин щодо оренди земельної ділянки між орендодавцем та орендарем після закінчення строку відповідного договору виключно шляхом поновлення договору оренди земельної ділянки, не зважаючи на право сторін договору оренди землі змінювати умови договору за взаємною згодою сторін, закріплене нормами ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі». Клопотання про продовження строк договору оренди земельної ділянки подано ТОВ «АКОС» 08.07.2008 р. під час дії спірного договору оренда землі від 09.10.2007 р., при цьому орендар продовжував використовувати спірну земельну ділянку та належним чином виконував обов'язки орендаря. Вказує, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно ТОВ «АКОС», яке належить йому на праві власності, тому вимога позивача про повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді м. Бердянськ є неможливим.
		Присутній у судовому засіданні представник третьої особи підтвердив обставини, наведені у письмових поясненнях. 
		За поясненнями Державної інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, в ході проведеної на підставі вимоги прокуратури м. Бердянськ Запорізької області від було проведено позапланову перевірку, в ході перевірки виявлено: на земельній ділянці загальною площею 0,109 га, наданої в оренду ТОВ «АКОС» розташовано об'єкт нерухомого майна - будівля. Згідно опису об'єкту нерухомого майна основна будівля «А» площею 68,9 кв.м., складається з прибудови «а» площею 5,6 кв.м., прибудови «а1», площею 7 кв.м., вбиральні «Б», підсобної будівлі «В» площею 14,6 кв.м, підсобної будівлі «Д» площею 16,2 кв.м, навісу «Г» площею 627,4 кв.м, паркану №3, сходів №2, замощення №11, які належать вищевказаному товариству на підставі права власності. При цьому зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ДП «Бердянськземресурс» у 2004 році ТОВ «АКОС» було розроблено на підставі договору від 13.04.2004р. №175 та технічного завдання, затвердженого замовником та в якому відсутнє рішення Бердянської міськради про надання згоди (дозволу) на його розроблення, що є суттєвим порушенням вимог ч.5 ст.123 Земельного кодексу України. Також, вказує на наявність виправлень у Висновку екологічної оцінки стану земельної ділянки для обґрунтування природоохоронних заходів на об'єкті №250 від 21.11.2002р. та Висновку (дозвіл по відведенню (вилученню) земельної ділянки, які були видані Міжрайонною державною екологічною інспекцією Державного управління екології та природних ресурсів Запорізької області щодо площі земельної ділянки, яка відводиться та виправлення категорії земель. 
		В судовому засіданні, відкритому 16.10.2014 р. о/об 12-00 год., оголошувалася перерва до 14-30 год.
		В судовому засіданні 16.10.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
		                                                   ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням двадцять третьої сесії Бердянської міської ради №37 від 29.04.2004 «Про передачу в оренду земельної ділянки» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в короткострокову оренду за рахунок земель міста ТОВ «АКОС» земельну ділянку площею 0,109 га, розташовану по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам») для будівництва та обслуговування культурно-торгового комплексу, строком до 01.04.2007 р. Договір оренди земельної ділянки, реєстраційний № 2016 визнано таким, що втратив чинність. 
		На підставі вказаного рішення 24.06.2004 між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС» укладено договір оренди землі строком дії до 01.04.2007 р, який зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 02.08.2004 р. за №2694. 
		Відповідно до п. 1.1 та 2.1 Договору оренди, в строкове платне користування передається земельна ділянка загальною площею 0,109га для будівництва та обслуговування культурно-торгового комплексу, яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам»).
		Пунктом 3.1 Договору оренди визначено строк дії договору - до 01.04.2007 р.
		Рішенням вісімнадцятої сесії  п'ятого скликання Бердянської міської ради № 17 від 05.04.2007 р. вирішено: поновити договір оренди земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), та без зміни цільового призначення, передавши в короткострокову оренду ТОВ «АКОС» земельну ділянку, площею 0,109 га, розташовану по вул. Горького, 22, для розміщення та обслуговування культурно-торгового комплексу, строком до 01.04.2012р. 
		На підставі рішення № 17 від 05.04.2007 р., 09.10.2007 між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС» було укладено договір оренди землі строком дії до 01.04.2012 р. 
		Договір зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької ДП «ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі вчинено запис від 19.12.20007 р. за №04076500492.
		13.01.2009 р. між сторонами Договору укладено Угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, згідно з якою строк дії договору оренди продовжено до 09.10.2056 рок. Угоду зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької ДП «ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі вчинено запис від 31.08.2009р. за №040426500323.
		Позовні вимоги визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р., визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Бердянської міської ради №17 від 05.04.2007 р., визнання незаконним та скасування п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р., визнання недійсними договору оренди землі від 09.10.2007 р., укладеного між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС», визнання недійсною додаткової угоди від 30.01.2009 р. про внесення змін до договору; та зобов'язання ТОВ «АКОС» повернути земельну ділянку площею 0,109 га, яка розташована по вул. Горького, 22, у м. Бердянськ», є предметом судового розгляду у даній справі.  
		Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора та представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 13  Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключно (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму вищого господарського суду України від 23.03.2012 р.  № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (з подальшими змінами та доповненнями) відповідно до частини першої статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. 
		Поняття "прокурор" визначене у статті 56 Закону України "Про прокуратуру", а права прокурора стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України - статтею 37 названого Закону.
		У вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.
		Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.  
		Отже, згідно з частиною другою статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.
		Звертаючись до суду з позовом заступник Бердянського міжрайонного прокурора вказує, що Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області в силу закону не наділена повноваженнями щодо звернення до суду, тому Бердянський міжрайонний прокурор відповідно до ч.2 ст.29 ГПК України звертається до суду із вказаним позовом у якості позивача з метою захисту інтересів держави.
		За твердженням прокурора, допущені  при прийнятті рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки» порушення, а саме: затвердження проекту відведення земельної ділянки та передання в короткострокову оренду за рахунок земель міста ТОВ «АКОС» земельної ділянки без прийняття рішення міської ради про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення землі, є достатньою підставою для визнання незаконним та скасування рішення № 37, а також, як наслідок, підлягають скасуванню винесені на його підставі рішення № 17 від 05.04.2007 р. та № 15 від 06.11.2008 р. Визнання незаконним та скасування рішення № 37, за доводами прокурора, є підставою для визнання недійсними договору оренди від 09.10.2007 р. і додаткової угоди від 30.01.2009 р. та повернення земельної ділянки за належністю.
		Рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки», яке оспорюється прокурором, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для ТОВ АКОС», отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).
		Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. 
		Отже, позивач ( в даному випадку прокурор) повинен довести, що застосування до нього оспорюваного рішення має наслідком порушення його прав, свобод та інтересів ( в даному випадку порушує інтереси держави). 
		Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.  
		Згідно з п. 34 ст. 26 вказаного Закону України виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до чинного законодавства. 
		Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Статтею 12 Земельного кодексу України  передбачено, що надання  земельних ділянок у користування  із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.
		Пунктом 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу  України закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель,  зазначених в абзаці третьому  цього  пункту)  в  межах  населених  пунктів  здійснюють  відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка площею 0,109 га, розташована по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам»), що є предметом розгляду у даній справі, знаходяться в межах міста Бердянська, і тому повноваження щодо її розпорядження належать Бердянській міській раді. 
		В якості підстави для визнання недійсним рішення міськради прокурор посилається на те, що в ході проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області за дорученням прокуратури перевіркою щодо додержання вимог земельного законодавства пр наданні в користування земельної ділянки площею 0,109 га, наданої в оренду ТОВ «АКОС», результати якої зафіксовано в акті перевірки № 0035 від 17.07.2014 р., було встановлено, що проект землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ «АКОС» земельної ділянки площею 0,109 га, розташованої по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам») не містить рішення Бердянської міської ради про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення земельної ділянки, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення № 37 від  29.04.2004 р.) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним  кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення  № 37 від 29.04.2004 р.) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права  власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення  № 37 від 29.04.2004 р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Згідно з частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення  № 37 від 29.04.2004 р.)  закріплено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення, в порядку, встановленому ст. ст. 118, 123 цього Кодексу.  
		Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення № 37 від 29.04.2004 р.) визначено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. 
		Відповідно до приписів ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення  № 37 від 29.04.2004 р.) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви  (клопотання) і надання земельної  ділянки в оренду проводяться у  порядку,  встановленому  Земельним  кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку  в  оренду сторони  укладають  договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
		Частиною 4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення  № 37 від 29.04.2004 р.) встановлено, що передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її   цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки  надання її  в  оренду  здійснюється  за  проектом  відведення  в  порядку, встановленому законом.
		Пунктами 5, 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийнятті рішення № 37 від 29.04.2004 р.), на порушення яких вказує прокурор, передбачено, що відповідна  районна  державна  адміністрація або сільська, селищна,  міська рада розглядає клопотання у місячний строк і  дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і  санітарно-епідеміологічним  органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання  висновку  державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної  адміністрації  або  сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим  Кодексом,  приймають рішення про надання земельної ділянки.
		Отже, визначений частинами 5,6 цієї статті порядок застосовується до передачі в оренду землі лише у випадку передачі земельної ділянки в оренду зі зміною її цільового призначення та із земель запасу під забудову.
		Таким чином, системний аналіз норм земельного законодавства, що були чинними на час винесення Бердянською міською радою оскаржуваного рішення № 37 від 29.04.2004 р., дає підстави для висновку, що передача земельної ділянки в оренду, межі якої не визначені в натурі (на місцевості), повинна проводитися з розробленням проекту землеустрою. 
		При цьому, законодавець, на момент прийняття спірного рішення, не визначав обов'язку органу місцевого самоврядування (окрім вищезазначених випадків) в частині надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, як не встановлювалося і форми надання такого дозволу. 
		Щодо посилання прокурора на постанову Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677, якою затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, суд відзначає, що вказана постанова прийнята після прийняття спірного рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.
		Разом з тим, в судовому засіданні суду для огляду було надано оригінал затвердженого проекту відведення спірної земельної ділянки.
		Також, відповідно до наявних у матеріалах справи копії акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 13.04.2004р. та акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 25.07.2007р., які є невід'ємними частинами відповідних договорів оренди спірної земельної ділянки, межі  земельної ділянки площею 0,109 га по вул. Горького, 22 в м. Бердянську Запорізької області на момент винесення рішення № 37 від 29.04.2004 р., рішення № 17 від 05.04.2007р. та рішення № 15 від 06.11.2008 р. були встановлені та погоджені.
		Як встановлено судом під час розгляду спору, спірне рішення від 29.04.2004 р. було прийнято з врахуванням того, що договір оренди земельної ділянки від 18.02.2003 р., який раніше посвідчував право користування спірною земельною ділянкою ТОВ «АКОС», реєстраційний № 2016, визнано таким, що втратив чинність, а цільове призначення відповідної спірної земельної ділянки не змінювалося.
		Тобто, у даному випадку не здійснювалася організація нового об'єкту землеустрою, а лише відбулося  коригування площі земельної ділянки, яка вже була надана у користування.
		Матеріалами справи також не підтверджується, що при передачі земельної ділянки ТОВ «АКОС» змінилося цільове призначення спірної земельної ділянки.
		Щодо посилання прокурора на порушення при прийнятті оскаржуваного рішення Водного кодексу України, суду відзначає, що виходячи із сукупного аналізу положень ст. 88 Водного кодексу України та пунктів 4, 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996р. № 486, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг на землях міст і селищ міського типу існують не в силу їх законодавчого закріплення. Для визначення, встановлення та закріплення розміру та меж водоохоронної зони, як і прибрежної захисної смуги та, як наслідок, віднесення цієї категорії до земель водного фонду, законодавством визначено певний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг з урахуванням існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Вказана позиція, зокрема, зазначена в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 29.01.2014р. по справі № 6-46555св13.
		Рішенням сесії Бердянської міської ради від 07.07.2011 № 37 затверджена Програма з впровадження заходів щодо збереження, охорони, відтворення та раціонального використання земельних ресурсів міста Бердянськ на 2011-2015 роки. Рішенням сесії Бердянської міської ради від 18.07.2014 № 25 до Програми внесені зміни. Складовими частинами комплексу робіт і заходів Програми визначено, зокрема, визначення розміру та встановлення меж прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря в межах міста Бердянськ: термін виконання робіт: 2013-2015 роки. За поясненнями Бердянської міської ради, на даний час проводяться роботи по розробці проектів землеустрою щодо визначення розміру та встановлення межі прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря в межах міста Бердянськ. 
		Виходячи з висновку про екологічну оцінку стану земельної ділянки для обґрунтування природоохоронних заходів на об'єкті та технічну документацію із землеустрою стосовно спірної земельної ділянки, категорія земель спірної земельної ділянки - землі сельбищної зони. Доказів на підтвердження факту того, що спірна земельна ділянка входила до прибережної захисної смуги і, відповідно до земель водного фонду України прокурор суду не надав, отже і застосування положень Водного кодексу України в даному випадку є безпідставним.
		З огляду на наведене, суд вважає, що спірний акт  (рішення № 37 від 29.04.2004 р.) прийнято з додержанням вимог чинного на той час законодавства у межах компетенції органу, який його прийняв у зв'язку з чим вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «АКОС» задоволенню не підлягають. 
		Відповідно не підлягають задоволенню вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення п.1.5 Бердянської міської ради № 17 від 05.04.2007 р.  від 29.04.2004р. та п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р. 
		Посилання прокурора на порушення вимог ст. 33 закону України «Про оренду землі» при прийнятті Бердянською міською радою рішення № 15 від 06.11.2008р. та укладенні додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі суд вважає безпідставними, оскільки вказаними нормами передбачено переважне право орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки. ТОВ «АКОС» звернулося з клопотанням про поновлення договору оренди землі 15.01.2007р., тобто до закінчення строку дії спірного договору оренди землі, при цьому орендар продовжував використовувати спірну земельну ділянку та належним чином виконував обов'язки орендаря про що, в тому числі, свідчить акт звірки фінансового управління № 709.
		Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).
		Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з п. 2 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
		Так, в пунктах 2.24, 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з подальшими змінами і доповненнями, внесеними відповідними постановами Вищого господарського суду) зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з  вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. 
		Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди землі, є Закон України «Про оренду землі»; за частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		За частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		Таким чином, положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин з оренди земельних ділянок, якщо з Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» не вбачається наявність іншого, спеціального регулювання.
		Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		У частині першій статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, серед яких, зокрема, об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним. 
		Матеріалами справи не доведено, існування підстав з якими законодавець пов'язує можливість визнати правочин недійсним. 
		Як зазначалося вище, оспорювані правочини - договір оренди землі від 09.10.2007 р. та угода від 30.01.2009 р., було укладено на підставі прийнятого Бердянською міською радою рішення № 37 від 29.04.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки», яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в короткострокову оренду за рахунок земель міста ТОВ «АКОС» земельну ділянку площею 0,109 га, розташовану по вул. Горького (в районі пам'ятника «Рибакам») для будівництва та обслуговування культурно-торгового комплексу. Рішеннями № 17 від 05.04.2007 р. та № 15 від 06.11.2008 р. поновлено договір оренди та продовжено строк його дії. 
		Оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
		Суд також приймає до уваги, що за договором на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно ТОВ «АКОС», яке належить останньому на праві власності. Вищезазначене підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтва про право власності від 02.03.2003 р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1380588 від 02.09.2003р. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20593565 від 16.04.2014р.
		Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля, споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. 
		Отже, за власником нерухомого майна зберігається право користування земельною ділянкою під ним. З огляду на наведене, повернення відповідачем-2 до комунальної власності спірної земельної ділянки на якій розташовані об'єкти нерухомості, що  належать  йому на праві власності є фактично неможливим. 
		Щодо зави відповідача-1 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
		За доводами Бердянської міської ради, прокурор довідався про вчинене, на його думку, правопорушення при отриманні направлених на адресу прокуратури документів у липні 2011 року, що підтверджується запитом Бердянської міжрайонної прокуратури від 15.07.2011 р. № 1514-11 та листом Бердянської міської ради № 05-3976/37 від 22.07.2011 р. 
		Заступником Бердянського міжрайонного прокурора позов подано з посиланням на обставини, встановлені в ході перевірки з питань законності передачі земельної ділянки ТОВ «АКОС». 
		Оскільки чинне законодавство не передбачає винятків відносно строків позовної давності до позовів про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, то з цього приводу слід зазначити наступне. 
		Вимоги про розірвання договору не віднесені до переліку вимог, відносно яких ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, отже на такі вимоги розповсюджується загальний строк у три роки. (ст. 257 ЦК України).
		В свою чергу, ст. 261 ЦК України визначає початок перебігу строку позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Зазвичай коли позов ініціюється стороною договору, такий день збігається з днем вчинення спірного договору.
		Законодавство України (Конституція України та Закон України "Про прокуратуру"), яке регламентує функції прокуратури, хоча і передбачає відповідні повноваження прокуратури із отримання відомостей та документів у фізичних і юридичних осіб, проте не встановлює жодних обов'язків суб'єктів господарювання автоматично і у всіх випадках попереджати органи прокуратури про наміри укласти певну угоду, або звітувати (повідомляти) про факт її укладення, так само, як і обов'язку органів прокуратури здійснювати автоматичний контроль і перевірку всіх укладених угод.
		Зазначене нормативне врегулювання повноважень прокуратури і її відносин із суб'єктами господарювання в цій частині у повній мірі узгоджується із принципами, закріпленими в ст. 19 Конституції України, не включає автоматичну обізнаність (можливість обізнаності) прокуратури про факт укладення спірного договору в день його укладення.
		Вищезазначена позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 16.12.2009 р. по справі № 44/53пд. 
		Таким чином, суд вважає, що в спірних правовідносинах строк позовної давності пропущений не був.  
		Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		За змістом ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. 
		В силу вказаних процесуальних норм предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами  у процесі встановлення об'єктивної істини. 
		Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, представлені прокурором докази не можуть бути прийняті судом як належні. 
		В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги прокурора не є обґрунтованими. Прокурором не надано доказів, які б підтверджували, що на момент прийняття оспорюваних рішень Бердянської міської ради не було дотримано загальних вимог чинності правочину, а також не доведено суду підстав для визнання недійсним договору оренди та угоди про внесення змін до договору оренди, тому в задоволенні заявлених прокурором позовних вимог слід відмовити.
		Судовий збір за даним позовом не підлягає розподілу, оскільки прокурором не сплачується. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського   процесуального кодексу України, суд
		 
		                                                             ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Заступника Бердянського міжрайонного прокурора до Бердянської міської ради (м. Бердянськ Запорізької області) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОС» (м. Бердянськ Запорізької області) про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р., визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Бердянської міської ради №17 від 05.04.2007 р., визнання незаконним та скасування п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р., визнання недійсними договору оренди землі від 09.10.2007 р., укладеного між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС», визнання недійсною додаткової угоди від 30.01.2009 р. про внесення змін до договору; та зобов'язання ТОВ «АКОС» повернути земельну ділянку площею 0,109 га, яка розташована по вул. Горького, 22, у м. Бердянськ» - відмовити повністю.
		 
		Суддя                                                                                         Л.П. Кагітіна
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та  підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  21.10.2014 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...