Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/654/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2014 року Справа № 924/654/13 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідача)суддівГоголь Т.Г., Данилової М.В.розглянувши  матеріали касаційної скарги Міністерства  аграрної політики та продовольства Українина  постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.14у справі№924/654/13 Господарського суду Хмельницької областіза позовомХмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницькогодо1.Красилівської районної державної адміністрації 2.Державного підприємства "Хмельницьке"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відділ Держземагентства у Красилівському районітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Міністерство аграрної політики та продовольства Українипровизнання недійсним розпорядження Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області №73/2012-р від 14.02.12; визнання недійсним Державного акта серії ЯЯ№338617 від 30.03.12; визнання недійсним Державного акта серії ЯЯ№338222 від 30.03.12           
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.14 у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. (доповідача), Гоголь Т.Г., Швеця В.О., розгляд касаційної скарги призначено на 09.10.14. Вказана ухвала скерована усім учасникам судового процесу 29.09.14 та розміщена для загального доступу на сайті ЄДРСР. Отже, сторони  у справі належно повідомлені про час і місце розгляду даної касаційної скарги. У судовому засіданні 09.10.14 були заслухані присутні представники сторін, а саме: від прокуратури - Кривоклуб Т.В.; від відповідача -1 Гавриленко Р.В.; від відповідача -2 Жолкевський В.В., від третьої особи на стороні відповідача -2 Предоляк Н.Ю., які висловили своє ставлення щодо касаційної скарги та надали усні пояснення стосовно предмета спору, зокрема представник Державного підприємства "Хмельницьке" підтримав касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України, наголосив на тому, що судові рішення у справ, на його думку, ухвалені за невірно установлених судами обставин справи, а відтак і  помилковому застосуванні судами норм законодавства, тому підлягають скасуванню. У судовому засіданні 09.10.14 оголошувалась перерва до 23.10.14. 
		          Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.10.14, у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О., для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Данилова М.В. 
		          У зв'язку із заміною судді у складі колегії суддів розгляд касаційної скарги у даній справі 23.10.14 розпочався спочатку.  
		 
		          В судовому засіданні взяли участь представники:
		від прокуратури: Корішко В.М. - прок. ГПУ, посв. №027484; 
		від позивача КЕВ: Попик Л.А. -за дов. від 12.08.14; Маркітан А.В. -за дов. від 15.11.13; 
		від позивача МОУ:  Маркітан А.В. -за дов. від 28.11.13;
		від відповідача-1: Гавриленко Р.В. -за дов. від 08.10.14;
		від відповідача -2: не з'явилися;
		від третьої особи на стороні відповідачів: не з'явилися;
		від третьої особи на стороні відповідача-2: Предоляк Н.Ю. -за дов. від 11.03.14.
		 
		 
		Хмельницьким прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у травні 2013 року заявлений позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницького до Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Державного підприємства  "Хмельницьке" про: 1) визнання недійсним  розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області 14.02.12 №73/2012-р "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками Державного підприємства "Хмельницьке"; 2) визнання недійсним Державного акта серії ЯЯ№338617 від 30.03.12 на право постійного користування земельною ділянкою площею 593,1931 га, яка розташована за межами с. Кузьмин на території Кузьминської сільської ради Красилівського району, який  зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №682270003000009; 3) визнання недійсним Державного акта серії ЯЯ№338222 від 30.03.12 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1983697 га, яка розташована за межами с. Яворівці на території Яворовецької сільської ради Красилівського району, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №682270003000008.  Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що оскаржуване розпорядження голови Красилівської РДА суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки згідно з розпорядження КМУ №883-р від 07.09.11 цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Хмельницьке" передано із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, проте, у цьому розпорядженні про землі оборони не зазначено, тому надання їх Красилівською РДА у постійне користування ДП "Хмельницьке" є вилученням цих земель із земель оборони з порушенням вимог чинного законодавства. Разом з цим, позивач у своїх поясненнях вказував на те, що КЕВ у місті Хмельницькому, як правонаступник Хмельницької КЕЧ району є землекористувачем земельних  ділянок, визначених у державних актах на право користування землею, виданих у 1979 році, серії Б №041659  на ділянку площею 222,3 га та  серія Б №041646 на земельну ділянку площею 646 га,  а оскільки зазначені акти видані органами влади СРСР, то відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право простійного користування земельною ділянкою" залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення юридичних осіб, про що свідчить також рішення Конституційного Суду України від 22.09.05 №5-рп/2005. Втім, як зауважив позивач, Міністерство оборони України визнало недоцільним видачу та виготовлення нових правовстановлюючих документів на КЕВ, КЕЧ районів, військові частини та підприємства і установи Міністерства оборони України з огляду на зміну їх найменувань, розформування, передислокацію тощо, тому переоформлення раніше виданих державних актів на право постійного користування землею на нові правовстановлюючі документи планувалось здійснити на єдиного землекористувача в особі Міністерства оборони України,  з цільовим використанням землі оборони. При цьому, позивач посилався на статті 141 -144, 147 Земельного кодексу України, за приписами яких умовою передачі зазначених земель в користування іншим суб'єктам є добровільна відмова КЕВ, а оскільки такої відмови зі сторони позивача не було, передача належних позивачеві земельних ділянок є неправомірною. Позов обґрунтований також приписами статей 2, 15, 77, 92, 126, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статті 14 Закону України "Про збройні сили України", пункту 5.6 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно - експлуатаційної служби Збройних Сил України", затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.11 №795, статті 21 Цивільного кодексу України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".           
		Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.07.13, ухваленим суддею Танасюк О.Є., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції установив, що на момент прийняття Красилівською районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження спірні земельні ділянки відповідно до державних актів серії Б№041646 та серії Б№041659 перебували у постійному користуванні КЕВ у місті Хмельницькому, тому визнав вказане розпорядження таким, що суперечить нормам чинного земельного законодавства, адже порушує право позивача на користування земельними ділянками, визначеними у цих державних актах. При цьому, суд установив, що позивач до Красилівської РДА із заявою про добровільну відмову від спірних земельних ділянок не звертався, відсутні і  докази, підтверджуючи вилучення цих земельних ділянок у позивача в примусовому порядку, з підстав  визначених статтями 141, 143 Земельного кодексу України. Водночас, суд зазначив, що оскільки оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, видані на його підставі Державні акти про надання Державному підприємству "Хмельницьке" в постійне користування земельних ділянок також підлягають визнанню недійсними. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 3, 17, 21, 116, 124, 142, 152 Земельного кодексу України, статей 6, 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації",  постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.02, положеннями Рішення Конституційного Суду України від 22.09.05, статей 16, 21 Цивільного кодексу України.                                                                                                     Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Розізнаної І.В. - головуючого, Мельник О.В., Грязнов В.В., постановою від 22.04.14, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Міністерства  аграрної політики та продовольства України залишив без задоволення.
		Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 1, 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 №1482 вказує на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.09.11 №883-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України", погоджено пропозицію Мінагрополітики України та Міністерства оборони України щодо передачі цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, і на виконання цього розпорядження Мінагрополітики України видано наказ від 05.10.11 №516 "Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України". Скаржник зауважує на тому, що згідно з актом приймання - передачі від 20.03.12 Державне підприємство "Хмельницьке", а саме цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки закріплені за Державним підприємством  "Хмельницьке" передані до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. Отже, на думку скаржника, після передачі Державного підприємства "Хмельницьке" воно вже не є підприємством оборони, а відтак і земельні ділянки останнього не є землями оборони. Окрім цього скаржник, посилаючись на приписи статей 22, 24, 77 Земельного кодексу України вказує на те, що спірні землі є землями сільськогосподарського призначення, а використання сільськогосподарських земель, що перебувають у землях оборони не визначено. Скаржник вказує і на неврахування судами пункту 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин". Водночас, від скаржника надійшов лист, до якого останнім долучені наступні документи: розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.11, наказ Мінагрополітики від 05.10.11, акт від 20.03.12 приймання - передачі цілісного майнового комплексу.                                                                                                     Від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить судові рішення у справі залишити без змін, а скаргу залишити без задоволення. КЕВ міста Хмельницького зауважило на тому, що спірні земельні ділянки є землями оборони і Міністерству аграрної політики та продовольства України не передавались.                                                             Від Красилівської районної державної адміністрації надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких останній просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи скерувати на новий розгляд. На думку адміністрації, суди неправильного установили фактичні обставини справи, і як наслідок невірно застосували приписи законодавства.                                                                                                      Від військової прокуратури Хмельницького гарнізону надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Прокурор вважає, що вилучення спірних земельних ділянок відбулось з порушенням вимог законодавства.                                                  Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, і це  підтверджується матеріалами справи, що наказом заступника Міністра оборони Збройних Сил СРСР від 11.07.77 №64 на землях Старокостянтинівського відділення радгоспу "Вінницький" створений Військовий радгосп "Хмельницький", а землі, які використовувалися радгоспом "Хмельницький" площею 2725 га перебували в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційної частини Хмельницького району. Рішенням виконкому Красилівської районної Ради народних депутатів від 18.01.79 №16 та рішенням виконкому Староконстантинівської районної Ради народних депутатів від 17.01.79 № 10 затверджено матеріали з видачі державних актів на право користування землями Хмельницької КЕЧ району із земель, які числяться за військовим радгоспом "Хмельницький" і розташовані на території Красилівського та Старокостянтинівського району. Судами також установлено, що на підставі вказаних рішень у 1979 році землі, які перебували у використанні радгоспу "Хмельницький", були закріплені в безстрокове і безоплатне користування за КЕЧ району та видані державні акти на право користування землею, серії Б №041646 та серії Б №041659, згідно з якими Хмельницькій КЕЧ району надано у безстрокове безоплатне користування земельні ділянки площею 222,3 га та 2725,0 га. Окрім цього, як установлено судами, у 1993 році комісією у складі представників КЕЧ та Красилівської РДА проведено інвентаризацію земель, що належали КЕЧ району, за результатами проведення вказаної перевірки виявлено, що на час інвентаризації у користуванні в/ч АО 610 знаходяться 2725 га земель, та зазначено, що для виготовлення державних актів на право постійного користування землею необхідно здійснити заміну бланків державних актів на нові. Наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 13.10.05 №9 створено комісію з переформування КЕЧ районів в КЕВ м. Хмельницького. Як установлено судами, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького є правонаступником Хмельницької КЕЧ району і вказані земельні ділянки записані у книзі обліку земельних ділянок Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Хмельницькому.  Наказом Міністра оборони України від 24.07.08 №370 військовий радгосп "Хмельницький" перейменований у Державне підприємство "Хмельницьке", тобто останній є правонаступником військового радгоспу.  Установлено судами і те, що за результатами підсумкової наради, проведеної 12.03.09 із керівниками державних сільськогосподарських підприємств Міністерства оборони України, вирішено з метою недопущення втрати та відчуження земель сільськогосподарського призначення Міністерства оборони України до 01.09.09 100% забезпечити виготовлення Державних актів на право постійного користування земельними ділянками. Водночас, за результатами ревізії  окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного Підприємства "Хмельницьке", проведеної 23.06.10  КРД Міністерства оборони України, ДП "Хмельницьке" зобов'язано у термін до 01.10.10 провести інвентаризацію та оцінку земельних угідь, наданих у користування, з послідуючим взяттям їх на бухгалтерський облік. Забезпечити отримання Державних актів на право користування землею нового зразка та документів на право власності на нерухоме майно. Аналогічні висновки надані і за результатами проведення перевірки від 20.06.11 та аудиторської перевірки Державного підприємства "Хмельницьке" від 2011 року. Розпорядженням Красилівської РДА від 03.11.10 №532/2010-р, надано дозвіл  Державному підприємству "Хмельницьке" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 646,67 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кузьминської сільської ради Красилівського району та перебуває в користуванні вищезгаданого підприємства на підставі державного акта на право користування землею серії Б №041646; надано дозвіл ДП "Хмельницьке" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 219,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яворовецької сільської ради Красилівського району та перебуває в користуванні вищезгаданого підприємства на підставі державного акта на право користування землею серії Б №041659. Розпорядженням голови Красилівської РДА від 14.02.12 №73/2012-р: 1) затверджено Державному підприєству "Хмельницьке" технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 593,1931 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами с. Кузьмин на території Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та перебуває в користуванні вказаного підприємства; 2) передано Державному підприємству "Хмельницьке" в постійне користування земельну ділянку, загальною площею 593,1931 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 3) затверджено Державному підприємству "Хмельницьке" технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 198,3697 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами с. Яворівці на території Яворовецької сільської ради Красилівського району та перебуває в користуванні цього підприємства; 4) передано Державному підприємству "Хмельницьке" в постійне користування земельну ділянку, загальною площею 198,3697 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі вказаного розпорядження, Державне підприємство "Хмельницьке" видано державний акт серії ЯЯ№338617 від 30.03.12 на право постійного користування земельною ділянкою площею 593,1931 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Кузьминської сільської ради Красилівського району та державний акт серії ЯЯ№338222 від 30.03.12 на право постійного користування земельною ділянкою площею 198,3697 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Яворовецької сільської ради Красилівського району. Як убачається з матеріалів справи,  предметом судового розгляду є вимога Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері заявлена в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України Квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницького до Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Державного підприємства  "Хмельницьке" про: 1) визнання недійсним  розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області 14.02.12 №73/2012-р "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками Державного підприємства "Хмельницьке"; 2) визнання недійсним Державного акта серії ЯЯ№338617 від 30.03.12; 3) визнання недійсним Державного акта серії ЯЯ№338222 від 30.03.12. Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Державні акти про право  постійного користування земельною ділянкою є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, обласної, районної державної адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право постійного користування. Водночас, право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, а тому з огляду на приписи частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки може здійснюватися шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, лише після визнання недійсним у встановленому порядку рішення, на підставі якого видано цей державний акт.  Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"  до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема щодо використання землі. Відповідно до пункту 2 статті 21 названого Закону та статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону. Приписами статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення, викупу, її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Як установлено судами попередніх інстанцій, у 1979 році Хмельницькій КЕЧ району, правонаступником якого є позивач, надано у безстрокове безоплатне користування земельні ділянки площею 222,3 га та площею 2725,0 га, про що свідчать державні акти серії Б №041646 і серії Б№041659. Згідно зі статтею 16 Земельного кодексу Української РСР (в редакції чинній на час видачі вказаних державних актів) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37 - 41 цього Кодексу. Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу Української РСР відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Статтею 22 цього ж Кодексу  визначено, що приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється. Як установлено судами, рішеннями виконавчого комітету Красилівської районної Ради народних депутатів від 18.01.79 №16 та виконавчого комітету Староконстантинівської районної Ради народних депутатів від 17.01.79 № 10, затверджені матеріали з видачі державних актів на право користування земельними ділянками, встановленні межі цих земельних ділянок та покладено відповідальність за збереження межових знаків, які встановлені в натурі, на Хмельницьку КЕЧ району. Окрім того, зобов'язано головних інженерів-землевпорядників даних районів внести відповідні зміни в земельно-облікові документи. Відтак, як установлено судами, Хмельницька КЕЧ правомірно приступила до використання спірних земельних ділянок. Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Пунктом 25 Положення про порядок надання в користування земель, земельних ділянок, для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22.12.97 №483 передбачено, що облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом по обліку земель, земельних ділянок, в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України. Відповідно до пунктів 1.1. - 1.5. Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.97  № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю і ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, встановлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України. Облік земель складається з оформлення встановлених документів на право користування і здійснення правильних і своєчасних записів у книгах, картках, обліку, накопичувачах інформації в електронно-обчислювальних машинах, всіх операцій, пов'язаних з прийомом, передачею, зміною якісного стану і зняттям з обліку земельних ділянок. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться згідно з цим Керівництвом і даними, що включаються до земельно-кадастрової документації. Ведення обліку земель за іншими положеннями і формами документів забороняється. Згідно з пунктами 23, 28 вказаного Положення відповідальність за цільове використання земель, наданих для потреб Збройних Сил України, покладається на безпосереднього землекористувача і органи квартирно-експлуатаційної служби та інженерне управління Військово-Морських Сил України. Відомчий контроль за використанням і охороною земель, наданих в користування Збройним Силам України, здійснюють Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, інженерне управління Військово-Морських Сил України, квартирно-експлуатаційні управління військових округів, квартирно-експлуатаційний відділ Північного оперативно-територіального командування, квартирно-експлуатаційні частини, районів, відділення морської інженерної служби. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем вівся постійний облік спірних земельних ділянок, про що свідчать індивідуальні картки обліку земельних ділянок форми №403 від 02.10.06 №59 та від 01.03.07 №61; витяги з книги обліку земельних ділянок КЕВ м. Хмельницький форми №404 від 1984 року про землі площею 2725 га. та від 2007 року на землі площею 210,3 га. Підстави припинення права користування земельними ділянками визначені статтею 141 Земельного кодексу  України ( в редакції на час ухвалення спірного розпорядження), зокрема якими є  добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою можливе у разі добровільної відмови землекористувача та здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.  Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що Міністерство оборони України в особі Хмельницької КЕВ, як землекористувач спірних земельних ділянок, добровільної відмови від права користування цими ділянками не надавало і відповідних рішень вказані органи не приймали. Судами установлено, що розпорядження голови Красилівської райдержадміністрації від 14.02.12 №73/2012-р прийнято з порушенням вимог наведеного законодавства, і порушує право позивача на користування земельними ділянками, які йому належать на підставі державних актів серії Б №041646 та серії Б №041659, відтак підлягає визнанню недійсним.  Виходячи з того, що судами установлені обставини, з якими законодавство пов'язує визнання недійсним розпорядження органу виконавчої влади, а вимоги про недійсність виданих на підставі такого розпорядження є похідними, суди обох інстанцій дійшли правомірного висновку і про наявність підстав для визнання недійсними державних актів серії від 30.03.12 ЯЯ№338617 та серії від 30.03.12 ЯЯ№338222. Щодо доводу скаржника про те, що після передачі Державного підприємства "Хмельницьке" до сфери управління третьої особи воно вже не є підприємством оборони, а відтак і земельні ділянки останнього не є землями оборони, то цей довід був предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, та обґрунтовано  відхилений ним з посиланням на те, що на момент складання акта у Державного підприємства «Хмельницьке» не було правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, а доказів припинення існування права користування спірними ділянками у позивача матеріали справи не містять. Не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, і документи надані скаржником до суду касаційної інстанції, адже, ці документи наявні в матеріалах справи і судами попередніх інстанцій їм була надана оцінка під час вирішення спору по суті. Інші доводи скаржника також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони не спростовують установлених судом обставин та ґрунтуються на незадоволені з оцінкою зібраних у справі доказів, між тим виходячи з приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За приписами частини 2 вказаної статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково  перевіряти їх. Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.                                                  Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.14 у справі №924/654/13  залишити без змін.  
		          Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення. 
		 
		 
		   Головуючий     суддя                                                                    Т. Добролюбова
		 
		                    С у д д і                                                                           Т.Гоголь
		 
		       М.Данилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...