Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/1445/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 676/1445/13-к 
		Провадження № 1-кп/676/5/14 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 жовтня 2014 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд, 
		Хмельницької області 
		 
		в складі головуючого судді  ОСОБА_1 
		за участю секретаря  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		прокурора  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		потерпілого  ОСОБА_8 
		представника потерпілого адвоката
		 ОСОБА_9 
		захисників  ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		обвинувачених  ОСОБА_13 , ОСОБА_14 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження № 42012240140000002 по обвинуваченню 
		 
		ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області, старшого лейтенанта міліції, ідентифікаційний номер - фізичної особи платника податків НОМЕР_1 ,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, 
		 
		ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, оперуповноваженого сектору карного розшуку Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області, лейтенанта міліції, ідентифікаційний номер - фізичної особи платника податків НОМЕР_2 ,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, 
		 
		Судовим слідством суд
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Досудовим слідством обвинувачуються службові особи виконуючий обов`язки начальника сектору карного розшуку Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області старший лейтенант міліції ОСОБА_13 оперуповноважений сектору карного розшуку Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області лейтенант міліції ОСОБА_14 , в тому, що вони 3 серпня 2012 року під час проведення дослідчої перевірки за повідомленням громадянки ОСОБА_15 від 2 серпня 2012 року про крадіжку належного їй майна, зареєстрованого у Журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини Дунаєвецького РВ УМВС України за № 1180, перевіряючи можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення крадіжки вирішили з метою розкриття зазначеного злочину в порушення вимог ст.43-1,106 КПК України без порушення кримінальної справи затримати та доставити останнього до Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області, де застосовуючи погрози та фізичне насильство з метою одержати відомості про викрадення грошей та золотих виробів з квартири ОСОБА_15 . Для цієї мети, ОСОБА_13 3 серпня 2012 року перебуваючи у складі добового наряду Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області вирішив використати одержані для несення служби табельну вогнепальну зброю - пістолет «ПМ» серії НОМЕР_3 та спецзасоби - металеві наручники і газовий аерозольний балончик «Терен-4М». 
		Близько 23.30 год. того ж дня ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та водій Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_16 , який не був обізнаний з намірами обвинувачених вчинити протиправні дії, на службовому автомобілі ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_4 прибули до кафе «Ейфорія», що неподалік автостанції м. Дунаївці, де відпочивав ОСОБА_8 .
		В порушення вимог ст. 12 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у зазначеному кафе явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень вказали міліціонеру ОСОБА_16 разом із ними застосувати до ОСОБА_8 фізичну силу скрутивши за спину руки та посадити у службовий автомобіль. ОСОБА_16 разом із ОСОБА_13 скрутили ОСОБА_8 руки за спину, примусово посадили у службовий автомобіль і доставили у Дунаєвецький РВ УМВСУ в Хмельницькій області, що по вул.. Колгоспній,42 у м. Дунаївці.
		В приміщенні Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за попередньою змовою між собою, без порушення кримінальної справи,достатніх підстав для затримання, не склавши протоколу про затримання ОСОБА_8 за підозрою у вчинені злочину, в нічний час - біля 23.45 год. затримали останнього і завели його у службовий кабінет № 21, де виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, з метою одержання від затриманого відомостей обставин викрадення майна у ОСОБА_15 , визнання вчинення крадіжки, умисно вирішили застосувати до нього фізичне та психічне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я. З цією метою ОСОБА_13 та ОСОБА_14 наказали ОСОБА_8 встати із крісла, після чого ОСОБА_17 умисно наніс йому удар кулаком в тулуб, від якого той зігнувся, ОСОБА_14 стоячи позаду ОСОБА_8 умисно наніс йому удар кулаком в тулуб, а також не менше двох ударів кулаком та ліктем в область спини, від яких той впав на підлогу.
		Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_13 та ОСОБА_14 наказали ОСОБА_8 встати з підлоги, після чого ОСОБА_13 наніс йому удар кулаком в живіт, в свою чергу ОСОБА_14 наніс ОСОБА_8 не менше 2 ударів - кулаком в груди та ліву ногу внаслідок чого останній вдруге впав на підлогу. Виконуючи узгодженні злочинні дії ОСОБА_13 з ОСОБА_14 знову наказали ОСОБА_8 піднятись з підлоги, коли той виконав дану вказівку ОСОБА_14 наніс йому удар ногою в пах, внаслідок чого ОСОБА_8 втретє впав на підлогу.
		Бажаючи одержати від ОСОБА_8 відомості про вчинення злочину шляхом заподіяння йому фізичного болю, ОСОБА_14 скрутив ОСОБА_8 обидві руки позаду, ОСОБА_13 з допомогою газового аерозольного балончику із газом сльозоточивої та дратівливої дії «Терен-4М» почав застосовувати його пускаючи його в обличчя ОСОБА_8 .
		ОСОБА_13 з метою залякування ОСОБА_8 витягнув з кобури табельну зброю - пістолет «ПМ» та погрожуючи його застосуванням вимагаючи надання відомостей про обставини крадіжки у квартирі ОСОБА_18 , приставив пістолет до потилиці затриманого.
		Втілюючи протиправні дії на отримання від ОСОБА_8 відомостей про обставини вчинення крадіжки та зізнання у вчиненні злочину, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за попередньою змовою між собою вирішили продовжити насильство щодо ОСОБА_8 за межами Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області. З метою уникнення подальшого виявлення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_8 внаслідок незаконного застосування спецзасобів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обмотали його зап`ястя рук ганчірками та в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про міліцію» безпідставно застосували до ОСОБА_8 спецзасіб - металеві наручники, одягнувши йому на праву руку. Близько 24 год., в ніч на 4 серпня 2014 року вивели ОСОБА_8 з приміщення Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області в недобудоване виробниче приміщення колишнього ВАТ «Дунаєвецький маслоробний комбінат», де пристебнули наручниками обидві руки ОСОБА_8 до металевої вертикальної конструкції, після чого ОСОБА_13 з метою залякування приставив до його голови пістолет. 
		ОСОБА_14 маючи на меті одержати від ОСОБА_8 відомості про обставини крадіжки та зізнання у вчиненні злочину, шляхом заподіяння йому фізичного болю, ображаючи особисту гідність, затягнув майку в якій був одягнений ОСОБА_8 йому на голову, приспустив до низу бриджі і труси та з допомогою заздалегідь приготовленого електрошокера почав застосовувати до оголеного тіла удари електрострумом у спину і ягодиці, внаслідок чого у ОСОБА_8 від одержаного фізичного болю спорожнився мочовий пузир.
		Біля 00.15 год. 4 серпня 2012 року ОСОБА_13 та ОСОБА_14 протиправно застосували до ОСОБА_8 спецзасіб - металеві наручники завели останнього назад у кабінет № 11 Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області, де за попередньою змовою вказали йому написати пояснення з приводу крадіжки грошей та золотих виробів. Після того, як ОСОБА_8 написав пояснення, ОСОБА_13 стоячи зліва від останнього та ОСОБА_14 праворуч умисно нанесли затриманому не менше 4-х ударів кулаками в область грудей та живота, а коли той від отриманих ударів впав на підлогу продовжили наносити удари ногами в тулуб, ноги, голову, потилицю. ОСОБА_13 продовжуючи свої дії спрямовані на завдання фізичного болю ОСОБА_8 скрутив йому праву руку за спину та погрожуючи застосуванням насильства вимагав відомості про вчинення крадіжки у квартирі ОСОБА_15 . Від отриманих ударів ОСОБА_8 втратив свідомість.
		Біля 4 год. 4 серпня 2012 року ОСОБА_13 умисно наніс ОСОБА_8 удар коліном у тулуб та кулаком в потилицю, від яких останній впав на підлогу, ОСОБА_14 разом з ОСОБА_13 нанесли не менше шести ударів ногами в тулуб, шию та голову від яких ОСОБА_8 втрати свідомість.
		Після того, як ОСОБА_8 прийшов до свідомості ОСОБА_13 за попередньою змовою з ОСОБА_14 перевели останнього в службовий кабінет № 12 Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області, де останній наніс ОСОБА_8 два удари долонею руки в обличчя та один удар кулаком в шию від яких той впав на крісло. ОСОБА_14 при цьому наніс не менше п`яти ударів кулаком в задню частину шиї від яких ОСОБА_8 впав на підлогу, де отримав іще не менше чотирьох ударів ногами в область передпліччя голови, грудей. 
		Близько 11 год. 4 серпня 2012 року оперуповноважений сектору карного розшуку Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_19 , який не перебував у змові з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вказав дільничному вказаного райвідділу вивести ОСОБА_8 з приміщення райвідділу. Виконуючи отриману вказівку, вивів ОСОБА_8 з приміщення Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області на вулицю, де були зупинені працівниками внутрішньої безпеки ДВБ МВС України.
		Внаслідок насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я, погрози його застосування, заподіяного  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 протягом тривалого часу з 23.30 год. 3 серпня 2012 року до 11 год. 4 серпня 2012 року ОСОБА_8 заподіяне тілесні ушкодження у вигляді синяків в потиличній області справа-1, біля соскової області справа-1,біля соскової області з ліва-1, в проекції мочевидного відростку грудини-1, середньо-підпахвинній лінії справа в проекції 8-9 ребер-1, по середньо-підпахвинній лінії зліва в проекції гребня клубної кістки-1, по передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині-1, по передній поверхні стегна в середній третині-1, та нижній третині-1, 2-х садин по передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині та садини по передній поверхні правого передпліччя в нижній третині, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також удари, побої і фізичний біль, чим вчинили злочин передбачений ч.2 ст. 365 КК України.
		При викладених вище обставин оперуповноважені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не законно затримали ОСОБА_8 в період з 23.30 год. 3 серпня 2012 року до 11 год. 4 серпня 2012 року, чим вчинили злочин передбачений ч.1 ст. 371 КК України.
		Потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної в розмірі 3000 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн.
		 
		Проаналізувавши безпосередньо досліджені та надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що участь обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого злочину, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшла, а тому останні підлягають виправданню з таких підстав.
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_13 свою вину у вчиненні злочину, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, не визнав та пояснив, що в серпні 2012 року виконував обов`язки начальника СКР та з 3 на 4 серпня 2012 року був в слідчо-оперативній групі, на розгляді в нього знаходились матеріали перевірки з приводу крадіжки у громадянки ОСОБА_18 , яку проводив разом з ОСОБА_14 . З пояснень потерпілої було відомо, що на моменту крадіжки у її квартирі був ОСОБА_8 , якого і підозрювали у причетності до вчинення крадіжки. На протязі дня його підлеглі неодноразово намагались знайти ОСОБА_8 , але останній переховувався від них. Керівництво Дунаєвецького РВ УМВС України надало йому вказівку доставити до райвідділу та опитати ОСОБА_8 . В подальшому по телефону отримав інформацію, що ОСОБА_8 знаходиться в кафе «Ейфорія» та про вчинене там правопорушення, розпорядився, щоб ОСОБА_14 разом з ним виїхав на службовому автомобілі до вказаного кафе. По прибуттю в кафе виявили ОСОБА_8 , якого знав особисто так як останній раніше судимий, і запропонували йому вийти на вулицю. На вулиці ОСОБА_8 повідомили, що його необхідно опитати з приводу крадіжки у гр. ОСОБА_15 , на що він без будь-якого опору сів до автомобіля на заднє сидіння та направились до райвідділу. По дорозі до райвідділу ОСОБА_8 почав погрожувати, що собі заподіє тілесні ушкодження тому на нього одягли кайдани. Коли прибули до Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області доручив ОСОБА_14 опитати ОСОБА_8 . Фізичного насильства до потерпілого не застосовував, не погрожував, через перебування у слідчо-оперативній групі неодноразово відлучався з райвідділу. Чому після опитування черговий райвідділу не відправив ОСОБА_8 додому йому не відомо. Вважає, що обвинувачення ґрунтується лише на показах потерпілого, припущеннях та не узгоджується з матеріалами справи і фактичними обставинами. Дійсно на прохання родичів ОСОБА_8 його бабуся мала з ним побачення під час отримання пояснень ніч на 4 серпня 2012 року, будь-яких ушкоджень на потерпілому не було і медичної допомоги він не потребував. Якщо б відносно ОСОБА_8 було застосовано фізичне насильство в тому обсязі на який він вказує то родичі не залишили його в райвідділі. Вважає, що ОСОБА_8 його та ОСОБА_14 оговорив з метою уникнути відповідальності за вчинення крадіжки, він ніяких протизаконних дій не вчиняв, як і не бачив, щоб ОСОБА_14 відносно потерпілого вчиняв такі дії. Зібрані докази під час досудового провадження не відповідають вимогам КПК України в редакції 1960 та 2012 років, а тому є не допустимими. З дев`яти камер спостереження чомусь суду надано лише відео сумнівного характеру з кімнати чергового, яке не відповідає фактичним обставинам справи, що не може свідчити про відповідність тих подій, які мали місце в ніч з 3 на 4 серпня 2012 року. Огляд місця події в приміщенні Дунаєвецького РВ УМВСУ ОСОБА_20 проведено з порушенням вимог КПК України, без понятих ним знято копію з сервера камери відеоспостереження в кімнаті чергового. Судово-медична експертиза не змогла розмежувати тілесні ушкодження отримані ОСОБА_8 під час бійки з ОСОБА_21 поблизу кафе до моменту його доставлення у райвідділ та тих, які нібито він отримав в приміщені міліції. Також є сумніви з приводу отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 після залишення ним приміщення міліції і до огляду його судово-медичним експертом. Повідомлення про підозру після зменшення обсягу обвинувачення йому не вручали. Просить його виправдати за пред`явленим обвинуваченням та відмовити задоволені позовних вимог ОСОБА_8 . 
		В судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_14 свою вину у вчиненні злочину, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, не визнав та пояснив, що 3 серпня 2012 року отримав від ОСОБА_13 матеріали для перевірки стосовно крадіжки у громадянки ОСОБА_15 , яка вказувала на ОСОБА_8 . Він неодноразово звертався по місцю проживання ОСОБА_8 , але його родичі повідомляли про відсутність останнього вдома. Ввечері йому зателефонував ОСОБА_13 і сказав йому прибути до роботи так, як необхідно виїхати до бару «Ейфорія» де знаходився ОСОБА_8 . Коли прибули до бару запросили ОСОБА_8 на вулицю і запропонували йому проїхати до райвідділу для дачі письмових пояснень. По дорозі до райвідділу ОСОБА_8 почав погрожувати, що собі щось зробить після чого на нього одягли кайдани, хто одягнув кайдани не пам`ятає. В приміщенні райвідділу він особисто відібрав письмові пояснення у ОСОБА_8 де останній признався у вчиненні крадіжки та написав явку з повинною. В ході отримання письмових пояснень ОСОБА_8 просив вивести його на свіже повітря. На вулицю виходили разом, де неподалік від входу до райвідділу знаходились його родичі. ОСОБА_13 при цьому присутнім не був так, як перебував в оперативно-слідчій групі і час від часу відлучався. Після опитування ОСОБА_8 , яке тривало менше трьох годин направив його до чергового, а сам пішов додому. Фізичного насильства до потерпілого не застосовував,обвинувачення прокурора є надуманим і ґрунтується лише на показах самого потерпілого, які той постійно міняє. Під час перебування ОСОБА_8 в райвідділі до нього заходила його бабуся ОСОБА_22 та спілкувалась з ним. В ніч з 3 на 4 серпня 2012 року на службі не був, спецзасобів не отримував, а надавав допомогу ОСОБА_13 по роботі, як цивільна особа. Тілесні ушкодження ОСОБА_8 отримав під час бійки з ОСОБА_21 до моменту його доставлення до райвідділу. На його думку ОСОБА_8 оговорив його з ОСОБА_13 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, що підтверджується і висновком судово-медичної експертизи. Вважає, що відсутні правові підстави обвинувачення його за ч.1 ст. 371 КК України так як відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вказаний злочин внесено не було. 21.11.2012 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ним злочину за ч.2 ст. 365 КК України, на підставі заяви матері потерпілого, але повідомлення про підозру вручено не було, фактично справу відносно нього направили до суду в статусі свідка. Просить його виправдати та відмовити в задоволені позову потерпілого.
		Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 3.08.2012 року разом з друзями відпочивав у кафе «Ейфорія» в м. Дунаївці, близько 23.30 год. його затримали обвинувачені і доставили до райвідділу міліції. На вимогу працівників міліції пройти разом із ними на вулицю відмовлявся, тому його вивели на вулицю, документів, які б посвідчували особу з собою не мав. В службовому кабінеті Дунаєвецького РВ УМВСУ його почали зразу бити, наносити удари руками та ногами в різні частини тіла. Після чого йому намотали на руки ганчірки, одягли кайдани на одну руку і ОСОБА_14 пристебнув його до себе та відвели його на будівництво. На будівництві натягнули на голову футболку, пристебнули до вертикальної труби за допомогою кайданів на ланцюгу, стягнули шорти і труси та застосували до нього електрошокер приблизно 15 хв. підряд тривалістю по 1 хв. хто саме не бачив, але припускає що це міг бути ОСОБА_14 від застосування електрошокера у нього випорожнився мочовий міхур на труси та бриджі. Прикладали пістолет до голови погрожуючи вбити. Після цього його повторно завели до службового кабінету і знову побачили бити звинувачуючи його в крадіжці 150 євро та золотих виробів, від отриманих ударів втратив свідомість. ОСОБА_13 наніс йому приблизно 15 ударів із них 2 удари кулаком в груди, 3 удари кулаком в область спини, 3 удари кулаком в грудну клітку з права, 2 удари ногою в голову, 2 удари рукою в живіт, 1 удар коліном в живіт, 2 удари ногою по спині, а також застосував до нього в службовому кабінеті сльозогінний газ бризнув в обличчя, при цьому ОСОБА_14 тримав його ззаду за руки. ОСОБА_14 наніс йому приблизно 15 ударів із них 2 удари долонею в обличчя, 4 удари кулаком в шию,5 ударів ногою в тулуб, 3 удари кулаком в груди, 2 удари ногою в спину. Від отриманих ударів неодноразово втрачав свідомість. Під час перебування в райвідділі міліції до нього заходила його бабуся ОСОБА_22 , якій не говорив про застосування до нього насильства, щоб не засмучувати родичів та не скаржився на слідчих. Близько 9 год. 4 серпня 2012 року працівник міліції ОСОБА_23 вивів його на вулицю з райвідділу там до них підійшов ОСОБА_20 . Разом з останнім він поїхав до лікарні де був оглянутий лікарем і в нього було виявлено синьо-жовті і фіолетові синці на тілі. Тільки 6 серпня 2012 року був оглянутий лікарем експертом за направленням працівників внутрішньої безпеки. Дійсно 3.08.2012 року до моменту його затримання у нього був конфлікт з ОСОБА_21 , але вони не бились, а лише штовхались. Позовні вимоги підтримує і просить їх задоволити, щодо міри покарання обвинуваченим підтримує думку прокурора.
		Суд, враховуючи особу потерпілого ОСОБА_8 критично оцінює його покази, які він неодноразово змінював в ході судового розгляду, дані ним покази не узгоджуються з матеріалами справи, з висновками судово-медичної експертизи та є суперечливими. Окрім зазначеного повідомив суду про обставини вчинення крадіжки майна громадянки ОСОБА_18 .
		Допитана в судовому засіданні ОСОБА_24 показала, що 3 серпня 2012 року її син ОСОБА_8 разом з подругою направились на день народження до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Близько 23.45 год. з телефону сина вона отримала СМС і від його подруги їй стало відомо, що сина забрали в міліцію. Після чого вона разом зі своїми батьками зразу прибули до райвідділу міліції і звернулись до чергового з питанням за що затримали ОСОБА_8 та отримали відповідь, що такого в райвідділі немає. О 00.30 год. до неї підходив ОСОБА_13 і повідомив, що ОСОБА_8 затриманий за крадіжку. Приблизно в період з 2 чи 3 год. ночі її мати провели до сина в службове приміщення райвідділу, коли вона повернулась від сина то нічого їй не розповідала. Близько 5-6 год. поїхали додому, а близько 7.30 год. по телефону повідомила службу внутрішньої безпеки Хмельницького УМВСУ про не законне затримання ОСОБА_8 . Працівники внутрішньої безпеки виявили сина в Дунаєвецькому РВ після чого направили його на медичний огляд в лікарню під час якого вона була присутня. В ході огляду були виявленні почервоніння на спині та ягодицях сина, син їй розповідав що його побили ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за те щоб він зізнався у крадіжці. 21 листопада 2012 року вона зверталась до прокуратури Дунаєвецького району з заявою про реєстрацію злочину вчиненого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в серпні 2012 року відносно її сина ОСОБА_8 , яка була в цьому необхідність пояснити не змогла. 
		Свідок ОСОБА_25 показав, що близько 24 год. 3 серпня 2012 року йому стало відомо, що внук знаходиться в міліції і він разом з дружиною та дочкою направились до міліції, де знаходились перед входом до райвідділу майже до ранку. Його дружина серед ночі провідувала онука в райвідділі і коли повернулась нічого йому не розповідала і вони поїхали додому. ОСОБА_8 повернувся з лікарні додому о 16 год. 4 серпня 2012 року. Дійсно протягом дня 3 серпня 2012 року приїздили працівники міліції та розшукували онука. 
		Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_22 , яка в судовому засіданні показала, що 3.08.2012 року близько 23.30 год. їй повідомила дочка, що внука забрали до міліції , після чого вона разом з чоловіком та дочкою поїхали до міліції. На їх запитання черговий райвідділу міліції повідомив, що ОСОБА_8 в райвідділі немає. Згодом прибув ОСОБА_13 і повідомив, що онука затримали за крадіжку, через деякий час останній запросив її до кабінету № 12 і дав їй підписати якусь бумагу при цьому сказав, якщо вона його підпише відпустить онука додому. В онука обличчя і руки були червоні, вона водою намочила йому обличчя та дала попити, після чого він вирвав і сказав, що його б`ють, а він не винен, бризнули йому газом в обличчя, копали ногами і мають везти в кар`єр розстрілювати, тому попрощався з нею і попросив попрощатися з мамою за нього бо він їх більше не побачить. 
		На зустрічне запитання ОСОБА_8 , відповів, що дані покази не відповідають дійсності і такого він свідку ОСОБА_22 не говорив і такого не було взагалі. В подальшому свідок ОСОБА_22 , показала, що вона так собі подумала і онук їй такого нічого не говорив.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що 3.08.2012 року був барменом у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де в той вечір відпочивав ОСОБА_8 з компанією. До приїзду міліції чув, що на вулиці була бійка між потерпілим та ОСОБА_21 , після чого на вулиці знайшов мобільний телефон «Нокіа». 
		Факт знайдення ОСОБА_26 мобільного телефону «Нокіа» підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 .
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показав, що дійсно між ним та ОСОБА_8 3 серпня 2012 року був конфлікт біля літньої площадки кафе «Ейфорія» вході якого один одного штовхали і не виключає того, що декілька раз нанесли один одному удари.
		В судовому засіданні ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , показали, що з 3 на 4 серпня 2012 року були в кафе «Ейфорія», де відпочивав ОСОБА_8 разом зі своїми друзями. Були свідками того як на вулиці біля 22 год. словесний конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_21 переріс в бійку під час якою наносили один одному удари руками в різні частини тіла, бачили міліцію в барі думали, що це пов`язано з бійкою. 
		Свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 підтвердили той факт, що 3 серпня 2012 року разом з ними в кафе «Ейфорія» відпочивав ОСОБА_8 , якого близько 24 год. забрали працівники міліції. ОСОБА_8 вийшов із-за столу сам а біля виходу з бару працівники міліції взяли його за руку та разом вийшли на вулицю.
		Свідок ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , підтвердили, що 3 серпня 2012 року ОСОБА_8 разом зі своєю дівчиною був на святкуванні дня народження в кафе «Ейфорія», як його забрала міліція не бачили.
		Допитана в судовому засіданні ОСОБА_35 показала, що 3 серпня 2012 року разом з ОСОБА_8 була у ОСОБА_33 на святкуванні її дня народження в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », як ОСОБА_8 забрала міліція не бачила. Після чого вона на таксі поїхала до райвідділу по дорозі повідомила родичів ОСОБА_8 . Біля 24 год. вона бачила, як вивели ОСОБА_8 з райвідділу прив`язаного за праву руку кайданами до працівника міліції, куди вони пішли вона не бачила. Згодом прибули батьки ОСОБА_8 на їх запитання працівник міліції сказав, що після допиту ОСОБА_8 відпустять додому. Коли ОСОБА_8 повторно зайшов в приміщення райвідділу вона не бачила. Також їй відомо, що бабуся ОСОБА_8 вночі заходила до нього, а коли повернулась повідомила, що все нормально і вони можуть їхати додому.
		Свідок ОСОБА_36 показав в судовому засіданні, що в ніч з 3 на 4 серпня 2012 року виїздив на виклик матері ОСОБА_8 до Дунаєвецького РВ з приводу підвищення тиску, коли прибули пацієнтка була стривожена, причиною чого було те, що її сина забрали в райвідділ і вона не може його побачити.
		Мати потерпілого будь-яких скарг чи прохань про надання допомоги сину, якого б`ють в міліції до вказаного свідка, а також інші родичі не заявляли і звертались.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_37 показала, що 4.08.2012 року в лікарні оглядала потерпілого ОСОБА_8 , якого привели працівники міліції , якщо нею були виявлені тілесні ушкодження то вони занесені до картки потерпілого, останній відмовився від детального огляду, госпіталізації не потребував. Про побиття ОСОБА_8 говорили його родичі, які були присутні при огляді, тілесних ушкоджень на ногах не було.
		Лікар ОСОБА_38 в судовому засіданні показала, що 4.08.2012 року була черговою в приймальному відділенні, о 14.30 год. звернувся ОСОБА_8 зі скаргами на головну біль, при цьому пояснив, що сидів у кафе, звідки його забрали працівники міліції, цілу ніч били,після чого відпустили. Від отриманих побоїв втрачав свідомість на скільки не пам`ятав. Кісті рук були червоні, говорив про застосування до нього електрошокера, отримані ним тілесні ушкодження в райвідділі.
		Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні показав, що 3.08.2012 року заступив черговим Дунаєвецького РВ разом з ним також заступили ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 . В приміщенні райвідділу ведеться відеоспостереження з дев`яти відеокамер в різних місцях. Приблизно о 23.30 год. ОСОБА_13 повідомив йому, необхідно зайнятись розкриттям крадіжки і когось треба опитати. З ким він від`їхав від райвідділу не пам`ятає, через деякий час, можливо до 24 год. повернувся ОСОБА_13 , з ОСОБА_14 та незнайомим йому хлопцем, як пізніше стало відомо, що це був ОСОБА_8 , та піднялись на другий поверх. Запис в книзі відвідувачів повинен був зробити ОСОБА_44 , що входило в коло його обов`язків. До нього звертались родичі ОСОБА_8 , не більше години, як останній прибув до райвідділу. Не бачив коли ОСОБА_8 виводили з приміщення, до книги відвідувачів останнього записував особисто. Після того, як ліг відпочивати не бачив коли ОСОБА_13 та ОСОБА_14 залишили райвідділ. В ході досудового слідства слідчий здійснював на нього тиск з метою отримати «зручні» для нього покази. В його присутності ОСОБА_20 без понятих отримав через Хмельницький код доступу до сервера та зробив копію відеозапису на флешку з камер спостереження в приміщення чергового райвідділу. На моніторах в черговій частині година відповідала реальному часу. 
		ОСОБА_16 показав, що з 3.08.2012 року був в черговому наряді, разом з ОСОБА_13 близько 24 год. їздив до бару «Ейфорія» з метою доставити якусь особу. Коли прибули до бару до них підійшов молодий чоловік вони вийшли на вулицю сіли в автомобіль і поїхали до райвідділу. Коли прибули до райвідділу ОСОБА_45 разом з операми курив на вулиці.
		Допитаний свідок ОСОБА_46 показав, що був помічником чергового райвідділу з 3.08.2012 року, ОСОБА_8 не бачив, так як з 23год. до 3 год. ночі спав. Бачив родичів ОСОБА_8 які когось очікували в його присутності нікого не виводили з приміщення райвідділу.
		В судовому засіданні свідки ОСОБА_47 та ОСОБА_48 показали, що о 8 год. 4 .08.2012 року заступили в добовий наряд по райвідділу, до попереднього складу добового наряду претензій не було, сторонніх осіб згідно журналу теж не було, ОСОБА_8 приміщенні райвідділу не бачили, ОСОБА_20 прибув до райвідділу приблизно біля 10 год.
		Свідок ОСОБА_49 показав, що 4.08.2012 року заступив в добовий наряді приступив до виконання обов`язків. Отримав вказівку виїхати на місце пригоди, коли зайшов до кабінету оперативних працівників побачив там ОСОБА_8 , який раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності. На його запитання останній відповів, що знаходиться у відділі за крадіжку. Ніяких тілесних ушкоджень на ОСОБА_8 не було, обвинувачених в кабінеті не було.
		В судовому засіданні ОСОБА_50 показав, що був в складі оперативно-слідчої групи коли звернулась до райвідділу громадянка ОСОБА_15 з заявою про крадіжку належного їй майна. Зі слів останньої стало відомо, що коли вона перебувала за кордоном вдома залишався її син, який їй повідомив, що крадіжку могли вчинити його друзі, які були в нього в гостях. Наступного дня зайшов в кабінет карного розшуку і побачив ОСОБА_8 , останній на його запитання відповів, що це він викрав золоті вироби в ОСОБА_15 . З метою перевірки причетності його крадіжки запропонував ОСОБА_8 намалювати як виглядали викрадені золоті вироби на що той погодився та намалював.
		Допитані в судовому засіданні ОСОБА_51 , ОСОБА_23 показали, що о 8.45 год. разом перебували в кабінеті карного розшуку, де знаходився ОСОБА_8 . До кабінету зайшов ОСОБА_19 і сказав всім вийти на вулицю, після чого всі вийшли в тому числі ОСОБА_8 , ніхто не чинив йому перешкод залишити райвідділ. Ніяких тілесних ушкоджень на ньому не було.
		ОСОБА_52 в судовому засіданні показав, що виконував обов`язки начальника Дунаєвецького РВ УМВСУ, заяву про крадіжку майна громадянки ОСОБА_15 доручив провести ОСОБА_13 .Про затримання ОСОБА_8 та перевірку ОСОБА_20 райвідділу нічого відомо не було.
		Свідок ОСОБА_53 в суді показав, що був на чергуванні по адмінприміщенні, в обов`язки входило реєстрація осіб, які прибували до райвідділу. Відповідно до записів книги відвідувачів, які знаходились в приміщенні не було. Коли прибув ОСОБА_20 то забрав з собою книгу відвідувачів та вийшов з приміщення райвідділу. Через 20 хв. останній повернувся до райвідділу разом із незнайомим йому хлопцем.
		Працівники міліції ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 в судовому засіданні показали, що про перебування ОСОБА_8 в ніч з 3на 4 серпня 2012 року їм нічого не відомо.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що проводив перевірку щодо законності перебування ОСОБА_8 в Дунаєвецькому РВ УМВСУ, прийшло повідомлення по телефону довіри. Черговий райвідділу ОСОБА_58 повідомив йому, що сторонніх осіб в райвідділі немає. Він оглянув приміщення райвідділу, один службовий кабінет був зачинений і його не змогли відчинити. Після чого вийшов з приміщення райвідділу і побачив, як молодий дільничний вів ОСОБА_8 за руку на вулицю. На його запитання ОСОБА_8 повідомив йому, що був затриманий звечора за підозрою у вчинені крадіжки, а також те що його побили ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Він бачив на тілі ОСОБА_8 почервоніння, після чого відібрав у нього пояснення та направив на медичний огляд в лікарню. В подальшому приймав участь в складі слідчої групи по розслідуванні кримінальної справи відносно обвинувачених. Диск з відео з камери спостереження прокурору було направлено ним, чому вказаний файл підписаний « ОСОБА_59 » пояснити не може, також не зміг пояснити чому з копіював відео лише з камери спостереження приміщення чергового райвідділу, а з інших камер відеоспостереження, втому числі і центрального входу до райвідділу. Про факт вилучення письмового пояснення ОСОБА_8 та явки з повинною у вчинені злочину останнього, з службового кабінету карного розшуку Дунаєвецького РВ УМВСУ ОСОБА_20 зрозумілого пояснення дати не зміг.
		Факт огляду приміщення Дунаєвецького РВ УМВСУ 4 серпня 2012 року працівником внутрішньої безпеки ОСОБА_20 та виявлення ним на вулиці ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_60 . 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 показав, що 4.08.2012 року прибув на роботу, коли зайшов в кабінет, який був відкритим і там за столом сидів ОСОБА_20 , бачив як ОСОБА_8 виводив з райвідділу ОСОБА_20 .
		Судово-медичний експерт ОСОБА_61 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_8 прибув до нього на медичний огляд 6 серпня 2012 року, виявленні тілесні ушкодження описані в акті судово-медичного огляду та в подальшому в експертизі, зі слів відомо, що був побитий в міліції, питання про розмежування тілесних ушкоджень йому не ставилось. Не виключає, що тілесні ушкодження які виявлені у ОСОБА_8 6 серпня 2012 року, могли бути спричинені і після 11 год. 4 серпня 2012 року. 
		Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 48 від 17 липня 2013 року у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синяків в потиличній області справа-1, біля соскової області справа-1,біля соскової області з ліва-1, в проекції мочевидного відростку грудини-1, середньо-підпахвинній лінії справа в проекції 8-9 ребер-1, по середньо-підпахвинній лінії зліва в проекції гребня клубної кістки-1, по передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині-1, по передній поверхні стегна в середній третині-1, та нижній третині-1, 2-х садин по передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині та садини по передній поверхні правого передпліччя в нижній третині, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесних ушкоджень різної давності по даним судово-медичного обстеження 6.08.2012 року не вбачається. Візуальним дослідженням розрізнити по давності утворення тілесних ушкоджень , які могли утворитися у проміжок часу приблизно від 45 хв. до приблизно 7-8 год., не представляється можливим. Покази ОСОБА_8 щодо кількості нанесених йому ударів суперечать судово-медичним даним, а саме потерпілий ОСОБА_8 під час допиту 2.11.2012 року вказав, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 нанесли йому приблизно по 20 ударів по тілу, під час допиту в якості потерпілого 21.03.2013 року він вказав, що ці працівники нанесли йому по 15 ударів кожний, а поданим судово-медичного обстеження ОСОБА_8 встановлено, що в ділянку голови, тулуба та нижніх кінцівок йому було заподіяно не менше восьми травмуючи дій. Також покази ОСОБА_8 про застосування до нього електрошокера та сльозогінного газу не підтверджуються даними огляду лікарями Дунаєвецької ЦРЛ 4.08.2012 року та даними судово-медичного обстеження від 6.08.2012 року, оскільки під час цих обстежень будь-яких змін, які б свідчили про застосування до нього електрошокера та сльозогінного газу не виявлено. Поряд з тим відповідають дійсності покази ОСОБА_8 в частині застосування до нього кайданів.
		Однак, висновок в комісійної судово-медичної експертизи № 48 від 17 липня 2013 року не є доказом винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки за допомогою такого не можна встановити наявність чи відсутність дій обвинувачених щодо потерпілого ОСОБА_8 .
		В судовому засіданні судово-медичні експерти ОСОБА_62 та ОСОБА_63 показали, що проводили комісійну судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_8 , останній відмовився надати на вимогу експертів медичну картку, виявлені тілесні ушкодження у потерпілого розмежувати по часу їх спричинення, ким саме вони нанесені і де нанесені не переставляється за можливе. 
		Допитані в судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_64 показав, що є слідчим слідчого відділу прокуратури Хмельницької області. Постановою заступника прокурора Хмельницької області було створено слідчу групу, якою його призначено старшим слідчої групи. До вступу вдію нового КПК України фактично закінчив досудове слідство по обвинуваченню ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, по кримінальній справі №6/0416 яка порушена 27 вересня 2012 року прокурором Дунаєвецького району, фактично залишилось ознайомити обвинувачених та їх захисників з матеріалами кримінального провадження. З цією метою 19 листопада 2012 року звернувся з відповідним поданням до Дунаєвецького районного суду. 23 листопада 2012 року Постановою Дунаєвецького районного суду відмовленого в задоволенні його подання в визначенні строку обвинуваченим та його захисникам строку для ознайомлення з матеріалами справи. Особисто він не вносив відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по обвинуваченню ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, по кримінальній справі №6/0416 яка порушена 27 вересня 2012 року прокурором Дунаєвецького району, пояснити причину не зміг. Також повідомив, що будь-яких процесуальних документів від керівництва прокуратури Хмельницької області станом на 20 листопада 2012 року про передачу справи іншому слідчому, внесень змін до слідчої групи та передачі справи до прокуратури Дунаєвецького району не отримував. Особисто таких процесуальних документів не виносив, на підставі чого передав справу до прокуратури Дунаєвецького району пояснити не зміг.
		Слідчий Дунаєвецької районної прокуратури ОСОБА_65 показав, що від процесуального прокурора ОСОБА_5 отримав повідомлення від 21.11.2012 року громадянки ОСОБА_24 про вчинення злочину ОСОБА_13 та ОСОБА_14 3 серпня 2012 року о 23.45 год., яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та приступив до її розслідування. В подальшому йому надали матеріали кримінального провадження, що перебували у провадженні в слідчого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області ОСОБА_64 , але при цьому процесуальних документів щодо законності передачі матеріалів справи не було. Постанову про об`єднання кримінальної справи отриманої з прокуратури Хмельницької області та з кримінальним провадженням внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2012 року не виносив, повідомлення про підозру обвинуваченим не пред`являв. 27 листопада 2012 року повідомив учасників кримінально провадження про завершення досудового розслідування. Ним було складено обвинувальний акт на підставі матеріалів справи, яка надійшла з прокуратури Хмельницької області. 
		Згідно ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає. 
		Відповідно до ч. 2ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку, крім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визначене судом недоведеним, підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		При цьому, доводи прокурора про доведеність скоєння злочинів передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , не ґрунтується на досліджених судом доказах.
		Розглянувши та дослідивши під час судового слідства і інші усі докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, суд вважає, що участі обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчинені злочину, злочинів передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, не доведено ні досудовим слідством, ні судовим слідством.
		Як вбачається із вимог ч.1 ст.22 КПК України ( редакції 1960 року) - прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.
		З обвинувального акту, затвердженого процесуальним прокурором вбачається, що єдиним переконливим та достовірним доказом, який ліг в основу обвинувачення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчинені злочинів передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, зокрема є покази потерпілого ОСОБА_8 , висновок судово-медичної експертизи, покази свідків, протокол огляду місця події приміщення Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області, протоколом огляду незавершеного будівництвом виробничих цехів маслозаводу, протоколами огляду речових доказів, протоколом відтворення обстановки та обставин події з потерпілим, оглядом відео з камери спостереження в приміщенні Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області, протоколами впізнання обвинувачених, а також інші письмові докази, не можуть бути визнані судом допустимими в контексті доведеності вчинення обвинуваченими інкримінованого їм кримінального правопорушення, так як носять інформативний характер щодо наслідків вчиненого кримінального правопорушення, проте не вказують на дії саме обвинувачених та причинно-наслідковий зв`язок між ними, що є обов`язковими елементами предмету доказування. 
		Однак, суд не може взяти до уваги, зібрані докази в ході досудового розслідування та в подальшому ході кримінального провадження, оскільки вони зібрані з грубим порушенням вимог КПК України як в редакції 1960 року так і в редакції 2012 року, а тому не можуть бути допустими.
		Статтею ст. 132 КПК України ( в редакції 1960 року) передбачено, що у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Фактично слідчий обмежився з слів потерпілого ОСОБА_8 формальним перерахунком кількості нанесених йому ударів обвинуваченими, без конкретизації наслідків кожного нанесеного потерпілому удару кожним із обвинувачених, тобто чи від вказаних дій спричинено тілесні ушкодження чи фізичний біль. На припущеннях слідчого ґрунтується також обвинувачення в частині попередньої змови ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Органом досудового слідства, враховуючи, що злочин вчинено у співучасті, а не за попередньою змовою групою осіб, не встановлено та в обвинуваченні не наведено, за яких обставин та конкретно якими працівниками Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_13 чи ОСОБА_14 були вчинені дії, що явно виходять за межі наданих повноважень, до яких наслідків призвели дії кожного із них.
		В тому числі, прокурором не надано належних, допустимих та переконливих доказів того, що саме обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були заподіяні виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, не з`ясовано їх ролі, службового становища та ступені участі кожного із них у злочині, натомість в обвинуваченні вживається загальний вираз, що вони вчинені за попередньою змовою, без деталізації дій кожного із них. Крім того, органом досудового слідства, враховуючи різне службове становище працівників міліції, не встановлено ким була дана вказівка про затримання ОСОБА_8 та про застосування до нього спецзасобів. При тому, що склад добового наряду Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області в ніч з 03 на 04.08.2008 року чітко визначений і ОСОБА_14 до його складу не входив. З огляду на наведене, обвинувачення пред`явлене обвинуваченим носить неконкретний характер, а щодо застосування до потерпілого ОСОБА_8 вогнепальної зброї, сльозогінного газу, електрошокера та кількості нанесених ударів спростовується висновком судово-медичної експертизи, в дії яких тілесних ушкоджень на тілі потерпілого виявлено не було. 
		Згідно обвинувачення, метою затримання потерпілого ОСОБА_8 та подальші неправомірні дії працівників міліції щодо нього,- є встановлення його причетності до крадіжки особисто майна громадянки ОСОБА_15 Жодних даних на підтвердження показів обвинувачених щодо отримання потерпілим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень в ході бійки з громадянином ОСОБА_21 до 23.30 год. 3 серпня 2012 року біля кафе «Ейфорія», неправомірність дій працівників міліції при затриманні ОСОБА_8 біля вказаного кафе безпосередньо після його бійки та застосування до нього спецзасобів під час доставки його у райвідділ міліції стороною обвинувачення до суду надано не було, дана обставина взагалі не перевірялась.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. 
		Згідно ст. 10 Закону України «Про міліцію», міліція відповідно до своїх завдань зобов`язана: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством. 
		Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції. 
		Відповідно до ст. 14 Закону України «Про міліцію» , працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках: 1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю; 2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку; 3)для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення; 4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі; 5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров`я людей; 6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов`язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю; 7) для звільнення заложників. 
		Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника. 
		Прокурор двічі протягом судового розгляду заявляв клопотання про оголошення перерви для зміни обвинувачення, однак свої правом на зміну підозри не скористався.
		Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» передбачає, що суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин.
		Суд виходить з вимог статті 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях, якими у даній справі є твердження органів державного обвинувачення про те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з 3 на 4 серпня 2012 року вчинили злочини передбачені ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України відносно ОСОБА_8 ,і що всі сумніви мають тлумачитися на користь таких осіб. 
		Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). 
		У пункті 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції». 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
		Виходячи з оцінки наведених у справі доказів у їх сукупності та роз`яснень, даних у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.96, (п.п. 18, 19) про те, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми мають пряму дію (ст.8), що зобов`язує суди при розгляді конкретних справ керуватись, насамперед, нормами Конституції. 
		При цьому суд виходить з рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, що «подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 КПК України (в редакції 1960 року) речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема, внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом» та прямо зазначеного у ч. 3 ст. 62 Конституції України положення про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
		В судовому засіданні під час судових дебатів обвинувачені та їх захисники заявили про визнання недопустимими доказів по кримінальному провадженню № 42012240140000002 по обвинуваченню ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України мотивуюче дане тим, злочин за ч.1 ст. 371 КК України не внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань, по друге слідчий ОСОБА_65 маючи в проваджені кримінальне провадження № 42012240140000002 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 листопада 2012 року за заявою ОСОБА_24 , в порушення вимог КПК України належним чином не провів досудового розслідування, не пред`явив обвинуваченим повідомлення про підозру у вчинені злочину за ч.2 ст. 365 КПК України, на підставі матеріалів кримінальної справи № 6/0416 відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ознаками злочинів, що передбачені ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України та знаходилась в провадженні слідчого в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області ОСОБА_64 в не процесуальний спосіб отримав її і в такий же спосіб приєднав до свого провадження, тобто без винесення відомостей по даній справі до Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанови про передачу вказаної справи іншому слідчому та їх об`єднання в одне провадження.
		Суд, вважає що клопотання сторони захисту підлягає до задоволення і ґрунтується на вимогах КПК України та досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, з наступних підстав:
		Так, відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (із змінами затвердженими наказами Генерального прокурора України від 14.11.2012 №113, від 25.01.2013 №13, від 25.04.2013 № 54), у разі зазначення у заяві, повідомленні про декілька вчинених кримінальних правопорушень або які були виявлені безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, відомості про них заносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо. (п.2.7)
		Рішення за кримінальними правопорушеннями, кримінальні провадження які станом на 18 листопада 2012 року перебували в провадженні, вносяться слідчими до Реєстру після попереднього обліку кримінальних правопорушень та раніше прийнятих у них рішень. При внесенні цих відомостей до Реєстру використовується реквізит «кримінальні правопорушення, які на день набрання чинності КПК перебувають у провадженні».(п.6.2)
		Отже, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань має бути занесено відомості стосовно усіх виявлених кримінальних правопорушень, по яких в подальшому може бути проведено досудове розслідування. Тому при невнесені відомостей в Реєстр, докази, отримані за результатами проведення досудового розслідування є не допустими.
		В судовому засіданні судом встановлено, що відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_8 працівниками міліції з 3 на 4 серпня 2012 року ОСОБА_13 та ОСОБА_14 передбаченого ч.1 ст. 371 КК України, слідчим в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області ОСОБА_64 в провадженні якого перебувала дана справа не вносилось. 
		Також, ним ОСОБА_64 в порушення вимог п.2.7 вказаного вище Положення не внесено відомостей по кримінальній справі № 6/0416, що перебувала у його проваджені до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_8 працівниками міліції з 3 на 4 серпня 2012 року ОСОБА_13 та ОСОБА_14 передбаченого ч.2 ст. 365 КК України. 
		Сторона обвинувачення в судовому засіданні мотивувала вказане, що потреби у внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про злочин, передбачений ч.1 ст. 371 КК України немає, і зібрані докази є допустими.
		Крім зазначеного в судовому засіданні встановлено, що слідчий прокуратури Дунаєвецького району ОСОБА_65 вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 листопада 2012 року за заяву ОСОБА_24 про вчинення злочину працівниками міліції ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ч.2 ст. 365 КК України відносно її сина ОСОБА_8 3 серпня 2012 року зазначені обставини в судовому засіданні підтвердила ОСОБА_24 , але причини подачі такої заяви суду повідомити не змогла. За вказаним фактом зареєстровано кримінальне провадження № 42012240140000002.
		Однак, ОСОБА_65 в порушення вимог ч.4 ст. 218 КПК України, які зобов`язують слідчого до початку розслідування перевірити наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення. У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органом досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 42012240140000002 встановленим порядком іншому слідчому не передав та не повідомив даний факт прокурору.
		Окрім зазначеного, слідчий прокуратури Дунаєвецького району ОСОБА_65 не входив до складу слідчої групи створеної заступником прокурора Хмельницької області для розслідування кримінальної справи № 6/0416 по обвинуваченню ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст. 371 КК України, а тому не мав повноважень на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальної справи, що знаходилась в провадженні слідчого в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області ОСОБА_64 . Відповідно до вимог п.6.2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (із змінами затвердженими наказами Генерального прокурора України від 14.11.2012 №113, від 25.01.2013 №13, від 25.04.2013 № 54), яким передбачено, що кримінальні провадження які станом на 18 листопада 2012 року перебували в провадженні, вносяться слідчими (в яких вони перебували в провадженні) до Реєстру після попереднього обліку кримінальних правопорушень.
		Згідно ч.5 ст. 218 КПК України, спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.
		В порушення вимог ст. 217, ст. 218 КПК України без вирішення встановленим порядком підслідності досудового розслідування по даній справі, в не процесуальний спосіб розпочав досудове розслідування та з не зрозумілих суду обставин отримав 24 листопада 2012 року від слідчого в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області ОСОБА_64 матеріали кримінальної справи № 6/0416.
		Фактично слідчий прокуратури Дунаєвецького району ОСОБА_65 в не процесуальний спосіб долучив до кримінального провадження № 42012240140000002 матеріали кримінальної справи № 6/0416 від слідчого в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області ОСОБА_64 тому, суд вважає, що зібрані докази по кримінальній справі є недопустими в кримінальному провадженні № 42012240140000002.
		Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Положення ч. 1 ст. 87 КПК України повністю відповідають практиці Європейського суду з прав людини щодо допустимості доказів. 
		Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК, з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається стадія кримінального провадження притягнення до кримінальної відповідальності.
		Частиною 1 ст.278 КПК України, передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. 
		Частиною 4 вказаної статті, зазначено, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до 
		Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу, якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
		Однак, в порушення вказаних вимог слідчий прокуратури Дунаєвецького району ОСОБА_65 повідомлення про підозру ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчинені ними злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України не вручив. Не зважаючи на те, що пряма вимога КПК України (в редакції 2012 року) передбачає, якщо досудове слідство до набрання чинності нового КПК не закінчено, досудове слідство проводиться згідно з положеннями цього Кодексу (п.10 Перехідних Положень).
		Відповідно до вимог КПК України (в редакції 2012 року) змінилось і процесуальне становище ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , оскільки на стадії досудового розслідування не передбачено  обвинуваченого, а особа набуває статусу підозрюваного з моменту коли йому повідомили про підозру. 
		Стороною обвинувачення незважаючи на те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не повідомлялось про підозру у вчинені ними злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України, складено обвинувальний акт на направлено до суду в порушення вимог ст.283 КПК України, якою передбачено, що:
		1. Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. 
		2. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:
		1) закрити кримінальне провадження;
		2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
		3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
		3. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		За наведених обставин, докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв`язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України.
		З урахуванням викладеного, отриманих безпосередньо в суді показань потерпілих та свідків, кожен з яких не надав об`єктивних, конкретних і неоспорюваних показів про вчинення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 злочинів, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, надано не було, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_13 та ОСОБА_14  обвинувачення не доведене в судовому засіданні, а тому їх необхідно виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення. 
		Також слід виправдати обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, через відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 заявлений до обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної в розмірі 3000 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн., слід залишити без розгляду, на підставі ч.3 ст. 129 КПК України у зв`язку з винесенням виправдувального вироку.
		Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374,376 КПК України, суд, - 
		 
		З а с у д и в :
		 
		ОСОБА_13  визнати невинним у скоєнні злочинів:
		-за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. 
		за ч. 1 ст. 371КК України та виправдати, через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.
		 
		ОСОБА_14  визнати невинним у скоєнні злочинів:
		-за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. 
		за ч. 1 ст. 371КК України та виправдати, через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.
		 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - у вигляді підписки про невиїзд з місця постійного проживання після набрання вироком законної сили - скасувати.
		 
		Речові докази по справі:
		- книгу скарг та пропозицій Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області за 2010-2012 роки яка зберігається в Дунаєвецькому РВ УМВСУ в Хмельницькій області (т.3 а.с.230-231), після набрання вироком законної сили - повернути власнику;
		- книгу видачі та приймання озброєння та спеціальних засобів Дунаєвецького РВ УМВСУ в Хмельницькій області, які зберігаються в Дунаєвецькому РВ УМВСУ в Хмельницькій області (т.3 а.с.234-235), після набрання вироком законної сили - повернути власнику;
		- системний блок комп`ютера ін.н. 1040056, який зберігається прокуратурі в Хмельницької області (т.3 а.с.239-240) ), після набрання вироком законної сили - повернути власнику;
		- компакт диск з відеозаписом з камери спостереження УМВСУ В Хмельницькій області, який зберігається в матеріалах справи (т.3 а.с.242-243), після набрання вироком законної сили - зберігати при справі;
		- фотознімки з кафе «Ейфорія» , які зберігаються в матеріалах справи (т.3 а.с.237), після набрання вироком законної сили - зберігати при справі;
		- клаптик паперу з рукописним текстом виданий ОСОБА_22 , який зберігається в матеріалах справи (т.3 а.с.238), після набрання вироком законної сили - зберігати при справі.
		 
		Судові витрати по даній справі в загальній сумі 2770.76 грн., які складаються із експертиз:
		- судово-почеркознавчої проведеної Вінницьким відділенням КНДІСЕ в сумі 858.20 грн.( т.4 а.с.36),
		- судово-компютерно-технічної проведеної НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області в сумі 882.72 грн. (т.4 а.с.45),
		- судово-компютерно-технічної проведеної у НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області в сумі 1029.84 грн. (т.4 а.с.57), віднести на рахунок держави.
		 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 заявлений до обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної в розмірі 3000 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн., залишити без розгляду.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Хмельницької області через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження, а обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		 
		Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду
		 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...