Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16440/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/16440/14 21.10.14
		 
		За позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії»
		 
		до державного підприємства «Вугілля України», 
		 
		про стягнення заборгованості у розмірі 668 624 068,52 грн.,
		                                                
		    Суддя Шкурдова Л.М.
		Представники сторін:
		від позивача - Ключнікова І.М., довіреність №13 від 10.01.2014;
		від відповідача - не з'явився,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		07.08.2014 публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства «Вугілля України» в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №06-В/13/31/КЛ-КБ від 28.02.2013 у розмірі 51084773,22 доларів США, що еквівалентно сумі 622368806,14 грн. та 46255262,38 грн., з яких: 47000000,00 доларів США, що еквівалентно 572603773,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4084773,22 доларів США, що еквівалентно 49165033,14 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.11.2013 по 03.08.2014;                      42464980,27 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту, за період з 28.02.2014 по 04.08.2014; 3790282,11 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 06.03.2013 по 04.08.2014 включно. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 73080,00 грн. 
		Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 509, 526, 527, 530, 536, 549-551, 610 - 612, 624, 625, 1046-1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №06-В/13/31/КЛ-КБ від 28.02.2013.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 було порушено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 16.09.2014.
		Ухвалою суду від 16.09.2014 розгляд справи відкладався на 03.10.2014
		В судовому засіданні 03.10.2014 представник позивача підтримав раніше подану заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми позовних вимог.  
		Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2014 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував. Також представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про відстрочення виконання рішення у цій справі на три роки, мотивуючи його тим, що виконання в повному обсязі рішення суду у даній справі зупинить роботу ДП «Вугілля України» як оператора ринку вугільної продукції, оскільки тільки за перше півріччя 2014 року розмір збитків відповідача складає 202496 млн. грн.
		В судовому засіданні 03.10.2014 судом було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з наступних підстав.
		Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. 
		За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або  грошові  суми,  що  належать відповідачеві.
		Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова Пленуму) відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову наявністю простроченої заборгованості та її значним розміром. Дана обставина на думку позивача свідчить про унеможливлення у подальшому виконати рішення суду у разі задоволення позову.
		Однак, на думку суду, одне лише посилання на наявність заборгованості та її розмір не є свідченням того, що в подальшому виконання  рішення господарського суду може бути утруднено  або буде взагалі не виконано. 
		За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення цього позову та не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		У судовому засіданні 03.10.2014 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів та оголошено перерву до 21.10.2014.
		В судове засідання 21.10.2014 з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог, а також заперечував проти надання відстрочки виконання рішення суду у цій справі, виклавши свої заперечення також у додаткових запереченнях на заяву ДП «Вугілля України» про відстрочення виконання рішення суду, вказуючи, що відповідачем, зокрема, не зазначено конкретних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, крім того просив суд врахувати припинення діяльності відповідача у майбутньому у зв'язку із затвердженням плану ліквідації підприємства.
		Представник відповідача в судове засідання 21.10.2014 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд  не повідомив.
		У судовому засіданні 21.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.02.2013 між публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (далі - Банк) та державним підприємством «Вугілля України» (надалі - Позичальник), був укладений договір про відкриття кредитної лінії №06-В/13/31/КЛ-КБ (надалі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну Кредитну лінію в іноземній валюті (долари США), надає Позичальнику кредитні кошти в межах ліміту Кредитної лінії, а позичальник зобов'язується використовувати Кредит за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути наданий йому Кредит у розмірах та у терміни, зазначені в ст. 8 цього Договору, і виконувати інші умови Договору.
		Пунктом 1.2. Договору визначено ліміт кредитної лінії, який складає                       47000000,00 доларів США.
		Розмір процентів за користування Кредитом складає 11,5% річних (п.1.3. Договору).
		У пункті 1.4 Договору встановлений останній день кредитної лінії  - 27.02.2014.
		З матеріалів справи, а саме з меморіального ордеру №12630913 від 28.02.2013 та виписок по рахунками відповідача вбачається що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та надав Позичальникові кредит в розмірі 47000000,00 доларів США.  
		Відповідно до п.6.1. Договору, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі передбаченому Договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією у валюті заборгованості.
		Згідно п.6.2. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку фактичної кількості днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.
		У п.6.3. Договору передбачено, що проценти, нараховані відповідно до  пунктів 6.1-6.2 Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступним за днем закінчення періоду.
		Відповідно до п.8.1. Позичальник зобов'язується повернути Банку кредит, наданий в межах встановленого ліміту кредитної лінії, в повному обсязі не пізніше останнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.4. цього Договору.
		За твердженням позивача, відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за Договором, внаслідок чого, станом на 04.08.2014 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 51084773,22 доларів США, що еквівалентно сумі 622368806,14 грн. та 46255262,38 грн., з яких: 47000000,00 доларів США, що еквівалентно 572603773,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4084773,22 доларів США, що еквівалентно 49165033,14 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.11.2013 по 03.08.2014; 42464980,27 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту, за період з 28.02.2014 по 04.08.2014; 3790282,11 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 06.03.2013 по 04.08.2014 включно.
		Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду.
		Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. 
		За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України. 
		Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Згідно зі статтею 1046  Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		З положень Договору, а саме пунктів 8.1. та 1.4. вбачається, що відповідач мав погасити заборгованість за Договором 27.02.2014.
		Однак, з розрахунку заборгованості та виписок по рахунками відповідача вбачається що відповідач не виконав свого обов'язку у повному обсязі, не сплатив основну суму заборгованості та проценти за користування кредитом у визначений Договором строк. Крім цього, відповідачем не доведено належного виконання свого обов'язку за Договором.
		Таким чином судом встановлений факт неналежного виконання п.п.1.2., 6.1.-6.3., 8.1. Договору відповідачем. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення  заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47000000,00 доларів США, що еквівалентно 572603773,00 грн., та  заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01.11.2013 по 03.08.2014 у розмірі 4084773,22 доларів США, що еквівалентно              49165033,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Розрахунок цієї заборгованості судом перевірений та визнаний судом вірним.
		Позивач також просить стягнути з відповідача 42464980,27 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту за період з 28.02.2014 по 04.08.2014, а також 3790282,11 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 06.03.2013 по 04.08.2014 включно.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
		Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Позичальником за Договором, Банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення: а) за прострочення строку повернення кредиту; б) за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом, які визначені у ст.6 цього Договору. Для розрахунку пені приймається 360 днів у році.
		У пункті 10.3 Договору визначено, що сплата пені та/або штрафів, передбачених пунктами 10.1 та 10.2 Договору, не звільняє Позичальника від виконання зобов'язань, за порушення яких вони передбачені, і так само не звільняє його від обов'язку понад суму пені та/або штрафів відшкодувати Банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань по цьому Договору.
		Згідно з п.11.6 Договору за будь-якими вимогами Сторін, які випливають за даним Договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.
		Як вже встановлено судом, відповідач допустив порушення умов Договору та станом на день звернення позивача до суду взагалі не приступив до виконання зобов'язань за Договором.
		А отже нарахування позивачем пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту за період з 28.02.2014 по 04.08.2014 у розмірі 42464980,27 грн., а також пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 06.03.2013 по 04.08.2014 включно у розмірі 3790282,11 грн. є правомірним та обґрунтованим.
		Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом, визнаний вірним та таким, що відповідає чинному законодавству та умовам Договору.
		За таких обставин вимоги позову є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Що стосується заявленого представником відповідача клопотання про відстрочення  виконання рішення суду на три роки, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 83, ст.121 Господарського процесуального кодексу України,  при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони і у виняткових обставинах, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
		В обґрунтування клопотання представник відповідача із посиланням на ст.121 Господарського процесуального кодексу України вказує на тяжке фінансово-матеріальне становище відповідача, а також на ті обставини, що виконання в повному обсязі рішення суду у даній справі зупинить роботу ДП «Вугілля України» як оператора ринку вугільної продукції, оскільки тільки за перше півріччя 2014 року розмір збитків відповідача складає 202496 млн. грн.    
		Однак, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки посилання представника відповідача на тяжке фінансове становище та наявність збитків, не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому не може бути підставою для відстрочки виконання рішення суду. Також відповідачем не обґрунтовано необхідність відстрочки виконання рішення суду саме на три роки.   
		Крім цього, суд зауважує, що у даному випадку стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не може застосовуватись судом, оскільки вона стосується можливості надання розстрочки або відстрочки рішення суду тільки після відкриття виконавчого провадження.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.
		Керуючись статтями 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позов задовольнити  повністю.
		2.          Стягнути з державного підприємства «Вугілля України» (вул. Б.Хмельницього, 4 м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 32709929) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 25959784) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №06-В/13/31/КЛ-КБ від 28.02.2013 у розмірі 51084773,22 (п'ятдесят один мільйон вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят три) долари США 22 цента, що еквівалентно сумі у розмірі 668624068 (шістсот шістдесят вісім мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі шістдесят вісім) грн. 52 коп., з яких: 47000000,00 доларів США, що еквівалентно 572603773,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4084773,22 доларів США, що еквівалентно 49165033,14 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.11.2013 по 03.08.2014; 42464980,27 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту, за період з 28.02.2014 по 04.08.2014; 3790282,11 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 06.03.2013 по 04.08.2014.
		3.          Стягнути з державного підприємства «Вугілля України» (вул. Б.Хмельницього, 4 м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 32709929) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 25959784) витрати по сплаті судового збору у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.
		 
		Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
		 
		 
		Повне рішення складено 27.10.2014.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                     Л.М. Шкурдова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...