Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/2486/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   810/2486/13-а                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Терлецька О.О. 
		Суддя-доповідач:  Міщук М.С. 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		22 жовтня 2014 року                                                                                                 м. Київ
		 Київський апеляційний адміністративний суд у складі: 
		             головуючого судді суддів:        при секретарі    Міщука М.С.  Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Снайпер» та Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Снайпер» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		ВСТАНОВИВ:
		23 травня 2013 року приватне акціонерне товариство «Снайпер» (далі Товариство або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001492203/1031, №0001502203/1030 від 14.05.2013 року.
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувані рішення були прийняті у зв'язку з безпідставними висновками відповідача щодо неналежного оформлення фінансово-господарських документів та висновками про безтоварність господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентами, адже всі господарські операції підтверджуються належно оформленими первинними документами.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року позов задоволено.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства задоволено.
		Змінено мотивувальну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року шляхом зазначення обставин щодо правомірного відображення позивачем господарських операцій по отриманню інформаційно-маркетингових послуг та вантажно-розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно», правомірного використання, списання та обліку паливно-мастильних матеріалів (в тому числі правомірного віднесення до складу витрат на збут).
		В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		В апеляційні скарзі Товариство посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину постанови суду першої інстанції шляхом нового викладення обставин щодо відображення господарських операцій по отриманню товариством інформаційно-маркетингових послуг та вантажно-розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно», використання, списання та обліку товариством паливно-мастильних матеріалів.
		В апеляційній скарзі ОДПІ посилається на те, що представлені позивачем первинні документи є сумнівними та не можуть братися до уваги судом як належний, достовірний та достатній доказ правомірності формування позивачем показників податкової звітності. У зв'язку з цим, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 
		Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.
		Перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи колегія суддів встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.
		Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 460940 видами діяльності Товариства є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля напоями, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель.
		За наслідками перевірки складено Акт №1667/23-2/20616944/52 від 19.04.2013 року (далі Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства щодо оподаткування прибутку приватних підприємств та щодо оподаткування податком на додану вартість.
		На підставі Акту перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 року:
		- №0001492203/1031, яким донараховано позивачу ПДВ в розмірі 781    433 грн., з яких за основним платежем - 520    955 грн., та штрафних (фінансових) санкцій - 260    478 грн.;
		- №0001502203/1030, яким донараховано позивачу податок на прибуток в розмірі 721    067 грн., з яких за основним платежем - 545 860 грн., та штрафних (фінансових) санкцій - 175 207 грн.
		Згідно висновків Акту перевірки, донарахування податку на прибутку та ПДВ, здійснене відповідачем у зв'язку з документально не підтвердженими наступними господарськими операціями:
		1) господарська операція між позивачем та ТОВ «Соррі Бабушка» щодо організації та проведення розважального заходу;
		2) господарська операція між позивачем та БК «Укрзаготзерно» щодо надання інформаційно-маркетингових послуг;
		3) господарська операція між позивачем та БК «Укрзаготзерно» щодо проведення навантажувально-розвантажувальних робіт;
		4) господарська операція між позивачем та БК «Укрзаготзерно» щодо послуг електропостачання;
		5) невірне відображення позивачем в господарських документах списання паливно-мастильних матеріалів;
		6) господарська операція між позивачем та ТОВ «Протон» щодо придбання телефонів.
		7) господарські операції за участю позивача, які не були підтверджені належними господарськими документами та за якими відповідачем було нараховано позивачу податок на прибуток в розмірі 17 151 грн. та ПДВ в розмірі - 11 434 грн. 
		Суд першої інстанції у своєму рішення дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних рішень в частині донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за господарськими операціями між позивачем та БК «Укрзаготзерно» щодо послуг електропостачання, з придбання позивачем у ТОВ «Протон» телефонів, а відтак  про задоволення позовних вимог в цій частині. 
		В решті обставин справи суд не знайшов підтверджень протиправності оскаржуваних рішень. Однак, слідуючи принципу правової певності щодо рішення суб'єкта владних повноважень, за яким - протиправність рішення в частині тягне за собою необхідність його скасування та перегляд обставин належним суб'єктом владних повноважень з врахуванням висновків суду та як наслідок такого перегляду суб'єкт владних повноважень може винести правомірне та обґрунтоване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень №0001502203/1030 та №0001492203/1031 від 14.05.2013 року.
		Касаційний суд, скасовуючи рішення апеляційного суду у своїй ухвалі зазначає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за господарською операцією з придбання позивачем у ТОВ «Протон» телефонів та протиправності оскаржуваних рішень в частині донарахування податкових зобов'язань по господарських операціях: між позивачем та БК «Укрзаготзерно» щодо послуг електропостачання та між позивачем та ТОВ «Протон». В решті обставин справи суд першої інстанції не знайшов підтверджень протиправності оскаржуваних рішень.
		Проте, в резолютивній частині постанови Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року зазначено про задоволення адміністративного позову повністю.
		В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірне відображення позивачем господарських операцій по отриманню інформаційно-маркетингових послуг та вантажно-розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно» використання, списання та обліку паливно-мастильних матеріалів.
		Водночас, суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції шляхом зазначення обставин щодо правомірного відображення позивачем ПрАТ «Снайпер» господарських операцій по отриманню інформаційно-маркетингових послуг та вантажно-розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно», правомірного використання, списання та обліку паливно-мастильних матеріалів (в тому числі правомірного віднесення до складу витрат на збут). В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
		Касаційний суд не погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції та вказав наступне.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
		Частиною 2 статті 205 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
		Згідно пункту 3 частини 1 статті 207 КАС України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
		Однак, судом апеляційної інстанції, не було надано належної правової оцінки зазначеним вище обставинам справи, а також не було враховано вищевикладені норми процесуального права.
		Таким чином, касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції порушив та невірно застосував норми процесуального права, та, як наслідок, прийняв незаконне рішення.
		Враховуючи зазначені вимоги касаційного суду, колегія суддів при новому розгляді справи виходить з наступного.
		З Акту перевірки від 19.04.2013 року вбачається, що позивачем під час перевірки господарських операцій позивача з ТОВ «Соррі бабушка»  не надано відповідачу документів, що підтверджують зв'язок отриманих послуг з організації та проведення розважального заходу з веденням господарської діяльності та пов'язаність з витратами для подальшої реалізації товарів. 
		Разом з тим, в апеляційній скарзі ОДПІ зазначає, що в Акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів реальність самої господарської операції, натомість податкова інспекція вважає, що послуги за вищезазначеною операцією використовувались позивачем не в господарських цілях.
		Колегія суддів вважає безпідставними такі висновки податкового органу виходячи з того, що позивачем було надано акт здачі-приймання робіт від 24.12.2011 року №ОУ-2412/1 та податкову накладну від 22.12.2011 року №64, відповідно до яких останнім були отримані від ТОВ «Соррі Бабушка» послуги з організації та проведення конференції 24.12.2011 року на загальну суму 23    500 грн., у тому числі ПДВ 3    916 грн. 67 коп.
		При цьому, як встановлено судом першої інстанції, договір між позивачем та ТОВ «Соррі Бабушка» був укладений в усній формі з метою дослідження ринку (маркетинг) та передпродажну підготовку товару. 
		Зазначені документи мають усі необхідні обов'язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені послуги не створюють певних матеріальних результатів на відміну від монтажних, транспортних послуг тощо, не в змозі мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, тому зазначення найменування наданих послуг в актах прийому-передачі є достатніми для розкриття змісту та обсягу зазначеної господарської операції.
		Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірне формування даних податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Соррі Бабушка».
		Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та Білоцерківською контрою «Укрзаготзерно» (виконавець) укладено договір від 01.11.2012 року №0111/12, відповідно до якого останній зобов'язується надати послуги по проведенню інформаційно-маркетингових досліджень за напрямками, які цікавлять замовника і вказуються ним та послуги по підготовці товарів перед продажем. Інформаційно - маркетингові дослідження в результаті повинні бути представлені у вигляді інформації, що необхідна для ефективного здійснення замовником своєї торгівельної діяльності.
		Пунктом 2 вказаного договору визначено, що виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги по інформаційно-маркетингову дослідженню ринку, а також представництво інтересів замовника перед потенційними покупцями товарів, робіт, послуг замовника. 
		До зазначеного договору між сторонами було укладено протокол узгодження договірної ціни, якою визначено вартість послуг - 45    000 грн. (в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.).
		На підтвердження отриманих послуг позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2012 року №ОУ-0000050, від 29 грудня 2012 року №ОУ-0000055, податкові накладні від 30.11.2012 року №5, від 29.12.2012 року №5.
		В Акті перевірки орган державної податкової служби, як на підставу неправомірного формування даних податкового обліку по зазначеним вище господарським операціям, посилається на те, що у штаті Товариства працевлаштовано 12 маркетологів;  за наданими до перевірки документами встановлено, що підприємства - споживачі продукції ПрАТ «Снайпер» протягом періоду, що підлягав перевірці, надавали послуги по просуванню товару на споживчому ринку, вивченню ринку, дослідженню споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію, проте, Білоцерківська контора «Укрзаготзерно» не була споживачем товарів позивача.
		Також в Акті перевірки зазначено, що позивачем не видано наказ по підприємству, згідно з  яким відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» слід обґрунтувати необхідність проведення маркетингових досліджень, план заходів з розробки нових видів продукції, договір на надання маркетингових послуг, зміст якого повинен відповідати вимогам Цивільного кодексу України, та повинен містити опис проведених досліджень, звіт про результати проведених досліджень.
		Погоджуючись з зазначеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем як під час проведення перевірки та і розгляду справи, не було подано документів які б надали змогу ідентифікувати надані за зазначеним договором послуги (зміст послуг) чи їх вплив на господарську діяльність позивача в цілому, що позбавляє можливості встановити її реальність.
		Однак, під час  розгляду справи КААС позивачем надано письмові пояснення, в яких зазначено, що необхідність отримання інформаційно-маркетингових послуг від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно» зумовлена наступними обставинами.
		Так, послуги надавались у листопаді-грудні 2012 року - періоди значного зростання обсягів замовлень товарів ПрАТ «Снайпер» - напоїв (один із головних видів діяльності товариства є оптова торгівля напоями) у зв'язку з різдвяно-новорічними святами.
		Враховуючи передсвятковий період, метою отримання послуг було збільшення обсягів реалізації певних видів продукції, підвищення лояльності покупців. 
		Забезпечуючи належну підготовку до торгівлі перед святами, директором Товариства винесено наказ №157 від 23.10.2012 року, яким визначено мету рекламних заходів та завдання для здійснення цих заходів.
		З наданих позивачем аналізів рахунку 70.2 вбачається, що використані Товариством наданих Білоцерківською конторою «Укрзаготзерно» послуг мало позитивний вплив на результати господарської діяльності. 
		У зв'язку із посиланням в Акті перевірки на те, що в штаті Товариства працевлаштовано 12 маркетологів, то згідно  штатного розпису, затвердженого директором позивача та погоджено представником трудового колективу в штаті товариства наявні мерчандайзери у кількості 12 штатних одиниць.
		Згідно Класифікатора професій ДК 003:2010 маркетолог (фахівець з методів розширення ринку збуту) та мерчандайзер є різними професіями і мають інший код професії, тому посилання відповідача в Акті перевірки на наявність у позивача власного персоналу є необґрунтованим.
		Крім того, згідно матеріалів справи, позивач отримав від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно» вантажно-розвантажувальні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2012 року №ОУ-0000036 та податковою накладною від 31 серпня 2012 року №8 на загальну суму 51    000 грн., у тому числі ПДВ 8    500 грн.
		На думку відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, позивачем, за наявності власного персоналу, не доведено обґрунтованість та доцільність отриманих послуг. 
		Однак, під час  розгляду справи КААС, позивачем були надані письмові пояснення щодо необхідності придбавання зазначених робіт.
		Так, згідно вказаних пояснень позивача, необхідність зазначених робіт була зумовлена тим, що вони виконувались у серпні 2012 року - період значного зростання обсягів замовлень товарів-напоїв у зв'язку з Днем незалежності України. Враховуючи передсвятковий період, збільшення замовлення товарів, зросла потреба у залученні додаткових трудових ресурсів для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, оскільки власні працівники фізично не встигали виконати об'єм роботи. 
		На підтвердження значного зростання обсягів замовлення та реалізації товарів позивачем надані статистичні відомості. Також, позивач на підтвердження доцільності отримання зазначених послуг надав договори поставки з ЗАТ «РК «Євротек», ТОВ «Екватор», ДП «Фуршет Регіон», Рокитнянське районне споживче товариство, ТОВ «Альянс Маркет», а також товарно-транспортні накладні.
		Колегія суддів вважає, що зазначені послуги як і в попередньому випадку не створюють певних матеріальних результатів, не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі. Тому зазначення найменування наданих послуг в актах прийому-передачі є достатніми для розкриття змісту та обсягу зазначеної господарської операції. 
		Таким чином, позивачем доведена доцільність та обґрунтованість отриманих інформаційно-маркетингових послуг та вантажно-розвантажувальних робіт, надані документи мають усі необхідні обов'язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Під час розгляду справи, суд першої інстанції не з'ясував ці обставини, що мають значення для справи.
		Враховуючи наведене, колегія суддів  приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовані дані податкового обліку по зазначених господарських операціях.
		Стосовно господарської операції  між позивачем та БК «Укрзаготзерно» щодо послуг електропостачання, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, виходив з наступного. 
		Позивачем включено суму витрат по електроенергії в розмірі 3    934    841 грн. по складських приміщеннях, які знаходяться в оренді, до складу витрат на збут, що на думку відповідача є неправомірним, з огляду на те, що послуги на електропостачання охоплюються поняттям комунальні послуги, а тому їх вартість позивач оплачував в складі орендної плати. 
		Так, 15.12.2009 року між БК «Укрзаготзерно» (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди приміщення №97 (далі Договір №97), відповідно до якого БК «Укрзаготзерно» передавав позивачу в тимчасове володіння приміщення загальною площею 5601 кв.м. за адресою: м. Біла Церква, вул. Січневий пр.,88. Приміщення, що орендувалось позивачем за цим договором, складалось в свою чергу, зі складського нежитлового приміщення загальною площею 3916,40 кв.м. та офісного приміщення для розміщення ділового офісу - загальною площею 1684,6 кв.м. 
		Факт користування позивачем даними приміщеннями відповідачем не заперечувався.
		Разом з тим, відповідно до пункту 4 Договору №97, сторони погодили між собою, що розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ) 25 грн. за 1 кв.м. на місяць за складські приміщення та 50 грн. за 1 кв.м. на місяць за офісні приміщення. Також, сторонами було погоджено, що вартість комунальних послуг входить до орендної плати.
		З матеріалів справи слідує, що позивач в порядку виконання Договору №97 сплачував орендну плату. Однак, послуги електропостачання позивач оплачував окремо, не включаючи їх вартість до складу орендної плати. 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, листом від 21 грудня 2009 року №8 БК «Укрзаготзерно» повідомило позивача, що згідно положень Закону України «Про електроенергетику» остання не є постачальником електроенергії, тому питання електропостачання на складські приміщення позивач має вирішити самостійно.
		У зв'язку із наведеним, між позивачем (споживач) та ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» (постачальник електричної енергії) укладено договір від 03 серпня 2005 року №837, відповідно до якого останній постачає позивачу електричну енергію.
		Як встановлено судом першої інстанції, оплату за отриману електричну енергію позивач здійснює згідно виставлених постачальником рахунків.
		Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським операціям щодо придбання електричної енергії по орендованому складському приміщенні.
		Щодо невірного, на думку відповідача, відображення позивачем в господарських документах списання паливно-мастильних матеріалів, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з такого.
		Так, перевіркою встановлено, що до складу витрат на збут позивачем включені витрати по списаних паливно-мастильних матеріалів на доставку товарів до покупців.
		Відповідач вважає, що з наданих до перевірки подорожних листів не можливо встановити виробниче використання паливно-мастильних матеріалів, в зв'язку з відсутністю відміток щодо пунктів завантаження та розвантаження товарів, в результаті чого неможливо визначити фактичну відстань та фактичне списання ПММ, за період, що підлягав перевірці.
		Суд першої інстанції погодився з такими висновками податкового органу, що не знаходить підтримки  колегії суддів.
		Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Первинний документ у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568) подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
		На думку відповідача, надані позивачем до перевірки подорожні листи не містили пункти завантаження та розвантаження автомобіля, в результаті чого визначити правильність заповнення даних у графі «Відстань» неможливо.
		Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено форму, зокрема, подорожного листа вантажного автомобіля.
		Проте, з затвердженої форми не вбачається такої графи як «пункт завантаження» та «пункт розвантаження автомобіля».
		Разом з тим, з огляду на надані під час розгляду справи подорожні листи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в останніх в розділі «Завдання водієві» заповнено графи, зокрема, «час прибуття та вибуття», «кількість годин», «звідки взяти вантаж», «куди доставити вантаж»; також, в подорожніх листах в розділі «Рух пального» заповнено графи «марка пального», «кількість виданого пального», «залишок пального при виїзді та поверненні», в розділі «робота водія автомобіля» заповнені графи «операція - виїзд із гаража, повернення до гаража», «показники спідометра».
		Колегія суддів вважає, що позивачем відповідно до наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 заповнено подорожні листи, відповідно, останні є первинним документами та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
		Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено форму товарно-транспортної накладної.
		Позивачем було надано товарно-транспортні накладні, які зазначені в подорожніх листах, та в яких заповнено «пункт завантаження» та «пункт розвантаження». 
		Зазначені товарно-транспортні накладні також підтверджують зобов'язання перед третіми особами щодо постачання товару (пиво та інші напої).
		Крім того, ані в Акті перевірки, ані в своїх запереченнях на позов чи інших документах відповідач не посилається на жодний конкретно неправильно складений на його думку документ - подорожній лист або товарно-транспортну накладну.
		Відтак, фактично відповідачем, якого підтримав і суд першої інстанції, було застосовано вибірковий принцип, коли на підставі аналізу одного документу, з податкового обліку знімаються всі документи, що обліковують аналогічні господарській операції. Однак, застосування даного принципу не передбачено жодним чинним нормативно-правовим актом і суперечить загальним принципам законодавства України.
		На це звертає увагу Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.07.2014 року в справі К/9991/92793/11
		Також, на підтвердження правомірності віднесення до складу витрат на збут витрат по списаних паливно-мастильних матеріалів позивачем були надані видаткові та податкові накладні, договори на придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів (бензин, дизельне паливо, стислий газ) у ТОВ «Золотий екватор» Київська філія, ПІІ «Лукойл-Україна», ТОВ «Екогаз-2005», відомості списання паливно-мастильних матеріалів по ПрАТ «Снайпер» за січень 2012 року, відомості видачі бензину, витяг з рахунку:20.3.2 - Паливо.
		Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Апеляційний суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доказано помилковість заповнення позивачем в подорожніх листах графи «Відстань», в той час як позивачем доведено фактичне використання паливно-мастильних матеріалів.
		Крім того, відповідачеві при проведенні перевірки були пред'явлені оригінали всіх договорів на постачання товару, а також Наказ про облікову політику підприємства №1 від 03.01.2011 року, відповідно до пункту 15 якого визначено умови поставки товару покупцям, а саме - відвантаження товару проводиться по передоплаті чи за готівку. Тара в якій відвантажується товар, є зворотною та підлягає обміну, при продажу чи оплаті по заставній вартості з поверненням на протязі 30 днів. Облік зворотної тари вести в заставних цінах. Поставка Товару здійснюється на умовах СІР (поставка до Покупця).
		Також, позивачем було надано суду для дослідження та оцінки копію відомості списання пально-мастильних матеріалів, що містить дані щодо роботи всіх видів автомобілів на підприємстві - як легкових, так і вантажних, а також щодо різних видів палива - бензин та дизпаливо. Так, відомість розділено на наступні таблиці: «Бензин А-92», «Дизельне пальне» (має підрозділ «Автонавантажувачі»), «Стиснений природний газ метан», «Бензин А-95» та «Бензин V-Роуєг» (легкові автомобілі).
		Відтак, з усієї сукупності наданих позивачем документів вбачається, що списання пально-мастильних матеріалів здійснювалось у зв'язку з господарською діяльністю ПрАТ «Снайпер».
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат на збут витрати по списаних паливно-мастильних матеріалів та доведено пов'язаність такого списання з господарською діяльністю товариства.
		В Акті перевірки орган державної податкової служби, посилаючись на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВТК Масл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року» від 08.12.2011 року №1234/23-3/37360558 вважає, що правочини позивача з ТОВ «ВКК «Протон» щодо придбавання телефонів є нікчемними, тобто вчинені без наміру створення правових наслідків.
		Не погоджуючись з зазначеним висновком податкової інспекції, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, виходив з наступного.
		Як вбачається з акту перевірки, позивачем у серпні 2011 року було придбано у ТОВ «ВКК «Протон» телефони на загальну суму 46    740 грн., в тому числі ПДВ 7 790 грн., які були оприбутковані на бухгалтерський рахунок 106 «Інструменти, обладнання та інвентар». Сума витрат на придбання вказаних основних засобів, була відображена позивачем у складі амортизаційних відрахувань та включена до складу витрат на збут у розмірі 9    740 грн. та до складу податкового кредиту.
		На підтвердження отримання вказаного товару позивачем надано видаткову накладну №35 від 05.09.2011 року, податкову накладну №35 від 31.08.2011 року, акт введення в експлуатацію основних засобів від 30 вересня 2011 року.
		Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
		Як вбачається з Акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновок акту про неможливість проведення зустрічної звірки, будь-яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.
		Судом першої інстанції правильно зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
		Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		За таких обставин, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції щодо неправомірного відображення позивачем господарських операцій по отриманню інформаційно-маркетингових послуг та вантажно-розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно», використання, списання та обліку паливно-мастильних матеріалів.
		Відповідно до пункту 1 статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.
		Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зазначення у мотивувальній частині інших підстав для задоволення позову.
		Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -
		ПОСТАНОВИВ: 
		Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Снайпер» задовольнити.
		Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року змінити у мотивувальній частині щодо підстав для задоволення позову повністю.
		В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		 
		Головуючий суддя
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                                           Міщук М.С. 
		           
		Судді:                                                                                                                                       Бєлова Л.В.
		 
		                                                                                                                                                        Гром Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...