Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24773/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2014.
Дата набрання законної сили: 15.10.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" жовтня 2014 р.                           Справа№ 910/24773/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Ільєнок  Т.В.
		суддів:            Авдеєва  П.В. 
		          Яковлєва М.Л. 
		при секретарі
		судового засідання:                  Грабенко В.А.
		 
		за участі 
		представників сторін:                         
		 
		прокурора                    Давиденко О.В. посв. від 25.01.2014 р. № 024243                      
		відповідача-1               не з'явився, про день, час та місце розгляду 
		                                     справи   повідомлений належним чином; 
		відповідача-2               не з'явився, про день, час та місце розгляду 
		                                     справи   повідомлений належним чином; 
		відповідача-3               не з'явився, про день, час та місце розгляду 
		                                     справи   повідомлений належним чином; 
		відповідача-4               Пасічніченко Д.О.- дов. від 23.01.2014р. №34
		 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
		позивача:                      1) не з'явився, про день, час та місце розгляду 
		                                     справи   повідомлений належним чином
		                                     2) не з'явився, про день, час та місце розгляду 
		                                     справи   повідомлений належним чином
		 
		відповідачів:                3) не з'явився, про день, час та місце розгляду 
		                                     справи   повідомлений належним чином
		                                      4) не з'явився, про день, час та місце розгляду 
		                                      справи   повідомлений належним чином
		 
		розглянувши матеріали 
		апеляційної скарги  
		                                     ТОВ "Чарівне містечко" м. Київ
		 
		на рішення                   Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р.
		 
		у справі                        №  910/24773/13 (Головуючий суддя: Бойко Р.В., 
		                                     судді: Босий В.П., Цюкало  Ю.В.)
		 
		за позовом                   Заступника прокурора міста Києва
		 
		до відповідача - 1       Київської міської ради
		до відповідача - 2       Обслуговуючого кооперативу житлового 
		                                     кооперативу "Текстильник"
		до відповідача - 3       ТОВ "Об'єднання забудовників"
		до відповідача - 4       ТОВ "Чарівне містечко" м. Київ
		 
		 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні:
		 
		позивача:                     1) Сільськогосподарське ТОВ Агрокомбінат 
		                                      "Хотівський"
		                                     2) Департамент земельних ресурсів виконавчого 
		                                     органу Київської міської ради (Київська міська 
		                                      державна адміністрація)
		відповідачів:                3) ТОВ  "Кредитбуд" 
		                                      4) ТОВ "Брокбуд"                                                                                         
		 
		про                              визнання недійсним рішення, державних актів на 
		                                   право власності на землю та визнання відсутнім права
		 
		 
		     
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник прокурора Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 Київської міської ради, відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" (надалі - "ОКЖК "Текстильник"), відповідача-3 "Об'єднання забудовників" (надалі - "ТОВ "Об'єднання забудовників"), відповідача - 4 "Чарівне містечко" (надалі - "ТОВ "Чарівне містечко") про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутнім права.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішенням Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007р. за твердженням прокурора, неправомірно було передано Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" у власність для житлової забудови земельну ділянку площею 92,82 га (в тому числі ділянку №1 площею 5,99 га), розташовану за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність підстав для визнання вищеназваного рішення недійсним.
		Оскільки Рішення про передачу земельної ділянки є таким, що прийнято з порушенням положень законодавства, то, за оцінкою прокурора, подальша передача частини спірної земельної ділянки (площею 5,99 га) до статутного капіталу ТОВ "Об'єднання забудовників" та до статутного капіталу               ТОВ «Чарівне містечко" також є неправомірними, а тому видані відповідачу - 2 та відповідачу - 4 Державні акти про право власності на відповідну земельну ділянку підлягають визнанню недійсними.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/24773/13, на підставі               ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Хотівський", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013р. частково задоволено Заяву заступника прокурора міста Києва та накладено арешт на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, заборонено Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію речових прав та обтяжень на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. №910/24773/13 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" (надалі - "ТОВ "Кредитбуд") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" (надалі - "ТОВ "Брокбуд").
		03.03.2014 р. через канцелярію господарського суду представником відповідача - 4 було подано Відзив на позовну заяву, за змістом якого в задоволенні позову останній просив відмовити повністю, вказуючи на пропущення прокурором строку позовної давності; на те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані ст.ст. 133, 134, 137 Житлового кодексу УРСР та норми Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 р.; те, що на момент вчинення спірних правочинів щодо внесення земельної ділянки до статутних капіталів ТОВ "Об'єднання забудовників" та ТОВ "Чарівне містечко" така земельна ділянка перебувала в приватній власності, а тому твердження прокурора про порушення прав держави є безпідставним; вимога про визнання відсутнім прав власності не відповідає визначеним законодавствам способам захисту порушених прав і інтересів.
		14.04.2014 р. через канцелярію суду прокурором було подано пояснення на відзив відповідача - 4 за змістом якого вказано на те, що в силу положень    п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" на день звернення з даним позовом до суду відповідний строк позовної давності не сплив.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2014р. №910/24773/13 позовні вимоги заступника прокурора Києва задоволено у повному обсязі:
		- Визнано недійсним з моменту прийняття Рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. №348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі     м. Києва".
		- Визнано недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу житлового кооператива "Текстильник" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294, зареєстрований 08.01.2008р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201.
		- Визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, зареєстрований 08.09.2010 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00404.
		- Визнано відсутнім у Обслуговуючого кооперативу житлового кооператива "Текстильник", ТОВ "Об'єднання забудовників", ТОВ "Чарівне містечко" право власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована по вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 14 848 042,69 грн.
		Не погоджуючись з Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р. №910/24773/13 відповідач - 4 ТОВ "Чарівне містечко" м. Київ звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою,  в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014р. №910/24773/13 скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора м. Києва відмовити повністю, посилаючись на те, що зазначене Рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
		Прокурор, у своєму Відзиві, поданому апеляційному суду 14.08.2014 р. та долученому до матеріалів справи, заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає оскаржене судове рішення законним та обґрунтованим у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача - 4 без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014р. у даній справі без змін.
		За Розпорядженням секретаря судової палати, КАГС від 20.06.2014р., відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Черівне містечко" м. Київ на Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014р. у справі №910/24773/13 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Ільєнок Т.В.,  судді: Корсакова Г.В., Тищенко І.А..
		Ухвалою КАГС від 20.06.2014 року у справі №910/24773/13 апеляційну скаргу відповідача - 4 ТОВ "Чарівне містечко" м. Київ на Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014р. №910/24773/13 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Тищенко А.І..
		За Розпорядженням заступника Голови КАГС від 04.08.2014р., враховуючи перебування судді Тищенко А.І. у черговій відпустці, змінено склад колегії суддів, подальший розгляд справи здійснювала колегія суддів у складі: головуючий суддя  Ільєнок Т.В., судді: Корсакова  Г.В.,             Тарасенко  К.В..
		За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 02.09.2014р., враховуючи  перебування судді Корсакової Г.В. у черговій відпустці,  змінено склад колегії суддів, подальший розгляд справи здійснювала колегія у складі: головуючий суддя  Ільєнок Т.В., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л..
		За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 15.10.2014р., враховуючи  перебування судді Тарасенко К.В. у черговій відпустці,  змінено склад колегії суддів, подальший розгляд справи здійснювала колегія у складі: головуючий суддя  Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В.,Яковлєв М.Л..
		Ухвалою КАГС від 15.10.2014р. прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя  Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В.,          Яковлєв М.Л..
		У останнє судове засідання від 15.10.2014р. не з'явилися відповідач-1,   відповідач-2, відповідач-3, треті особи на стороні позивача та відповідача,  про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується залученими до матеріалів справи зворотніми поштовими повідомленнями.
		Відповідач-1 по даній справі за Клопотанням від 03.09.2014р. №08/230 просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
		Враховуючи, що прокурор та представник скаржника не заперечували проти продовження розгляду апеляційної скарги у відсутності  представників відповідачів -1, -2, -3 та третіх осіб на стороні позивача та відповідача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.  
		Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення  прокурора та представника скаржника - відповідача 4, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача - 4 ТОВ "Чарівне містечко" м. Київ залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р. по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.
		Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів  справи Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007р. № 348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" (надалі - "Рішення") (а/с 30-32) вирішено: затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених Рішенням Київради від 28.03.2002р. №370/1804, зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" на вул. Академіка Заболотного у Голосіївського районі м. Києва; внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. №370/1804, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до зони малоповерхової житлової забудови; внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2020 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. №806/3381, в частині переведення території, визначеної містобудівним обґрунтуванням, до території зелених насаджень обмеженого користування та спеціального призначення; віднести земельні ділянки загальною площею 90,02 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення; затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва; передати обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 98,01 га на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель сільськогосподарського ТОВ агрокомбінату "Хотівський", наданих відповідно до пункту 5 Рішення Київської міської ради від 23.10.2003р. №117/990 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено Договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004р. №79-8-00247, площею 90,02 га (лист-згода сільськогосподарського ТОВ агрокомбінату "Хотівський" від 18.06.2007 р. №229), та міських земель, не наданих у власність чи користування, площею 7,99 га, з них: площею 92,82 (ділянка № 1 - площею 5,99 га, ділянка № 2 - площею 72,52 га, ділянка № 3 - площею 14,31 га) - у власність для житлової забудови; площею 5,19 (ділянка № 4) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території.
		На підставі вказаного Рішення Київської міської ради Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008р. було видано                               ОКЖК "Текстильник" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294, відповідно до якого ОКЖК "Текстильник" є власником земельної ділянки площею 5,9911 га, що розташована по вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва.
		07.02.2008р. ОКЖК "Текстильник" було внесено спірну земельну ділянку до Статутного фонду ТОВ "Об'єднання забудовників" в якості частки засновника, у зв'язку з чим 14.06.2010 р. останньому було видано відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку.
		В подальшому 27.07.2010 р. ТОВ "Об'єднання забудовників" було передано спірну земельну ділянку до статутного фонду ТОВ "Чарівне містечко", що підтверджується Протоколом загальних зборів учасників     ТОВа "Чарівне містечко" №2 від 27.07.2010 р.
		На підставі вказаного Протоколу 08.09.2010р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) було видано       ТОВ "Чарівне містечко" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, відповідного до якого ТОВ "Чарівне містечко" є власником спірної земельної ділянки. 
		Спір у даній справі стосується законності вибуття спірної земельної ділянки із власності територіальної громади міста Києва, а саме, прокурор вказує на незаконність рішення відповідача - 1 (Київської міської ради) про передачу відповідачу - 2 (ОКЖК "Текстильник") у власність такої земельної ділянки, що має своїм наслідком незаконність її подальшої передачі відповідачам - 3 (ТОВ "Об'єднання забудовників"), - 4 (ТОВ "Чарівне містечко" м. Київ), у зв'язку з чим вказує на наявність правових підстав для скасування відповідного Рішення Київської міської ради від 01.10.2007р.            № 348/3182, Державних актів на право власності такої земельної ділянки та визнання відсутнім у відповідачів -2, -4 права власності на неї.
		Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території  України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із ст. 9 Земельного Кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
		Положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
		Статтею 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		З огляду на викладені норми, судом першої інстанції було зазначено, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.
		Як вбачається із матеріалів справи та не заперечено представниками учасників судового процесу під час розгляду справи у суді першої інстанції, спірна земельна ділянка до прийняття оскаржуваного Рішення Київської міської ради перебувала у власності територіальної громади міста Києва та була безоплатно передана у власність відповідача - 2 ОКЖК "Текстильник"  на підставі положень ст. 41 ЗК України.
		Відповідно до ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
		Господарським судом встановлено, що наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати САМЕ МЕТУ СТВОРЕННЯ КООПЕРАТИВУ, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.(Аналогічна правова позиція щодо необхідності вивчення міською радою мети створення, порядку організації та діяльності кооперативу викладена у Постанові ВСУ №21-195а14 від 17.06.2014р. )
		Відповідно до ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).
		Статтею 6 ЗУ "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.
		Згідно статей  133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.
		Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
		Відповідно до п. 2.1.1 статуту ОКЖК "Текстильник", затвердженого установчими зборами засновників ОКЖК "Текстильник" (протокол №1 від 07.06.2007р.), зареєстрованого державним реєстратором 08.06.2007р., метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту; наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.
		Господарський суд у своєму рішенні відзначив, що згідно наведеним положенням Статуту ОКЖК "Текстильник" метою створення та основними завданнями, а також, з урахуванням ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про кооперацію" за напрямом своєї діяльності ОКЖК "Текстильник" відповідає поняттю "житлово-будівельний кооператив".
		Частиною 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.
		За змістом п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.
		Із п. 4.2 статуту ОКЖК "Текстильник", затвердженого установчими зборами засновників ОКЖК "Текстильник" (Протокол №1 від 07.06.2007р.), зареєстрованого державним реєстратором 08.06.2007р., вбачається, що на момент прийняття Рішення його членами (засновниками) були чотири громадянина, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
		При цьому, що доказів перебування вказаних осіб на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, матеріали справи не містять, а листами Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.02.2011 р. №24-47/2, від 28.02.2011 р. №24-91/2 підтверджується, що такі особи на обліку потребуючих поліпшення житлових умов не перебували.
		Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОКЖК "Текстильник" було створено з порушеннями ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, адже його засновниками були лише чотири громадянина, що не перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
		В подальшому при державній реєстрації нової редакції Статуту ОКЖК "Текстильник", затвердженого загальними зборами членів ОКЖК "Текстильник" (Протокол №4 від 30.01.2008р.), вказані порушення усунуто не було.
		Наведені обставини свідчать, що ОКЖК "Текстильник" не було створено як житлово-будівельний кооператив в розумінні Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, що свідчить про відсутність у нього правових підстав на безоплатне отримання у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному ст. 41 Земельного кодексу України.
		Судом першої інстанції вірно відзначено і те, що відповідно до містобудівного обґрунтування, яке міститься у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК "Текстильник", на відведених кооперативу згідно спірного Рішення земельних ділянках (загальною площею 98,01 га) планувалася забудова 236 малоповерхових будинків котеджного типу, що не відповідає визначеній меті створення ОКЖК "Текстильник", якою є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, адже необхідність поліпшення житлових умов лише чотирьох осіб (засновників кооперативу) та членів їх сімей за рахунок будівництва 236 малоповерхових будинків котеджного типу свідчить про недотримання принципів рівності у земельних правовідносинах.
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо невідповідності вимогам чинного законодавства підстав набуття земельних ділянок житлово-будівельними кооперативами при прийняті оскаржуваного Рішення Київської міської ради.
		У відповідності до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Таким чином, оскаржене Рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. № 348/3182 не відповідає вимогам чинного законодавства, що згідно з ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152, 155 ЗК України, ч. 10 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку, а тому  господарський суд дійшов вірного висновку, що  вимога прокурора в наведеній частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		За змістом ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакціях, чинних на момент видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом.
		Пунктом 2.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому, з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України, захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.
		Враховуючи, що Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку (серії ЯЖ №006294) було видано ОКЖК "Текстильник" на підставі оскарженого Рішення КМР від 01.10.2007р. № 348/3182, то встановлення судом його невідповідності вимогам чинного законодавства України на момент прийняття свідчить про відсутність правових підстав для видання відповідачу - 2 відповідного Державного акту на право власності на земельну ділянку, а тому, як правомірно встановлено місцевим господарським судом,  вимога прокурора про визнання недійсними такого акту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Наведене в силу положень ч. 1 ст. 316, ч. 4 ст. 373 ЦК України свідчить про відсутність у відповідача - 2 права на розпорядження спірною земельною ділянкою (в т.ч. шляхом передання її у статутний капітал іншої юридичної особи), а відтак, враховуючи, що право, посвідчене Державними актами, є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, то з огляду на незаконність Рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. № 348/3182 та відсутність у відповідача - 2 ОКЖК "Текстильник"  прав власника спірної земельної ділянки, оформлення права власності згідно Державних актів, виданих відповідачам - 3, - 4, у зв'язку із внесенням спірної земельної ділянки до їх статутних фондів,  відбулось з порушенням норм чинного законодавства.
		За оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку (серії ЯЖ №011932), виданого ТОВ "Чарівне містечко" м. Київ, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		При цьому, господарський суд відзначив, що підстави вважати відповідачів - 3, - 4 добросовісними набувачами спірної земельної ділянки відсутні, оскільки останніми не надано доказів на підтвердження того, що вони не могли бути обізнані із фактом незаконного безоплатного передання спірної земельної ділянки у власність відповідача - 2, зокрема, з названим Рішенням та статутом ОКЖК "Текстильник".
		За висновками господарського суду, які підтримуються колегією суддів, підстави вважати, що кооператив обґрунтовано очікував на набуття у власність земельної ділянки площею 98,01 га, в контексті ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні, адже ні останній, ні його інші учасники не вчинили жодних адекватних чи співрозмірних дій для очікування набуття у власність такого майна, вартість якого згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України перевищує мільйон долларів США. Більш того, останнім були відомі положення законодавства, що регулює відносини в сфері житлових кооперативів та відчуження землі. Відсутні підстави для поширення вказаних положень наведеної статті і на наступних набувачів, оскільки вони не використали свого рівноцінного майна для набуття у власність спірної земельної ділянки, одержавши її як внесок до статутного капіталу.
		Положеннями абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
		Визнання судом недійсними Рішення Київської міської ради та оскаржуваних Державних актів свідчить про відсутність правових підстав володіння відповідачами -2 -4 спірною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги прокурора про визнання відсутнім у них права власності на таку земельну ділянку є правомірними та такими, що доведено на доказах.
		Аналогічні висновки щодо відсутності правових підстав володіння земельною ділянкою, переданою на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, у випадку встановлення іншої мети створення кооперативу, аніж визначено наведеною нормою, містяться в остаточних Постановах Вищого господарського суду України від 02.08.2011 р. у справі №22/110, від 15.11.2011 р. у справі №9/60, від 22.11.2011 р. у справі №23/63.   
		У доводах апеляційного оскарження, як  і у суді першої інстанції відповідач - 4 продовжує стверджувати про те, що вимога прокурора про визнання відсутнім права не відповідає встановленим способам захисту порушених прав і інтересів, що передбачені ст. 16 ЦК України, ці доводи колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		В даному випадку обраний прокурором спосіб захисту порушених прав і інтересів шляхом визнання відсутності права власності відповідає встановленим ч. 2 ст. 20 ГК України способам захисту, що не суперечить положенням ст. 152 ЗК України, а тому посилання відповідача - 4 на зворотнє є необґрунтованим.
		Стосовно посилання відповідача - 4 на пропущення прокурором строку позовної давності та заявлення про її застосування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та  відзначає наступне.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Із змісту наведеної норми вбачається, що цей строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено. Для кожного позивача строк обчислюється окремо.
		Відповідно до ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у Господарський процесуальний кодекс України внесені зміни, відповідно до яких право виступати позивачем надано прокурору.
		Таким чином, з моменту набрання чинності вказаним законом, необхідно розмежовувати наступні випадки: 1) прокурор є позивачем; 2) позов подається прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.
		У першому випадку, строк позовної давності обчислюється саме для прокурора, оскільки він є особою в розумінні ст. 256 ЦК України. В іншому випадку, строк позовної давності обчислюється для визначеного позивача, який уособлює державу в інтересах якої подано позов, а при зверненні до суду мають місце відносини представництва (діє від імені іншої особи), то для нього не здійснюється окремий відлік строків позовної давності. Такий строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено та в інтересах якої подається прокурором позов.
		Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким надано право прокурорам виступати позивачами, а відтак і окремого обчислення строку позовної давності, набрав чинності 01.12.2012 р.
		Оскільки з 01.12.2012 р. у прокурора, в силу прийняття закону, виникла можливість бути позивачем, то не раніше даної дати може почати обчислюватися окремий строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у даній справі.
		Посилання представника відповідача - 4 на справу Господарського суду міста Києва №5/13, як місцевим господарським судом, так і колегією суддів відхиляються, оскільки в наведеній справі позивачем був Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ч.1 п.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі, а відтак і строк позовної давності у зазначеній справі бчислювався саме, як для позивача Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
		У даній справі строк позовної давності позивачем (прокурором) не пропущено, відповідно до ч.2 п.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 зазначено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор, а тому правові підстави для застосування наслідків, встановлених ч. 4 ст. 267 ЦК України відсутні.
		За оцінкою колегії суддів, позовні вимоги заступника прокурора міста Києва є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.  
		На підставі вищезазначеного колегія суддів, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва у повному обсязі досліджено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі не вбачає.
		 
		 
		Керуючись  ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд
		 
		           
		ПОСТАНОВИВ:
		                              
		Апеляційну скаргу відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" м. Київ залишити без задоволення.
		 
		Рішення Господарського суду міста Києва від від 22.05.2014р. №910/24773/13  залишити без змін.
		 
		 
		Постанова Київського апеляційного господарського суду від  15.10.2014р.  № 910/24773/13 набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р.  № 910/24773/13 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк. 
		 
		 
		Матеріали справи № 910/24773/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Т.В. Ільєнок 
		 
		Судді                                                                                П.В. Авдеєв
		 
		                                                                                М.Л. Яковлєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...