Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-29652св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		іменем  україни
		29 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого                     Ткачука О.С.,
		 
		суддів:                     Висоцької В.С.,                                              Гримич М.К., 
		Кафідової О.В.,                                          Фаловської І.М., 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Любашівському районі Одеської області, Балтської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа − управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області, про встановлення факту перебування у трудових відносинах і визнання нещасного випадку таким, що стався на виробництві, зобов'язання внести запис в трудову книжку та стягнення страхових виплат за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Любашівському районі Одеської області на рішення Савранського районного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2014 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У серпні 2013 рок ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з травня по липень 2007 року працював у фізичної особи − підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) помічником комбайнера, проте не був офіційно оформлений на роботі. У результаті нещасного випадку на роботі, який стався 18 липня 2007 року, він отримав тяжкі тілесні ушкодження та втратив 60 % працездатності. Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування) відмовив йому у виплаті матеріальної допомоги у зв'язку з настанням нещасного випадку з посиланням на відсутність трудових відносин під час травмування. Враховуючи те, що для отримання страхових виплат та вирішення питання про пенсійне забезпечення йому необхідно встановити факт перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 під час травмування, позивач просив встановити зазначений факт, визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, зобов'язати ОСОБА_4 внести відповідний запис у трудову книжку та стягнути з Балтської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхові виплати.
		 
		Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт перебування в трудових відносинах ОСОБА_3 як помічника комбайнера з травня 2007 року по 18 липня 2007 року з ФОП ОСОБА_4 В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
		 
		У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Любашівському районі Одеської області просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 довів факт перебування у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4
		 
		Апеляційний суд погодився із мотивами та висновками районного суду, посилаючись також на те, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду є поважними, так як внаслідок травмування він втратив 60 % працездатності та став інвалідок другої групи.
		 
		Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
		 
		Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		 
		Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає. 
		Судами встановлено, що 18 липня 2007 року з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, внаслідок якого він втратив 60 % працездатності та отримав другу групу інвалідності.
		 
		Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що нещасний випадок з ним стався при виконанні трудових обов'язків, оскільки з травня 2007 року по 18 липня 2007 року він перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 та працював помічником комбайнера.
		 
		Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України дійшов помилкового висновку про те, що між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 укладено трудовий договір, оскільки відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		 
		Заперечуючи проти позову і подавши касаційну скаргу, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Любашівському районі Одеської області посилалось на те, що між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 було укладено не трудовий договір, а цивільно-правовий договір - договір підряду. Апеляційний суд цих доводів не спростував.
		 
		При цьому цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. 
		 
		За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. 
		Зазначаючи, що між сторонами наявні трудові відносини, апеляційний суд залишив поза увагою те, що основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		 
		За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. 
		При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію. 
		 
		Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.
		 
		Суд апеляційної інстанції не встановив факту прийняття позивача на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановив факту роз'яснення позивачеві його прав і обов'язків та проінформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. 
		 
		Крім того, за трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (ст. ст. 139-152 КЗпП України), на роботодавця покладається низка обов'язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору, а за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України). При цьому у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 327 ЦК України).
		 
		Наведеного апеляційний суд не врахував та дійшов передчасного висновку про те, що між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 існували трудові правовідносини, оскільки у порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції та передчасно залишив його без змін. Зокрема, апеляційний суд не врахував того, що оплата праці позивача обумовлена на рівні 10 грн. за кожен гектар зібраного врожаю, а такі умови відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК Україну притаманні саме договору підряду.
		 
		Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
		 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   
		у х в а л и л а : 
		Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Любашівському районі Одеської області задовольнити частково. 
		Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                  О.С. Ткачук                   
		 
		 
		Судді:                       В.С. Висоцька 
		 
		 
		М.К. Гримич 
		 
		 
		О.В. Кафідова
		 
		 
		І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...