Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-22007св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а 
		іменем  україни
		 
		29 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого      Кузнєцова В.О.,     
		 
		суддів:                 Ізмайлової Т.Л.,            Мостової Г.І.,                             
		 
		Мартинюка В.І.,                                                     Наумчука М.І.,-                        
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»  Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, за касаційною  скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У травні 2013 року комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що відповідачі, які є власниками квартири АДРЕСА_1, не здійснюють своєчасну оплату за житлово-комунальні послуги, унаслідок чого за період з 1 липня 2011 року до 1 квітня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 8 746 грн 52 коп., яка з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних складає 9 014 грн 09 коп. 
		Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 
		1 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду 
		м. Києва від 24 квітня 2014 року, позов КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та плати за утримання житла за період з 1 липня 
		2011 року до 1 квітня 2013 року в розмірі 9 014 грн 09 коп. Вирішено питання про судові витрати.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4  просять  рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду», мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому   задоволенню виходячи з наступного.
		Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Однак, ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
		Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачі не оплачують надані їм житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що підлягає стягненню з останніх з урахуванням передбачених ст. 625 ЦК України індексу інфляції та 3% річних.
		Проте погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.
		Судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1. Згідно зі свідоцтвом про право власності від 
		5 травня 1995 року вказана квартира належить відповідачам на праві власності у рівних частках.
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
		Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). 
		Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
		Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права і обов'язки споживача та виконавця. А саме правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, а обов'язком - оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		 
		Виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
		За правилами ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T113569?edition=2011_07_05" \l "par=19" \t "_top плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до чч. 3, 4 п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 
		2011 року № 869 «Про забезпечення підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
		Частиною 2 п. 2 Порядку передбачено, що тарифи на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням послуг згідно з додатком до цього Порядку. 
		Розглядаючи справу, як суд першої так і апеляційної інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вищенаведені положення закону уваги не звернули, не встановили всі фактичні обставини справи, зокрема обсяг та види житлово-комунальних послуг, які фактично надавалися відповідачам, не з'ясували, чи надавались вони якісно та вчасно, належним чином не перевірили доводів відповідачів щодо існування договірних відносин із КП «Відрадненське» - виконавцем житлово-комунальних послуг, та щодо перебування самого будинку АДРЕСА_1, вбудованих і прибудованих приміщень та зовнішніх інженерних мереж тепло-водопостачання і водовідведення на балансі АТ «Укргазбуд», з урахуванням чого не з'ясували, хто є дійсним виробником або постачальником таких послуг та чи є КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» належним позивачем.
		Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення витрат на утримання прибудинкової території, суди не перевірили доводів відповідачів про те, що прибудинкова територія для будинку АДРЕСА_1 не визначена, не встановлені її площа та межі, така земельна ділянка не передана у власність чи постійне користування експлуатаційній організації.
		Також суди не перевірили, ким були затверджені тарифи, про стягнення заборгованості по оплаті яких подано позов, чи затверджувались вони органом місцевого самоврядування, як це передбачено законодавством, не дослідили наданого позивачем розрахунку, а відтак - не визначилися із дійсними тарифами, з розрахунку яких має визначатися сума заборгованості та не врахували при цьому заперечень відповідачів з цього приводу.
		Висновок судів щодо розміру заборгованості взагалі не вмотивовано, при визначені такого розміру не наведено жодного розрахунку та не взято до уваги доводів відповідачів про те, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року було скасовано судовий наказ Солом'янського районного суду м. Києва від 4 липня 2013 року, яким було стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» заборгованість за комунальні послуги за період з 1 липня 2011 року до червня 2012 в сумі 
		5 907 грн 58 коп.
		З огляду на викладене, погодитись із ухваленими у справі судовими рішеннями неможливо та вони підлягають скасуванню. 
		Враховуючи, що судами не дотримані всі вимоги процесуального закону, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи та порушено норми матеріального права, ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими визнати не можна, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а : 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 1 листопада 
		2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року скасувати.
		 
		Справу за позовом комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                                                                                                                       В.О. Кузнєцов 
		Судді:                                                                                                                                    Т.Л. Ізмайлова 
		В.І. Мартинюк                   
		Г.І. Мостова                           
		М.І. Наумчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...