Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14102/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2014. Зареєстровано: 10.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2014.
Дата набрання законної сили: 22.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		10 листопада 2014 року           письмове провадження           № 826/14102/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
		до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
		про визнання протиправним та скасування наказу 
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати з дати прийняття наказ Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 01 вересня 2014 року № 317 «Про призначення податкових керуючих».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 вересня 2014 року відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ № 317 про призначення податкових керуючих, яким призначено завідувача сектору погашення заборгованостей Лобойко Н.І. податковим керуючим, з покладенням на нього виконання передбачених законом функцій, спрямованих на погашення податкової заборгованості за платниками податків, а саме: ПАТ «Укрнафта» (00135390).
		Оскільки підприємство ПАТ «Укрнафта» зареєстровано у м. Києві та перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників. за п. 91.1. ст. 91 Податкового кодексу України можливо призначати податкового керуючого за місцем реєстрації платника податків. Позивач також зазначає, що спірний наказ видано у зв'язку із декларуванням та сплатою плати за користування надрами для видобування корисних копалин за липень 2014 року, а відповідно до п. 263.1. ст. 263 Податкового кодексу України платником плати за користування для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, а не їх структурні підрозділи.
		Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом незаконно та за відсутністю обґрунтованих на це підстав, у зв'язку із чим просив позов задовольнити у повному обсязі.
		В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення, в яких посилався на обґрунтованість та законність прийнятого Богодухівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області наказу про призначення податкових керуючих. У задоволенні позову просив відмовити.
		23 жовтня 2014 року суд відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
		За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
		Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23.10.1994 р. № 57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993р.» 210/93. 
		Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 р. змінено тип та назву позивача, з ВАТ «Укрнафта» на ПАТ «Укрнафта». 
		Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.
		Зареєстроване місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи ПАТ «Укрнафта» є: м. Київ, провул. Несторівський, 3-5. 
		Під час розгляду справи судом встановлено, що 12.08.2014 р. ПАТ «Укрнафта» подало до Богодухівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові розрахунки із плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме: податкові розрахунки № 145,146,147 по НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта".
		Загальна сума самостійно визначених ПАТ «Укрнафта» податкових зобов'язань із плати за користування надрами для видобування корисних копалин у вказаних розрахунках склала 16 268 201, 96 грн. 
		Позивач вказує, що плата за користування надрами для видобування корисних копалин декларується та сплачується ПАТ «Укрнафта», зареєстрованим як платник податку у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, м. Київ; перерахування ж платежів в рахунок сплати задекларованих зобов'язань здійснюється за місцезнаходженням ділянок надр, що розташовані у сфері дії (за територіальною ознакою) більше двох десятків територіальних органів Міністерства доходів і зборів України.
		Так, загальна сума самостійно визначених ПАТ «Укрнафта» податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за липень 2014 р. склала 617 986 506 грн.
		Оскаржуваним наказом Богодухівської ОДПІ від 01.09.2014 року № 317 наказано призначити Лобойко Н.І. завідувача сектору погашення заборгованостей податковим керуючим, з покладенням на нього виконання передбачених законом функцій спрямованих на погашення податкової заборгованості за платниками податків, а саме: ПАТ «Укрнафта» (00135390). 
		Листом від 09.09.2014 року № 2328/10/20-40-25-039 відповідач повідомив ПАТ «Укрнафта», що 02.09.2014 року на адресу підприємства направлено лист № 2264/10/20-40-25-038 щодо виділення ліквідного майна на суму боргу для складання акту опису майна та реєстрації податкової застави. Станом на 09.09.2014 такі активи не виділені, тому 10.09.2014 року податковим керуючим за адресою: м. Київ, пров. Несторівський 3-5 буде проведено опис майна в податкову заставу по ПАТ «Укрнафта» на суму боргу 16 267 901,96 грн.
		Звернення позивача до суду обумовлено фактом призначення податкового керуючого для ПАТ «Укрнафта» Богодухівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області та вжиття заходів щодо погашення податкової заборгованості іншими податковими інспекціями Міністерства доходів і зборів України. 
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
		Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України.
		Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх компетенції, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
		Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
		Отже, платниками податку визнаються особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування, або здійснюють діяльність, що є об'єктом оподаткування, і на які податковим законодавством покладено обов'язок зі сплати податків.
		Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). 
		Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі. 
		Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах ДПС за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи ДПС за місцем знаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому розділом VII Порядку №1588.
		Відповідно до чинного податкового законодавства філії та представництва юридичних осіб розглядаються як самостійні платники податків тільки в тому разі, якщо на них покладено обов'язок сплачувати конкретні податки. В цілому, філії та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб не є платниками податків. Під відокремленим підрозділом згідно ст. 14 ПКУ розуміються відокремлені підрозділи у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Для розділу IV цього Кодексу - у визначенні Господарського кодексу України. В окремих випадках відокремленим підрозділом вважається підрозділ суб'єкта господарювання, який розташований поза його межами та здійснює всі або частину його функцій. Обов'язок зі сплати податків та зборів, який ними виконується, являє собою обов'язок тих юридичних осіб, яких вони представляють. Фактично філії та інші відокремленні підрозділи не мають обов'язку зі сплати податку, а тільки виконують цей обов'язок у відповідній частині.
		Згідно п. 263.1.1. ст. 263 Податкового кодексу України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.
		Отже платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкт господарювання, що отримав спеціальний дозвіл на користування надрами.
		Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР, із змінами та доповненнями, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
		Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об'єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об'єднання несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.
		Згідно із ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ГКУ), суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
		Зокрема, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
		Вищевказані суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
		Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, проте такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 64 ГКУ).
		Таким чином, до платників плати за користування надрами для видобування корисних копалин не належать філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, у зв'язку з тим, що вони не мають статусу юридичної особи. 
		Отже, за змістом наведених норм слідує, що платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є підприємства (установи, організації)(юридичні особи) до складу яких входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.
		Згідно п. 263.11.1. ст. 263 Податкового кодексу України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу:
		- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;
		- за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
		Відповідно до п. 263.11.3. Податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються платником, починаючи з календарного кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини з календарного місяця, що настає за кварталом/місяцем, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл.
		Пунктом 263.12. ст. 263 Податкового кодексу України визначений порядок сплати податкових зобов'язань.
		Так, відповідно до п 263.12.1. платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов'язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними контролюючому органу:
		за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;
		за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
		Так під час розгляду справи встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.08.2014 р. ПАТ «Укрнафта» подало до Богодухівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові розрахунки із плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме: податкові розрахунки № 145,146,147.
		Загальна сума самостійно визначених ПАТ «Укрнафта» податкових зобов'язань із плати за користування надрами для видобування корисних копалин у вказаних розрахунках склала 16 268 201, 96 грн.
		Станом на час розгляду справи сума податкової заборгованості ПАТ «Укрнафта» не погашена.
		Неможливість своєчасної сплати задекларованих податкових зобов'язань з плати за користування надрами позивач пояснив тим, що для товариства єдиним можливим джерелом сплати податкових зобов'язань з плати за користування надрами, розмір яких вимірюється сотнями мільйонів гривень щомісяця, є здійснення продажу тих корисних копалин, у періоді видобутку яких і було нараховано та задекларовано відповідні податкові зобов'язання з плати за користування надрами. 
		Основною корисною копалиною, видобуток якої здійснює позивач та продаж якої забезпечує ПАТ «Укрнафта» можливість сплачувати зобов'язання з плати за користування надрами, є нафта. 
		Суд врахував пояснення позивача про те, що відповідно до Закону України «Про нафту і газ» він зобов'язаний здійснювати продаж видобутої ним нафти виключно на біржових аукціонах. 
		Оскільки зміна порядку проведення аукціонів (Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20 06 2014 року № 463) оскаржується (справи № 826/10456/14, № 826/12594/14, № 910/17639/14, № 910/18212/14) суд вважає об'єктивно існуючою причину, за якою ПАТ «Укрнафта» у такий період не змогло реалізувати видобуту Товариством нафту, що призвело до відсутності грошових коштів на рахунках позивача у необхідній для виконання останнім своїх грошових зобов'язань сумі.
		Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
		Пунктом 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
		При цьому органами стягнення є органи доходів та зборів, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених Податковим кодексом України.
		Порядок погашення податкового боргу платників податків визначено главою 9 ПК України.
		Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
		Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
		Пунктом 88.1 ст.88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
		Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
		За приписами п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом. - з дня виникнення податкового боргу.
		Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
		Пунктом 89.3 ст. 89 передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
		До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
		Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
		Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Згідно ст. 91 п. 91.1. ПК України, керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
		Згідно Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, від 10.10.2013, № 578, податковий керуючий - посадова (службова) особа органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків.
		З наведених приписів закону та встановлених обставин справи вбачається, що оскільки платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин є ПАТ «Укрнафта», що отримало спеціальні дозволи на користування надрами, та має податковий борг за липень 2014 року у загальній сумі 617 986 506 грн. призначати такому платнику податків податкового керуючого має контролюючий орган за місцем реєстрації такої юридичної особи. 
		Відповідно до ст. 21 ПКУ посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх компетенції, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
		Згідно п. 7.3 розділу VII Мінфіну від 09.12.2011, № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів», на який посилається відповідач обґрунтовуючи правомірність видання оскаржуваного наказу, у контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.
		Однак, метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.
		Положеннями п.91.3 ст.91 ПК України та Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначені основні функції та повноваження податкового керуючого щодо податкової застави, до яких відноситься, крім іншого, перевірка стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержання від боржника інформації про операції із заставленим майном, здійснення заходів щодо огляду та оцінки майна, яке пропонується до продажу, організація продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, тощо.
		На думку суду, одночасне вживання різними органами, їх службовими та посадовими особами на тих же підставах дублюючих за своїм характером дій обмежувального характеру щодо одного і того ж чи різного майна позивача, не лише ускладнить виконання положень гл. 9 Податкового кодексу України, а і унеможливить таке виконання, хоча б в частині виділення із загального майна платника податків окремо для кожного податкового керуючого ліквідного майна, до того ж негативно впливатиме на фінансово-господарську діяльність підприємства, може спричинити загрозу виконання позивачем існуючих у нього зобов'язань.
		Отже, не відповідає обґрунтованості, розсудливості, розмірності вжиття заходів з погашення податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за липень 2014 року податковими керуючими ( близько 20 податковими органами у різних областях України) по відношенню до однієї юридичної особи. 
		Існування підзаконного нормативно-правового акта не в усіх випадках унеможливлює фактичну реалізацію платниками податків своїх прав та інтересів. В окремих ситуаціях платники податків не позбавлені можливості діяти на підставі нормативних актів вищої юридичної сили, зокрема Податкового кодексу України. При цьому в разі застосування до такого платника негативних правових наслідків, цей платник не позбавлений права оскаржити до суду відповідні рішення. При цьому суд вирішуватиме справу з урахуванням ієрархії нормативних актів, надаючи перевагу актові вищої юридичної сили.
		Пунктом 56.21 ст. 56 ПКУ передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Вимогами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як вбачається з матеріалів справи, спірний наказ від 01.09. 2014 року № 317 було прийнято відповідачем без врахування фактичних обставин справи, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування наказу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 01 вересня 2014 року № 317 «Про призначення податкових керуючих» підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОС Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 01 вересня 2014 року № 317 «Про призначення податкових керуючих».
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...