Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/10374/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2014.
Дата набрання законної сили: 11.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  234/10374/13-ц 
		Провадження №  2/234/2651/14
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		           
		 21 жовтня 2014 року 
		                                                          
		Краматорський міський суд Донецької області  у складі:
		 
		головуючого судді                              Нейло І.М.
		при секретарях                                    Скоробогатовій М.В., Білоусовій М.А.,
		за участю  позивача                            ОСОБА_1
		представника позивача                       ОСОБА_2
		представника відповідача 
		ГУ МВС України в Донецькій обл.   Кирильченко Я.Ю.
		представників прокуратури 
		Донецької обл.                                     Сущенка В.А., Лушер Н.М., Цуріна А.В.           
		 
		        розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області  про стягнення матеріальної та моральної  шкоди.       
		 
		                                                          ВСТАНОВИВ
		 
		       Позивач  ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом, який був уточнений 15.10.2014, /а.с.190/ до відповідачів  Головного управління МВС України в Донецькій обл., Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій обл. з посиланням на те, що 16 грудня 2009 року  Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області  проти нього  було порушено кримінальну справу за фактом зґвалтування ОСОБА_8  16 грудня 2009 року його було затримано працівниками міліції за підозрою в скоєні даного злочину. 19 грудня 2009 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 30 грудня 2009 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області відносно нього, було порушено іншу кримінальну справу, та 31 грудня 2009 року його було заарештовано. Під час   досудового слідства йому також пред'являлось звинувачення за п.10 ст. 115, ст.. 153 КК України, яке 13 квітня 2010 року було припинено. 14 грудня 2011 року його було засуджено за ч.4 ст. 152, ч. 3 ст. 153  КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі. 31 березня 2012 року даний вирок було скасовано, та справу направлено на новий розгляд. Вироком від 22 листопада 2012 року він був оправданий за ч. 3 ст. 120 КК України і  засуджений за ч. 4  ст.  152,  ч. 3 ст. 153  КК України  до 10 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду від 22 березня 2013 року вирок було скасовано та справу направлено на додаткове розслідування, а його було звільнено з-під варти. 7 червня 2013 року було винесено постанову про відмову в повідомлені йому про підозру. Таким чином позивач вважає, що  з нього зняті всі підозри в скоєні злочинів, тобто він є реабілітованим. Загалом він перебував під вартою 3 роки 2 місяці та 27 днів.  До тримання під вартою працював вчителем англійської мови в ЗОШ № 33 м. Краматорська, тому  за час тримання під вартою втратив заробіток в сумі 63405 грн. Вважає, що у зв'язку з тривалим  знаходженням під вартою та на підписці про невиїзд  отримав моральну шкоду яка  полягає в погіршенні стану здоров'я та порушенні  життєвого укладу.  Після звільнення з-під варти, відчув зміну ставлення до нього з боку громадян  оскільки засоби масової інформації  пов'язували з ним факти вчинених злочинів  у зв'язку з чим він був вимушений залишити роботу вчителя і займатися іншою справою.  Просить суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області, за рахунок коштів державного бюджету суму матеріальної шкоди, яка становить 63405,90 грн., та складається з заробітної плати, що не була ним отримана за час надходження під вартою та моральну шкоду в сумі 500000 грн.
		           Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та суду пояснив, що під час  слідства з боку працівників міліції до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства які завдавали фізичного болю та принижували  гідність. Під час перебування в СІЗО з боку сокамерників постійно відчував моральний тиск за злочин який не скоював у зв'язку з чим перебував у постійному страху за життя та здоров'я. Під вартою провів три роки та два місяці та двадцять сім днів. На час затримання  працював викладачем англійської мови в школі. Після появи відомостей відносно нього  в засобах масової інформації це негативно вплинуло на його репутацію. Оскільки дана справа по місту Краматорську набула суттєвої огласки роботи в місті знайти не може. Крім того, у зв'язку зі страхом від пережитого,  не може займатись з дітьми викладанням іноземної мови. Вимушений працювати в іншому місці, працював вантажником, продавцем.  Просив суд позовні вимоги задовольнити.  
		           Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.        
		           Представник Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій обл.. в судове засідання не з'явився про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Від  Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій обл. надійшло заперечення згідно якого  вважають, що Державна казначейська служба не несе цивільно-правову відповідальність за  дії органів державної влади. Вважають, що за наявності  підстав для відшкодування шкоди вона підлягає стягненню безпосередньо з органу, діями якого завдано шкоду. Просили в позовних вимогах відмовити.
		            Представник Головного управління МВС України в Донецькій області вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки  постанова про відмову в повідомлені про підозру у відношенні ОСОБА_1 від 07.06.2013 не є реабілітуючою. У позивача  відсутні обґрунтування моральної шкоди та законодавчо встановлені підстави для її відшкодування. На думку представника відповідача позивач не обґрунтував спричинену  моральну шкоду та її розмір. На думку представника відповідача ОСОБА_1 не дотримався відповідного порядку для обчислення розміру та відшкодування матеріальної шкоди. Позивачем не надано доказів погіршення його здоров'я та застосування відносно нього недозволених методів ведення слідства. На час розгляду справи відсутні рішення про визнання неправомірними дій чи бездіяльності слідчих, які розслідували кримінальні справи за обвинуваченням  ОСОБА_1 просила в позовних вимогах відмовити.
		          Представники прокуратури Донецької обл. проти позовних вимог  заперечували вважають, що позивач не має підстав та приводів для відшкодування шкоди встановлених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вироком Краматорського міського суду від 22.11.2012 позивача виправдано лише за частиною 3 статті 120 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2013 вирок в частині засудження ОСОБА_1 за частиною 4 статті 152 та частиною 3 статті 153 КК України спрямовано для уточнення та встановлення додаткових обставин справи. Вважають, що відповідно до п. 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, незаконними діями  органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 04.03.1996 ОСОБА_1 не є реабілітованим та виправданим.  Вважають, що постанова про відмову в повідомленні про підозру відносно позивача була винесена у зв'язку з недостатністю доказів для його підозри у скоєнні вказаних правопорушень і тому  не може бути  приводом для відшкодування шкоди. На час розгляду справи не встановлено незаконність дій  органів досудового та судового слідства під час проваджень по кримінальним справам у відношенні ОСОБА_1  На думку представників прокуратури Донецької обл. позивачем не дотриманий спеціальний порядок відшкодування шкоди передбачений ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та не обґрунтував якими діями або бездіяльністю  йому було спричинено моральну шкоду. Просили в  позовних вимогах в частині стягнення моральної шкоди відмовити а  в частині стягнення матеріальної шкоди закрити провадження по справі.
		         Вислухавши сторін,  дослідивши матеріали справи та оцінивши докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		          Право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване  ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.      
		         Судом встановлено  та підтверджено матеріалами  справи  що  16 грудня 2009 року СВ Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області було порушено кримінальну справу за фактом зґвалтування ОСОБА_8
		        16 грудня 2009 року ОСОБА_1 було затримано працівниками міліції за підозрою у вчиненні даного злочину.
		        19 грудня 2009 року йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
		        30 грудня 2009 року СВ Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області, було порушено відносно ОСОБА_1 кримінальну справу та 31 грудня 2009 року йому було змінено міру запобіжного заходу на взяття під варту.    
		        29 квітня 2010 року СВ Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області, було порушено відносно ОСОБА_1 кримінальну справу за ч. 3 ст. 120 КК України. 
		         14 грудня 2011 позивача було засуджено за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України 10 років 6 місяців позбавлення волі.
		         31 березня 2012 року даний вирок було скасовано, та справу направлено на новий розгляд.
		         22 листопада 2012 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 120 КК України постановлено виправдувальний вирок.
		         Ухвалою апеляційного суду від 22 березня 2013 року вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України скасовано та справу направлено на додаткове розслідування, а ОСОБА_1 звільнено з-під варти.
		          21 квітня 2013 до слідчого управління ГУМВС України в Донецькій області для проведення додаткового розслідування, відповідно до вимог ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст.152, ч. 3 ст. 153 КК України, для проведення додаткового досудового розслідування.
		         01 травня 2013 відповідно до вимог п.12 перехідних положень КПК України,   ст. 214 КПК України відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		         7 червня 2013 року старшим слідчим ГУ МВС України в Донецькій області винесено постанову про відмову в повідомленні ОСОБА_1 про підозру у вчинені кримінальних правопорушень  передбачених ч.4 ст. 152, ч.3 ст.153 КК України з-підстав відсутності обставин, які б свідчили про наявність в діях позивача кримінальних правопорушень та неотримання достатніх доказів для  підозри ОСОБА_1 у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень.
		         Згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії, або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		          При цьому відповідно до положень ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		         Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду встановлюється законом.
		         Вимоги позивача  про відшкодування шкоди підлягають вирішенню на підставі ч. 6 ст. 1176 ЦК України, тобто на загальних підставах.
		         Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1166 ЦК України.
		         Юридичною підставою відповідальності, яка виникає в наслідок заподіяння шкоди з огляду на загальні підстави є склад цивільного правопорушення, - елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
		         Цей склад поширюється на всі норми главою 82 ЦК України, крім випадків, передбачених окремими статтями цієї глави, зокрема ст. 1176 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду і відповідно до якої завдана шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача.
		         Відповідальним за шкоду в даних правовідносинах є не безпосередній заподіювач шкоди, а особа, відповідальна за поведінку заподіювача, а саме держава в особі Державного казначейства України.
		         Вироком Краматорського міського суду від 22.11.2012  позивача було виправдано у скоєнні злочину передбаченому ч.3 ст. 120 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 2  Закону № 266/94-ВР надає право позивачу на відшкодування  шкоди.
		      Крім того , старшим  слідчим ГУ МВС України в Донецькій області 7 червня 2013 року відносно позивача винесено постанову про відмову в повідомленні про підозру. 
		       Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.                
		      Таким чином, позивачу відмовлено в повідомленні про підозру за відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення та відсутності достатніх доказів для підозри у скоєнні вищевказаних правопорушень, вже після того, як він тривалий час знаходився під слідством, судом і під вартою.
		        Виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		        На правовідносини, які є предметом судового розгляду і учасником яких є позивач   розповсюджується саме - вчинення процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		        Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		         Згідно з п. 2, п. 3 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з-підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті.
		         Виходячи зі змісту ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються)  зокрема заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій а також моральна шкода.
		          В матеріалах справи в наявності є копія трудової книжки ОСОБА_1 згідно якої з 15.08.2006 по 22.03.2013 позивач під час перебування під слідством мав постійну роботу та  працював на посаді вчителя іноземної мови в ЗШ № 33 м. Краматорська. Згідно довідки управління освіти Краматорської міської ради  заробітна плата позивача за період з січня 2010 по березень 2013 могла бути 63405 грн. 90 коп. При таких обставинах, враховуючи, що у зв'язку з перебуванням позивача під слідством він не міг виконувати трудові обов'язки  суд вважає вимоги  ОСОБА_1  про стягнення матеріальної шкоди у вигляді втраченої заробітної плати в сумі 63404   грн. 90 коп.,  доведеними,  обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.
		          Розмір відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, повинен визначатися із урахуванням положень ст. 13 Закону України від 01.12.1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
		         Так, згідно з ч.2., ч.3 ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається із урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством або судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом із урахуванням при цьому передбачених ч.3 ст. 23 ЦК України вимог розумності та справедливості.
		         У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (абзац 2 п.9) роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		         Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»  розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.  складає 1218 грн.
		         Суд вважає доведеним, що внаслідок незаконного затримання, застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позивач зазнав моральних страждань, оскільки був обмеженим у пересуванні, відчував емоційну напругу та хвилювання. Після звільнення раніше пред'явлене   обвинувачення у скоєнні тяжких злочинів погіршило відносини з оточуючими людьми викликало труднощі з працевлаштуванням та змусило шукати  роботу не за фахом, що підтверджується записами в трудовій книжці.
		         Установлено та не заперечується, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 16.12.2009 р. по 07.06.2013 р. (41 місяць та 21 днів), з яких 38 місяців та 27 днів перебував під вартою,  тобто розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж 50 790  грн. 60 коп. (1218 грн. х 41 місяці) + (852 грн. 60 коп. за 21 день).
		         Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		         З урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу страждань заявника та інших негативних факторів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості  суд не погоджується з розміром моральної шкоди заявлений позивачем та вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди належить визначити в сумі 65000  грн.
		          Суд не приймає до уваги заперечення представників Головного управління МВС України в Донецькій обл. та прокуратури Донецької обл.., що ОСОБА_1 не дотримався спеціального порядку відшкодування шкоди передбаченого ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» оскільки згідно положень ст. 55 Конституції України з урахуванням рішення Конституційного суду України від 25 листопада 1997 року за №6-зп.  роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" вбачається, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з-підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
		         Відповідно до ст. 1 та 4 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України відповідно до покладених завдань (окрім іншого) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. 
		         Таким чином, виходячи з положень зазначених вище нормативних актів та сукупності доказів, Державне казначейство України є належним відповідачем у справі щодо вимог позивача в частині відшкодування як матеріальної шкоди  так і моральної шкоди. 
		          На підставі викладеного, керуючись  ст.10, 60, 213-215 ЦПК  України,  суд, -         
		 
		                                                            В И Р І Ш И В :
		 
		        Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області  про стягнення матеріальної та моральної  шкоди, задовольнити частково.
		        Стягнути на користь  ОСОБА_1  кошти в розмірі 63404  грн. 90 коп.  матеріальної шкоди та 65000 грн. моральної шкоди шляхом списання їх  в  безспірному порядку Державною казначейською службою України  з рахунку державного бюджету.            
		        Апеляційна скарга  на  рішення суду  подається протягом десяти днів із дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні  під  час  проголошення  судового  рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішень.
		Суддя   І. М. Нейло

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...