Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/4252/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2014.
Дата набрання законної сили: 08.12.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 149/4252/13-к
		Провадження №1-кп/149/28/14 
		Номер рядка звіту 22 
		В И Р О К
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		07.11.2014 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участі сторін кримінального провадження 
		прокурора ОСОБА_3 
		потерпілих ОСОБА_4 Огінської ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		обвинуваченої ОСОБА_9 
		захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хмільник, українки, громадянки України, зареєстр. в АДРЕСА_1 , розлученої, не працюючої, раніше не судимої
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, суд,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В січні місяці 2012 року в м. Хмільнику, ОСОБА_9 , зловживаючи довірою ОСОБА_7 , що виразилось у обіцянці вкладення її коштів у фінансову структуру та отримання відповідних дивідендів, заволоділа коштами останньої у сумі 5000 грн. та на даний час грошові кошти не повернула.
		Повторно, в березні 2012 року в м. Хмільник, ОСОБА_9 , зловживаючи довірою ОСОБА_8 , що виразилось у обіцянці вкладення його коштів у фінансову структуру та отримання дивідендів від вкладів, заволоділа коштами останнього в сумі 50000 грн. та на даний час грошові кошти не повернула.
		Крім того, в березні 2012 року, в м. Хмільник ОСОБА_9 , зловживаючи довірою ОСОБА_6 , що виразилось у обіцянці вкладення її коштів у відповідну фінансову структуру та отримання дивідендів , заволоділа коштами останньої у сумі 30000 грн. та на даний час грошові кошти не повернула.
		Повторно, в березні 2012 року в м. Хмільник ОСОБА_9 , зловживаючи довірою ОСОБА_12 , що виразилось у обіцянці вкладення коштів у фінансову структуру та отримання дивідендів, заволоділа коштами останньої у сумі 10000 грн. та на даний час їх не повернула.
		А також, в березні 2012 року в м. Хмільник, ОСОБА_9 , зловживаючи довірою ОСОБА_4 , що виразилось у обіцянці вкладення коштів та отримання дивідендів від вкладених грошей, заволоділа коштами останньої у сумі 15000 грн. та на даний час їх не повернула.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 190 ч.2 КК України не визнала та пояснила, що вона була учасником фінансової піраміди "МММ" та як і інші, вкладала свої грошові кошти з метою отримання дивідендів. Фінансова піраміда це своєрідна каса взаємодопомоги. Будь-яких підтверджуючих документів про її існування не було, також в ній не було будь-яких посад, це була своєрідна інтернет-гра з ризиком втрати вкладених коштів. Вкладники отримували свої відсотки за рахунок вкладів наступних учасників. Також учасники могли вкладати кошти під чужими іменами, оскільки залежно від кількості заагітованих та приведених в дану гру вкладників, вони отримували близько 20 відсотків від суми вкладу заагітованого, таких учасників називали «реферами». В місті Хмільнику існувало десятки офісів «МММ» та було відкрито безліч рахунків через які люди вносили свої кошти. Крім того, кожний учасник програми мав свій інтернет-кабінет де реєструвався як вкладник та де міг дізнатись коли надійшла його черга отримувати дивіденди, а також за допомогою вказаного кабінету, зробивши відповідну заявку, міг в любий день забрати вкладені свої кошти в офісах Хмільника. Учасники самі вирішували, яку суму коштів вони вкладають та на який термін, однак ніхто з них не міг знати коли ця піраміда розпадеться. Так як вона була учасником піраміди, тому до неї телефонував її знайомий, на даний час покійний  ОСОБА_13 та розпитував про можливість вкладення коштів. Оскільки він агітував своїх родичів на вклади коштів в «МММ», тому, можливо, він і був «рефером» та отримав за участь потерпілих в інтернет-грі свої відсотки. Крім того, ОСОБА_13 , будучи вкладником, зобов`язаний був роз`яснити потерпілим правила, згідно яких вони мали вкладати кошти та отримувати за це дивіденди. Вона ж не може згадати випадків, коли потерпілі передавали їй кошти для подальшого їх вкладення, оскільки учасники самостійно вкладали кошти через офіс або ж перераховували їх на рахунки зазначені на сайті «МММ», а взагалі у кожного вкладника повинен був бути свій рахунок. У неї був свій кабінет та рахунок на який вона вкладала кошти. Однак, оскільки вона являється не умілим користувачем інтернету, тому вона робила свої записи в невеликому записнику, який до цього часу не зберігся. Вважає, що потерпілі звинувачують її тому, що ОСОБА_13 , який був родичем потерпілих, до неї телефонував та розпитував про можливість та правила вкладів, а оскільки він про неї розповів своїм родичам, тому вони її і звинувачують у втраті своїх коштів. Однак, вона ніяких коштів не привласнювала, а ще й являючись вкладником піраміди втратила і свої гроші. З потерпілими вона зустрічалась лише один раз, коли останні приїжджали до неї щоб повернути кошти, а вона їм роз`яснила, що це зробити неможливо, оскільки їх гроші уже отримала людина, час повернення дивідендів якої настав. 
		Не дивлячись на повне невизнання своєї вини, вина ОСОБА_9 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так, потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що перебуваючи в гостях у її покійного на даний час дядька ОСОБА_13 , останній повідомив їй, що у нього є номер телефону особи, якій люди передають кошти для вкладання та отримують дивіденди. Він також передавав їй свої кошти та отримував за це дивіденди. Взявши номер телефону, вона зателефонувала вказаній особі, як потім виявилось це була ОСОБА_9 , та вони домовились про зустріч. Вони зустрілись в м. Хмільнику біля приміщення «УкрСиббанку» та вона, в присутності свого брата ОСОБА_8 , передала ОСОБА_9 15 000 грн., а також між ними було обумовлено відсотки, а саме вона мала отримати 32 000 грн. за свій вклад. Будь-яких квитанцій про передачу коштів ОСОБА_9 їй не надала, а сказала що зробить це пізніше. Обвинувачена про будь-які ризики під час передачі коштів її не повідомляла. А потім, 27 вересня 2012 року приїхала до неї додому та повідомила, що вона коштів не отримає, оскільки бізнес розпався. Про те, що кошти можливо вкласти та забрати самостійно, користуючись інтернет-кабінетом, вона не знала, та і взагалі про існування таких кабінетів вона дізналась лише в судовому засіданні.
		Потерпіла ОСОБА_12 суду пояснила, що номер телефону ОСОБА_9 вона отримала від покійного на даний час ОСОБА_13 . Зателефонувавши до  ОСОБА_9 , вони домовились про зустріч. Однак, вона сама прийти не змогла, тому кошти в сумі 10000 грн. передав безпосередньо її чоловік. ОСОБА_9 обіцяла за вкладені кошти дивіденди в сумі 20000 грн. Однак, через деякий час, зустрівшись з ОСОБА_9 , остання повідомила їй, що коштів не має та вона нічого не отримає. Про те, що кошти можливо вкласти самостійно, користуючись інтернет-кабінетом вона не знала, про існування таких кабінетів вона дізналась лише в судовому засіданні.
		Потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що її покійний свекор ОСОБА_13 , знаючи що її сім`я перебуває в скрутному матеріальному становищі, повідомив про жінку, яка могла б допомогти заробити кошти. Він розповідав, що сам вкладав кошти та отримував дивіденди. Зустрівшись з ОСОБА_9 , вона передала їй 30000 грн, а обвинувачена вказану суму записала в свій блокнот. Вкладені кошти ОСОБА_9 обіцяла через місяць повернути з відсотками, які складали половину суми вкладу. Будь-який підтверджень щодо отримання коштів ОСОБА_9 не надала. Про те, що кошти можливо вкласти самостійно, користуючись інтернет-кабінетом їй ніхто не повідомляв, та взагалі про існування таких кабінетів вона дізналась лише в судовому засіданні від обвинуваченої.
		Потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що про можливість вкладення коштів та отримання дивідендів вона дізналась від своєї матері, яка працює разом з тіткою ОСОБА_9 . По санаторію від тітки обвинуваченої, люди дізнавались про можливість вкладів своїх коштів в фінансову структуру "МММ", та отримання дивідендів. Оскільки особисто зустрітись з обвинуваченою у неї в той час не було можливості, тому вона 5000 грн. передала ОСОБА_9 через свою матір. На даний час будь-яких коштів від свого вкладу від ОСОБА_9 вона не отримала, а коли звернулась з заявою до правоохоронних органів, то родичі обвинуваченої приходили до неї з погрозами, щоб вона забрала свою заяву. Про існування інтернет-кабінетів через які можливо самостійно вкладати гроші в фінансову структуру вона дізналась лише в судовому засіданні під час дачі показів обвинуваченою.
		Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що про можливість вкладення коштів та отримання дивідендів він дізнався від покійного ОСОБА_13 , який і дав йому номер телефону ОСОБА_9 . Зателефонувавши до ОСОБА_9 , вони домовились про зустріч, яка відбулась в березні 2012 року біля банку по вул. Кутузова, 5. Тоді ж ним було передано ОСОБА_9 20000 грн, про що вона зробила відповідний запис у своєму блокноті, однак будь-який підтверджуючих документів про передачу коштів йому не надала, а сказала що надасть потім. Через декілька днів, він вирішив вкласти ще кошти, в зв`язку з чим зателефонував до ОСОБА_9 . Зустрівшись з останньою біля «УкрСиббанку», що в м. Хмільнику, ОСОБА_9 продиктувала йому свій розрахунковий рахунок на який він від її імені перерахував ще 30000 грн. Всього він передав ОСОБА_9 50000 грн. Обвинувачена запевняла його що все буде стабільно і він отримає кошти через три місяці. Однак, не отримавши коштів через обіцяний проміжок часу, він зателефонував до ОСОБА_9 та почав вимагати їх повернення, на що остання повідомила, що бізнесу вже немає і вона сама перебуває в скрутному матеріальному становищі. Про те, що кошти можливо вкласти самостійно, користуючись інтернет-кабінетом він не знав, про існування таких кабінетів він дізнався лише в судовому засіданні.
		Крім показів потерпілих, вина ОСОБА_9 також підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків.
		Так, свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона проживає в цивільному шлюбі з потерпілим ОСОБА_8 . Весною 2012 року ОСОБА_8 їй зателефонував та запитав її думку щодо можливості здійснення вкладень їхніх коштів ОСОБА_9 , вона на дану пропозицію не заперечувала, оскільки він їй повідомив, що його родичі також вкладали гроші з метою отримання дивідендів. Однак, не отримавши коштів через обіцяний проміжок часу, вона телефонувала ОСОБА_9 та просила повернути гроші, але остання їй відмовила в грубій формі.
		Свідок ОСОБА_15 суду показала, що являється матір`ю потерпілої ОСОБА_7 . В 2012 році її дочка зателефонувала до ОСОБА_9 та вони розмовляли про можливість вкладення коштів та отримання відсотків. Дочка вирішила передати ОСОБА_9 5000 грн., а ОСОБА_9 їй обіцяла дивіденди. Однак, не маючи змоги особисто зустрітись з ОСОБА_9 , дочка попросила її поїхати до обвинуваченої та передати гроші. Вона приїхала до ОСОБА_9 та передала 5000 грн, а остання зробила про це відповідний запис. Однак, ОСОБА_9 кошти її дочці не повернула, а також вона не отримала обіцяних дивідендів. ОСОБА_9 разом зі своєю матір`ю та тіткою приїжджали до них додому та погрожували дочці, вимагали відмовитись від звинувачень щодо отримання обвинуваченою її коштів. Вони ж самі возили дочку до міліції де вона, будучи заляканою, написала таку заяву. 
		Свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що покійний ОСОБА_13 розповідав про жінку яка займалася вкладами коштів та люди потім отримували дивіденди. Тоді він зі своєю дружиною ОСОБА_12 вирішили передати ОСОБА_9 10000 грн. щоб отримати дохід. Так як його дружина була на роботі, тому зазначену суму коштів ОСОБА_9 віддав він. А саме він разом з ОСОБА_8 поїхали до ОСОБА_9 додому та він їй віддав гроші, а вона розділивши їх на копюри поклала до сумки, при цьому зробивши відповідний запис у своєму блокноті. Будь-яких підтверджень отримання від них коштів їм не надала.
		Судом також досліджено письмові докази, а саме:
		- квитанцію №21 від 20 березня 2012 року, згідно якої платником ОСОБА_9 , користуючись послугами АТ «УкрСиббанк», перераховано на розрахунковий рахунок фізичної особи ОСОБА_9 30 000 грн . Квитанція засвідчена підписом слідчого ОСОБА_17 (а.с. 99);
		- заяву потерпілої ОСОБА_7 про відмову від звинувачень ОСОБА_9 щодо вчинення відносно неї шахрайських дій (а.с. 148).
		Аналізуючи пояснення обвинуваченої, потерпілих, свідків, письмові докази в їх сукупності та співвставлені, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт заволодіння обвинуваченою ОСОБА_9 грошовими коштами потерпілих шляхом їх обману та зловживання довірою, вчинене повторно.
		Так, на думку суду, показами потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 доведено безпосереднього отримання від них обвинуваченою ОСОБА_9 коштів для подальшого вкладення їх в фінансову структуру з метою отримання дивідендів. Зазначені потерпілі чітко повідомили про обставини передачі ними обвинуваченій коштів. 
		Потерпіла ОСОБА_7 , будучи в скрутному фінансовому стані, скориставшись можливістю його покращення, з метою вкладення коштів в фінансову структуру та отримання в подальшому дивідендів, не маючи змоги особисто зустрітись з ОСОБА_9 , передала останній 5000 грн. через свою матір. Покази потерпілої щодо передачі грошових коштів підтвердила свідок ОСОБА_15 .. Також покази потерпілої щодо погроз зі сторони ОСОБА_9 підтверджуються наявною у справі її заявою у якій вона відмовлялась від звинувачень ОСОБА_9 щодо вчинення відносно неї шахрайських дій.
		Покази потерпілої ОСОБА_4 щодо передачі ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 15000 грн. підтвердив в судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_8 , пояснивши що передача коштів відбувалась у його присутності.
		Покази потерпілого ОСОБА_8 щодо перерахунку на розрахунковий рахунок ОСОБА_9 коштів в сумі 30000 грн. підтверджено наявністю саме у потерпілого платіжної квитанції, яка підтверджує, що він від імені обвинуваченої перерахував на її ж розрахунковий рахунок зазначені кошти. Обвинувачена в судовому засіданні не змогла пояснити наявність саме у потерпілого квитанції про перерахунок коштів на її рахунок. Крім того, зазначена квитанція спростовує свідчення обвинуваченої щодо самостійного перерахунку потерпілими на рахунок фінансової піраміди вкладів.
		Покази потерпілої ОСОБА_12 підтвердив свідок ОСОБА_16 , який вказав, що він особисто за вказівкою своєї дружини поїхавши до дому ОСОБА_9 , передав 10000 грн., які вона взяла та поклала до сумки, зробивши відповідний запис у своєму записнику.
		Невизнання обвинуваченою отримання у потерпілих коштів, суд вважає спецефічним способом уникнути кримінальної відповідальності. Так, обвинувачена повідомляючи про свою участь в фінансовій структурі, а саме піраміді "МММ", суду повідомила про правила внесення до неї коштів вкладниками, а саме через інтернет-кабінети за допомогою реєстрації або ж через так названих «реферів», тобто учасників фінансової структури, які агітували нових вкладників та отримували за це дохід, посилаючись на те, що покійний родич потерпілих ОСОБА_13 , який також вкладав свої кошти та отримував дивіденди, можливо був тим самим «рефером» та зобов`язаний був повідомити своїх родичів про різні можливості здійснення вкладів. Однак, як пояснили потерпілі, саме покійний ОСОБА_13 їм повідомив номер телефону ОСОБА_9 та розповів про можливість вкладення коштів для подальшого отримання доходів. А тому, будучи агітатором, як зазначає ОСОБА_9 та отримуючи відповідні відсотки за свою діяльність, підстав повідомляти йому потерпілим інформацію про іншого учасника не було, оскільки кошти він міг внести самостійно та отримати за це відповідні відсотки. Крім того, як зазначили потерпілі, про можливість перерахунку коштів через інтернет-кабінети вони дізнались лише в судовому засіданні. При отриманні від них коштів, ОСОБА_9 їм не роз`яснювала можливість самостійного перерахунку вкладів. 
		На посилання сторони захисту, що в діях обвинуваченої відсутній склад злочину, передбачений ст. 190 ч.2 КК України, оскільки потерпілі добровільно вкладали кошти в фінансову піраміду "МММ" та знали про умови участі та ризики втрати коштів, суд відноситься критично, так як потерпілими кошти передавались безпосередньо ОСОБА_9 , а не перераховувались до зазначеної вище фінансової структури, як вказує обвинувачена. Зазначене також підтверджується дослідженою квитанцією, яка зберігалась у потерпілого ОСОБА_8 .
		Посилання сторони захисту на відсутність у потерпілих письмових доказів на підтвердження передачі ними ОСОБА_9 коштів, пояснюється відмовою останньої у видачі їм будь-яких квитанцій чи письмових розписок, що і зазначали потерпілі.
		Посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_9 фінансових зобов"язань та її перебування у важкому матеріальному стані, а також існування самої фінансової піраміди "МММ", що ніким не заперечується та не потребує доведення, оскільки є загальновідомою інформацією, жодним чином не свідчить про відсутність в її діях складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Також захист посилався на п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» де звертається увага на те, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання, а стороною обвинувачення не доведено, що в момент отримання від потерпілих коштів, у ОСОБА_9 виник умисел на їх привласнення. Однак, суд вважає, що відмова ОСОБА_9 у видачі потерпілим квитанцій про перерахунок коштів, а також не повідомлення нею про можливість самостійного перерахунку вкладниками коштів до фінансової піраміди та їх дострокового отримання, свідчить саме про наявність у неї умислу на привласнення коштів та розпорядження ними в подальшому за власним бажанням. 
		Таким чином, ОСОБА_9 , ввівши в оману потерпілих та отримавши від них кошти для подальшого вкладення нею їх у фінансову структуру з метою отримання вподальшому потерпілими дивідендів, вказані кошти не перерахувала за призначенням та використала для власних потреб.
		При вирішенні питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		При обрані виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_9 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченої, а саме: в зв"язку з відсутністю ОСОБА_9 за місцем проживання та її постійним перебуванням за межами України отриматии характеристику на останню не представляється можливим (а.с. 136); ОСОБА_9 раніше не судима (а.с. 134); на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.с.137-138).
		Обставин, що пом"якшують покарання судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, а також те, що обвинувачена під час розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувалась загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про істотне зниження ступені небезпечності обвинуваченої для суспільства, що є підставою для висновку суду про те, що виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченою можливе без ізоляції її від суспільства, а тому міру покарання обвинуваченій необхідно призначити відповідно до положень ст.ст. 75,76 КК України.
		Процесуальних витрат в кримінальному провадженні немає.
		Речових доказів в кримінальному провадженні немає.
		Цивільні позови не заявлялись.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368,370,371,374,395 КПК України, суд,-
		ЗАСУДИВ:
		 ОСОБА_9 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
		Відповідно до п.п.2,3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9  такі обов`язки:
		- не виїжджати за межі України на постійне місця проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції;
		- повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази, а також процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не обирався.
		На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області на протязі 30 діб з моменту його проголошення.
		 Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...