Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/4646/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2014.
Дата набрання законної сили: 24.02.2015
Результат оскарження 24.02.2015 Апеляційний суд Кіровоградської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 404/4646/14-к 
		Номер провадження 1-кп/404/339/14 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальне провадження №12013120020006707 про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,
		за участю учасників судового провадження: 
		прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		представника потерпілих ОСОБА_8 ,
		потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		обвинуваченого ОСОБА_13 ,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		21.07.2010 року о 02 год. 50 хв. до відділення екстрагенітальної патології Кіровоградської обласної лікарні надійшла ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та під час проведення огляду медичними працівниками даного відділення, незважаючи на істотне погіршення самопочуття ОСОБА_14 , встановлено, що хворій та її вагітності загроз не існує. Після попереднього огляду черговим лікарем-гінекологом ОСОБА_13 встановлено діагноз: вагітність 26 тижнів, загроза передчасних пологів, який відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №104\11 від 01.03.2012 року був необґрунтованим. Разом з тим відповідно до встановленого діагнозу ОСОБА_13 не було проведено діагностичні заходи, які повинні виконуватись при підозрі на передчасні пологи та при підозрі на передчасне відшарування плаценти, що регламентовані «Нормами надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонаталогічної допомоги», затвердженими Наказом МОЗ України від 29.12.2003 року № 620, які, зокрема, передбачають і проведення ультразвукової діагностики. Натомість ОСОБА_13 було прописано ОСОБА_14 гормональний препарат та знеболювальні засоби.
		О 06 год. 00 хв. стан хворої ОСОБА_14 різко погіршився та черговою акушеркою викликано лікаря ОСОБА_13 , який оглянув хвору та запідозрив гострий апендицит, терміново призначивши аналіз крові та консультацію хірурга. Черговим хірургом жінка не оглянута у зв`язку із зайнятістю його у відділенні інтенсивної терапії біля тяжко хворого.
		О 9 год. 00 хв. вагітна оглянута лікуючим лікарем ОСОБА_15 і виконуючим обов`язки завідуючого пологового відділення ОСОБА_16 та стан ОСОБА_14 оцінено як важкий з встановленням діагнозу: вагітність 26 тижнів, підозра на передчасне відшарування плаценти, антенатальна загибель плоду, - та призначено ультразвукове обстеження. На УЗД підтверджено відшарування нормально розташованої плаценти, антенатальну гибель плоду, у зв`язку із чим о 10 год. 00 хв. проведено консиліум. Зважаючи на підтвердження діагнозу призначено термінове оперативне лікування: операцію «кесарів розтин», екстирпацію матки без додатків, перев`язку підвздошних артерій, дренування черевної порожнини. Після операції встановлено діагноз: вагітність 26 тижнів, передчасне відшарування плаценти, антенатальна загибель плоду, ДВС-синдром, геморагічний шок І -ІІ ступеню.
		Під час проведення оперативного втручання розпочаті і проводилися заходи по ліквідуванню ДВС-синдрому. Згідно з висновком експертів Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України №535/12 від 01.04.2013 року діагноз, встановлений при госпіталізації, не був обґрунтованим і не було призначено лікування навіть відповідно до встановленого діагнозу.
		З 12 год. 00 хв. до 14 год. 40 хв. хвора ОСОБА_14 знаходилася у палаті інтенсивної терапії, де їй згідно з листом призначень проводилася інфузійна терапія та штучна вентиляція легень. О 13 год. 40 хв. стан хворої погіршився та виник набряк легень, а тому призначено УЗД у зв`язку з підозрою внутрішньочеревної кровотечі, яким підтверджено наявність рідини у черевній порожнині. У подальшому о 14 год. 30 хв. консиліумом лікарів визначено показання для проведення релапаротомії та ОСОБА_14 доставлена в операційну, під час перекладання якої на стіл виникла зупинка серця та розпочаті реанімаційні заходи і оперативне втручання. При ревізії органів черевної порожнини явного джерела кровотечі не встановлено, тому проведено пункцію правої плевральної порожнини, звідки отримано геморагічну рідину. Після цього проведено торакотомію справа, евакуйовано до 1,5л геморагічної рідини та встановлено, що джерелом кровотечі є дифузна кровотеча верхівки правої легені. У подальшому операцію зупинено у зв`язку з неефективним проведенням реанімаційних заходів та констатована смерть ОСОБА_14 о 15 год. 45 хв.
		Указані наслідки стали можливими внаслідок неналежного виконання ОСОБА_13 як черговим лікарем акушер-гінекологом своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого до них ставлення, що виявилось у не встановленні діагнозу передчасне відшарування плаценти при надходженні пацієнтки, оскільки ним були недооцінені наявні клінічні ознаки, а саме: відшарування плаценти (нудота, зниження артеріального тиску, гіпертонус матки, біль внизу живота); не проведені загальноклінічні аналізи для уточнення діагнозу, зокрема, загальний аналіз крові при наявності цілодобової лабораторної служби; не задокументовано проведення КТГ плода, при наявності необхідного оснащення; не організовано проведення УЗД, що могло бути додатковим критерієм для встановлення діагнозу; призначені медикаменти не відображені в медичній документації; не дотриманий протокол ведення вагітної при загрозі передчасних пологів; відсутнє динамічне спостереження за станом пацієнтки; не організована консультація хірурга при підозрі на гострий апендицит.
		Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №104/11 від 01.03.2012 року за умови дотримання вимог регламентованих «Нормами надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонаталогічної допомоги», затверджених наказом МОЗ України від 29.12.2003 року №620 та враховуючи наявні клінічні ознаки (нудота, зниження артеріального тиску, гіпертонус матки, біль внизу живота) лікуючий лікар відділення екстрагенітальної патології Кіровоградської обласної лікарні ОСОБА_13 мав можливість встановити діагноз передчасне відшарування плаценти ОСОБА_14 , коли остання знаходилася на лікуванні з 02 год. 50 хв. до 06 год. 00 хв. 21.07.2010 року.
		Відповідно до висновку експерта Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України №535/12 від 01.04.2013 року вчасне діагностування паталогічного процесу та надання відповідної медичної допомоги (оперативне лікування) могли запобігти настанню смерті жінки. Таким чином, враховуючи вищевикладене, між неналежним виконанням черговим лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_13 своїх професійних обов`язків та смертю потерпілої ОСОБА_14 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Вказані обставини свідчать про неналежне виконання лікарем-гінекологом ОСОБА_13 своїх професійних обов`язків через недбале ставлення до них при наданні медичної допомоги вагітній ОСОБА_14 , внаслідок чого остання померла та констатовано смерть плоду ненародженої дитини.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді лікаря акушера-гінеколога Кіровоградської обласної лікарні несумлінно поставився до виконання своїх професійних обов`язків та неналежно їх виконав, порушивши вимоги Наказів МОЗ України №620, №676, №194, та те, що згідно з висновком експерта №535/12 від 01.04.2013 року «Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» - вчасне діагностування патологічного процесу та надання відповідної медичної допомоги (оперативне лікування) могли б запобігти настанню смерті ОСОБА_14 , вказаними діями обвинувачений ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України, тобто неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого. 
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав суду, що влітку 2010 року працював лікарем акушер-гінекологом у Кіровоградській обласній лікарні та звечора 20.07.2010 року по 08 год. 00 хв. 21.07.2010 року перебував на чергуванні. О 02 год. 50 хв. його викликали в приймальне відділення, куди швидкою медичною допомогою було доставлено ОСОБА_14 . Хвора скаржилася на біль внизу живота та нудоту. Він провів огляд останньої у приймальному відділенні на гінекологічному кріслі, після чого здійснив кардіотокограму плоду, зафіксувавши серцебиття, та встановив діагноз: «Вагітність 26 тижнів. Загроза передчасних пологів». Хвора була поміщена до відділення екстрагенітальної патології вагітних, де він доручив медичному персоналу відібрати загальні аналізи крові та сечі, а також здійснити біохімічний аналіз крові. Також він призначив хворій гідрокортизон та дексаметазон для дистресу плода. Усі вказані дії були здійснено до 4 год. 
		Близько 6 год. стан хворої погіршився, вона продовжувала скаржитися на болі внизу животу, про що йому повідомила чергова акушерка. Він оглянув ОСОБА_14 та призначив терміновий аналіз крові на лейкоцити, запідозривши гострий апендицит, також викликав на консультацію хірурга, який тоді чергував. Хірург по телефону сказав чекати результати аналізів, після чого повідомити його. Отримані аналізи на його погляд свідчили про хірургічну патологію та він повторно викликав хірурга, який повідомив, що півгодини до закінчення зміни, він перебуває у тяжкохворого та ОСОБА_14 вже інший хірург. Близько 7 год. 45 хв. він здав зміну виконуючій обов`язки завідуючої відділення ОСОБА_16 та залишив заповнену ним історію пологів. 
		Про смерть ОСОБА_14 він дізнався 22.07.2010 року та був здивований, що його не запросили на патолого-анатомічне дослідження. Він переконаний у тому, що під час його зміни у ОСОБА_14 не було відшарування плаценти, оскільки дитина була жива, не було кровотечі та інших ознак цього. Вважає, що смерть ОСОБА_14 настала внаслідок подальшого непрофесійного оперативного втручання та медичної допомоги інших лікарів. При цьому історія хвороби сфальсифікована та переписана вказаними лікарями з тим, щоб усю провину перекласти на нього. З історії хвороби вилучено його записи, крім тих, що здійсненні при прийомі хворої, а також призначення, кардіотокограму плоду та результати проведених ним аналізів, натомість долучено аналіз від 23.07.2010 року, коли ОСОБА_14 була вже мертвою. 
		 
		Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, його вина доводиться дослідженими судом такими доказами:
		 
		- показаннями потерпілої ОСОБА_9 , згідно з якими ОСОБА_14 була її донькою, а обвинуваченого ОСОБА_13 до подій вона не знала. 20 липня 2010 року близько 23 год. у її доньки ОСОБА_14 , яка була вагітна, з`явилися сильні болі внизу живота та вони вирішили викликати швидку медичну допомогу. Лікарі оглянули її доньку, ввели но-шпу та вона попросила відвезти їх до Кіровоградської обласної лікарні, куди вони і приїхали приблизно 01 год. 30 хв. У приймальному відділенні викликали чергового лікаря ОСОБА_13 , якого не було хвилин 15 і причин затримки ніхто не пояснював. ОСОБА_13 вийшов до них в сонному стані з запахом алкоголю з порожнини рота. У приймальному відділені доньці стало гірше та її поклали на кушетку. ОСОБА_13 оглянув ОСОБА_14 на гінекологічному кріслі в її присутності та ніяких виділень в доньки на той момент не було. Вона запитала у лікаря чи нічого страшного, він відповів, що це просто спазми. Записів ОСОБА_13 ніяких не вів, не призначав аналізів, не прослухав серцебиття плоду, на її прохання зробити ультразвукове дослідження відмовив, посилаючись на те, що в цьому немає необхідності. При цьому обвинувачений наказав чоловікові доньки ОСОБА_10 придбати в аптеці анальгін з димедролом. 
		Приблизно через 25 хв. вона з зятем підняла доньку майже на руках на другий поверх, поклали в палаті, де їй і ввели ліки, призначені лікарем. Потім вона поїхала додому, оскільки залишитися їм не дозволили. Усього з ОСОБА_14 вона перебувала в лікарні у часовому проміжку з 01 год. 30 хв. до 04 год. 30 хв., а потім з нею залишилася ОСОБА_17 , яка є рідною сестрою ОСОБА_14 та лежала в лікарні, бо перебувала на восьмому місяці вагітності. Близько 06 год. 00 хв. їй зателефонувала ОСОБА_17 та повідомила, що не може знайти лікаря, оскільки сестрі знову стало погано, а ОСОБА_13 по телефону призначив но-шпу навіть не піднімаючись в палату. Надалі вона погано пам`ятає час, коли їй зателефонувала ОСОБА_17 та повідомила, що ОСОБА_14 повезли в операційну. Крім того зі слів ОСОБА_17 вона дізналася, що приблизно на початку дев`ятої години ранку ОСОБА_14 провели ультразвукове дослідження. З зятем вона приїхала до лікарні приблизно о 09 год. 30 хв., коли доньку вже поклали на операцію. Близько 12 год. 00 хв. їм повідомили, що донька втратила багато крові та потрібні донори, а після обіду лікарі ОСОБА_15 і ОСОБА_18 позвали їх з зятем до ординаторської і повідомили, що ОСОБА_14 померла. На її запитання про винних у цьому осіб ОСОБА_15 відповіла, що протягом ночі ОСОБА_14 не була надана належна медична допомога; 
		 
		- показаннями потерпілого ОСОБА_10 аналогічними за змістом показанням потерпілої ОСОБА_9 , у яких він підтвердив обставини звернення за медичною допомогою його дружини ОСОБА_14 , її лікування та смерті в Кіровоградській обласній лікарні. Крім того, він уточнив, що після 11 год. 00 хв. лікар ОСОБА_15 повідомила йому, що вночі у дружини сталося відшарування плаценти, дитина померла, матка наповнилася кров`ю і потрібно було терміново робити операцію;
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_17 , згідно з якими вона є рідною сестрою ОСОБА_14 та перебувала з нею у гарних відносинах, потерпілий ОСОБА_10 є її зятем, а потерпіла ОСОБА_9 - мамою. У липні 2010 року вона перебувала у Кіровоградській обласній лікарні у зв`язку із вагітністю та 21 липня 2010 року приблизно 02 год. 30 хв. їй зателефонувала мама, яка повідомила, що ОСОБА_14 стало погано, вони приїхали до Кіровоградської обласної лікарні та її оглянув лікар і вони сказали, що будуть підніматися в палату. Вона побачила сестру, коли та за допомогою ОСОБА_10 піднімалась дуже важко по сходах, її завели в палату та поклали на ліжко. Після цього сестрі вкололи анальгін з димедролом і вона заснула. До ранку ні ультразвукового дослідження, ні аналізів не робили. 
		Поки сестра спала вона весь час перебувала з нею, а на ранок, приблизно о 05 год. 00 хв., коли та прокинулася, спитала її про те, як вона себе почуває. Сестра їй сказала, що біль не втихла, що її болить внизу живота і тягне ліву ногу, тому вона пішла шукати лікаря чи медичну сестру. Медична сестра зателефонувала лікарю, який по телефону сказав зробити ін`єкцію но-шпи, від якої ОСОБА_14 легше не стало. Близько 07 год. 00 хв. зайшла медична сестра і сказала, що потрібно взяти аналізи та ОСОБА_14 знудило, коли в неї брали аналіз крові з вени. 
		Приблизно о 08 год. прийшла лікар ОСОБА_15 і почала оглядати ОСОБА_14 низ живота, повідомивши, що остання дуже хвора, що в неї виразка шлунка і призначила зонд та крапельницю. ОСОБА_15 сказала, що організм сестри не прийняв дані ліки та потрібні другі. Близько 09 год. 00 хв. вона придбала інші ліки, але крапельницю з ними сестрі вже не робили, оскільки проводили зондування. Лікар ОСОБА_15 також підозрювала, що можливо у сестри апендицит. Надалі перебувати з сестрою в палаті їй не дозволили і вона стояла в коридорі. 
		Близько 10 год. вона бачила, що до палати зайшов лікар ОСОБА_19 , який проводить ультразвукові дослідження. Коли він вийшов, то повідомив, що дитина ОСОБА_14 загинула та одразу з`ясувалося, що у сестри відкрилася кровотеча. У зв`язку із цим ОСОБА_14 на каталці відвезли в операційну, а вона зателефонувала ОСОБА_9 , яка невдовзі приїхала у лікарню разом з ОСОБА_10 . Вони сиділи біля операційної та очікували результатів операції. 
		Після 11 год. до них вийшла ОСОБА_15 , яка повідомила, що ОСОБА_14 втратила багато крові, їй видалили матку та потрібні донори. Після того як вона ненадовго відлучилася і повернулася, то почула від мами, що сестру знов забрали в операційну, бо відкрилася кровотеча. Друга операція відбулася приблизно після 12 год., хоча часу вона не пам`ятає взагалі. Після операції їх покликали до ординаторської, де ОСОБА_15 повідомила про смерть ОСОБА_14 ;
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_20 , яка пояснила суду, що у 2010 році працювала акушеркою в Кіровоградській обласній лікарні та в ніч на 21 липня 2010 року перебувала на чергуванні з лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_13 й акушеркою ОСОБА_21 . Близько 03 год. 00 хв. до приймального відділення Кіровоградської обласної лікарні надійшла вагітна ОСОБА_14 зі скаргами на болі внизу живота, яку поклали до шостої палати. У подальшому лікар ОСОБА_13 оглянув хвору та написав призначення, згідно з якими аналізи необхідно було взяти в загальному порядку, тобто зранку. Лікар сказав ввести ін`єкцію, яку саме вона не пам`ятає, та її ввели хворій ОСОБА_14 . При цьому ліки придбали рідні хворої в аптеці. Через деякий час у жінки трохи зупинились болі і вона навіть почала трохи засинати, а вона періодично спостерігала за хворою. Після 05 год. 00 хв. ОСОБА_14 почала скаржитися на нудоту та вона покликала лікаря ОСОБА_13 по телефону і він прийшов до палати. Лікар призначив терміново («Cito») взяти аналізи та викликати хірурга. Приблизно о 06 год. 00 хв. у хворої були відібрані аналізи, але хто їх відбирав, чи вона чи ОСОБА_21 , не пам`ятає. Також не пам`ятає, чи ОСОБА_21 чи вона телефонували в абдомінальну хірургію. Приблизно о 8 год. 00 хв. вони разом здали завідуючій відділення ОСОБА_16 зміну, повідомивши, що ОСОБА_14 страждає від болі внизу живота та що в неї була нудота. При цьому які були результати аналізів вона не пам`ятає;
		 
		- аналогічними за змістом показанням свідка ОСОБА_22 показаннями свідка ОСОБА_21 , яка у 2010 році працювала акушеркою в Кіровоградській обласній лікарні та повністю підтвердила обставини надходження під час її чергування в ніч на 21.07.2010 року ОСОБА_14 на лікування, її стан та обсяг наданої медичної допомоги ОСОБА_13 ; 
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_23 , згідно з якими він працює завідуючим операційного відділення Кіровоградської обласної лікарні та у ніч з 20 на 21 липня 2010 року по сумісництву перебував на чергуванні як лікар-хірург. Вночі він займався хворим в інтенсивній терапії, прізвище якого він не пам`ятає, який був у дуже важкому стані. Приблизно між 07 год. 30 хв. та 07 год. 45 хв. медична сестра зателефонувала йому з посту та сказала, що у відділенні екстрагенітальної патології вагітних жінка з гострим апендицитом потребує його консультації. До цього часу його ніхто не викликав та йому не телефонували. Він запитав, чи були зроблені аналізи, на що йому відповіли, що ніяких аналізів не робили. Тоді він повідомив, що після вирішення термінових питань із важкохворим пацієнтом надасть консультацію. Приблизно о 08 год. 00 хв. він зателефонував до відділення екстрагенітальної патології вагітних та запитав з приводу жінки з апендицитом, але йому повідомили, що допомога вже не потрібна. На початку дев`ятої години ранку він дізнався, що хвору готують до операції, а в подальшому йому стало відомо, що жінку прооперували двічі. Тої ночі особисто до нього ОСОБА_13 не звертався та йому не телефонував;
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_16 , згідно з якими вона працювала лікарем акушер-гінекологом в Кіровоградській обласній лікарні та у липні 2010 року виконувала обов`язки завідуючої відділення екстрагенітальної патології вагітних, де також працював лікар акушер-гінеколог ОСОБА_13 21.07.2010 року о 08 год. 00 хв. вона прийшла на роботу та при здачі чергування дізналася від ОСОБА_13 , що до відділення вночі надійшла тяжкохвора ОСОБА_14 . При цьому ОСОБА_13 історію хвороби ОСОБА_14 їй не передав, а залишив її на посту у медсестер. У подальшому вона побачила, що історія хвороби була належно не заповненою, оскільки крім короткого анамнезу та діагнозу, поставленого при надходженні хворої, в ній нічого іншого вказано не було, у тому числі вона не бачила листка призначень. Вона просила лікаря ОСОБА_13 залишитися з цього приводу, але той не відреагував, «хлопнув дверима» і пішов. 
		Лікарем ОСОБА_13 при надходженні ОСОБА_14 було поставлено діагноз «загроза передчасних пологів» та «апендицит під питанням», але він не був належним чином перевірений. Внаслідок цього вона одразу організувала обстеження ОСОБА_14 та лікарем останньої після повернення з ранкової конференції у лікарні одразу була визначена ОСОБА_15 , яка оглянула хвору та призначила проведення невідкладних аналізів. У подальшому було залучено лікаря ОСОБА_19 , який здійснив ультразвукову діагностику і встановив діагноз «тотальне відшарування плаценти, антенатальна загибель плода». Після цього одразу була залучена лікар ОСОБА_24 , близько 10 год. скликано консиліум лікарів і ОСОБА_14 направлено до операційної. Безпосередньо участі в операції вона не брала, але їй відомо зі слів ОСОБА_15 , що поставлені завдання у ході оперативного втручання були виконані успішно. Але через незначний проміжок часу ОСОБА_14 було проведено другу операцію, у зв`язку з тим, що у останньої були виявлені ознаки внутрішньої кровотечі, яку зупинити не вдалося та хвора загинула. 
		Чи залучався лікар-ендоскопіст при лікуванні ОСОБА_14 їй не відомо, оскільки безпосередньо лікуванням займалася лікар ОСОБА_15 . Результати УЗД обов`язково фіксуються в історії хвороби або на окремому листку, який потім вклеюється в історію хвороби, але чому вони відсутні в історії хвороби вона пояснити не може. 
		Як лікар акушер-гінеколог вона вважає, що оперативне втручання повинно було бути проведено ОСОБА_14 ще вночі, а призначена ОСОБА_13 но-шпа та анальгін з димедролом були неадекватним лікуванням при поставленому ним же діагнозі. Зважаючи на стан ОСОБА_14 при надходженні до лікарні потрібно було обов`язково викликати лікаря ультразвукової діагностики, за необхідності ургентних лікарів та слідкувати за динамікою її стану, оглядати кожні півгодини, що відповідно і викликало б підозри на відшарування плаценти. Проте, внаслідок дій ОСОБА_13 було втрачено багато часу та врятувати хвору не вдалося. Також як завідуюча відділення вона спілкувалася з вказаного приводу з медсестрами, які вночі чергували із ОСОБА_13 , намагаючись з`ясувати, чому лікар не перебував біля хворої, коли та постійно скаржилася, на що останні повідомили, що не могли додзвонитися до ОСОБА_13 ;
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка пояснила суду, що у 2010 році працювала лікарем акушер-гінекологом відділення екстрагенітальної патології вагітних Кіровоградської обласної лікарні. 21.07.2010 року вона прийшла на роботу о 8 год. та відвідала лікарську конференцію, після чого близько 09 год. зайшла до відділення, де дізналася зі слів виконуючої обов`язки завідуючої відділення ОСОБА_16 , що до шостої палати, яка закріплена за нею, надійшла хвора ОСОБА_14 , яка у важкому стані з сильними болями внизу живота та нудотою. Після ознайомлення з історією хвороби, яку вів до неї черговий лікар ОСОБА_13 , вона оглянула хвору, виявила гіпертонус матки, відсутність серцебиття у дитини та призначила термінові аналізи та ультразвукове дослідження, оскільки виникла підозра щодо відшарування плаценти. Також був залучений лікар-ендоскопіст для виключення інших захворювань та внутрішніх кровотеч, але вона не пам`ятає, щоб була безпосередньо під час ендоскопії. Проте, вона перебувала в палаті із хворою коли прийшов лікар ОСОБА_19 , яким за результатами УЗД було встановлено повне відшарування плаценти у хворої та антенатальну загибель плоду, чим підтверджено відповідні клінічні ознаки, після чого одразу було прийняте рішення про доставку хворої до операційної. Коли ОСОБА_14 поміщали на кушетку у неї відкрилася зовнішня кровотеча та відійшли води. 
		Операція почалася близько 10 год. 20 хв. та її проводила акушер-гінеколог ОСОБА_24 , а вона асистувала. Анестезією хворої займалася лікар-анестезіолог ОСОБА_25 . У ході операції було діагностовано «Матку Кувелера», спочатку вилучили дитину, потім видалили матку, у хворої не зверталася кров та була здійснена перев`язка внутрішніх підвздошних артерій, а також проведені інші медичні маніпуляції, вказані в медичній картці. Операція тривала близько 1-1,5 години та надалі ОСОБА_14 перевели до відділення інтенсивної терапії, де хворою займалася анестезіолог ОСОБА_25 , яка у зв`язку із значною втратою крові здійснила катетеризацію правої підключичної вени для масивної інфузійної терапії. Там у ОСОБА_14 з дренажів почала крапати рідина, схожа на кров, почав падати тиск і виникла підозра внутрішньочеревної кровотечі. Тому був викликаний головний лікар ОСОБА_26 , який був абдомінальним хірургом, та інші лікарі і було прийнято рішення про проведення повторної операції з метою виявлення джерела кровотечі та її припинення. Безпосередньо оперував ОСОБА_26 , а йому асистувала ОСОБА_24 , які в ході пошуку джерела кровотечі із правої легені вилучили 1,5 літри геморагічної рідини та незважаючи на вжиті реанімаційні заходи відбулася зупинка серця і смерть ОСОБА_14 . 
		Вона спростовує внесення будь-яких змін до історії пологів ОСОБА_14 , оскільки коли її отримала, в ній був заповнений лише перший аркуш із анамнезом при надходженні, та повністю підтверджує викладений у ній зміст усіх медичних дій, консиліумів та досліджень, вчинених нею та іншими лікарями. У історії пологів був лист призначень, де була вказана тільки но-шпа, та будь-яких інших призначень не було. Куди подівся вказаний лист їй невідомо, але він міг випасти з історії хвороби. Фактично з ОСОБА_14 не було проведено будь-яких досліджень, навіть не проведено консультації з хірургом з приводу апендициту. Вважає, що при надходженні ОСОБА_14 лікар ОСОБА_13 ще о 2 год. мав невідкладно вирішити питання про проведення ультразвукового дослідження, коагулограмми, термінових аналізів («Cito»), що підтвердило б процес відшарування плаценти та давало б підстави до негайного оперативного втручання, яке б запобігло смерті хворої. Натомість вона вимушена була це роботи з 09 год., чим було втрачено багато часу, оскільки було порушено процес згортання крові, що призвело до ДВС синдрому. 
		Причини відсутності протоколу УЗД в історії пологів ОСОБА_14 на даний час вона пояснити не може, як і не пам`ятає, щоб він складався, але стверджує, що у картці самостійно зробила запис про результати УЗД, оскільки була присутня при цьому. Також після УЗД ОСОБА_14 одразу була доставлена до операційної, невідкладно було проведено консиліум та операцію, а тому вона не чекала виготовлення самого протоколу ультразвукової діагностики;
		 
		- показаннями свідка  ОСОБА_27 , згідно з якими вона працює в Кіровоградській обласній лікарні на посаді лікаря ендоскопіста. У зв`язку із значним проміжком часу, який минув, вона точно не пам`ятає, коли в один із днів до її відділення надійшла заявка на проведення фіброгастроскопії жінки у відділенні екстрагенітальної патології вагітних Кіровоградської обласної лікарні. Часу точно не пам`ятає, але це було до 12 години, вона прийшла в палату з медичною сестрою з апаратурою та побачивши, що ОСОБА_14 була в тяжкому стані, вирішила проводити процедуру в палаті. Зі слів лікаря ОСОБА_15 їй необхідно було перевірити чи не має у хворої кровотечі в шлунку. За результатами проведеного дослідження ніяких патологій не виявлено, після чого вона залишила палату хворої. Вона стверджує, що завжди робить відмітку в історії хвороби про проведення процедури гастроскопії, але могло бути таке, що їй дали аркуш паперу, щоб записати результати дослідження, а у подальшому він не був вклеєний в історію пологів (судове засідання від 27.06.2014 року о 14 год. 24 хв.). При цьому вона вважає, що відшарування плаценти у ОСОБА_14 не могло відбутися внаслідок проведення раніше зазначеної процедури;
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_19 , згідно з якими він працює в Кіровоградській обласній лікарні на посаді лікаря акушер-гінеколога та 21 липня 2010 році приблизно о 10 год. 20 хв., часу точно не пам`ятає, він як лікар ультразвукової діагностики оглядав за призначенням лікаря ОСОБА_15 хвору ОСОБА_14 . Під час діагностики у хворої, яка проводилася в палаті у присутності ОСОБА_15 , було виявлено ретроплацентарну гематому, антенатальну загибель плода, тотальне відшарування плаценти, що і призвело до загибелі плоду. Про вказане також було повідомлено хвору. У подальшому невідкладно була призначена і проведена операція ОСОБА_14 , на якій він присутній не був та залишився, щоб скласти письмовий висновок дослідження.
		Як лікар акушер-гінеколог він вважає, що без проведення ультразвукової діагностики підтвердити діагноз відшарування плаценти без наявності відповідних кров`яних виділень не можливо, але можливо його запідозрити. У 2010 році лікар ультразвукової діагностики вночі викликався по санавіації черговим лікарем за потреби та у цьому ніяких проблем чи то обмежень не було. При постановці такого діагнозу як загроза передчасних пологів лікар повинен слідкувати за тим, чи є перейми та структурні зміни шийки матки, часто перебувати біля хворої. Він стверджує, що у разі проведення хворій ОСОБА_14 . УЗД вночі, то ймовірно, що життя дитини та хворої можна було б врятувати;
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_24 , яка у судовому засіданні пояснила детальні обставини надавання медичної допомоги ОСОБА_14 аналогічні показанням свідка ОСОБА_15 . 
		При цьому вона зазначила, що у 2010 році працювала заступником головного лікаря по акушерству та гінекології Кіровоградської обласної лікарні, була залучена до лікування та оперування ОСОБА_14 , життя якої, незважаючи на вжиті заходи, врятувати не вдалося через неналежне обстеження лікарем ОСОБА_13 пацієнтки при надходженні до лікарні, не проведенні термінових аналізів та досліджень, що призвело до несвоєчасної постановки діагнозу відшарування плаценти, як наслідок «Матки Кувелера» та ДВС синдрому. Також вона стверджує, що надана суду історія пологів ОСОБА_14 не переписувалася і не фальсифікувалася, повністю відповідає дійсності;
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_25 , яка працює лікарем-анестезіологом у Кіровоградській обласній лікарні, та у суді повідомила відомості повністю аналогічні показанням свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_24 та записам у історії пологів щодо обставин оперативного лікування ОСОБА_14 . 
		При цьому вона додатково зазначила суду, що при катетеризації правої підключичної вени для масивної інфузійної терапії ніяких ушкоджень легень не було, а погіршення стану хворої було викликано ДВС синдромом, який розвинувся внаслідок відшарування плаценти та утворення «Матки Кувелера». При цьому при виявленні ознак внутрішньої кровотечі після першої операції на другу операцію нею для можливої допомоги були викликані колеги по відділенню анестезії ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , але незважаючи на вжиті заходи смерть хворої настала внаслідок гострої крововтрати. Вона наполягає на тому, що надана суду історія пологів ОСОБА_14 ніким не переписувалася, записи в ній повністю відповідають дійсності, а також стверджує, що перше оперативне втручання було розпочате близько 10 год. 20 хв.;
		 
		- показаннями свідків лікарів-анестезіологів Кіровоградської обласної лікарні  ОСОБА_28  та  ОСОБА_29 , які підтвердили факт виклику їх на допомогу лікарю ОСОБА_25 при оперуванні в денну пору ОСОБА_14 та надання допомоги при вжитті реанімаційних заходів, а також перебіг і зміст записів другої операції, зафіксований в історії пологів.
		При цьому свідок ОСОБА_29 також зазначив, що при проведенні операції він асистував лікарю ОСОБА_26 , коли останній робив пункцію плевральної порожнини справа, у ході якої було виявлено геморагічну рідину в легені. На його думку лікарі зробили все можливе під час операції, щоб врятувати ОСОБА_14 , але вона померла через втрату крові внаслідок ДВС синдрому. Також він стверджує, що ОСОБА_25 при катетеризації правої підключичної вени легені ушкоджені не були, оскільки у разі ушкодження легень людина помирає за 10-20 хвилин, так як повітря виходить з легень, стискає всі внутрішньочеревні органи, у тому числі легені, серце, роздувається черевна порожнина, а таких ознак у ОСОБА_14 не було. Також він безпосередньо допомагав робити ОСОБА_26 раніше зазначену пункцію та не бачив внутрішньоплеврального повітря; 
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_30 , згідно з якими він працює завідуючим відділення судинної хірургії Кіровоградської обласної лікарні та 21.07.2010 року він був викликаний на повторну операцію ОСОБА_14 для надання допомоги у зупиненні внутрішньої кровотечі, яка проходила за обставин, викладених у історії пологів. Під час операції було виявлено гемоторакс, який виник внаслідок ДВС синдрому, причиною якого могло бути відшарування плаценти. Він підтверджує, що не здійснював перев`язку підвздошних артерій та вважає, що це зробила ОСОБА_24 під час першої операції; 
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_31 , згідно з якими у 2010 році вона працювала завідуючою відділення екстрагенітальної патології вагітних Кіровоградської обласної лікарні, але з травня по серпень перебувала на лікарняному. Оскільки до лікування ОСОБА_14 вона не мала жодного відношення після виходу з лікарняного на початку серпня 2010 року їй на рецензування була надана історія пологів хворої. За результатами дослідження вона прийшла до висновку, що смерті, за наявності певних умов, можна було запобігти, оскільки лікарем ОСОБА_13 не було встановлено вірного діагнозу, неналежно проведено дослідження та лікування. Незважаючи на симптоматику, яка стрімко розвивалася, відповідна медична допомога ОСОБА_14 не надавалася. Лікар мав уважно поставитись до характерних симптомів, запідозрити відшарування плаценти, визвати лікаря для проведення ультразвукової діагностики, призначити невідкладні аналізи («Cito»), які б дали показання для невідкладного оперативного втручання. Зафіксована у історії пологів ОСОБА_14 симптоматика та стан матки вказують, що відшарування плаценти відбувалося поступово з наростанням без зовнішньої кровотечі, що є нетиповим, але, у разі належного лікування, мало бути виявленим. Несвоєчасна медична допомога призвела до повного відшарування плаценти, розвитку ДВС синдрому та крововтрати, від якої настала смерть. 
		Також при заповненні історії пологів допущено порушення визначеного для цього порядку, оскільки діагноз «О. апендицит?», встановлений ОСОБА_13 під час лікування хворої у відділенні близько 5-6 години, та здійснене ним призначення «Cito!  лейкоцити, консульт. хирург», занесені на 5-6 аркуші як встановлені при надходженні у відділення о 2 год. 50 хв. Натомість вказані записи, як і інші, пов`язані із контролем лікарем динаміки стану вагітної, мали бути внесені з аркушу 9, де записи ОСОБА_13 відсутні взагалі; 
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_32 , згідно з якими вона працює медичною сестрою в Кіровоградській обласній лікарні, а обвинувачений ОСОБА_13 є її чоловіком. У ніч на 21 липня 2010 року на чергуванні вона не перебувала, а прийшла на роботу о 08 год. 00 хв. Свого чоловіка може охарактеризувати як гарного батька та чоловіка, з яким вони мають спільного сина. Про смерть ОСОБА_14 їй відомо лише те, що під час чергування ОСОБА_13 до Кіровоградської обласної лікарні була доставлена жінка з діагнозом передчасні пологи, а у подальшому виявилося, що діагноз інший. У лікарні з вказаного приводу проводилися перевірки, але її чоловіка туди не запрошували.
		 
		Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, підтверджується дослідженими у судовому засіданні такими доказами:
		 
		- матеріалами службового розслідування управління охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації від 22.07.2010 року, за результатами якого встановлено, що черговим лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_13 неадекватно оцінений стан хворої ОСОБА_33 , не в повному обсязі призначено лікування згідно з встановленим діагнозом, відсутні записи почасового спостереження лікаря за вагітною з моменту погіршення її стану здоров`я (т.1 а.п.25-31);
		 
		- довідкою розгляду материнської смертності ОСОБА_14 від 12.08.2010 року, відповідно до якої несвоєчасне встановлення передчасного відшарування плаценти при надходженні ОСОБА_14 до лікарні обумовлене тим, що черговим лікарем, тобто ОСОБА_13 , недооцінені: наявні клінічні ознаки відшарування плаценти (нудота, зниження артеріального тиску, гіпертонус матки, біль внизу живота); не проведені загальноклінічні аналізи для уточнення діагнозу, зокрема, загальний аналіз крові при наявності цілодобової лабораторної служби; не задокументовано проведення КТГ плода при наявності необхідного оснащення; не організовано проведення УЗД, що могло бути додатковим критерієм для встановлення діагнозу; призначені медикаменти не відображені в медичній документації; не дотриманий протокол ведення вагітної при загрозі передчасних пологів; відсутнє динамічне спостереження за станом пацієнтки; не організована консультація хірурга при підозрі на гострий апендицит (т.1 а.п.34-38);
		 
		- висновком судово-медичної експертизи №619 від 22 листопада 2010 року, згідно з яким будь-яких тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_14 не виявлено. Смерть ОСОБА_14 настала від геморагічного шоку, внаслідок передчасного відшарування нормально розташованої плаценти при вагітності в строк 26 тижнів. Причиною антинатальної загибелі плоду від асфіксії в 26 тижнів стало передчасне відшарування плаценти, ускладнене геморагічним шоком та ДВС-синдромом (т.1 а.п.73-76);
		 
		- витягом з наказу головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні №47-л від 15.04.2010 року, згідно з яким ОСОБА_13 з 16.04.2010 року зарахований на посаду лікаря акушер-гінеколога з терміном випробування 1 місяць (т.1 а.п.90);
		 
		- довідкою Кіровоградської обласної лікарні №2833/31 від 17.07.2012 року, згідно з якою в ніч з 20.07.2010 року по 21.07.2010 року на чергуванні в акушерському відділенні лікарні в якості лікаря акушер-гінеколога перебував ОСОБА_13 та копією відповідного графіку чергувань, який підтверджує вказаний факт (т.1 а.п.218, т.2 а.п.108-110); 
		 
		- висновками комплексної судово-медичної експертизи №104/11 від 01.03.2012 року, проведеної п`ятьма експертами Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, яким встановлено, що у ОСОБА_14 при вагітності 26 тижнів виникло передчасне відшарування плаценти, що спричинило антенатальну загибель плоду, геморагічний шок, ДВС-синдром з розвитком поліорганної недостатності та призвело до настання смерті.
		При госпіталізації ОСОБА_14 був встановлений діагноз: «Бер. 26 недель. Угроза преж. родов. О. аппендецит?», призначене « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В «Історії пологів №14825» відсутні дані, які б свідчили, що «…їй було призначено лікування в період з 02:50 год. до 06:00 год. 21.07.2010 року». Також відсутні дані, які б доводили, що у вказаний період жінка отримувала лікування та знаходилась під «…лікарським спостереженням». 
		Таким чином можна вважати, що діагноз, встановлений при госпіталізації не був обґрунтованим і не було призначене лікування, навіть, відповідно до вказаного ним діагнозу.
		Згідно з «Історією пологів №14825» ОСОБА_14 21.07.2010 року о 09 год. 00 хв. було встановлено діагноз «Беременность: по mensis - 27 нед., по шевелению - 28 нед., по УЗИ  26 нед. Подозрение на преждевременную отслойку плаценты. Антенатальная гибель плода», тобто діагноз було встановлено правильно. У подальшому жінці було призначено обстеження та лікування, яке відповідало встановленому діагнозу. Операція була проведена правильно, але із запізненням більш як на 1 годину. Релапаротомія (повторна операція) носила більше діагностичний характер, оскільки лікарями відразу не було встановлено джерело повторної кровотечі, якими були легені.
		Ретроспективно можна сказати, що відшарування плаценти у жінки розпочалося вдома, коли з`явилися перші клінічні ознаки (біль внизу живота, нудота і т.і.). Судово-медичні дані, за якими можна було б більш конкретно визначити час виникнення відшарування плаценти, відсутні.
		Діагностичні заходи, які повинні виконуватись при підозрі на передчасні пологи та при підозрі на передчасне відшарування плаценти, що регламентовані «Нормативами надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги», затвердженими Наказом МОЗ України від 29.12.2003 року №620 подібні, зокрема передбачають і проведення УЗД.
		Отже, за умови дотримання вказаних нормативів, та враховуючи наявні клінічні ознаки (нудота, зниження артеріального тиску, гіпертонус матки, біль внизу живота) «…лікуючий лікар відділення екстрагінетальної патології Кіровоградської обласної лікарні ОСОБА_13 », мав можливість «…встановити діагноз передчасне відшарування плаценти ОСОБА_14 коли та знаходилася на лікуванні з 02 год. 50 хв. до 06 год. 00 хв. 21.07.2010 року».
		Вчасне діагностування патологічного процесу та надання відповідної медичної допомоги (оперативне лікування) могли б запобігти настанню смерті жінки.
		Таким чином між «… неналежним виконанням черговим лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_13 своїх професійних обов`язків» та «…смертю потерпілої ОСОБА_14 » існує прямий причинно-наслідковий зв`язок (т.1 а.п.114-172);
		 
		- висновками судової технічної експертизи документів №114 від 26.06.2012 року, згідно з якими в місці розташування цифри « 0» рукописного запису « 10» між словами «дата» та «година» в графі «Дитина народилася»: розділу «Перебіг пологів» в історії пологів №14825 на ім`я ОСОБА_14 має місце зміна первісного змісту у вигляді дописки цифри « 0» поверх цифри « 1». Первинний зміст даного рукописного запису: « 11» (т.1 а.п.213-217); 
		 
		- висновками додаткової комісійної судово-медичної експертизи №535/12 від 01.04.2013 року, проведеної п`ятьма експертами Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, якими повністю підтверджено висновки комплексної судово-медичної експертизи №104/11 від 01.03.2012 року та виправлення на титульному аркуші історії пологів, не впливають на зроблені підсумки. Крім того, встановлено, що згідно з даними «Історії пологів №14825» ОСОБА_14 21.07.2010 року о 09 год. 00 хв. («совместным осмотром») було правильно встановлено діагноз: «Беременность: по mensis 27 нед., по шевелению  28 нед., по УЗИ  26 нед. Подозрение на преждевременную отслойку плаценты. Антенатальная гибель плода», а призначене обстеження та лікування відповідало встановленому діагнозу, тому «…у діях лікарів ОСОБА_24 та ОСОБА_15 при проведенні лікування в період з 09 год. 00 хв. до 15 год. 45 хв. 21.07.2010 року» не вбачається ознак, які б свідчили про їх «…неналежне виконання своїх професійних обов`язків» (т.2 а.п.10-16); 
		 
		- належно завіреною копією журналу запису пологів у стаціонарі Кіровоградської обласної лікарні, згідно з яким ОСОБА_34 надійшла до пологового залу 21.07.2010 року о 08 год. 15 хв. та о 08 год. 42 хв. народила дитину, а ОСОБА_14 надійшла до пологового залу цього ж дня о 10 год. 20 хв. та о 10 год. 27 хв. народила мертву дитину (т.2 а.п.144-147);
		 
		- карткою вагітної ОСОБА_14 , індивідуальною карткою вагітної і породілля ОСОБА_14 №130, історією пологів ОСОБА_14 №14825, протоколом паталого-анатомічного дослідження мертвонародженого ОСОБА_35 №14 від 22.07.2010 року, протоколом патологоанатомічного дослідження ОСОБА_14 №60 від 21.07.2010 року, випискою з протоколу розтину №60 від 21.07.2010 року, посмертним епікризом ОСОБА_14 №14825, лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_14 №210 від 22.07.2010 року, - які підтверджують обставини звернення за медичною допомогою ОСОБА_14 та лікування останньої в Кіровоградській лікарні, встановлені висновками комісійних судово-медичних експертиз та судом, а також, які залучені в якості доказів у кримінальному провадженні;
		 
		- рецензією на історію хвороби ОСОБА_14 , результатами клініко-паталогоанатомічної конференції Кіровоградської обласної лікарні від 11.08.2010 року, довідкою про службове розслідування випадку смерті роділля ОСОБА_14 від 23.07.2010 року, доступ до яких отримано під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту та які підтверджують провину ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом (т.4 а.п.29-50). 
		 
		Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, суд вважає доведеною вину ОСОБА_13 у неналежному виконанні ним як медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_14 , кваліфікуючи вказані дії за ч.1 ст.140 КК України.
		При цьому показання обвинуваченого про винуватість інших лікарів у смерті ОСОБА_14 , які після здачі ним зміни невірно лікували та оперували останню, фальсифікацію та переписування історії пологів, а також належне виконання ними своїх обов`язків, суд вважає такими, що надані з метою уникнення та перекладення відповідальності за вчинене на інших осіб, оскільки вони спростовуються раніше зазначеними показаннями потерпілих і свідків, письмовими та речовими доказами, висновками експертів, підстави ставити під сумнів які судом не встановлено.
		Зокрема, висновками раніше вказаних судово-медичних експертиз безумовно встановлено наявність причинного зв`язку між неналежним виконанням ОСОБА_13 як медичним працівником своїх професійних обов`язків та тяжкими наслідками у вигляді смерті ОСОБА_14 . Судово-медичні експертизи проведені комісією п`яти експертів Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України у складі голови ОСОБА_36 зі стажем роботи понад 50 років. Професійний рівень вказаних експертів, їх незалежність та об`єктивність стороною захисту не поставлена під сумнів жодними обґрунтованими доводами, а тому підстави недовіряти вказаним висновкам експертів у суду відсутні. 
		Вказані висновки повністю узгоджуються із показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та письмовими доказами, серед яких історія пологів №14825. Вказані докази та насамперед показання свідка ОСОБА_17 , зацікавленості якої у притягненні саме ОСОБА_13 (а не іншого лікаря) до відповідальності не встановлено, прямо спростовують показання свідків  акушерки та медичної сестри ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , згідно з якими під час чергування разом з ОСОБА_13 останній належно виконував свої обов`язки та постійно вів спостереження за ОСОБА_14 , які не беруться до уваги судом як достовірні. Водночас суд враховує, що свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 є зацікавленими у провадженні, показання щодо виконання чи невиконання ОСОБА_13 своїх обов`язків безпосередньо впливають на оцінку виконання ними своїх обов`язків під час чергування, які стосуються також постійного спостереження за хворою, своєчасної організації досліджень, отримання аналізів, виклику інших лікарів тощо. 
		Насамперед з історії пологів, як об`єктивного доказу, судом встановлено, що фактично усі дії, пов`язані із оглядом та лікуванням вагітної під час чергування ОСОБА_13 власноручно були внесені на 1-6 аркуші, які підлягали заповненню лише при надходженні хворої до лікарні, тобто о 02 год. 50 хв. Таким чином замість постійного спостереження за хворою, яка перебувала у тяжкому стані, та проведення відповідного лікування, ОСОБА_13 близько 06 год. внесено записи на аркуш 6 історії пологів про підозру на гострий апендицит, призначення термінового аналізу лейкоцитів та консультації хірурга. Вказані записи безумовно вказують, що після надходження ОСОБА_14 до відділення ОСОБА_13 вкладний листок №1 щодо перебігу вагітності не вівся (історія пологів з 7 аркушу), а усі висунуті діагнози та призначені аналізи безпідставно були внесені до аркушу 6, як вчинені при надходженні хворої до лікарні о 2 год. 50 хв. 
		Наведене повністю підтверджує показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , допитаних у судовому засіданні, які будучи лікарями, які лікували ОСОБА_14 , оглянувши або ознайомившись із змістом записів в історії пологів, вказали, що вона ніким не переписувалася та записи, здійснені в ній, відповідають дійсності. При цьому свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 запевнили суд у тому, що історія пологів ОСОБА_14 була залишена ОСОБА_13 без будь-яких записів про перебіг вагітності.
		За вказаних обставин у суду відсутні жодні підстави ставити під сумнів висновки судово-медичних експертиз, проведених на підставі вказаної медичної документації та письмових доказів у кримінальному провадженні, а також даних експертизи трупу, згідно з якими ОСОБА_13 у разі належного виконання Нормативів надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги (далі Нормативів) навіть при встановленні діагнозу загроза передчасних пологів та проведенні відповідних досліджень, обов`язкових для даного діагнозу (термінові загальноклінічні аналізи, УЗД, документація КТГ плоду, динамічне спостереження) та належній оцінці наявних клінічних ознак, мав можливість уточнити діагноз та встановити відшарування плаценти. Вчасне діагностування вказаного патологічного процесу, внаслідок належного виконання Нормативів, могло запобігти смерті вагітної ОСОБА_14 . 
		Наявність в історії пологів ОСОБА_14 виправлення часу на 1 годину на першому аркуші історії пологів, як і аналізу виділень за 23.07.2014 року, не спростовує вказаних доказів, оскільки експертам надано цьому відповідну оцінку при проведенні повторної судово-медичної експертизи, а також за показаннями свідка ОСОБА_31 та інших у суді (у тому числі спеціаліста зі сторони захисту ОСОБА_37 ), дата 23.07.2014 року може вказувати про день виготовлення аналізу, а не їх відібрання. Крім того, незначні виправлення у часі на титульному аркуші історії пологів, які можуть бути зроблені у зв`язку із опискою або помилкою, не можуть служити підтвердженням того, що вся історія була піддана підробці.
		Окрім всього, суд враховує те, що згідно з показаннями свідка ОСОБА_27 у суді вона не може виключити, що результати ендоскопічного дослідження ОСОБА_14 були записані нею на окремому аркуші, який не був вклеєний у історію хвороби. Свідок ОСОБА_19 пояснив, що ним також на окремому аркуші складався висновок ультразвукового дослідження у той час, коли ОСОБА_15 забирала ОСОБА_14 до операційної та готувалася до операції. Відтак відсутність і втрата вказаних результатів, із врахування того, що висновки УЗД були належно записані ОСОБА_15 до історії хвороби, що підтвердив ОСОБА_19 , а за результатами ендоскопії паталогій виявлено не було, за переконанням суду не впливає на результати судово-медичних експертиз. Як і не впливає на це відсутність картки розвитку новонародженого ОСОБА_35 №14825, згідно з якою дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 о 11 год. 27 хв., місцезнаходження якої на даний час невідоме суду, а за показаннями свідків ОСОБА_24 та інших вона могла не заводитися, оскільки дитина мертвонароджена, та її номер свідчить про те, що всі дані були внесені до історії пологів ОСОБА_14 , яка має той же номер. 
		Таким чином підстави визнавати історію пологів ОСОБА_14 недопустимим та підробленим доказом відсутні. 
		На обґрунтування своїх тверджень стороною захисту також вказано, що при проведенні судово-медичних експертиз використано лише сфальшовану історію пологів ОСОБА_38 . Але, крім раніше викладеного, наведене також спростовується вступними та описовими частинами експертиз №104/11 від 01.03.2012 року та №535/12 від 01.04.2013 року (т.1 а.п.117-172, т.2 а.п.13-14), згідно з якими при проведенні експертиз експертами безпосередньо досліджувалися усі речові докази у кримінальному провадженні та матеріали кримінального провадження, серед яких була і картка вагітної ОСОБА_14 з результатами попередніх УЗД досліджень, в якій було зафіксовано розташування плаценти у вагітної, результати службових розслідувань та інші. Таким чином доводи сторони захисту стосовно неврахування експертами обставин, викладених у цих документах, згідно з якими та роз`ясненнями спеціаліста ОСОБА_37 мав місце інший розвиток подій та відшарування плаценти у ОСОБА_14 було неможливим без ознак зовнішньої кровотечі, є безпідставними та такими, що безпосередньо суперечать зібраним доказам. 
		Інші доводи сторони захисту, згідно з якими свідок ОСОБА_27 нібито у суді категорично підтвердила, що робила записи в історії хвороби ОСОБА_14 , у історії хвороби були долучені окремо результати КТГ плоду, аналізів, іншими лікарями були допущені помилки при оперативному втручанні, що призвело до смерті ОСОБА_14 , не ґрунтуються на досліджених судом доказах та є безпідставними припущеннями, які ґрунтуються на викривленні змісту низки доказів шляхом виділення із змісту показань та документів окремих фраз та слів, що не спростовують висунутих обвинувачень. Зокрема: 
		1) згідно з показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_25 та об`єктивного письмового доказу - журналу запису пологів у стаціонарі (т.2 а.п.144-147) пологи у ОСОБА_39 приймалися останніми до 09 години та після цього вони займалися лікуванням ОСОБА_14 , що спростовує твердження сторони захисту про зайнятість вказаних лікарів на операції із ОСОБА_39 до 11 години та неможливість проведення їй операції і УЗД до вказаного часу. Крім цього, свідок ОСОБА_19 хоча і назвав, що УЗД ОСОБА_14 він міг проводити після 10 год., але зауважив, що точно часу проведення дослідження не пам`ятає і записи в історії пологів відповідають дійсності; 
		2) згідно з раніше зазначеними усіма письмовими доказами, висновками судомо-медичних експертиз, протоколу патологоанатомічного дослідження ОСОБА_14 та показаннями свідків, які проводили оперативне втручання, жодних пошкоджень правої легені при катетеризації правої підключичної вени не було, як і були відсутні клінічні ознаки цього, вказані у показаннях свідка ОСОБА_29 , що спростовує надумані стороною захисту протилежні доводи;
		3) жоден із допитаних у судовому засіданні свідків не вказував про вчинення на них тиску та наявності приводів до оговору ОСОБА_13 . Більше того встановлено, що свідки  лікарі, які брали участь в лікуванні та оперуванні ОСОБА_14 , на момент допиту не мали жодної робочої чи то іншої залежності від свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_15 . Відтак, відсутність будь-яких підстав оговорювати саме ОСОБА_13 та вигороджувати ОСОБА_24 і ОСОБА_15 чи то інших, абсолютно спростовує твердження сторони захисту про зацікавленість свідків у кримінальному провадженні;
		4) при проведенні судово-медичної експертизи №104/11 від 01.03.2012 року у пункті десятому її висновків за клінічними ознаками визначено приблизний час відшарування плаценти у ОСОБА_14 (вдома при появі болю, нудоти та інш.) та вказано, що судово-медичні данні для визначення більш конкретного часу відшарування плаценти відсутні. Такі висновки спростовують доводи захисника ОСОБА_11 про те, що час відшарування плаценти встановлений безпідставно, оскільки з них встановлено, що у матеріалах кримінального провадження відсутні лише данні для визначення конкретного часу вказаного явища із точністю до годин та хвилин;
		5) потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали суду, що вперше на операцію ОСОБА_14 була поміщена близько 09-10 год., що прямо спростовує твердження сторони захисту, в яких захисник ОСОБА_11 послався на показання потерпілих, згідно з якими операція нібито була проведена близько 11 год.;
		6) у кримінальному провадженні відсутній будь-який письмовий доказ чи показання свідків, які б вказували і підтверджували, що ОСОБА_13 проводилося і документувалося у визначеному порядку окремо КТГ при доставленні ОСОБА_14 до лікарні, крім як його запису на аркуші 5 історії хвороби;
		7) безпосередньо та прямо у висновках комісійних судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні підтверджено причини загибелі ОСОБА_14 та у тому числі вказано про виникнення ДВС-синдрому, що спростовує твердження захисника ОСОБА_12 , згідно з якими ДВС-синдрому у ОСОБА_14 не було та вона померла від неправильного оперативного втручання і внаслідок пробиття правої легені;
		8) відповідно до історії хвороби о 09 год. 21.07.2010 року ОСОБА_16 та ОСОБА_15 належно (на відміну від ОСОБА_13 ) зібрано анамнез та проведено обстеження хворої ОСОБА_14 , на підставі чого останні дійшли до висновку щодо підозри на передчасне відшарування плаценти та призначили необхідні дослідження, у тому числі УЗД та інші для підтвердження вказаної підозри і необхідні для підготовки операції, що узгоджується з показаннями цих свідків. Вказані обставини спростовують твердження сторони захисту про те, що о 09 год. підозра на відшарування плаценти була встановлена безпідставно, відшарування плаценти відбулося після здачі зміни ОСОБА_13 і вказане нібито підтверджує факт переписування історії хвороби;
		9) з направлення на патологогістологічне дослідження (арк.76 історії пологів ОСОБА_14 ) встановлено, що стінки та м`язи матки просякнуті кров`ю, що і є основною ознакою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та спростовує доводи сторони захисту, згідно з якими вказане дослідження спростовує діагностування «Матки Кувелера» у ОСОБА_14 та вказує на нібито фальшування історії хвороби ОСОБА_14 . 
		Окремо суд вважає за необхідне зазначити з приводу виступу захисника ОСОБА_12 у судових дебатах, згідно з яким під час кримінального провадження було порушено право ОСОБА_13 на справедливий суд і це полягає у тому, що судом не було вжито усіх заходів для виклику до суду свідка ОСОБА_39 та призначення повторної судово-медичної експертизи.
		Відповідно до ст.28 КПК України кримінальне провадження має бути здійснене у розумні строки. Згідно з п.3 ч.3 ст.97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку.
		Під час судового розгляду судом неодноразово постановлено ухвали, у яких ставилося питання про встановлення місця проживання та привід свідка ОСОБА_40 , яка також неодноразово викликалася до суду повістками. Судом було з`ясовано місце реєстрації останньої у м. Умань Черкаської області, проте, остання на виклики до суду не з`явилася. 
		Незважаючи на це захисником ОСОБА_12 у судовому засіданні 10.11.2014 року заявлено клопотання про вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення явки свідка до суду, але яких саме не вказано, оскільки вона не змогла їх повідомити суду. Натомість після вказаного захисником ОСОБА_11 у цьому ж судовому засіданні після відмови в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 повідомлено суд, що йому відомо про виїзд свідка ОСОБА_40 у Республіку Польща. 
		Таким чином судом були вжиті всі можливі, достатні та необхідні заходи, які передбачені КПК України, для виклику свідка ОСОБА_40 , а тому визнано за неможливим її допит, оскільки фактично подальший її розшук призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження та безпідставного затягування судового розгляду, в якому сторона захисту, знаючи про перебування свідка поза межами України, приховувала вказаний факт від суду і просила викликати свідка, стверджуючи, що він проживає у м. Умань. 
		Крім того, відповідно до ст.ст. 22, 242, ч.2 ст.243 КПК України сторони мають рівні права на збирання доказів у кримінальному провадженні, у тому числі на залучення експертів для проведення експертизи. Не маючи жодних перешкод, у тому числі правових, на залучення експертів для проведення повторної судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні сторона захисту не скористалася вказаним правом і звернулася до суду з клопотанням про доручення проведення експертизи у кримінальному провадженні саме судом. За результатами розгляду неодноразових клопотань судом кожного разу в нарадчій кімнаті вирішено вказані клопотання та мотивованими ухвалами відмовлено в їх задоволенні за відсутності достатніх підстав. Таким чином, враховуючи те, що заявлені клопотання про доручення проведення експертиз були визнані необґрунтованими, а також за відсутності будь-яких перешкод для захисників з приводу самостійного залучення експертів для проведення експертиз, суд вважає безпідставними твердження сторони захисту про порушення прав ОСОБА_13 у кримінальному провадженні. 
		Зрештою, суд вказує і на те, що висунуте ОСОБА_13 обвинувачення є конкретним, містить посилання на конкретні нормативні акти, які порушені ним, і обов`язки, які не виконані при лікуванні ОСОБА_14 , а тому не приймає до уваги протилежні доводи захисників. Зокрема, «Норми надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонаталогічної допомоги», затверджені Наказом МОЗ України від 29.12.2003 року № 620, у разі постановлення навіть діагнозу О60 «Загроза передчасних пологів», передбачають обов`язкове проведення ультразвукової діагностики в динаміці, КТГ, відповідних і належних обстежень та аналізів, які б дали можливість своєчасно встановити належний діагноз вагітній та врятувати її життя, що і поставлено у провину обвинуваченому. 
		Понад усе суд враховує, що у судовому засіданні встановлено і стороною захисту не надано заперечень того, що в ніч на 21.07.2010 року у ОСОБА_14 був сильний біль внизу живота, який погано піддавався медикаментозному лікуванню знеболюючими засобами, оскільки вони діяли незначний проміжок часу. Незважаючи на те, що такий біль є однією з клінічних ознак передчасного відшарування плаценти наряду із іншими ознаками присутніми у ОСОБА_14 (крім наявності зовнішніх кров`яних виділень), заперечуючи факт відшарування плаценти у ОСОБА_14 , ні ОСОБА_13 , ні його захисники, не надали суду жодного доказу або твердження, які б пояснювали цей біль. 
		Фактично захист побудований на недоліках у роботі інших лікарів при лікуванні ОСОБА_14 , фальсифікації доказів у кримінальному провадженні, що не знайшло свого підтвердження. Проте, ні обвинуваченим, ні його захисником суду не надано жодного обґрунтованого твердження чи то доказу, які б спростовували висунуте обвинувачення та вказували, що ОСОБА_13 дотримався положень вказаних у обвинуваченні Наказів МОЗ України, якими передбачено проведення УЗД дослідження, динамічне спостереження за хворою, яка постійно висловлює скарги, призначення відповідних аналізів (не пов`язаних з підозрою на апендицит) та інше. 
		Таким чином, аналізуючи сукупність всіх досліджених у судовому засіданні доказів, суд знаходить із достовірністю встановленими та доведеними викладені у вироку фактичні обставини провадження, та вважає доведеною вину ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. 
		Проте, аналізуючи зміст висунутого обвинувачення, зважаючи на раніше досліджені докази, суд вважає за необхідне уточнити, що обов`язки завідуючої пологового відділення Кіровоградської обласної лікарні виконувала не ОСОБА_24 , а ОСОБА_16 . 
		 
		При призначенні ОСОБА_13 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Так, ОСОБА_13 з необережності вчинив кримінальне правопорушення, яке віднесене до категорії злочинів невеликої тяжкості.
		Як особа ОСОБА_13 характеризується позитивно, офіційно не працює, одружений, має на утриманні малолітнього сина (т.2 а.п.90), осудний, на обліку в лікарнях не перебуває, раніше не судимий. 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає наявність на утриманні ОСОБА_13 малолітньої дитини. 
		Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені. 
		Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, яким вчинено кримінальне правопорушення, що призвело до загибелі людини, суд вважає за можливе попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_13 у разі призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.140 КК України.
		При цьому суд враховує положення ч.2 ст.55 КК України, згідно з якими позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. А тому, оскільки злочин вчинений ОСОБА_13 як медичним працівником, а неналежне виконання ним своїх професійних обов`язків призвело до загибелі людини, суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати посади лікаря та займатися лікарською діяльністю й призначає відповідне додаткове покарання. 
		Водночас, враховуючи вимоги пункту 2 ч.1 ст.49 КК України, згідно з якими особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, минуло 3 роки, оскільки від часу вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, минуло більше 3 років і давність не була перервана чи обґрунтовано зупинена, зважаючи на положення ч.5 ст.74 КК України, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_13 від покарання за означений злочин у зв`язку із закінченням строків давності.
		При цьому, суд керується тим, що ОСОБА_13 під час судового розгляду заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, застосування амністії, а тому звільняє його від покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. 
		Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з ОСОБА_13 на користь держави. Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 2 (два) роки. 
		На підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_13 звільнити від вказаного основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		 
		Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта у розмірі 470 грн. 40 коп.
		 
		Речові докази  медичну документацію  зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		 
		На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
		 
		 
		 
		Суддя Кіровського районного
		суду м. Кіровограда  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...