Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/23765/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/23765/14-ц 
		Категорія 40 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		07.11.2014 року                                                                                                    м. Київ 
		Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді -          Підпалого В.В.,
		при секретарі -                    Дідик М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа: ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, яка викладена в листі на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон від 8 липня 2014 року направлений  Генеральною прокуратурою України за підписом заступника Генерального прокурора України наступного змісту:
		«Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні                         № 42014100000000209 від 06.03.2014 за ч. 2 ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України стосовно зловживання ним на посаді заступника Глави Адміністрації Президента України своїм службовим становищем при працевлаштуванні завідувачем кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та заволодінні коштами у вигляді заробітної плати на суму 114 091,69 грн. на цій посаді, не виконуючи фактично ніякої роботи, а також зайнятті по квот з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ посади члена Вищої ради юстиції України».
		Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача спростувати інформацію, яка викладена в листі на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон від 8 липня 2014 року у такий же спосіб у який вона була поширена, та не пізніше десяти днів з дня набрання рішення суду законної сили направити лист на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки з повідомленням про ухвалене у цій справі судове рішення та направити з таким листом копію цього рішення.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що поширена у такий спосіб відповідачем інформація не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки створює враження причетності позивача до протиправної діяльності, створює уявлення у представника та робочих органів Європейського Союзу про позивача, як злочинця, у зв'язку з причетністю до вчинення кримінально караного діяння.
		Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити.
		У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечували. Крім того, надали письмові заперечення в яких зазначили, що інформація у листі Генеральної прокуратури України на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, є конфіденційною, тобто з обмеженим доступом та не призначалась для публічного поширення, про що свідчить відмітка «Конфіденційно», й була надіслана у відповідь на звернення Відділу політики безпеки та санкцій Європейської служби зовнішньої дії Європейського Союзу до Генеральної прокуратури України. Крім того відображена в листі інформація про здійснення досудового розслідування стосовно позивача відповідає вимогам закону, фабулі витягу з кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР. Також посилався на відсутність порушення принципу презумпції невинуватості, оскільки про винуватість позивача в даному листі не зазначено. Крім того, послався, що позивачем не надано доказів, що занизилась його власна самооцінка, та те що він може бути носієм об'єктивної оцінки як фахівця в іншій сфері, а з посад радника Президента України та Першого заступника Голови Адміністрації Президента його звільнено.
		Суд, заслухавши представників сторін, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
		Так, ст. ст. 3, 28 Конституції України визнано честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошене право кожного на повагу до його гідності. 
		Статтями 297, 299 ЦК України закріплено право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, недоторканість ділової репутації.
		Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Зокрема, відповідно до ч. 2 п. 15  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: викладення в листах,  адресованих іншим особам.
		Судовим розглядом з пояснень представників сторін та наданих доказів встановлено, що Генеральною прокуратурою України за підписом заступника Генерального прокурора України на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон був направлений лист  Генеральною прокуратурою України від 8 липня 2014 року наступного змісту:
		«Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні                                № 42014100000000209 від 06.03.2014 за ч. 2 ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України стосовно зловживання ним на посаді заступника Глави Адміністрації Президента України своїм службовим становищем при працевлаштуванні завідувачем кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та заволодінні коштами у вигляді заробітної плати на суму 114 091,69 грн. на цій посаді, не виконуючи фактично ніякої роботи, а також зайнятті по квоті з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ посади члена Вищої ради юстиції України».
		Тобто, поширена інформація стосується особи позивача, була викладена в листі, адресованого іншій особі.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що поширена у листі інформація є недостовірною, оскільки використана фраза «проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_1» створює враження причетності позивача до протиправної діяльності.
		Вирішуючи питання, про достовірність та визначаючи характер поширеної щодо позивача інформації, суд приходить до наступного.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Так, згідно з положеннями КПК України здійснюється «досудове розслідування злочинів» (ст.ст. 3, 215, 216, 246, 294 КПК України).
		Зокрема, правовий зв'язок конкретної особи з досудовим розслідуванням можливий лише шляхом наділення її (або набуття нею) конкретного правового статусу, передбаченого КПК України, й  згідно з п.п. 19, 25 ч. 1 ст. 3 КПК України учасниками кримінального провадження зі сторони захисту є підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Відповідно до ч. 2  ст. 42 КПК України, обвинувачений (підсудний) - особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 43 КПК України, засуджений - обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
		Відповідно до ст. ст. 484, 503 КПК України, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування - особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження з приводу вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності, або особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження з приводу вчинення злочину у стані осудності, але яка після цього захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку, або особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження у зв'язку з вчиненням суспільно-небезпечного діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, яка досягла одинадцятирічного віку, але не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
		Факт набуття особою певного процесуального статусу дозволяє ідентифікувати її як учасника кримінального провадження, перелік яких є вичерпним.
		Жодних інших учасників кримінального провадження і процесуальних статусів, які б особа могла мати до повідомлення їй про підозру і який би одночасно підтверджував хоч якийсь її правовий зв'язок з досудовим розслідуванням, в КПК України не існує. Тобто, відсутність одного з наведених процесуальних статусів й наявність конституційного принципу презумпції невинуватості, вказує, на те що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому з зазначених вище процесуальних статусів, не має будь-яке відношення до вчинення злочину, який розслідується.
		Так, дійсно згідно п. 2 Розділу І  Положення Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального  прокурора України №  69  від 17.08.2012 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Зокрема, згідно п. 5 Розділу ІІ Положення Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального  прокурора України №  69  від 17.08.2012 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань включаються відомості відносно осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто осіб яких повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, після: складання повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України) та вручення (дата та час) повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України) та відомості про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, а саме коли стосовно неї приймається одне з таких рішень про: звернення до суду з обвинувальним актом (п. 3 ч. 2 ст. 283, ст. 291 КПК України), з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 44 - 49 КК України), з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ст. 292 КПК України); закриття кримінального провадження, коли помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого (п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 5  ч. 1 ст. 284 КПК України); закриття кримінального провадження щодо підозрюваного, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (п. 1            ч. 2 ст. 283, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України).
		Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача про те, що Генеральною прокуратурою України повідомлялось про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, у якому перевіряються обставини відносно ОСОБА_1 
		Зокрема, відповідач стверджує, що про винуватість ОСОБА_1 в даному листі мова не йде.
		Так, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
		Проте, відповідно до ст. 7 ч. 2 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинно відповідати загальним засадам кримінального провадження викладених у ст. 7 ч. 2 Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі у п. п. 1, 2,10 ст. 7 ч. 2 Кримінального процесуального кодексу України, а саме верховенство права, законність,презумпція невинуватості.
		Принцип презумпції невинуватості закріплений ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України та встановлює, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Так, стаття 9 Конституції України зазначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому застосування Європейської конвенції та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права є обов'язковим для всіх державних органів України.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду. 
		Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу невинуватості до суб'єктів, винних у порушенні цього принципу, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа Альне Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).
		Отже, враховуючи практику Європейського суду, до числа осіб, які можуть бути винними у порушенні принципу презумпції невинуватості можуть належати не лише суди, представники правоохоронних органів, а й інші особи, які поширюють інформацію про особу, яка не притягнена до кримінальної відповідальності за обвинувальним вироком суду, як до злочинця.
		Дійсно, ніщо не може завадити відповідним органам надавити інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу  вираження  поглядів,  проголошеному  статтею  10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.  Однак  він  зобов'язує  робити  це  з усією необхідною  обережністю  та  обачністю,  щоб  дотримати   принцип   презумпції невинуватості  (справа Альне Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 38).
		Проте, при вирішенні  питання  про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань,  а й контекст,  в  якому  вони були зроблені й важливо  державним  посадовим особам добирати слова,  оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactaras v.Lithuania від 24 листопада 2000 року п.п. 41, 43).
		Так, «стосовно» є прийменником з родовим визначенням, тобто, зі значенням об'єкта та є незмінною частиною мові, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.
		Тобто, оскільки у листі було чітко зазначено про те, що проводиться «досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 в кримінальному провадженні                                                  № 42014100000000209 від 06.03.2014 року», то в листі було виражено залежність особи позивача від дії «досудове розслідування», що дає висновок стверджувати про наявність зв'язку особи позивача з досудовим розслідуванням, й наявність підозр, що позивач вчинив кримінальне правопорушення.
		Зокрема, крім фактичної сторони правопорушення, яка частіше всього є предметом спору, наявність підозри зумовлює те, щоб обставини, які наведені в якості підстави, могли у розумному ступені розглядатися як поведінка, яка кваліфікується національним правом як кримінальна карана (справа «Хачатрян та ін. проти Вірменії» від 6 листопада 2012 року                     п. 136).
		Проте, відповідно до ст. 276 КПК України при наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення здійснюється повідомлення про підозру й особа набуває статусу підозрюваного, в той час як позивач такого статусу не має.
		Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 «Кримінальне процесуальне законодавство України» Кримінального-процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а ч. 1 п.п. 19, 25 ст.  3 Кримінального-процесуального кодексу України визначені сторони кримінального провадження та учасники кримінального провадження, й позивач за даними наданими суду не відноситься ні до сторін кримінального провадження, ні до учасників кримінального провадження                                         № 42014100000000209 від 06.03.2014 року.
		Тобто, інформація поширена Відповідачем, а саме про те, що проводиться досудове розслідування стосовно Позивача без вручення йому повідомлення про підозру або звернення до суду з обвинувальним актом, чи з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, чи з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, чи закриття кримінального провадження, коли помер підозрюваний, обвинувачений, чи закриття кримінального провадження щодо підозрюваного, якщо потерпілий або його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і який за даними наданими суду не відноситься ні до сторін кримінального провадження, ні до учасників кримінального провадження № 42014100000000209 від 06.03.2014 року, порушує принцип презумпції невинуватості закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального Кодексу України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1             ст. 11 Загальної декларації прав  людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, і є фактично є твердженням про його причетність до вчинення злочину, чим створюється негативне уявлення про позивача, як особи причетної до вчинення кримінального правопорушення, та порушується принцип презумпції невинуватості, закріплений п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зокрема, у листі відповідача не міститься посилання на те, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України в межах досудового провадження проводяться слідчі (розшукові) дії по перевірці обставин відомостей внесених Єдиного реєстру досудових розслідувань з короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. 
		Також, у листі відповідача не міститься посилання на те, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України в межах досудового провадження  перевіряються обставини відносно ОСОБА_1, як стверджує представник відповідача.
		Тому, суд вважає доведеним порушення принципу презумпції невинуватості поширенням інформації про позивача, як про особу стосовно якої проводиться досудове розслідування.
		З огляду на вищенаведене, суд вважає, що інформація, поширена відповідачем фраза «проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_1» є недостовірною та негативною, оскільки створює уявлення про позивача як про особу, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення.
		Також не заслуговують на увагу твердження представників відповідача про те, що питання достовірності відомостей, які містяться у матеріалах кримінального провадження та в ЄРДР, у даному випадку не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства.
		Зокрема, позивач в даному випадку не оскаржує дані внесені  в кримінальне провадження № 42014100000000209 від 06.03.2014 року та не ставить питання про спростування даних внесених в ЄРДР. 
		Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що Генеральною прокуратурою було порушено його немайнові права, як то повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації, оскільки  зазначений лист не містить вказівки, що позивач вчинив злочин, не надано доказів, що занизилась його власна самооцінка, та те що він може бути носієм об'єктивної оцінки як фахівця в іншій сфері, а з посад радника Президента України та Першого заступника Голови Адміністрації Президента його звільнено, є безпідставними.
		Предметом розгляду вказаного спору є поширення інформації Генеральною прокуратурою України, діяльність якої спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, зокрема, на гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина.
		З огляду на зміст поширеної Відповідачем інформації, вона є негативною, оскільки говорить про суспільно-небезпечну діяльність Позивача, створює уявлення про нього, як злочинця.
		У відповідності з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: честь, гідність і ділова репутація.
		Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка вказаним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови, якою передбачено що, якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення.   
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що способом спростування поширеної відповідачем інформації, який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача є зобов'язання Генеральної прокуратури України повідомити Європейську службу зовнішньої дії про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, рішення суду протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.
		Керуючись ст.ст. 3, 28, 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 200, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88,212-214, 224-226, 294 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа: ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, викладену в листі Генеральної прокуратури України від 08.07.2014 року на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, а саме: «Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_1».
		З метою спростування недостовірної інформації, зобов'язати Генеральну прокуратуру України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) повідомити Європейську службу зовнішньої дії про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, рішення суду протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.
		Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 487 грн. 20 коп. судових витрат.  
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва.
		В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.В. Підпалий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...