Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 503/1806/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2014.
Дата набрання законної сили: 19.12.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Кодимський районний суд Одеської області 
		 
		____________________________________________________________________________________________
		Справа №503/1806/14-к
		Провадження 1-кп/503/145/14 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19.11.2014 року м.Кодима Одеської області
		Кодимський районний суд Одеської області у складі: 
		 
		головуючого- судді ОСОБА_1 
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_2  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кодима Одеської області кримінальне провадження №12014160320000443, зареєстроване 21 липня 2014 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, відносно:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Рибниця р.Молдова, зареєстрованої в с.Тимкове Кодимського району Одеської області, проживає без реєстрації в с.Кирилівка Кодимського району, українки, громадянки України, працездатної, з середньою освітою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої, яка органом досудового розслідування обвинувачується у вчненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, 
		за участі: - прокурора ОСОБА_4 
		-обвинуваченої ОСОБА_3 , 
		-захисника ОСОБА_5 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		20 липня 2014 року близько 22 години обвинувачена ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого тимчасового проживання - у розташованому в с.Кирилівка Кодимського району Одеської області житловому будинку, в ході тривалої побутової сварки, вчиненої з нею на ґрунті неприязнених відносин її чоловіком ОСОБА_6 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, будучи надмірно збудженим на невмотивовано агресивним, протягом тривалого часу (продовж декількох годин) ображав обвинувачену нецензурними образливими словами, погрожував їй фізичним насильством та вбивством, застосовував відносно неї фізичне насильство у вигляді побоїв та штовхання з великою силою на предмети в будинку (меблі, піч) з метою спричинення їй фізичного болю, шарпання за волосся, биття її головою об стіну, в ході чого, використовуючи власну перевагу у фізичній силі, потерпілий ОСОБА_6 штовхнув обвинувачену ОСОБА_3 на ліжко, де вагою власного тіла придавив її до ліжка, позбавивши її можливості вільно рухатись та чинити опір, почав щосили тягнути її за волосся та намагатись вдарити кулаками по голові, кинув її на підлогу, де продовжив побиття, після чого ОСОБА_3 з метою припинення вчинюваних потерпілим протиправних дій відштовхнула його від себе та спробувала виштовхнути його з кімнати в коридор, однак ОСОБА_6 , не бажаючи припиняти суспільно-небезпечне посягання відносно ОСОБА_3 , маючи намір продовжувати свої насильницькі дії відносно неї, одразу ж вбіг назад у кімнату, схопив правою рукою з плити кухонний ніж та наблизився впритул до ОСОБА_3 , погрожуючи їй вказаним ножем вбити, після чого схопив її лівою рукою за волосся та почав тягнути до підлоги, спричиняючи їй значного фізичного болю.
		Обвинувачена ОСОБА_3 в ході суспільно-небезпечного посягання з боку ОСОБА_6 , після тривалого психологічного та фізичного насильства з його боку, сприймаючи з огляду на характер цих дій та попередню протиправну поведінку потерпілого вказаний напад як справжню загрозу своєму життю та здоров`ю, маючи реальну можливість ефективно уникнути в даній обстановці суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_6 іншими засобами, необхідними і достатніми для відвернення вказаних посягань, зокрема шляхом нанесення нападнику інших менш тяжких та небезпечних для його життя ушкоджень, невірно оцінюючи обстановку, яка склалася, захищаючись від нападу ОСОБА_6 , перевищуючи межі необхідної оборони, достатньої для відбиття цього нападу, тобто явно не порівнюючи характеру небезпеки своїх дій з характером дій потерпілого, скориставшись безпосередньою близькістю до неї потерпілого ОСОБА_6 , вихопила з його руки ножа, яким, захищаючись, одразу ж, не бажаючи настання смерті потерпілою та не переслідуючи мети його вбивства, з метою припинення протиправного суспільно-небезпечного посягання та захисту від нападу нанесла один удар в грудну клітину потерпілого зліва, спричинивши йому відповідно до висновку судово-медичної експертизи №39/69 від 31 липня 2014 року тяжке тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення органів грудної клітки з пошкодженням міжреберних м`язів, пристіночної та легеневої плеври, лівої легені, навколосерцевої сумки і серця, що призвело до смерті потерпілого ОСОБА_6 , яка настала через незначний час.
		Відповідно до висновку зазначеної судово-медичної експертизи спричинені потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у нанесенні потерпілому ОСОБА_6 смертельного ножового поранення визнала повністю, у заподіянні смерті потерпілому щиро покаялась та пояснила, що біля 20 років проживала з потерпілим ОСОБА_7 однією сім`єю, мають трьох дітей, двоє з яких неповнолітні  донька  ОСОБА_8 та син ОСОБА_9 , який є інвалідом. Впродовж всього подружнього життя ОСОБА_6 систематично вчиняв щодо неї фізичне та психологічне насильство, постійно бив, спричиняв тілесні ушкодження, погрожував ножем, спричиняючи їй порізи рук, нищив майно. При цьому, після вживання спиртних напоїв та перебування у стані алкогольного сп`яніння ці випадки частішали, а побиття ставали більш серйозними. Жорстоко ставився і до дітей, бив їх. 
		Останні декілька місяців вона разом з чоловіком працювала по найму у ОСОБА_10 , якій на фермі допомагала доїти корів. Разом з чоловіком проживали у наданому ОСОБА_11 будинку в с.Кирилівка Кодимського району.
		20 липня 2014 року з ранку між нею та ОСОБА_12 розпочалась побутова сварка, яка з перервами тривала майже весь день. Того дня у них гостювала їхня донька ОСОБА_13 з чоловіком ОСОБА_14 та донькою. Впродовж дня обвинувачена поралась по господарству, а потерпілий ОСОБА_12 з чоловіком доньки розпивали спиртні напої. 
		Зважаючи на присутність дітей, вона всіляко намагалась уникнути сварки з чоловіком, перебуваючи переважну більшість часу окремо, однак з кожним вживанням спиртного чоловік все п`янішав і ставав все агресивнішим, ображаючи та погрожуючи їй побити.
		Ввечері близько 18 години донька з чоловіком та онукою поїхали, а вона залишилась вдома сама з чоловіком, який, взявши залишки горілки, кудись пішов та повернувся додому близько 21 год., перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння.
		Повернувшись додому, ОСОБА_12 одразу ж з почав з нею сваритись, грубо ображав її, погрожував побити та вбити її, запевняючи, що за це йому нічого не буде.
		Під час сварки ОСОБА_12 бив її кулаками по тілу, хапав за волосся та бив її головою об стіну, штовхнув на ліжко, після чого ліг зверху та почав тягати її за волосся, намагаючись вдарити її по обличчю, від чого вона намагалась ухилятися, після чого вони впали на підлогу, де потерпілий продовжив її бити. Вивернувшись, ОСОБА_15 зуміла відштовхнути ОСОБА_12 від себе та виштовхнула його через двері з кімнати в коридор. Від цього ОСОБА_12 оскаженів та одразу ж забіг до кімнати, де з плити схопив кухонного ножа та підбіг до неї, почавши погрожувати її вбити. Наблизившись впритул до неї, ОСОБА_12 однією рукою схопив її за волосся та почав тягнути її до землі, утримуючи її біля себе, спричинивши їй фізичного болю. Через безвихідь вона правою рукою вихопила з його руки ножа та не бажаючи його смерті, одразу ж вдарила ножем в область грудей, не усвідомлюючи до кінця куди саме, після чого вибігла з будинку та заховалась, оскільки боялась, що чоловік, як завжди, наздожене її та сильно поб`є. 
		Перебуваючи у схованці чула, як потерпілий бігав з кімнати в кімнату та шукав її, кричав від болю. Зачекавши деякий час, повернулась до будинку та побачила, що ОСОБА_12 зігнувся над піччю та сильно стогнав.
		Після цього, спробувала посадити його на ліжко, однак не втримала його і він впав на підлогу між ліжком та піччю і почав блідніти. Вона спробувала привести його до тями, однак, злякавшись, побігла до ОСОБА_11 та покликала її на допомогу, після чого повернулась до будинку та почала надавати чоловікову необхідну медичну допомогу, зокрема робити йому штучний масаж серця. Через деякий час до будинку зайшов викликаний нею сільський фельдшер та констатував смерть ОСОБА_16 . Вбивати чоловіка вона не хотіла, просто захищалась.
		Свідчення обвинуваченої ОСОБА_3 щодо обставин та механізму спричинення потерпілому ОСОБА_6 проникаючого ножового поранення повністю підтверджуються дослідженим в судовому засіданні висновком судово-медичної експертизи №39/69 від 31 липня 2014 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_6 було виявлене одне проникаюче ножове поранення в області передньої поверхні грудної клітини з пошкодженням міжреберних м`язів, пристіночної та легеневої плеври, лівої легені, навколосерцевої сумки і серця, які відповідно до п.п.2.1.2 та 2.1.3«й» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №6 від 17 січня 1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, спричинивших смерть потерпілого, яка настала через деякий проміжок часу після їх отримання. Це ножове поранення було спричинене потерпілому в положенні стоячи спереду шляхом нанесення удару ножем спереду назад і знизу вверх особою, яка перебувала стоячи обличчям до потерпілого. 
		Цей же висновок підтверджує і перебування потерпілого ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня важкості.
		Вказаний висновок судово-медичної експертизи суд у відповідності з вимогами ст.ст.84, 85, 86 та 101 КПК України визнає належним та допустимим доказом провини ОСОБА_3 .
		Окрім цього, свідчення ОСОБА_3 щодо обставин спричинення потерпілому ОСОБА_6 ножового поранення повністю підтверджуються і дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 21 липня 2014 року, в ході якого під час огляду домоволодіння в с.Кирилівка Кодимського району в житловій кімнаті будинку був виявлений труп потерпілого ОСОБА_6 з ножовим проникаючим пораненням грудної клітини, який знаходився на спині між ліжком та піччю, тобто у вказаному обвинуваченою місц. 
		Надані ОСОБА_3 свідчення були також ретельно перевірені під час проведення слідчого експерименту зі співставленням цих свідчень на місці вчинення кримінального правопорушення, в ході якого ОСОБА_3 розповіла, що дійсно під час тривалої сварки та побиття її потерпілим ОСОБА_6 вона вихопила з його руки ніж, яким вдарила його в груди, при цьому, зазначила, що погано розуміла все, що відбувається, але не хотіла смерті потерпілого, а іншого виходу з цієї ситуації для себе не бачила. У зв`язку з цим досліджений в судовому засідання протокол проведення слідчого експерименту від 22 липня 2014 року суд у відповідності з вимогами ст.ст.224 та 240 КПК України визнає належним і допустимим доказом провини ОСОБА_3 .
		Свідчення ОСОБА_3 у частині нанесення нею ножового проникаючого поранення потерпілому ОСОБА_6 підтверджуються також і висновком судово-медичної експертизи вилученого кухонного ножа №612 від 27 серпня 2014 року, згідно з яким на вказаному ножі виявлена кров людини, яка за груповими ознаками може належати потерпілому ОСОБА_6 .
		Отже, свідчення ОСОБА_3 є послідовними та логічними, повністю співпадають із встановленими в ході судового слідства обставинами вчиненого кримінального правопорушення, підтверджуються проведеними у кримінальному провадженні судовими експертизами, тому визнаються судом належним і допустимим доказом і у відповідності з ч.4 ст.95 КПК України покладаються в основу її звинувачення.
		Відповідно до висновку комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи №419 від 05 серпня 2014 року обвинувачена ОСОБА_3 як на момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, так і в даний час будь-якими хронічними психічними розладами або іншим хворобливим станом психіки не страждала і не страждає, має змогу усвідомлювати свої дії на керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		Потерпіла ОСОБА_17 , якій надано такий процесуальний статус, оскільки вона є рідною сестрою померлого ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явилась, надавши до суду письмову заяву про відсутність до обвинуваченої ОСОБА_3 будь-яких претензій. В цій же заяві просила розглянути кримінальне провадження без неї. 
		Інші особи заяв про визнання їх потерпілими у вказаному кримінальному провадженні не подавали.
		Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (працедавець обвинуваченої та потерпілого) та ОСОБА_25 (Тимківський сільський голова Кодимського району) обставин вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення не навели, однак охарактеризували відносини між обвинуваченою та потерпілим ОСОБА_6 , зокрема пояснили, що потерпілий зловживав спиртними напоями, систематично вчиняв відносно ОСОБА_3 психологічне та фізичне насильство, спричиняв їй побої та серйозні тілесні ушкодження, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння ставав агресивним та неконтрольованим.
		Так, свідок ОСОБА_19 пояснив, що влітку 2014 року на пероні залізничної станції Слобідка Одеської залізниці він бачив конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , в ході якого ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, ображав грубими нецензурними словами обвинувачену, а потів почав її бити руками по голові та ногами по всьому тілу, спричинивши їй серйозні тілесні ушкодження.
		Підтвердивши факт цього конфлікту, обвинувачена ОСОБА_3 пояснила, що причиною невмотивованої агресії з боку потерпілого було його перебування у стані алкогольного сп`яніння та його незгода з тим, що вона дала 270 грн. їхній доньці ОСОБА_8 , яка навчалась у профучилищі. 
		Свідок ОСОБА_22 пояснила, що знає сім`ю ОСОБА_3 приблизно з 1990 року, з якою проживала по сусідству. Останні років десять ОСОБА_6 систематичної важко бив ОСОБА_3 у т.ч. і металевим ціпком. Постійно виганяв її разом з дітьми з будинку, через що вона змушена була ночувати у сусідів.
		Свідок ОСОБА_18 доповнив, що неодноразово намагався з`ясувати у ОСОБА_6 причини побиття ним ОСОБА_3 , однак той пояснював, що перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння не може себе повністю контролювати.
		Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_20 пояснили, що влітку під час жари неодноразово бачили ОСОБА_3 у верхньому теплому одязі з довгими рукавами. На їхні запитання обвинувачена пояснювала, що її побив чоловік та показувала серйозні тілесні ушкодження (синці на все тіло). На їхні поради звернутись до міліції по допомогу ОСОБА_3 відповідала відмовою, оскільки дуже боялась чоловіка. 
		Свідок ОСОБА_25 (Тимківський сільський голова Кодимського району) пояснила, що про факти постійного фізичного та сексуального насильства з боку ОСОБА_6 сільська рада знала, через що неодноразово проводились обстеження умов проживання цієї сім`ї, проводились бесіди зі сторонами конфлікту, однак подавати офіційні заяви про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності ОСОБА_3 постійно відмовлялась, пояснюючи, що боїться помсти з боку ОСОБА_6 .
		Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що за час подружнього проживання ОСОБА_6 постійно бив ОСОБА_3 , знущався над нею, ображав дітей.
		Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила, що її батько ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями, постійно бив мати ОСОБА_3 , ображав їх  дітей.
		Таким чином, дослідивши та оцінивши всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що досудовим слідством невірно кваліфіковані дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.121 КК України, позаяк обвинувачена, перебуваючи у створеній потерпілим ОСОБА_6 обстановці, змушена була вдатися до необхідної оборони, в ході якої перевищила її межі. 
		Так, відповідно до сформульованої підозри та затвердженого прокурором обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 20 липня 2014 року близько 22 години у власному помешканні в с.Кирилівка Кодимського району Одеської області після вживання спиртних напоїв, в ході виниклої між нею та її співмешканцем ОСОБА_6 побутової сварки, в ході якої останній погрожував ножем спричинити їй тілесні ушкодження, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, вихопила з його рук ножа, яким умисно нанесла удар в грудну клітину потерпілого, спричинивши йому ножове проникаюче поранення, від якого через деякий час настала смерть потерпілого.
		У зв`язку з цим, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як спричинення потерпілому ОСОБА_6 умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. 
		Виступаючи з промовою в судових дебатах, прокурор підтримала зазначену правову кваліфікацію, погодившись, при цьому, з тим що смерті потерпілого ОСОБА_6 передувало тривале вживання ним спиртних напоїв, його перебування у стані алкогольного сп`яніння, його агресивна поведінка щодо обвинуваченої, образи обвинуваченої, фізичне та психологічне насильство відносно неї, що у сукупності і спровокувало обвинувачену ОСОБА_3 до таких дій (промова державного обвинувача від 13 листопада 2014 року). 
		В той же час, відповідно до ч.3 ст.27 Конституції України та ч.2 ст.36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. 
		При цьому, необхідною обороною є правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту. 
		Право на необхідну оборону виникає за наявності для цього таких підстав: 1) вчинення особою (нападником) суспільно небезпечного посягання та 2) необхідністю його негайного відвернення чи припинення.
		Як в ході досудового, так і в ході судового слідств було достовірно встановлено, що нанесенню обвинуваченою ОСОБА_3 ножового поранення потерпілому ОСОБА_6 передувало вчинення останнім суспільно небезпечного посягання щодо ОСОБА_3 , зокрема вчинення щодо неї тривалого психологічного, а потім і фізичного насильства, її побиття, яке супроводжувалось погрозами застосування ножа та вбивства обвинуваченої. Ці обставини ніким не заперечуються і враховані прокурором при формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 . Ці ж обставини знайшли своє повне підтвердження і в ході судового слідства. 
		Отже, мало місце вчинення потерпілим ОСОБА_6 суспільно небезпечного посягання щодо обвинуваченої ОСОБА_3 (як перша обов`язкова умова необхідної оборони), яке у створеній потерпілим складній обстановці (зокрема: темна пора доби; відсутність будь-яких сторонніх осіб, які б могли надати обвинуваченій необхідну допомогу та припинити посягання з боку потерпілого ОСОБА_6 ; попередня тривала протиправна поведінка потерпілого по відношенню до обвинуваченої, зокрема її систематичне жорстоке побиття з використанням предметів  ножа та металевого ціпка, спричинення серйозних тілесних ушкоджень; спрямованість умислу потерпілого на спричинення обвинуваченій значної шкоди, про що свідчать вчинені ним тривалі агресивні дії  нанесення ударів по голові та тілу потерпілої, її штовхання на різні предмети з наданням її тілу прискорення з метою спричинення їй фізичного болю, нанесення її головою ударів об стіну; перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня та викликана цим його неконтрольована і агресивна поведінка; надмірна збудженість потерпілого та невмотивована жорстокість його дій; характер посягання потерпілого; перевага потерпілого над обвинуваченою фізично (у фізичній чоловічій силі) та психологічно (домінування потерпілого, заляканість обвинуваченої, її панічна боязнь чоловіка та розправи з його боку, про що свідчить її категорична відмова від звернень до правоохоронних органів щодо його тривалої протиправної поведінки) реально загрожувало життю та здоров`ю обвинуваченої ОСОБА_3 , які у відповідності із ст.ст.27 та 28 Конституції України є конституційно гарантованими і охоронюваними цінностями.
		При цьому, зазначене посягання з боку ОСОБА_6 , з огляду на цінність таких благ, як життя та здоров`я людини, та наявність реальної загрози заподіяння значної шкоди цим благам, визнається судом небезпечним.
		Окрім цього, небезпечність цього посягання, агресивність та надмірна жорстокість дій ОСОБА_6 , побиття ним обвинуваченої, спричинення їй значного фізичного болю внаслідок побоїв, використання під час нападу ножа, викликало об`єктивну необхідність негайного припинення цього посягання, позаяк його продовження за таких обставин створювало реальну загрозу життю та здоров`ю обвинуваченої ОСОБА_3 , при цьому перехід використовуваного потерпілим при нападі ножа до обвинуваченої, яка захищалась, за таких обставин не свідчить про закінчення цього протиправного небезпечного посягання.
		Отже, мала місце необхідність негайного припинення посягання потерпілого ОСОБА_6 відносно обвинуваченої ОСОБА_3 , як друга обов`язкова умова необхідної оборони. 
		В той же час, здійснюючи зазначену необхідну оборону, обвинувачена ОСОБА_3 перевищила її межі.
		Так, відповідно до ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, що у свою чергу тягне кримінальну відповідальність за ст.ст.118 або 124 КК України.
		Згідно з роз`ясненням, що є в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону", для встановлення наявності чи відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані та інші обставини. 
		Отже, потерпілий ОСОБА_6 , вчиняючи відносно обвинуваченої ОСОБА_3 тривале психологічне та фізичне насильство, спричиняючи їй побої та погрожуючи ножем, спровокував конфлікт, який був сприйнятий обвинуваченою як реальна загроза власному життю та здоров`ю, в ході якого вона, перебуваючи з огляду на дії потерпілого у стані емоційного збудження, не маючи через обмежений вільний простір кімнати та фізичну перевагу потерпілого іншої можливості уникнути подальшого насильства з його боку та ймовірного спричинення більш тяжкої шкоди її здоров`ю, остерігаючись нанесення потерпілим ударів ножем (що мали місце раніше), скориставшись своїм правом на захист, шляхом заподіяння фізичної шкоди нападнику, використовуючи ніж, який випадково опинився у неї, вдалась до заходів захисту, які вона вважала законними в обстановці, що склалася.
		Водночас, завдавши ножового поранення у грудну клітину потерпілого в місце розташування життєво важливих органів, обвинувачена ОСОБА_3 заподіяла явно більшу шкоду, ніж це було необхідно для негайного припинення посягання з боку ОСОБА_6 , яке (посягання) могло бути припинене іншими заходами з менш тяжкими для потерпілого наслідками. 
		З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги поведінку потерпілого ОСОБА_6 , його перебування у стані алкогольного сп`яніння, інтенсивність і характер його дій, спрямованих на спричинення обвинуваченій значної шкоди, погрозу застосування ножа проти обвинуваченої та нанесення обвинуваченою удару ножем саме в той момент коли ОСОБА_6 схопив її за волосся голови та намагався кинути на підлогу (тобто безпосередньо під час посягання), що за встановлених обставин сприймалось потерпілою в якості реальної загрози її життю та здоров`ю, поведінку обвинуваченої після спричинення потерпілому ножового поранення, зокрема її спроби відвернути настання тяжких наслідків для потерпілого, враховуючи роз`яснення, викладені в абз.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26 квітня 2002 року, за відсутності умислу в обвинуваченої ОСОБА_3 на позбавлення потерпілого ОСОБА_6 життя, що об`єктивно доведено в ході досудового та судового слідств, суд визнає, що обвинувачена ОСОБА_3 використала своє право на необхідну оборону, при цьому, перевищивши її межі, а тому вважає необхідним вчинені нею дії перекваліфікувати з ч.2 ст.121 КК України на ст.124 КК України, як умисне спричинення потерпілому ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, відтак на підставі сукупності отриманих належних і допустимих доказів визнає ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України.
		При цьому, підстав для застосування ч.5 ст.36 КК України судом не встановлено.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд відповідно до п.п.1, 2-1, 5 та 6 ч.1 КК України визнає її щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, про що свідчить повне визнання нею своєї провини, висловлення жалю з приводу вчиненого; активне сприяння розкриттю та розслідуванню вчиненого кримінального злочину шляхом надання послідовних визнавальних свідчень як в ході досудового, так і в ході судового слідств, які, з огляду на вчинення кримінального правопорушення в умовах неочевидності є хоча і не єдиним, але основним доказом її провини (п.1); надання потерпілому ОСОБА_6 необхідної першочергової медичної допомоги у вигляді виклику для допомоги медичного працівника, спроб штучного дихання, яке хоча і не призвело до бажаного результату, проте свідчить по суб`єктивне ставлення обвинуваченої до вчиненого та її намагання відвернути настання тяжких наслідків (п.2-1); вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних та інших обставин, зокрема вчинення злочину в результаті систематичного фізичного та психологічного насильства з боку потерпілого ОСОБА_6 (п.5); вчинення злочину під впливом погрози з боку потерпілого ОСОБА_6 заподіяти їй тілесні ушкодження та позбавити життя, які, як вже зазначалось, у створеній потерпілим обстановці сприймались обвинуваченою в якості реальної загрози власному життю та здоров`ю (п.6). 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		Таким чином, приймаючи до уваги сукупність викладених вище обставин, а також відсутність до обвинуваченої будь-яких претензій з боку потерпілої ОСОБА_17 , враховуючи тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; причини, обставини та наслідки вчиненого, зокрема смерть потерпілого ОСОБА_6 , враховуючи відомості про особу обвинуваченої, яка за місцем свого проживання та роботи по найму характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною-інвалідом, та вагітну доньку ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальне правопорушення вчинила вперше, з огляду на наслідки вчиненого, зокрема смерть потерпілого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 кримінальне покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ст.124 КК України. 
		Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави Україна підлягають стягненню процесуальні витрати, зокрема - вартість проведеної судової експертизи. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370,373,374 КПК України, суд,
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 124 КК України, та призначити їй кримінальне покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
		До набрання вироком законної сили обраний ухвалою слідчого судді Кодимського районного суду від 22 липня 2014 року відносно засудженої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін. В строк відбуття засудженою ОСОБА_3 призначеного судом покарання зарахувати строк її перебування під вартою (строк досудового ув`язнення) з 13 години 40 хвилин 22 липня 2014 року зі встановленого п/п.«б» п.1 ч.1 ст.72 КК України співвідношення одного дня перебування під вартою до двох днів обмеження волі.
		Речові докази: кухонний ніж, довжиною 235 мм. та підодіяльник з плямами крові, які зберігаються в Кодимському РВ ГУМВС України в Одеській області,  знищити.
		Стягнути із засудженої ОСОБА_3 на користь держави Україна 196 грн.56 коп. судових витрат на проведення судової трасологічної експертизи №14 від 23 липня 2014 року.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженою ОСОБА_3 , яка перебуває під вартою, - протягом того ж строку з моменту отримання нею копії вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...