Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 681/1789/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                Справа № 681/1789/14-ц
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          14 листопада 2014 року  
		Полонський районний суд Хмельницької області
		в складі головуючого судді - Горщар А.Г.
		при секретарі Іщук С.А.
		за участю позивачки та третьої особи ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне
		цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріуса Полонського районного нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, -
		 
		встановив:
		 
		Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просила визнати недійсними договори дарування, за якими вона 17.04.2014 року подарувала для ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1, а також поновити за нею право власності на вказані об'єкти нерухомості.
		В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що вона є людиною похилого віку, страждає тяжкою хворобою, являється інвалідом 1 групи, потребує стороннього догляду. ОСОБА_3 є її сином, обіцяв здійснювати за нею довічний догляд, надавати допомогу і піклування, а у разі смерті поховати. За таких умов вона погодилась підписати договори дарування, зміст яких при їх укладенні  не читала, вважаючи, що в договорах передбачені обов'язки відповідача здійснювати за нею догляд. В другій половині вересня 2014 року отримала копії договорів , та виявила, що вони мають інший зміст і не передбачають зобов'язань ОСОБА_3 здійснювати за нею догляд. При укладенні спірних правочинів вона неправильно сприймала фактичні обставини , вважаючи, що укладала договори довічного утримання, а не дарування, тобто допустила помилку щодо правових наслідків укладених договорів, а тому відповідно до ст. 229 ЦК України є підстави дані правочини визнати недійсними. При цьому вказала, що причиною такої помилки є не роз'яснення для неї нотаріусом змісту, значення, правових наслідків укладених договорів.
		В судовому засіданні позивачка заявлений нею позов підтримала.
		Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судові засідання не з'явився.
		Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_1 позов не визнав, пояснив, що при посвідченні ним між сторонами договорів дарування нерухомого майна   він роз'яснював для ОСОБА_2 їх зміст, значення, правові наслідки, про що вказано в договорах.
		Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази суд вважає позов задоволенню не підлягає.
		Установлено, що 17 квітня 2014 року між сторонами укладено  договори дарування  жилого будинку та земельної ділянки, які розташовані за вказаною вище адресою. Зазначені договори посвідчені приватним нотаріусом Полонського районного нотаріального округу  ОСОБА_1
		Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог, щодо визнання недійсним договорів дарування, які на думку позивачки укладені внаслідок помилки, суд виходить із наступного.  
		 
		Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
		Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
		Постановою № 9 Пленуму Верховного Суду України   від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»  пунктом 19 дані роз'яснення, які мають відношення до цього спору, зокрема, що відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. 
		Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. 
		Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		В пунктах 2.4 обох договорів дарування зазначено, що сторони договору усвідомлюють свої права та обов'язки по даному договору і гарантують, що ні одна із сторін не вчиняє будь чого, що не відповідало б інтересам держави, іх власним інтересам, вимогам закону, ніхто з них не помиляється, не є обмеженим у дієздатності, кожен розуміє значення своїх дій, ніхто не знаходиться в стані обману, насильства, погрози, збігу тяжких обставин.
		Відповідно до пункту 2.16 договору дарування житлового будинку, та пунктів 2.10, 2.11 договору дарування земельної ділянки сторони підтвердили, що умови договору для них зрозумілі і відповідають їхній реальній домовленості, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
		Пункт 3.2 договорів вказує, що кожний оспорюваний позивачкою правочин перед їх підписанням сторонами, був прочитаний нотаріусом уголос у присутності сторін, які після особистого ознайомлення з договорами, зауважень не заявили.
		Яка вбачається із договорів дарування, всі їх сторінки підписані позивачкою та відповідачем. 
		Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		На думку суду, позивачкою не підтверджено належними та допустимими доказами її вимоги, що при вчинені  договорів дарування вона знаходилась під впливом помилки, яка має істотне значення.
		Обставини, на які ОСОБА_2 посилається як на підтвердження такої помилки  зокрема, що вона неправильно сприймала фактичні обставини укладених правочинів, вважаючи їх договорами довічного утримання, спростовується  змістом, що міститься у наведених вище пунктах договорів дарування.
		Не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_2 про поновлення за нею права власності на житловий будинок та земельну ділянку, оскільки вчинені нею правочини є дійсними, і не порушили при цьому законні права позивачки.
		Керуючись наведеним  ст. 10, 60, ч.3 ст. 209, ст. 212-215 ЦПК суд,-
		 
		вирішив:
		 
		В позові ОСОБА_2       - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Головуючий ________________

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...