Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/163/2011/5003 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 листопада 2014 року Справа № 11/163/2011/5003 
		Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:
		Головуючого  судді                                         Кузьменка М.В.,
		суддів                                                                  Васищака І М.,
		                                                                             Студенця В.І.,                               
		розглянувши  касаційну скаргу           Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист"На                         постанову Рівненського апеляційного господарського  суду від 24.06.2014 р.у справі   № 11/163/2011/5003 господарського суду  Вінницької області  
		За позовомЗаступник прокурора Вінницької області в  інтересах держави в особі Фонду державного  майна України
		до   проВиконавчого комітету Вінницької міської ради;  Приватного Вінницького обласного  акціонерного товариства по туризму та  екскурсіях "Вінницятурист" визнання незаконними рішень, визнання права  власностіза участю представників:
		ГПУ - Гудименко Ю.В.;
		 
		     ФДМ - Демиденко О.А.;
		               
		Виконавчого комітету Вінницької міської ради - не з'явилися;
		               
		               Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" - Конограй Н.В., Мотін Ф.О.;
		 
		 
		встановила:
		 
		Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради та Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та просив, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1736 від 30.12.1999 р. "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4" та рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1582 від 28.07.2005 р. "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4"; визнати за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", що знаходиться у  м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4.   
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Передача майна у відання не є передачею майна у власність, отже, відповідач-2 неправомірно набув право власності на спірне приміщення (т.1 а.с.3-8).
		Відповідач-1 у справі - Виконавчий комітет Вінницької міської ради просив у задоволенні заявлених відмовити, враховуючи те, що нормами чинного законодавства не передбачений такий вид захисту порушеного права як визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності (т.3 а.с.45-47).
		Відповідач-2 у справі - Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" у відзиві на позов просить у задоволенні заявлених вимог відмовити, посилаючись на те, що на момент звернення з позовом до суду держава в особі ФДМ України не була власником спірного майна (т.1 а.с.95-104).
		Відповідачем-2 також подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених вимог (т.3 а.с.28-33).
		Справа розглядалась судами неодноразово.
		За результатами останнього розгляду справи, рішенням господарського суду Вінницької області від 25.09.2013 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (т.6 а.с.13-21).
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявленої вимоги про визнання права власності. У задоволенні вимоги про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету відмовлено у зв'язку з невірним обранням способу захисту порушеного права.
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. рішення господарського суду Вінницької області від 25.09.2013 р. скасовано. Позов задоволено повністю (т.7 а.с.45-61).
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне майно є державною власністю. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску строку позовної давності щодо заявлених вимог. 
		Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
		Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (т.7 а.с.67-81).
		Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. 
		Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені обставини, які підтверджують належність спірного майна до державної власності.
		Так, пунктом 4 Постанови Всесоюзної центральної ради професійних спілок, протокол № 25 від 27.11.1959 р., передбачено: створити з 01.01.1960 р. в союзних республіках - республіканські, а по РРФСР - в окремих краях і областях - крайові, обласні туристсько-екскурсійні управління, у віданні яких мають перебувати туристичні господарства відповідних республік, країв і областей, структуру, штати і типове положення ТЕУ затверджено додатками   № № 1, 2; зарплату працівникам ТЕУ встановити на рівні окладу працівників відділів відповідних рад профспілок; витрати з утримання туристично-екскурсійних управлінь відносити за рахунок прибутків і відрахувань від господарської діяльності підвідомчих організацій; республіканські, крайові та обласні ТЕУ всю роботу проводять під керівництвом рад профспілок і ЦТЕУ ВЦРПС в тісному контакті з комсомольськими організаціями, радами ДЗГ та радами Союзу спортивних громадських організацій і повинні надавати методичну та організаційну допомогу туристським і альпіністським секціям підприємств та установ у проведенні туристської і альпіністської роботи.
		Додатком № 3 до постанови президії ВЦРПС від 27.11.1959 р. "Положенням про центральне туристсько-екскурсійне управління ВЦРПС" передбачено, що Центральне туристсько-екскурсійне управління, організоване Президією Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок, здійснює практичне керівництво туристською роботою в профспілках.
		Рішенням виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих від 13.10.1966 р. відведено обласній раді професійних спілок під будівництво турбази ділянку, площею 0,45 га в кв. 40-41 по вул. Пушкіна.
		За змістом листа заступника голови Української ради по туризму до Української республіканської контори Будбанку СРСР за № 207/3 від      30.01.1969 р., з ліміту довгострокового кредитування в сумі 2 500 000 руб., виділеного Українській республіканській раді по туризму на будівництво туристично-оздоровчих установ, виділено Вінницькій обласній раді по туризму 63 000 рублів. 
		Згідно уточненого титульного списку на будівництво туристичних об'єктів за рахунок нецентралізованих джерел фінансування будівництво турбази в м. Вінниця було розпочато в 1968 році та закінчено у 1973 році.
		Згідно рішення засідання президії Вінницької обласної ради профспілок, оформленого протоколом № 1 від 27.02.1970 р., створено Вінницьку обласну раду по туризму та екскурсіях.
		Відповідно до положення про Вінницьку обласну раду по туризму та екскурсіях остання працює під керівництвом Вінницької промислової обласної ради профспілок і Української ради по туризму.
		Рішенням виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих     № 1041 від 29.12.1972 р. затверджено наданий міською інспекцією Держбудконтролю акт державної прийомки до експлуатації турбази на 265 місць: спальний корпус, ГРП, ЦРП, котельня, зовнішні мережі, гараж по           вул. Пушкіна, з оцінкою "задовільно".
		В подальшому, рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих № 978 від 26.12.1973 р. затверджено представлений комісією акт державної прийомки до експлуатації двохповерхового громадського блоку туристичної бази по вул. Пушкіна, корисною площею          2 018,7 кв.м., з оцінкою задовільно.
		Водночас, Постановою колегії Центральної ради по туризму та екскурсіях ВЦРПС № 10-36 від 21.07.1989 р. ліквідовано Вінницьку обласну раду по туризму та екскурсіях і створено на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій області Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче об'єднання "Вінницятурист", яке здійснює свою діяльність на підставі Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)".
		Згідно п. п. 1-2, 8, 10 статуту Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист",  затвердженого постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях", протокол № 9 від 25 серпня 1989 р., Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче об'єднання (скорочена назва - об'єднання "Вінницятурист"), знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях; об'єднання Вінницятурист є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку і самофінансування і діє в порядку і на умовах, передбачених постановою Секретаріату ВЦРПС від 18.12.1987 р. № 31-9 "Про розширення сфери застосування повного господарського розрахунку і самофінансування на підприємствах (об'єднаннях) і в організаціях Центральної ради по туризму та екскурсіях і приведення нових умов господарювання у відповідність із Законом СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)"; кошти Вінницького обласного туристсько-екскурсійного виробничого об'єднання складаються з доходів від реалізації туристсько-екскурсійних путівок, надання туристсько-екскурсійних послуг населенню, з відрахувань від прибутку установ, організацій та підприємств, що входять до складу об'єднання; реорганізація та припинення діяльності об'єднання провадиться за рішенням Центральної ради по туризму та екскурсіях або за його дорученням - Українською республіканською радою по туризму та екскурсіях.
		Згідно п. п. 1.1, 3.1, 3.2 статуту Вінницького обласного туристсько-екскурсійного виробничого об'єднання "Вінницятурист", затвердженого постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях", протокол № 12 від 29.11.1990 р., Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче об'єднання з відокремленим апаратом управління створено на базі майна, належного профспілкам України на праві власності і призначена для організації активного відпочинку трудящих і членів їх сімей, перебуває в безпосередньому підпорядкуванні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях; кошти об'єднання складаються з доходів від реалізації туристсько-екскурсійних путівок, надання туристсько-екскурсійних послуг населенню, з відрахувань від прибутку установ, організацій та підприємств, що входять до складу об'єднання; майно об'єднання складають основні фонди, оборотні кошти, цінні папери і інші цінності, відображені в самостійному балансі. Майно належить об'єднанню на праві повного господарського відання. 
		Постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях від 27.11.1991 р., протокол № 11, ліквідовано з 10.12.1991 р. Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче об'єднання.
		Пунктом 1 Рішення правління Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Укрпрофтур", затвердженого протоколом № 1 від 03.12.1991 р., передбачено створити з 11.12.1991 р. Вінницьке обласне відділення "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Укрпрофтур" та затвердити положення про Вінницьке обласне відділення "Вінницятурист" АТ "Укрпрофтур" згідно додатку № 1.
		Відповідно до п. п. 1.1 - 1.3, 3.2, 3.4 статуту Вінницького обласного відділення "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", в редакції, затвердженій Президією Ради Федерації незалежних профспілок Вінницької області 09.01.1992 р., Вінницьке обласне відділення "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства "Укрпрофтур" створюється з метою організації та надання громадянам, в т.ч. іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг; відділення є підприємством АТ "Укрпрофтур", володіє правами юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із своїм найменуванням, бланки, емблему, діє на основі самоокупності, може від свого імені набувати майнові і немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі і третейському суді; відділення від імені АТ "Укрпрофтур" є правонаступником Вінницького обласного туристично-екскурсійного виробничого об'єднання "Вінницятурист"; відділення розташоване за адресою: 287100, м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4; для забезпечення діяльності відділення в його господарське відання АТ "Укрпрофтур" закріплює майно в розмірі вартості основних фондів і оборотних коштів туристсько-екскурсійних підприємств, організацій та установ профспілок; відділення розпоряджається майном, має право продавати і передавати його іншим підприємствам, організаціям і установам, обмінювати, здавати в оренду, у т.ч. громадянам, а також списувати з балансу у встановленому АТ "Укрпрофтур" порядку. 
		Згідно п. п. 1.1 - 1.3 статуту Вінницького обласного підприємства "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", затвердженого рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", протокол № 7 від 27.07.1994 р., Вінницьке обласне підприємство "Вінницятурист" створено Правлінням Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (рішення від 27.07.1994 р., протокол № 7) з метою організації і надання громадянам та юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг; підприємство є дочірнім колективним підприємством АТ "Укрпрофтур", володіє правами юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків України та за її межами, круглу печатку зі своїм найменуванням, фірмові бланки, емблему, діє на основі самоокупності та самоуправління, може від свого імені набувати майнові і немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді; підприємство є правонаступником Вінницького обласного відділення "Вінницятурист"; підприємство знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4.
		Судами встановлено, що рішенням Вищого арбітражного суду України у справі № 138/7 від 20.01.1997 р. відмовлено в позові Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів АТ "Укрпрофтур" у зв'язку з тим, що майно туристсько-екскурсійних підприємств, установ та організацій профспілок України, яке передане Радою Федерації профспілок України до статутного фонду АТ "Укрпрофтур", належало загальносоюзному громадському об'єднанню, стало загальнодержавною власністю України і належить до сфери управління Фонду державного майна України.
		Згідно п. п. 1.1-1.4 статуту Вінницького обласного підприємства "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 14.04.1998 р., протокол № 6/5 правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" Вінницьке обласне дочірнє підприємство "Вінницятурист" створене Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" для забезпечення ефективного використання матеріальної бази, організації і надання громадянам та юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристично-екскурсійних та інших послуг з метою одержання відповідного прибутку; підприємство володіє правами юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків України та за її межами; круглу печатку зі своїм найменуванням, фірмові бланки, емблему, а також знак для товарів і послуг, діє на основі самоокупності та самоуправління, може від свого імені набувати майнові і немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді; підприємство є правонаступником Вінницького обласного підприємства "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"; місцезнаходження підприємства: 286000 м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4.
		Крім того, статутом відповідача-2 (в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" від 22.02.2000 р.), протокол № 1, передбачено, що Вінницьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" створене у відповідності з Установчим договором про створення та діяльність товариства від 17.12.1998 р. шляхом реорганізації Вінницького обласного дочірнього підприємства Вінницятурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", і є його правонаступником. Товариство здійснює свою діяльність на підставі Статуту та Установчого договору; засновниками (акціонерами) товариства є юридичні особи та громадяни, і уклали Установчий договір; товариство є юридичною особою відповідно до законодавства України, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, круглу печатку, кутовий та інші штампи, знак для товарів і послуг, бланки та інші реквізити, необхідні для здійснення своєї діяльності, діє на принципах повного господарського розрахунку. Товариство набуває прав юридичної особи з моменту державної реєстрації. Товариство створюється на невизначений строк; товариство є власником, окрім іншого, майна, переданого йому засновниками у власність; статутний фонд товариства поділений на          520 188 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 грн. кожна, з яких ЗАТ "Укрпрофтур" належить 519 010 простих іменних акцій загальною вартістю           5 190 100 грн., що становить 99,77 %, Федерації профспілок Вінницької області - 100 акцій на загальну суму 1 000 грн., що становить 0,02 %, Виконавчій дирекції обласного відділення фонду соціального страхування - 100 акцій на суму 1 000 грн., що становить 0,02 %, громадянам (згідно з додатком № 1 до установчого договору) - 978 акцій на суму 9 780 грн., що становить 0,19 % .
		Рішенням установчих зборів Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (додаток     № 2 до протоколу № 1 від 17.12.1998 р.) вирішено створити Вінницьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" шляхом реорганізації Вінницького обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", засновниками ЗАТ "Вінницятурист" визнати: Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"; Вінницьку обласну Федерацію профспілок України; Обласне відділення фонду соціального страхування; фізичних осіб, членів трудового колективу Обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" в кількості 171 чоловік, згідно списку, що є додатком до установчого договору.
		Згідно п.п. 1.1, 4.1-4.3 установчого договору, укладеного 17.12.1998 р. між Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", Федерацією профспілок Вінницької області, Виконавчою дирекцією обласного відділення фонду соціального страхування України, та громадянами України - працівниками Обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" в кількості 171 особа (за списком згідно з додатком № 1), засновники уклали цей договір з метою створення Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" шляхом реорганізації Вінницького обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" на основі добровільного об'єднання свого капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей; розмір статутного фонду товариства становить 5 201 880 грн., який сформовано за рахунок: переданих Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у власність товариству основних фондів, закріплених за Обласним дочірнім підприємством "Вінницятурист", проіндексована вартість яких станом на 01.01.1999 р. становить 5 190 100 грн.; внесених Федерацією профспілок Вінницької області грошових коштів в сумі 1 000 грн.; внесених Виконавчою дирекцією обласного відділення фонду соціального страхування України грошових коштів в сумі            1 000 грн.; внесених громадянами України - працівниками Обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" 9 780 грн. З метою формування статутного фонду товариство випускає 520 188 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 грн. кожна; засновники визначають наступний порядок розподілу акцій: Українському акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" належить 519 010 акцій, що становить частку в статутному фонді товариства 99,77 %; Федерації профспілок Вінницької області належить 100 акцій, що становить частку в статутному фонді товариства 0,02 %; Виконавчій дирекції обласного відділення фонду соціального страхування України належить 100 акцій, що становить частку в статутному фонді товариства 0,02 %; громадянам України - працівникам Обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" 978 акцій, що становить частку в статутному фонді товариства 0,19 %. 
		Додатковою угодою від 28.09.2001 р. внесено зміни до установчого договору, а саме: п. 4.2 ст. 4 викладено в такій редакції: "З метою формування статутного фонду товариство випускає 519 210 простих іменних акції номінальною вартістю 10 грн. кожна та 978 привілейованих іменних акцій, номінальною вартістю 10 гривень кожна"; абзац 4 ч. 1 п. 4.3 ст. 4 викладено в такій редакції: "Громадянам (за списком згідно з додатком № 1) належить 978 привілейованих іменних акції, що становить частку в статутному фонді товариства 0,19 %"; ст. 4 доповнено п. 4.4 такого змісту: "Співвідношення простих іменних акцій до привілейованих акцій становить 531:1.". 
		Фактична передача майна підтверджується наявним у матеріалах справи актом передачі.
		30.12.1999 р. відповідачем-1 прийнято рішення № 1736 про оформлення права колективної власності на туристичний комплекс по                вул. Пушкіна за № 4 Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та реєстрацію його згідно з чинним законодавством. 
		17.04.2001 р. Вінницькою міською Радою народних депутатів Вінницької області (на підставі рішення відповідача-1 від 27.01.2000 р. № 36) відповідачу-2 видано державний акт на право постійного користування           0,5486 га землі в межах згідно з планом користування для іншої комерційної діяльності. 
		31.01.2002 р. Комунальним підприємством ВОБТІ (на підставі свідоцтва про право власності від 30.12.1999 р.) видано реєстраційне посвідчення, згідно якого туристичний комплекс в цілому, який розташований в м. Вінниці по вул. Пушкіна № 4 зареєстровано за відповідачем-2 на праві колективної власності.
		18.07.2005 р. відповідач-2 звернувся до відповідача-1 із заявою № 133 про надання свідоцтва на право власності на туристичний комплекс "Поділля", який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4, у зв'язку зі зміною форми власності. 
		Рішенням від 28.07.2005 р. № 1582 відповідачем-1 оформлено право приватної власності відповідача-2 на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4.
		28.07.2005 р. відповідачем-1 також видане свідоцтво про право власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", який розташований в м. Вінниці по вул. Пушкіна за № 4. Згідно виданого свідоцтва зазначений комплекс належить відповідачу-2 на праві приватної власності.  
		На підставі наведеного, Комунальним підприємством ВОБТІ 17.08.2005 р. видано реєстраційне посвідчення, згідно якого нежитлові будівлі та споруди в цілому, які розташовані в м. Вінниці по вул. Пушкіна № 4, зареєстровані за відповідачем-2 на праві приватної власності. 
		Згідно ст.ст. 5, 9 Конституції Української РСР від 30.01.1937 р., власність розподіляється на соціалістичну та дрібну приватну. У свою чергу соціалістична власність має форму або державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Статтею 7 визначалось, що громадські підприємства в колгоспах і кооперативах з їх майном становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.
		Конституцією Української РСР в редакції 1978 року було встановлено, що майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань є соціалістичною власністю. Соціалістична власність на засоби виробництва є у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
		Цивільний кодекс Української РСР, дублюючи положення Конституції, визначив, що власність профспілкових та інших громадських організацій є соціалістичною та передбачав можливість передачі профспілкам майна державних організацій (стаття 91). Профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (стаття 97).
		Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу. 
		Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 р. "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності. 
		Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна, що діяла до затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХІІ від 04.03.1992 р.
		Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від       30.08.1991 р. № 1452 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Закону України від 10.09.1991 р. № 1540 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, в зв'язку з чим, рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форми власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови ВРУ від 24.08.1991 р. "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними. 
		Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991 р. № 311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. 
		Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" визначено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено передати Фонду державного майна України.
		Пунктами 1, 3 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р.       № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю.
		З урахуванням постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" (від 14.02.1992 р.) функція по управлінню державним майном була покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 р. - на Фонд державного майна України. 
		Водночас, судами встановлено, що доказів надання уповноваженим державним органом згоди на відчуження спірного майна шляхом його внесення до статутного капіталу АТ "Укрпрофтур" не надано, а тому згідно ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність" (чинних на момент створення АТ "Укрпрофтур") відсутні підстави вважати таке майно правомірно набутим АТ "Укрпрофтур". 
		Згідно ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" від        16.08.1992 р. об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод; об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. 
		Особливості правового регулювання діяльності профспілок врегулював Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" № 1045-ХІV, який був прийнятий 15.09.1999 р. 
		Отже, до набуття чинності цим Законом діяльність професійних спілок України була врегульована положеннями Закону України "Про об'єднання громадян". 
		Відповідно до ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності; об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. 
		Згідно ст. 20 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 р.                   № 697-ХІІ професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності. 
		Статтею 21 Закону України "Про власність" передбачені підстави виникнення права колективної власності. Однак, даною статтею не передбачено такої підстави виникнення права власності громадського об'єднання, як передача майна від союзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією. 
		Відповідно до п. 13 ст. 97 та ст. 102 Конституції України (1978 року, яка діяла на дату прийняття вказаних вище постанов) до виключної компетенції Верховної Ради України було віднесено здійснення законодавчого врегулювання відносин власності, шляхом прийняття законів, постанов та інших актів.
		За таких обставин, позивач уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, в тому числі й спірним майном, яке залишалося у державній власності. 
		Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" було створено 04.10.1991 р. шляхом реорганізації (перетворення) Української республіканської ради по туризму та екскурсіях. Державна реєстрація його статуту здійснена 28.10.1991 р. 
		Засновниками Товариства виступили Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої є ФПУ, та Фонд соціального страхування України. Відповідно до Статуту Федерації професійних спілок України вона є правонаступником майна та коштів Укрпрофради та Федерації незалежних профспілок України.
		На час створення відповідача-2 Рада Федерації незалежних профспілок України всупереч змісту норм матеріального права, вказаних вище, передала до статутного фонду товариства основні фонди туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань і організації профспілок України, які продовжували перебувати у державній власності в силу Закону. 
		Відповідач-2 був створений у встановленому законодавством порядку згідно Установчого договору від 17.12.1998 р. як суб'єкт приватного права.
		При цьому, при створенні відповідача-2 засновником (акціонером) - ЗАТ "Укрпрофтур" в якості внеску до статутного фонду (капіталу) було передано майно (в тому числі спірне нерухоме майно), яке, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачу-2 не належало, а продовжувало перебувати в державній власності в силу Закону.
		Як вбачається з переліку установ, організацій і підприємств, які станом на 24.09.1991 р. знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України загальносоюзної конференції профспілок (колишнього ВЦРПС), підписаного заступником голови Фонду Державного майна України, до вказаного переліку по Вінницькій області входив і туристичний комплекс "Поділля", що знаходиться у м. Вінниця.
		Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що майно, передане, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. 
		При цьому, передача майна у відання не є передачею майна у власність, з огляду на різне правове значення даних форм управління майном і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно. 
		З урахуванням наведених правових норм, туристичний комплекс "Поділля" в м. Вінниця, який перебував у віданні Федерації профспілок України, та в подальшому був переданий Акціонерному товариству "Укрпрофтур", є державною власністю і здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним. 
		Таким чином, суди дійшли висновку про порушення прав позивача на розпорядження в межах, наданих законом, майном, яке перебуває в державній власності. 
		Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради      № 1736 від 30.12.1999 р. "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4" № 1582 від 28.07.2005 р. "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4", у зв'язку з невірним обранням способу захисту порушеного права.
		Однак, суд апеляійної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про незаконність оспорюваних рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради.
		Так, згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		За змістом Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що перебуває у державній власності, можливе в порядку його приватизації, яка здійснюється на основі передбачених ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" принципів, визначеними у ст. 7 Закону органами, у порядок і способи, які передбачені розділом ІІ Закону. 
		В даному випадку державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин, за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна. 
		Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. 
		Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1736 від 30.12.1999 р. "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4" № 1582 від 28.07.2005 р. "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4", оскільки відповідач-1 вийшов за межі наданих йому законом повноважень, враховуючи, що вирішення такого питання було віднесено до виключної компетенції позивача (Фонду державного майна України).
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції задовольнив вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі позивача, про визнання незаконними рішень відповідача-1 № 1736 від 30.12.1999 р. та № 1582 від 28.07.2005 р. та про визнання за державою в особі позивача права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", що знаходиться у           м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4.
		При цьому, суд першої інстанції, розглянувши заяву відповідача-2, застосував строк позовної давності до вимоги про визнання за державою в особі позивача права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", що знаходиться у м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4.
		Разом з цим, суд апеляційної інстанції, визнав поважними причини пропуску строку позовної давності.
		З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
		В силу ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		При цьому, Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
		До висновку про поважність причин пропущення строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Не може бути підставою для захисту права за позовом, заявленим з пропущенням строку позовної давності,  непред'явлення заінтересованою особою позову навмисно або по необережності.
		Якщо суд дійде  висновку про те,  що  строк  позовної   давності пропущено з поважної причини, то у своєму рішенні приводить відповідні мотиви у підтвердження своїх висновків.
		Отже, закон не наводить навіть приблизного переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено  строк позовної давності, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи.
		З'ясовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності щодо вимоги про визнання права власності на туристичний комплекс "Поділля", що знаходиться у м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4, суд першої інстанції встановив наступне.
		Так, при зверненні до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України прокурор клопотав про поновлення строку позовної давності. Між тим, ФДМ України набув статусу позивача і саме він повинен був обгрунтувати і підтвердити належними і допустимими доказами поважність причин пропуску строку позовної давності (аналогічна позиція міститься у п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від      29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"). 
		При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивач про порушення свого права дізнався ще у 1996 році, складаючи Перелік установ, організацій і підприємств, які станом на   24.08.1991 р. знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦПРС). До зазначеного переліку включений туристичний готель "Поділля", розташований у м. Вінниця. 
		                Твердження прокурора про проведення ним перевірки у жовтні 2011 року, що є підставою для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи містяться докази проведення аналогічних перевірок у 2000 та у 2007 роках.
		               Разом з цим, визнаючи причини пропуску строку позовної давності поважними, суд апеляційної інстанції ніяким чином не обгрунтував такий висновок.
		Отже, враховуючи положення ч. 4 ст. 267 ЦК України, в силу якого сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимоги про визнання права власності на спірне майно підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі.
		Крім того, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1736 від 30.12.1999 р. "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4", у зв'язку з невірним обранням позивачем способу захисту порушеного права. Водночас, суд першої інстанції не з'ясував поважність причин пропуску позовної давності щодо вказаної вимоги.
		Суд апеляційної інстанції правомірно встановив факт прийняття Виконавчим комітетом Вінницької міської ради вищезазначеного рішення з перевищенням наданих законом повноважень.
		При цьому, суд апеляційної інстанції, вказуючи про те, що на зазначену вимогу позовна давність не поширюється в силу ч. 4 ст. 268 ЦК України, не врахував ч. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якої правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
		В силу ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому,  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Враховуючи допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовної вимоги про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1736 від 30.12.1999 р. "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4", які не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. 1117 ГПК України, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню у зазначеній частині, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		При цьому, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту прийняття Виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення        № 1582 від 28.07.2005 р. "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4" з перевищенням наданих законом повноважень, а також, зважаючи на те, що в силу ч. 4 ст. 268 ЦК України на вказану вимогу позовна давність не поширюється, судом апеляційної інстанції правомірно задоволена вказана позовна вимога.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                        
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.          Касаційну скаргу Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" задовольнити частково.
		2.          Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. в частині задоволення вимоги про визнання права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", що знаходиться у м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4, скасувати, а рішення господарського суду Вінницької області від 25.09.2013 р. в цій частині - залишити в силі.
		3.          Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 25.09.2013 р. в  частині розгляду позовної вимоги про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1736 від 30.12.1999 р. "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4" скасувати.
		4.          Справу в цій частині направити для нового розгляду до господарського 
		        суду Вінницької області.
		5.          В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. щодо задоволення вимоги про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1582 від 28.07.2005 р. "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4" залишити без змін. 
		 
		       Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В. 
		Судді                                                                            Васищак І.М.                                                                    
		                                                                                                  Студенець В.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...