Справа № 2-512/2007р.
РІШЕННЯ
Іменем України
02
серпня 2007 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський
міськрайсуд Вінницької, області в
складі: головуючого, судді Вітковського
С. В., при секретарі Корбі В.І.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мо-гилів-Подільського
міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1
доОСОБА_2 про надання згоди на виїзд за кордон на постійне місце
проживання, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1
звернувся в міськрайсуд з позовом до ОСОБА_2. про надання згоди на виїзд на постійне місце проживання
за кордон посилаючись на те, що він
народивсяІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є відповідач та ОСОБА_3.
Відносини
між його батьками не склалися і вони розлучилися, після чого мати переїхала на постійне
проживання до Р.Білорусь, а батько
проживає в м. Могилеві-Подільському.
З 2004
р. він, ОСОБА_1, проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3, яка має дозвіл на постійне проживання в
Білорусі. В даний час постійно працює в сільськогосподарському підприємстві.
Його влаштовують умови проживання поряд з матір'ю то він також бажає там
мешкати.
Для
переїзду на постійне місце проживання до Білорусії йому необхідно отримати
паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який видається при подачі цілого ряду
документі і, зокрема, заяви-згоди його батька ОСОБА_2.. Неодноразові
звернення до батька з проханням надати таку згоду жодного результату не
дали, а тому вважає, що батько навмисно чинить йому перешкоди для
отримання документів на виїзд за кордон.
Оскільки
батько отримує пенсію, а також працює та
отримує заробітну плату то в нього немає підстав чинити перешкоди для виїзду за
кордон. Просив позовні вимоги задовольнити та зобов'язати відповідача надати
дозвіл на виїзд за кордон.
В
судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги частково змінив і просить суд надати
дозвіл на виїзд за кордон. Також суду пояснив,
що він постійно працює в Білорусії і умови проживання його повністю
влаштовують, бо проживає з матір'ю в
трикімнатній квартирі, а тому йому
необхідно отримати дозвіл від батька,
щоб виїхати на постійне місце проживання. Оскільки батько відмовляється
надати такий дозвіл, просить суд
постановити рішення, яким надати дозвіл
на виїзд за кордон на постійне місце проживання .
ВідповідачОСОБА_2 в судовому
засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що не бажає дати дозвіл на виїзд сина
за кордон, оскільки він мав
би жити в Україні. Ніяких цивільно-правових зобов'язань між ним та позивачем не
існує, а згоду не хоче дати через те, що син поїхав в Білорусь до своєї матері в
2004 р. без його дозволу. Також підставою відмови у дачі згоди є його особисті
неприязненні відносини з матір'ю позивача ОСОБА_3.
Представник третьої особи без самостійних вимог Швець Ю.П.
суду пояснив, що не вбачає перешкод
для виїзду позивача за кор
дон, а мотиви відповідача є
надуманими і не ґрунтуються на зако
ні . '...
Заслухавши
позивача, відповідача., представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних
підстав.
Позивач
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1його батьками є відповідач та ОСОБА_3 .
Подружні
відносини між його батьками не склалися і вони розлучилися, мати позивача переїхала на постійне
проживання до Р.Білорусь, а батько
проживає в м. Могилеві-Подільському.
Останнім
часом ОСОБА_1, проживає разом зі своєю
матір'ю в Білорусії і працює там в сільськогосподарському підприємстві. Його
мати ОСОБА_3 має дозвіл на постійне проживання в Білорусії. IB
зв'язку з тим, що його влаштовують
умови проживання поряд з матір'ю то він також бажає там мешкати.
Для
переїзду на постійне місце проживання до Білорусії ОСОБА_1 необхідно отримати
паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який видається за умови надання заяви-згоди
того з батьків, хто залишається
проживати в Україні.
Однак, його батькоОСОБА_2 на неодноразові
звернення позивача з проханням надати таку згоду зробити це відмовлявся.
У
відповідності до п.2 ст. 310 ЦК
України: «Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його
зміну, крім випадків, встановлених законом». П.3 ст. 313 ЦК
України передбачає: «Фізична особа,
яка досягла шістнадцяти років,
має право на вільний самостійний виїзд за межі України».
Правила
оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за
кордон і проїзного документа дитини, їх
тимчасового затримання та вилучення
затверджених постановою Кабінету
Міністрів України 31 березня 1995 р. №231 вказують: «Для оформлення паспорта у
разі виїзду на постійне проживання за кордоном додатково подаються:
засвідчені
в установленому порядку заяви батьків,
які залишаються в Україні (або копія рішення суду про позбавлення
батьківських прав чи визнання їх безвісно відсутніми), а за наявності неповнолітніх дітей, які залишаються в Україні, також від їх законних представників - про
відсутність у них вимог щодо стягнення аліментних платежів або засвідчена в
установленому порядку копія постанови державного виконавця про закінчення
виконавчого провадження, якщо стягнення
аліментів проводилося за рішенням суду».
Відмова
ОСОБА_2. надати
повнолітньому сину ОСОБА_1 дозвіл на виїзд за кордон на постійне місце
проживання суперечить вимогам ст. 33 Конституції України:» Кожному, хто на законних підставах перебуває на
території України, гарантується
свобода пересування, вільний
вибір місця проживання,
право
вільно
залишати територію України, за винятком
обмежень, які встановлюються законом.
Громадянин
України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну».
Також
бездіяльність відповідача по наданню дозволу на виїзд позивачу суперечить ЗУ від 21.01.1994
р. «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
В
судовому засіданні відповідачОСОБА_2 не надав суду жодних доказів, які б підтверджували правомірність відмови у
наданні заяви про дозвіл на. виїзд за кордон своєму сину - позивачу по справі
ОСОБА_1, оскільки між ними ніяких
аліментних чи інших цивільно-правових зобов'язань не існує, судових рішень, які б зобов'язували позивача до вчинення
будь-яких дій на користь відповідача немає. З пояснень відповідача
вбачається, що мотиви не надання дозволу
на виїзд сина за кордон є надуманими і не ґрунтуються на вимогах чинного
законодавства, а є лише особиста образа
на те, що позивач без його дозволу в
2004 р. поїхав до своєї матері в Білорусію. Така поведінка ОСОБА_2. суперечить
зазначеним вище нормам чинного законодавства і тому суд на підставі зібраних в
судовому засіданні доказів приходить до висновку, що вона є неправомірною, оскільки перешкоджає реалізації
повнолітньому ОСОБА_1 права на вільний вибір місця проживання, пересування та залишення території України.
При
таких обставинах, суд вважає за
необхідне надати ОСОБА_1дозвіл на виїзд за кордон.
Керуючись ст. 3З Конституції України, ст.
ст. 141, 142, 160 СК
України, ст. 310, 313 ЦК України, ЗУ від 21.01.1994 р. «Про порядок виїзду з
України і в'їзду в Україну громадян України»,
Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за
кордон і проїзного документа дитини, їх
тимчасового затримання та вилучення затверджених постановою Кабінету Міністрів
України 31 березня 1995 р. №231, ст. ст.
212, 213, 214 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов
задовольнити.
Надати
ОСОБА_1дозвіл на виїзд за кордон на постійне місце проживання в Республіку
Білорусь.
Заяву
про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду
Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна
скарга на рішення подається до апеляційного суду Вінницької області протягом
десяти днів з дня проголошення рішення або двадцяти днів з дня подачі заяви
про апеляційне оскарження .