Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-3324км14 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		і кримінальних справ у складі:
		головуючого-суддіОСОБА_8,суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10, за участю прокурора захисника та засудженої  ОСОБА_11, ОСОБА_5,  ОСОБА_6розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 листопада 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року.
		                              Зазначеним вироком
		 
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму, - 
		засуджено: - за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;
		- за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
		                              На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_6 остаточно призначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
		                              Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати в сумі 4294 грн. 12 коп. за проведення експертиз.
		                              Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
		                              ОСОБА_6 визнано винною у тому, що 31 березня 2012 року, знаходячись у АДРЕСА_1, вона вчинила розбійний напад на потерпілу ОСОБА_7, поєднаний з її умисним вбивством з корисливих мотивів, заволодівши майном останньої на загальну суму 8570 грн. за обставин, встановлених судом та викладених у вироку
		                              У касаційній скарзі та доповненнях до неї  засуджена ОСОБА_6 просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому вона посилається на причетність до злочину трьох осіб, існування яких судом не перевірялось.  Також засуджена зазначає, що її в повному обсязі не ознайомлено з матеріалами справи, взагалі не ознайомлено з протоколом судового засідання та технічним записом судового засідання. Крім того вказує, що, розгляд справи в апеляційному порядку відбувся без участі захисника, чим було порушено її право на захист.
		                              Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та захисника, які підтримали касаційну скаргу та просили про направлення справи на нове розслідування, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги шляхом скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з порушенням права засудженої на свій захист, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженої підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		                              Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, однією з підстав для скасування судового рішення є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
		                              Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_6 заявляла клопотання про забезпечення її захисником, який би належно захищав її від пред'явленого  обвинувачення. Проте, судом першої інстанції в задоволенні цих клопотань ОСОБА_6 було відмовлено.
		                              Після постановлення вироку ОСОБА_6 подала апеляцію, в якій ставила питання, у тому числі, і про порушення її права на захист під час досудового слідства і судового розгляду справи та просила про забезпечення її захисником для здійснення належного захисту. Такі клопотання нею були заявлені як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду. Захисником, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляція не подавалася. 
		Незважаючи на те, що свої клопотання ОСОБА_6 належно обгрунтувала, апеляційний суд ці клопотання не розглядав і участь захисника при розгляді її апеляції не забезпечив. Захисник, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в розгляді апеляції засудженої участі не брав і суд причину його неявки не з'ясовував. 
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 45 КПК України 1960 року, участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачене довічне ув'язнення.
		Разом з тим, ч. 1 ст. 52 КПК України 2012 року, який вже діяв на час постановлення вироку щодо ОСОБА_6 та розгляду справи стосовно неї апеляційним судом, передбачено, що участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. Тобто, за цим законом ОСОБА_6 мала бути безумовно забезпечена захисником, оскільки цей закон, на відміну від попереднього, надавав таке право засудженій.  
		Крім того, відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини у справі «Мефта та інші проти Франції» (п. 40 рішення від 26 липня 1992 року), у справі «Фам Хоанг проти Франції» (п. 39 рішення від 25 вересня 1992 року) та у справі «Максименко проти України» (п. 32 рішення від 20 грудня 2011 року) - гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції. Забезпечення обвинуваченому у вчиненні злочину юридичної допомоги є однією з гарантій, що здійснюється й у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі було надано таку допомогу. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, інтереси правосуддя вимагають забезпечення представництва й у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи.
		У зв'язку з наведеним колегія суддів ВССУ вважає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, у цій справі помилково не була врахована апеляційним судом, а тому апеляцію ОСОБА_6 цим судом було розглянуто з порушенням її права на захист з участю захисника, якого вона просила призначити і на цій стадії розгляду справи. 
		Оскільки касаційний суд не вправі перевіряти фактичні обставини справи, досліджувати та оцінювати докази, більшість із яких ОСОБА_6 оскаржувала у своїй апеляції та оскаржує в касаційній скарзі, зазначаючи про свою непричетність до вчинення інкримінованих їй злочинів, враховуючи також порушення апеляційним судом права засудженої на свій захист, ухвала апеляційного суду, як така, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, підлягає скасуванню, а справа щодо ОСОБА_6 - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду слід розглянути апеляцію засудженої відповідно до вимог закону із забезпеченням права засудженої на свій захист, у тому числі та в разі необхідності, і шляхом проведення судового слідства. З урахуванням зазначеного касаційна скарга засудженої підлягає частковому задоволенню.
		Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, підстав для зміни чи скасування раніше обраного їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.   
		На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК 2012 року, колегія суддів
		   
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
		  
		С У Д Д І : 
		ОСОБА_8                       ОСОБА_9                ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...