Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5015/3543/11 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		  19.11.2014 р.                                                          Справа № 5015/3543/11 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: судді Бортник О.Ю. - головуюча, суддів Березяк Н.Є. та Іванчук С.В., при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Фонду державного майна України,
		до відповідача-1: Дочірнього підприємства "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", смт.Брюховичі-м.Львів,
		до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ,
		до відповідача-3: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Брюховицької селищної ради, смт. Брюховичі-м.Львів,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Федерації професійних спілок України, м. Київ,
		про визнання недійсним реєстраційного посвідчення, скасування державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, визнання за державою права власності на майновий комплекс та повернення за актом прийому-передачі Фонду державного майна України
		 
		За участю представників:
		Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор,
		Від позивача: Жуган І.О. - представник,
		Від відповідача 1: не з'явився,
		Від відповідача 2: не з'явився,
		Від відповідача 3: не з'явився,
		Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, Брюховицької селищної ради: не з'явився,
		Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, Федерації професійних спілок України: не з'явився.
		          Суть спору: Прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до дочірнього підприємства "Санторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яке згодом перейменоване у Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання недійсним реєстраційного посвідчення та скасування державної реєстрації права власності. Згодом прокуратурою Шевченківського району м. Львова подано заяву № 2323 вих.-11 про уточнення позовних вимог, якою доповнено позовні вимоги вимогою про визнання за державою права власності на майновий комплекс «Санаторію «Львів», який розташований за адресою: смт. Брюховичі, вул. Курортна, 8 та повернення за актом прийому-передачі вищевказаного майна Фонду державного майна України, як розпоряднику майна, що є загальнодержавною власністю.
		          Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2011 р., яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
		          Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2011 р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2013 р.  позов задоволено, визнано за Державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на майновий комплекс санаторію "Львів", який розташований за адресою: м.     Львів-Брюховичі, вулиця Курортна, 8; зобов'язано Дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути спірний майновий комплекс за актом приймання-передачі у розпорядження держави в особі Фонду державного майна України.
		          Постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2014 р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2011 р. у справі № 5015/3543/11 скасовано, справу № 5015/3543/11 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначає, що місцевий господарський суд помилково послався у своєму рішенні на ст. 387 ЦК України, яка не була визначена прокурором як матеріально-правова підстава позову щодо захисту права власності. Крім цього, резолютивна частина рішення не містить даних про те, як вирішено спір щодо третього відповідача та у рішенні не зазначено, які дії повинен вчинити третій відповідач щодо відновлення порушеного права позивача, мотивувальна частина рішення не містить жодних висновків щодо того, яким чином відповідач 3 оспорює чи порушує право власності позивача на спірне майно.
		          Внаслідок автоматичного розподілу справи № 5015/3543/11 її розподілено до розгляду судді Король М.Р. Враховуючи  помилку щодо визначення спеціалізації спору у справі № 5015/3543/11, розпорядженням керівника апарату суду від 30.05.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5015/3543/11. Внаслідок повторного автоматичного розподілу справи для її вирішення визначено суддю Бортник О.Ю. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою господарського суду від 16.07.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи в зв'язку з її складністю. Розпорядженням керівника апарату суду від 16.07.2014 р., з огляду на вищевикладене, призначено автоматичний розподіл членів колегії суддів, внаслідок якого визначено членами колегії суддів з розгляду справи № 5015/3543/11 суддів Іванчук С.В. та Коссака С.М. У зв'язку з перебуванням суддів Іванчук С.В. та Коссака С.М. станом на 26.08.2014 р. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 26.08.2014 р. знову призначено повторний автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі № 5015/3543/11, в результаті якого членами колегії суддів визначено суддів Гутьєву В.В. та Березяк Н.Є. Однак, в зв'язку з перебуванням судді Гутьєвої В.В. станом на 23.09.2014 р. на навчанні, керівник апарату суду своїм розпорядженням знову призначив повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів з розгляду справи № 5015/3543/11, яким визначено суддю Іванчук С.В., в якості члена колегії суддів, замість судді Гутьєвої В.В.
		          Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.
		          У ході нового розгляду справи позивач у своїх поясненнях від 19.06.2014 р. вказує, що відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 р. № 606 спірне майно передавалося профспілковим органам у відання, а не у власність. Належність Санаторію «Львів» до державної власності в особі Фонду державного майна України підтверджується нормами Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», ст. 1 Закону україни «Про Фонд державного майна України», постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 р. № 506, ст. 2 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ, постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР».
		          Прокуратура Шевченківського району м. Львова у своїх поясненнях від 15.07.2014 р., тобто до початку розгляду справи у складі колегії суддів, просить суд  визнати за Державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на майновий комплекс санаторію «Львів», який розташований за адресою: м. Львів - Брюховичі, вулиця Курортна, 8, а також зобов'язати відповідача 1 у справі повернути спірний майновий комплекс за актом приймання-передчі у розпорядження держави в особі Фонду державного майна України. При цьому прокурор посилається на ті ж підстави, що й позивач у справі у вищезгаданих поясненнях, а також на норми ст. 387 ЦК України. 
		          Федерація професійних спілок України у своїх поясненнях від 26.08.2014 р. просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те зокрема, що передача державою майна у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих організацій. Майно профспілок не відносилось і не могло відноситись до державної власності, оскільки згідно з нормами Глави 9 Цивільного кодексу Української РСР профспілки розглядались як самостійні суб'єкти права власності. Спірне майно було закріплене на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України, яке нею у подальшому було передане до статутного фонду відповідача 3 у справі. Також Федерацією професійних спілок України у згаданих поясненнях зроблено заяву про застосування строку позовної давності, оскільки, на її думку, позивачем такий пропущено. У письмових поясненнях від 26.11.2013 р. Федерація професійних спілок України також посилається на те, що Українська республіканська рада професійних спілок не належала до громадських організацій загальносоюзного підпорядкування.
		          Прокуратура Шевченківського району м. Львова у своїх поясненнях, поданих суду 22.09.2014 р., тобто до початку розгляду 23.09.2014 р. господарським судом Львівської області справи № 5015/3543/11 по суті у зміненому складі колегії суддів, просить суд: визнати недійсним реєстраційне посвідчення на цілісний майновий комплекс «Санаторію «Львів» від 14.08.2011 р., видане Прикарпатському ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»; визнати за державою право власності на майновий комплекс «Санаторію «Львів», який розташований за адресою: смт. Брюховичі, Львівська область, вул. Курортна, 8; зобов'язати Дочірнє підприємство «Санаторій «Львів» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» повернути за актом прийому-передачі вищезгадане майно позивачу, як розпоряднику майна, що є загальнодержавною власністю. В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача 3 скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс «Санаторію «Львів» у реєстровій книзі № 1 відповідача 3 за реєстровим номером 52 та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно припинити провадження у справі, оскільки вказане питання вирішено Львівським апеляційним адміністративним судом у справі № 135835/11. 
		          Враховуючи вищенаведене, а також відсутність з боку відповідачів клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір у справі відповідно до норм ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
		          Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
		          Постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано передати до 01.05.1960 року у відання Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії, в тому числі будинок відпочинку "Брюховичі". 
		          Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 року № П-ІІ-І на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Актом від 24.01.1992 року та долученим до нього переліком засвідчено факт передачі-приймання майна санаторію "Львів" до ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Наказом "Про створення філій Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 15.03.2000 року Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" №28, створено та затверджено Положення про філію Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - "Санаторій "Львів". Цим же наказом затверджено перелік будівель та споруд санаторію "Львів", що підлягають державній реєстрації і знаходяться за адресою: м. Львів, смт.     Брюховичі, вулиця Курортна, 8. На підставі зазначеного наказу БТІ видано реєстраційне посвідчення від 14.08.2001 року, яким засвідчено право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Львів" за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
		          Рішенням загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 22.01.2003 року, протокол № 3, "Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" створено дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та затверджено його статут, який зареєстровано 21.02.2003 року, реєстровий №18941. Цим статутом встановлено, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є засновником та власником майна вищезгаданого дочірнього підприємства, а ДП "Санаторій "Львів" є правонаступником Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" стосовно цивільно-правових відносин, що виникли в результаті діяльності філії -"Санаторій "Львів".
		          Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року № 2а-8811/11/1370, яка набрала законної сили, адміністративний позов задоволено повністю: - визнано протиправними дії обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" щодо державної реєстрації за Прикарпатським ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів", який знаходиться за адресою: смт. Брюховичі, вул. Курортна, 8; - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зобов'язано скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів" у реєстровій книзі №1 обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за реєстровим номером № 52.
		          Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
		          На виконання постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР від 23 квітня 1960 року № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (далі - постанова № 606) усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови № 606 майно передавалося профспілковим органам у відання. Згідно з додатком до постанови № 606 у переліку санаторіїв, що передавалися Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, зазначено і будинок відпочинку "Брюховичі".
		          Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України. Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
		          Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої, після розпаду Союзу РСР, стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
		          Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 року № П-ІІ-І на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. 
		          У той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією. Отже, спірний об'єкт був майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.         
		          За таких обставин на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника.         
		          Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України"     передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.
		          За змістом постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
		          Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.
		          Наведені вище висновки суду відповідають висновкам Верховного суду України, викладеним у його постанові від 16 вересня 2014 р. у справі У 51/227. Вказане рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.
		          За наведених обставин, позовні вимоги в частині вимог про визнання недійсним реєстраційного посвідчення на цілісний майновий комплекс «Санаторію «Львів» та визнання за державою права власності на нього обґрунтовані й підлягають задоволенню. При вирішенні спору у справі в цій частині господарський суд також виходить з того, що відповідно до п.1.2. Статуту відповідач 1 є правонаступником Прикарпатського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
		          Враховуючи, що Верховний Суд України у своїй вищезгаданій постанові від 16 вересня 2014 р. дійшов висновку, що правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні, позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 повернути за актом прийому-передачі вищевказане майно позивачу у справі, як розпоряднику майна, котре є загальнодержавною власністю, теж обґрунтовані й підлягають задоволенню. Прокурор у своїх поясненнях  від 16.07.2014 р. посилається на норму ст. 387 ЦК України. Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа ним. Однак, відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Відповідно до п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача 3 скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс «Санаторію «Львів» у реєстровій книзі № 1 відповідача 3 за реєстровим номером 52 та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно підлягає припиненню на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України. За час розгляду справи господарським судом постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року № 2а-8811/11/1370, яка набрала законної сили, адміністративний позов у справі задоволено повністю: - визнано протиправними дії обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" щодо державної реєстрації за Прикарпатським ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів", який знаходиться за адресою: смт. Брюховичі, вул. Курортна, 8;  - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зобов'язано скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів" у реєстровій книзі №1 обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за реєстровим номером № 52. Крім цього, станом на день вирішення спору судом єдиний реєстр прав власності на нерухоме майно уже не ведеться. 
		          Заява Федерації професійних спілок України про застосування позовної давності судом до уваги не береться, оскільки згідно з п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.
		          На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з відповідачів. 
		          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 80, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -  
		В И Р І Ш И В:
		           1. Позов задовольнити частково.
		          Визнати недійсним реєстраційне посвідчення на цілісний майновий комплекс «Санаторію «Львів» від 14.08.2001 р., видане Прикарпатському Дочірньому підприємству Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», правонаступником якого є Дочірнє підприємство «Санаторій «Львів» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (79491, м. Львів, селище міського типу Брюховичі, вулиця Курортна, будинок 8, ідентифікаційний код 02139860).
		          Визнати за державою право власності на майновий комплекс «Санаторію «Львів», який розташований за адресою: смт. Брюховичі, Львівська область, вул. Курортна, 8.
		          Зобов'язати Дочірнє підприємство «Санаторій «Львів» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (79491, м. Львів, селище міського типу Брюховичі, вулиця Курортна, будинок 8, ідентифікаційний код 02139860) повернути за актом прийому-передачі майновий комплекс «Санаторію «Львів», який розташований за адресою: смт. Брюховичі, Львівська область, вул. Курортна, 8, Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), як розпоряднику майна, що є загальнодержавною власністю.
		           2. Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання  Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів, скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів" у реєстровій книзі №1 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за реєстровим номером № 52 та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно припинити.
		           3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Львів» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (79491, м. Львів, селище міського типу Брюховичі, вулиця Курортна, будинок 8, ідентифікаційний код 02139860) в доход державного бюджету України 3349,5 грн. судового збору.
		           4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ЄДРПОУ 02583780) в доход державного бюджету України  913,5 грн. судового збору.
		           5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
		           6. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
		           7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.
		          Повне рішення складено 24.11.2014 р.
		 
		Суддя                                                                                 Бортник О.Ю.,
		 
		Суддя                                                                                Березяк Н.Є.,
		 
		Суддя                                                                                Іванчук С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...