Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 50/311-б : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2013 року Справа № 50/311-б 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,
		розглянувши касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства  "Стахановський завод технічного вуглецю" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"на ухвалу  та постановугосподарського суду м. Києва  від 26.12.2012 року Київського апеляційного господарського суду  від 12.02.2013 рокуу справі№ 50/311-б  господарського суду м. Києваза заявою доКомпанії "Тікон Бізнес ЛТД" Публічного акціонерного товариства  "Київський завод гумових та латексних виробів"провизнання банкрутом
		за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" - Гаєвський С.Ю., дов. б/н від 26.12.2012 року; Публічного акціонерного товариства Банку "Контракт" - Мирутенко М.М., дов. б/н від 11.10.2012 року; від Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" - Дзюбко М.П., дов. № 75/12 від 17.01.2012 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2010 року за заявою Компанії "Тікон Бізнес ЛТД" порушено провадження у справі № 50/311-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (далі - ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів").
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року у справі № 50/311-б (суддя - Мандичев Д.В.) відмовлено, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (далі - ТОВ "Арма Факторинг") в задоволенні заяви про визнання кредитором з грошовими вимогами до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 42629594,10 грн.
		Також, ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року у справі № 50/311-б відмовлено, зокрема, Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод технічного вуглецю" (далі - ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю")  про визнання кредитором з грошовими вимогами до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 175 599,79 грн.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 50/311-б (головуючий суддя - Сотніков С.В., суддя - Разіна Т.І., суддя - Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Арма Факторинг" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року у справі № 50/311-б в частині відмови ТОВ "Арма Факторинг" в задоволенні заяви про визнання кредитором з грошовою вимогою до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 42629594,10 грн. залишено без змін. Апеляційну скаргу ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року у справі № 50/311-б в частині відмови ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" про визнання кредитором з грошовою вимогою до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 175 599,79 грн. залишено без змін.
		Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 50/311-б, ТОВ "Арма Факторинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 50/311-б в частині відмови кредитору ТОВ "Арма Факторинг" у визнанні грошових вимог до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 42629594,10 грн. Задовольнити заяву ТОВ "Арма Факторинг" про визнання кредитором з грошовими вимогами до боржника у розмірі 42629594,10 грн. Визнати ТОВ "Арма Факторинг" кредитором у справі № 50/311-б про банкрутство ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" з грошовими вимогами до боржника у розмірі 42629594,10 грн. Розпоряднику майна ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" внести відповідні зміни до Реєстру вимог кредиторів боржника ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів".    
		В касаційній скарзі ТОВ "Арма Факторинг"  посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального  права. 
		Крім того, не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 50/311-б, до Вищого господарського суду України звернулося ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року у справі № 50/311-б в частині відмови кредитору ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю"  у визнанні грошових вимог до боржника ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" на загальну суму 35687,00 грн. та скасувати повністю постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 50/311-б.
		Прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" про визнання грошових вимог до боржника ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" на загальну суму 35687,00 грн. задовольнити; визнати ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю"  кредитором у справі № 50/311-б про банкрутство ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" на загальну суму 35687,00 грн., зобов'язати розпорядника майна ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" внести відповідні зміни до Реєстру вимог кредиторів боржника ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів".    
		В обґрунтування касаційної скарги ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону про банкрутство.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. 
		За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.
		Як вбачається з матеріалів справи, за результатами попереднього засідання, судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, було відмовлено ТОВ "Арма Факторинг" в задоволенні заяви про визнання кредитором з грошовими вимогами до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 42629594,10 грн.
		Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
		Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.
		Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" № 129 (4879) від 15.07.2010 року. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що після публікації вказаного оголошення 06.08.2010 року до суду першої інстанції звернулось ТОВ "Арма Факторинг" із заявою про визнання його кредитором боржника із майновими вимогами в сумі 42 629 594,10 грн.
		Виходячи зі змісту ст. 14 Закону про банкрутство, кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язку суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
		Згідно з ч. 1  ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що обов'язок кредитора полягає в доведенні на підставі належних та допустимих доказів обґрунтованості своїх вимог до боржника. 
		Так, кредитори, виходячи з вимог Закону про банкрутство,  повинні довести  свої грошові вимоги відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок, первинними товарно-транспортними накладними та ін.), тобто, факти наявності грошових зобов'язань боржника повинні бути встановлені господарським судом, як за розміром так і за суттю.
		На підставі вимог ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Як вбачається з матеріалів справи, перевіривши обґрунтованість грошових вимог ТОВ "Арма Факторинг" поданими документами, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову ТОВ "Арма Факторинг" у визнанні кредитором з грошовими вимогами до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 42629594,10 грн. з яких:
		- 15 293 520,00 грн. основного боргу з факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року; 
		- 12 297 611,50 грн. нараховані відсотки за користування наданим факторинговим фінансуванням за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року; 
		- 3 058 704,00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року;
		- 1 613 113,43 грн. пені за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року;
		- 395 066,88 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року;
		- 1 158 780,29 грн. інфляційні втрати; 
		- 8 812 798,00 грн. заборгованість за виданими векселями в якості розрахунку за надані факторингові послуги. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, в обґрунтування наявності грошових вимог до боржника сумі 15293520,00 грн., ТОВ "Арма Факторинг" посилалось на наявність здійсненого за Генеральним договором факторингу від 01.01.2008 року та Додатку № 4 від 11.02.2009 року, факторингового фінансування боржника - ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" в сумі 15293520,00 грн. під відступлення права майбутньої грошової вимоги саме до Республіканського унітарного підприємства "Мінський транспортний завод" за накладними, наведеними у заяві.
		При цьому, накладні та угоди на підставі яких вони оформлені, кредитором до заяви про визнання вимог до боржника не додано.
		На підтвердження здійсненого факторингового фінансування під відступлення права грошової вимоги саме до Республіканського унітарного підприємства "Мінський транспортний завод" ТОВ "Арма Факторинг" посилався на копії виписок з власного банківського рахунку та зазначення в них здійснених операцій по перерахуванню коштів на користь боржника в якості факторингового фінансування за додатковими угодами, які укладені до Генерального договору факторингу.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, у вказаних виписках з банківського рахунку, в графах "призначення платежу" зазначені відомості про здійснене факторингове фінансування по додатковим угодам до Генерального договору факторингу, згідно яких ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", як клієнт, відступив фактору - ТОВ "Арма Факторинг" майбутні грошові вимоги до боржника - ТОВ "ЗАЗ-Техснаб".
		Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій вказали на те, що вказані виписки не можуть бути належним доказом факторингового фінансування в сумі 15293520,00 грн. під відступлення права грошової вимоги саме до Республіканського унітарного підприємства "Мінський транспортний завод", оскільки заміна предмету факторингового фінансування тягне за собою і зміну обов'язку щодо дотримання строку сплати клієнтом суми боргу перед фактором в момент настання терміну платежу, визначеного умовами основного договору, укладеного між клієнтом і боржником, та, відповідно, зміну строку настання у фактора права вимоги грошового зобов'язання.
		Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про не підтвердження належними та допустимими доказами настання строку платежу за Основним договором, укладеним клієнтом (боржником у даній справі) та боржником (Республіканським унітарним підприємством "Мінський транспортний завод") та, відповідно, наявності грошового зобов'язання, визначеного умовами основного договору. 
		Оскільки ТОВ "Арма Факторинг" не підтвердило беззаперечними доказами наявність заборгованості боржника за Генеральним договором факторингу, строку його виконання, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами попередніх інстанцій, що заявлені вимоги в сумі 12297611,50 грн. відсотків за користування факторинговим фінансуванням, 3058704,00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення факторингового фінансування, 1613113,43 грн. пені за несвоєчасне повернення факторингового фінансування, 395066,88 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу, 1158780,29 грн. інфляційних також не підлягають визнанню.
		Щодо кредиторських вимог ТОВ "Арма Факторинг" на суму 8812798,00 грн., які виникли з Генерального договору факторингу та підтверджені векселями, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані векселі були передані боржником за актом прийому-передачі майна від 25.05.2009 року, при цьому сам акт не містить будь-яких посилань на Генеральний договір факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року.
		З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що кредиторські вимоги ТОВ "Арма Факторинг" є необґрунтованими та такими, що не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
		Що стосується кредиторських вимог ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" у розмірі 175 599,79 грн., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		В обґрунтування своїх вимог ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" посилався на заборгованість, яка стягнута з боржника ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" судовими рішеннями у справі № 49/199 та справі № 49/199-48/250.
		Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно платіжного доручення № 2789 від 07.09.2011 року, боржник перерахував на користь ВАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" грошові кошти в сумі 178164,00 грн., при цьому, зазначена сума в платіжному дорученні є конкурсною кредиторською заборгованістю, яка заявлена кредитором у даній справі. Тобто, боржник погасив кредиторські вимоги ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" у повному обсязі на суму 175599,79 грн.
		Виходячи з видаленого, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кредиторські вимоги ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" є безпідставними та такими, що не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. 
		Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 50/311-б в частині відмови ТОВ "Арма Факторинг" та ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" у визнанні їх кредиторами боржника ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається. 
		Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" залишити без задоволення.
		Ухвалу господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 50/311-б в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" в задоволенні заяви про визнання кредитором з грошовою вимогою до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 42629594,10 грн. та в частині відмови Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод технічного вуглецю" про визнання кредитором з грошовою вимогою до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 175 599,79 грн. залишити без змін. 
		 
		 
		Головуючий                                                            І.Ю. Панова
		 
		Судді                                                                       В.Я.Погребняк
		 
		                                                                                          М.І.Хандурін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...