Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/4611/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2014.
Дата набрання законної сили: 18.11.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" листопада 2014 р.           Справа№ 911/4611/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Тищенко  О.В.
		суддів:            Іоннікової  І.А. 
		          Тарасенко К.В. 
		при секретарі                       Філімонова І.Є.
		розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та Громадської організації Яхт-клуб "Борей"
		на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2014року (повний текст підписано - 10.10.2014р.)
		у справі  №911/4611/13 (суддя -Конюх О.В.)
		за позовом  Громадської організації Яхт-клубу "Борей"
		до  Обухівської  районної державної адміністрації Київської області
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -            1) Козинської селищної ради Обухівського району Київської області
		                      2) ОСОБА_3
		                      3) ОСОБА_4
		                     4) ОСОБА_5
		                      5)ОСОБА_6
		                     6) ОСОБА_7
		                     7) ОСОБА_8
		                     8) ОСОБА_9
		                     9) Головного управління Держземагентства у Київській області
		                     10) ОСОБА_2
		                     11) ОСОБА_10
		про   визнання недійсним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 16.01.2009р. № 36.  
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2013 року Громадська організація Яхт-клуб "Борей"  звернулася до Господарського суду Київської області  з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним та скасування розпорядження останньої №36 від 16.01.2009  року. Ухвалою Господарського суду Київської області  від 13.12.2013  року порушено провадження у справі №911/4611/13, залучені до участі у справі на стороні відповідача треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а ухвалою того ж суду   від 25.02.2014р. (суддя Рябцева О.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014р. (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), провадження у справі №911/4611/13 припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення господарського суду зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.
		Не погоджуючись із вищезазначеними ухвалою про припинення провадження у справі та постановою апеляційного господарського суду, Громадська організація Яхт-клуб "Борей" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року касаційну скаргу   задоволено, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014р. та ухвалу господарського суду Київської області  від 25.02.2014р. у справі № 911/4611/13, справу направлено до суду першої  інстанції для подальшого розгляду
		Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2014 року у справі №911/4611/13 позовні вимоги Громадської організації Яхт-клуб "Борей" задоволено частково.
		Визнано недійсним та скасовано розпорядження Обухівської РДА від 16.01.2009р. №36 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради" в частині надання земельних ділянок площею по 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_3.
		Стягнуто з Обухівської районної державної адміністрації Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул.. Малишка, буд.10, ідентифікаційний код  26376300)  на користь Громадської організації Яхт-клуб "Борей" (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська, буд.2, ідентифікаційний код 19410930) 491,57 грн. (чотириста дев'яносто одну гривню п'ятдесят сім копійок) судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано не відповідністю оскарженого акту органу державної влади вимогам земельного законодавства чинного на момент його прийняття.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 та Громадська організація Яхт-клуб "Борей" звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких ОСОБА_2 просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2013  року у справі №911/4611/13 повністю та припините провадження у справі, а  Громадська організація Яхт-клуб "Борей" просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2013  року у справі №911/4611/13 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		На підставі апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2014 року, та апеляційної скарги  Громадської організації Яхт-клуб "Борей" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 22.10.2014р. та 04.11.14р. порушено апеляційне провадження.
		Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника Громадської організації Яхт-клуб "Борей" 04.11.14 р. (вх. №09-15/100)  надійшла заява про відвід судді Тищенко О.В. В обґрунтування наведеної заяви позивач зазначає, що суддя Тищенко О.В. не може здійснювати розгляд апеляційної скарги Громадської організації Яхт-клуб "Борей" на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2014 р. і підлягає відводу, оскільки на думку позивача суддя Тищенко О.В.  упереджено ставиться до позивача та веде необ'єктивний розгляд справ, в яких позивач був.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.
		Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги власної апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 06.10.2014 року у справі № 911/4611/13 скасувати в частині відмовлених позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. 
		Представники третьої особи-10 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі та просив суд відмовити в її задоволенні. Натомість підтримав власну апеляційну скаргу, просив суд задовольнити її та скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду повністю.
		Представники відповідача та третіх осіб 1-9,11 в судове засідання 18.11.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
		Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги  у відсутності представників відповідача та третіх осіб 1-9,11.
		Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
		Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. 
		Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
		Відповідно до статті 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі
		Згідно п. 2-4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. 
		Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. 
		Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
		Частини 2 - 4 цієї статті вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.
		Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
		Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).
		Відповідно до пунктів 33 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі „Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу „Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
		У відповідності до досліджених матеріалів справи вбачається, що даний господарський спір вже неодноразово розглядався в різних судових процесах.
		29.02.2012 громадська організація Яхт-клуб "Борей" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним та скасування розпорядження Обухівської державної адміністрації Київської області № 36 від 16.01.2009.
		За результатами розгляду зазначеного позову господарським судом Київської області було прийнято рішення у справі № 9/017-12/17/23, яким позовні вимоги було задоволено.
		В подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 рішення господарського суду Київської області від 22.02.2013 у справі                    № 9/017-12/17/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.
		Вказаний судовий акт було мотивовано відсутністю у позивача права звернення до суду з зазначеними позовними вимогами з огляду на прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 06.02.2013 року у господарській справі № 4/090-12, якою було припинено право користування ГО Яхт-клуб "Борей" земельною ділянкою, площею 1,5 га, розташованою в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2013 постанова суду апеляційної інстанції від 18.04.2013 у справі № 9/017-12/17/23 залишена без змін.
		Таким чином рішення у господарському спорі між громадською організацією Яхт-клуб "Борей" та Обухівською районною державною адміністрацією Київської області про визнання недійсним та скасування розпорядження Обухівської державної адміністрації Київської області № 36 від 16.01.2009 набрало законної сили та за відсутності будь яких доказів перегляду його за винятковими обставинами набуло статусу остаточності.
		Як вбачається з матеріалів позовної заяви у справі № 911/4611/13 предмет позову, обставини та суб'єктивний склад учасників процесу повністю ідентичний справі № 9/017-12/17/23, а отже дані позови за своєю суттю є тотожними.
		У відповідності до зазначених вище положень законодавства судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, у якій вони ухвалені.
		Існування двох протилежних рішень стосовно одних і тих самих спірних правовідносин з ідентичним складом суб'єктів може в подальшому аспекті призвести до виникнення додаткових колізійних ситуацій, розв'язання яких ймовірно потребуватиме додаткового вирішення у судовому порядку.
		Тому в даному випадку слід керуватися саме господарським процесуальним законодавством, яке запроваджує безліч правових принципів поміж яких особливе значення надається саме достовірності, правової впевненості та обов'язковості судового рішення, що у свою чергу виключає можливість існування ситуації котра виникла при розгляді даної господарської справи.
		Колегія суддів враховує правову позицію викладено Вищим господарським судом України при перегляді даної справи у касаційному порядку, проте вважає, що судом було залишено поза увагою існування інших процесуальних механізмів, які саме і передбачені для розв'язання окреслених спірних моментів та покликані на уникнення ситуацій існування двох судових актів з протилежними кінцевими результатами.
		Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, абзацу першому і третьому пункту 1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" господарський суд  може  переглянути  прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення  для  справи  і  не  могли  бути  відомі заявникові.
		Нововиявлена обставина - це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; 
		- юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; 
		- юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; 
		- юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу. 
		При перегляді судового акта за нововиявленими обставинами суддя фактично продовжує працювати з тією ж позовною вимогою, що була заявлена в суді першої інстанції. Поява нововиявлених обставин свідчить про те, що в момент розгляду (хоча і без вини суду) предмет доказування був визначений неправильно. 
		Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
		Перегляд рішення здійснюється у зв'язку з нововиявленими обставинами, тобто здійсненими фактами, від яких залежать виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі. 
		Отже нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
		У відповідності до господарського процесуального законодавства скасування судового рішення є самостійною підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами.
		Таким чином з урахуванням даного передбаченого господарським процесуальним законодавством механізму та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 р. у справі №4/090-12, яка була покладена в основу  постанова суду апеляційної інстанції від 18.04.2013 у справі № 9/017-12/17/23 (чинної на момент розгляду даної справи), колегія суддів зазначає, що позивачу для захисту своїх порушених прав та інтересів слід було звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду від 18.04.2013 у справі № 9/017-12/17/23, а не продовжувати дублювання ідентичних спорів шляхом подання нового позову до господарського суду. 
		Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства. 
		Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.
		Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з існуванням рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
		Припинення провадження у спорі за своєю суттю направлене на уникнення ситуацій щодо дублювання спорів та за своєю функціональністю має на меті розвантаження судів від зловживань учасниками процесу своїми процесуальними правами щодо оскарження ідентичних правовідносин тим самим породжуючи додатковий обсяг , а також додатково виконує функцію протекції для запобігання ситуацій вирішення правового спору  шляхом прийняття відповідних судових актів відмінних між собою за кінцевим результатом.
		Згідно п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України  «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
		У відповідності до роз'яснень викладених у інформаційному листі ВГСУ від 12.03.2009 р. N 01-08/163 апеляційна інстанція на підставі пункту 3 статті 103 ГПК за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково. 
		За змістом частини першої статті 99 вказаного Кодексу відповідні повноваження апеляційної інстанції безпосередньо випливають з повноважень суду першої інстанції стосовно припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) і залишення позову без розгляду (стаття 81 цього Кодексу). 
		До того ж саме зазначені статті 80 і 81 ГПК містять вичерпний перелік підстав для відповідно припинення провадження у справі та для залишення позову без розгляду, і в разі вчинення господарським судом зазначених процесуальних дій посилання на конкретний пункт тієї чи іншої з цих норм є обов'язковим для суду будь-якої інстанції. 
		Отже, наведене положення пункту 3 статті 103 ГПК кореспондується з приписами статей 80 і 81 цього Кодексу, і в разі припинення апеляційною інстанцією провадження у справі або залишення нею позову без розгляду (повністю або частково) вона має посилатися на відповідний припис як пункту 3 статті 103, так і статті 80 або 81 ГПК.
		З урахування викладених обставин та положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої в апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про необхідність припинення провадження по справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 101, п. 3 ч.1 ст.103, п. 3, ч. 1 ст.104, п. 1-1 ст. 80, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Апеляційну скаргу Громадської організації Яхт-клубу «Борей» залишити без задоволення.
		2.          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		3.           Рішення господарського суду Київської області від 06.10.2014 у справі № 911/4611/13 скасувати.
		4.          Провадження у справі № 911/4611/13 припинити.
		5.          Матеріали справи № 911/4611/13 повернути до господарського суду Київської області.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття. 
		Головуючий суддя                                                            О.В. Тищенко 
		 
		Судді                                                                                І.А. Іоннікова
		 
		                                                                                К.В. Тарасенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...