Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/2606/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2014.
Дата набрання законної сили: 02.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                            Провадження  №2/748/759/14                                            
		                                                                             Єдиний унікальний  № 748/2606/14-ц 
		   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 листопада 2014 року                                                                                                                  м. Чернігів
		 
		Чернігівський районний суд Чернігівської області
		в складі: головуючого-судді       Меженнікової С.П.
		         при секретарі           Гримайло Л.І.
		з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника органу опіки та піклування - ОСОБА_3
		  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який дії в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним,встановлення факту проживання на час укладання договору іпотеки, визнання права на користування предметом іпотеки, -
		 
		В с т а н о в и в :
		 
		У вересні 2014 року позивачі звертаючись до суду з вказаним позовом просили визнати недійсним договір іпотеки, який укладений 02 вересня 2008 року між публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_7.
		 
		Свої вимоги позивачі мотивують тим, що предметом іпотеки є житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією ж адресою. На момент укладення договору іпотеки та на даний час вони проживали і проживають в даному будинку, який є постійним місцем їх проживання, а отже набули право користування ним, як члени сім»ї власника. Тому вважають, що викладена у п.п.2.1;2.2;2.3;2.5 Договору іпотеки інформація не відповідає дійсності. Також зазначають, що договір іпотеки порушує їх права так як був укладений без врахування їх житлових прав, оскільки згоду на його укладення вони не надавали, іншого житла не мають. Вважають, що оспорюваний правочин не відповідає вимогам ч.1,2,6 ст.203 ЦК України, оскільки сторони правочину під час його укладення не переконалися про відсутність майнових прав на предмет іпотеки з боку членів сім»ї власника, а відповідач ОСОБА_1, підписуючи договір не розумів положення ст.2 договору іпотеки, оскільки не володіє українською мовою. Крім того, зазначили, що у будинку, який переданий в іпотеку банку, проживає малолітня дитина, наслідком укладання спірного договору є Вимога Банку про добровільне виселення з предмету іпотеки, яке є для позивачів єдиним житлом.
		 
		          В ході судового розгляду позивачами неодноразово збільшувалися позовні вимоги, остаточно, визначившись з позовними вимогами, позивачами подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с116-118,139), відповідно до якої, крім зазначеної вище вимоги, просять:
		 
		- встановити факт проживання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в житловому будинку АДРЕСА_1 на час укладання договору іпотеки між публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_7 02 вереня 2008 року;
		 
		- визнати право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 з 01.01.2007 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 01.01.2000 року, ОСОБА_1 з 04.10.2009 року.
		 
		          
		В судове засідання позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з»явилися, надали повноваження на представлення їх інтересів - позивачу ОСОБА_1 ( а.с.137-138).
		 
		Позивач ОСОБА_1, який дії в своїх інтересах та в інтересах позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та в уточненій позовній заяві. 
		 
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які залученні до участі в справі за клопотанням позивачів, в судове засідання не з»явилися, надали через канцелярію суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги  підтримують. (а.с.130-131)  
		 
		 Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, погодилася з викладеними в позові обставинами. Просила позовні вимоги задовольнити.
		 
		          Відповідач публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра"          в судове засідання свого представника не забезпечив повторно, посилаючись на зайнятість представника в іншому судовому засіданні, просив розгляд справи відкласти ( а.с.128). Письмові заперечення на позов викладені відповідачем на а.с.28-29.   
		 
		Оскільки відповідачем ПАТ КБ «Надра» необґрунтовано неможливість забезпечення явки в судове засідання іншого представника, суд визнає явку представника Банку неповажною та вважає можливим розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
		 
		          Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні позов визнала та просила задовольнити.
		 
		Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та розглядаючи позов в межах заявлених вимог та по наданих суду доказах,  суд вважає, що позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який дії в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним, встановлення факту проживання на час укладання договору іпотеки, визнання права на користування предметом іпотеки,  задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтями першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
		 
		В п. 8 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
		 
		Зокрема, ч. ч. 1,2,6 ст. 203 ЦК України в редакції, що діяли на момент вчинення правочину, і на які посилаються позивачі, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.   
		Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Зазначеною статтею визначені істотні умови, які повинен містити договір іпотеки   і у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
		Судом встановлено, що 02 вересня 2008 року між ОСОБА_7 та відкритим акціонерним товариством  комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі Банк) укладено кредитний договір №63-11/МК/2008-980, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 250 000 грн на споживчі потреби, який зобов»язався повернути у строк до 31.08.2018 року ( а.с.59). 
		 
		Відповідно до наданої Банком інформації, взяте ОСОБА_1 зобов»язання по Кредитному договору №63-11/МК/2008-980, не виконано, станом на 14.10.2014 р. заборгованість по тілу кредиту та нарахованим відсоткам складає 445 064,09 грн. (а.с.110). 
		 
		В забезпечення виконання вказаного вище кредитного договору цього ж числа, ОСОБА_7 з Банком був укладений договір іпотеки, згідно якого він передав в іпотеку нерухоме майно, яке належало йому на праві власності, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1339 га надану для будівництва та обслуговування житлового будинку за цією ж адресою. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за №4131(а.с.57-58). 
		 
		Форма, порядок та зміст зазначеного іпотечного договору відповідає вимогам ст.18 Закону України « Про іпотеку». 
		 
		ОСОБА_1 на момент укладання правочинну у розумінні ст.ст.30,34 ЦК України мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.             
		 
		          З досліджених в судовому засіданні документів на підставі, яких укладався договір іпотеки, судом встановлено, що на момент його укладення власником предмета іпотеки був ОСОБА_6. Його право власності на житловий будинок з надвірними будівлями зареєстровано в Чернігівському районному бюро технічної інвентаризації на підставі Свідоцтва про право власності від 02 лютого 2007 року, а  земельна ділянка належала йому на праві власності на підставі державного акту на право власності серії ЯБ №257745. ( а.с.60-61,64) 
		 
		Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року №6-37 цс 12, власник майна має право самостійно вирішувати питання про передачу цього майна в іпотеку, отримання згоди від будь-якої особи на розпорядження своєю власністю в такий спосіб законом на вимагається.
		          
		Позивачі в своєму позові вказують, що оспорюваний правочин суперечить їх житловим правам та правам і інтересам їх малолітньої дитини - ОСОБА_1, 2009 року народження.
		 
		Щодо житла, право на користування яке мають діти, п. 1 ч. 2 ст. 177 СК України передбачено, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки і піклування поміж іншого вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, як укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.
		 
		Частина четверта ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. 
		 
		Згідно із п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за N 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів. 
		 
		Листом Міністерства юстиції України від 25 липня 2006 № 19-50-556 визначено, що нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном осіб витребовують довідку про реєстрацію їх місця проживання або місця перебування за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним органом з питань реєстрації. 
		 
		          Оскільки, згідно зі ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації.
		 
		          Отже, належним доказом на підтвердження факту користування житлом є довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за спірною адресою, що видані житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстраці. 
		 
		          Згідно довідки Старобілоуської сільської ради Чернігівського району, в будинку АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований (а.с.62). Вказана довідка взята до уваги нотаріусом при укладенні вищезазначеного договору іпотеки. 
		 
		Судом також встановлено, що на момент укладення договору іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_7 неповнолітніх, малолітніх та непрацездатних дітей не мав. Малолітня ОСОБА_1, в інтересах якої заявлено позов, є онукою іпотекодавця, яка народилася 04 жовтня 2009 року, після укладення договору іпотеки. Реєстрація в спірному будинку позивачів, в тому числі і малолітньої ОСОБА_1,  була здійснена після укладення договору іпотеки, а саме ОСОБА_4 з 27 березня 2012 року, ОСОБА_5 з 04 листопада 2010 року, ОСОБА_6 з 27 березня 2012 року, ОСОБА_1 з 27 березня 2012 року, про що свідчить довідка Старобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 03.10.2014 року( а.с.54).
		  
		          Відповідно до п.5.3.7 Договору іпотеки, іпотекодавець зобов»язався без попередньої згоди іпотекодержателя не здійснювати дій по передачі предмета іпотеки в оренду, безоплатне користування чи оперативне управління третім особам.
		 
		Проте, з наданої Банком довідки вбачається, що реєстрація позивачів була здійснена без згоди на це  Банку (а.с.110). 
		 
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.  44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №  5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зазначив, що суди повинні з'ясовувати, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодаржателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
		          
		Доводи позову про те, що іпотекодавець ОСОБА_1 не володіє українською мовою, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. 
		 
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про нотаріат», в редакції на момент укладення договору іпотеки, якщо особа, яка звернулась  за  вчиненням  нотаріальної  дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.
		 
		Тобто, щодо володіння іпотекодавцем ОСОБА_1 мовою, якою вчинявся правочин, перевірялося нотаріусом.
		 
		Таким чином, при укладенні оспорюваного іпотечного договору, суд не вбачає порушень вимог ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а тому приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю вимог. 
		 
		Суд, не може погодитися з доводами позову проте, що Банк повинен був перевірити надану іпотекодавцем інформацію про відсутність майнових прав відносно предмету іпотеки з боку його членів сім"ї.  
		 
		Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 
		 
		Враховуючи те, що між Банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено вищезазначений іпотечний договір, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору, дотримались принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) та принципу волевиявлення учасника правочину, що визначений ч. З ст. 203 ЦК України та взяли на себе зобов'язання щодо виконання цього договору.
		Згідно п. 2.1 договору іпотеки іпотекодавець стверджує, що йому не відомі права та вимоги інших осіб на Предмет іпотеки, в тому числі, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.
		Отже, саме недобросовісна поведінка іпотекодавця ОСОБА_1, на якому в силу закону лежить обов'язок попередження про всі відомі права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, а не Банку, як стверджують позивачі, призвела до приховування факту користування житлом позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з подальшим оспорюванням договору іпотеки.
		За змістом статей 15,16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
		З огляду на положення статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
		Позивачами не доведено, яким чином вимоги про визнання права користування спірним житловим приміщенням впливає на їх права, за захистом яких вони звернулися, так як право на користування спірним житловим приміщенням повнолітніх членів сім»ї іпотекодавця не впливає на укладення договору іпотеки.
		Крім того, за змістом ч.2 ст.256 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені лише факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
		В даному випадку позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в позовній заяві та в судовому засіданні обґрунтовували вимоги щодо встановлення факту проживання у спірному будинку із виникненням у них права на визнання недійсним спірного договору іпотеки.
		Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 року у справі № 6-44 цс 11, встановлення факту, що має юридичне значення, може мати наслідком визнання недійсним договору іпотеки лише у тому разі, якщо судове рішення про встановлення такого факту існувало на час укладення договору іпотеки. Встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, після сплину тривалого часу після укладення спірних договорів не впливає на суть правовідносин, які склалися у зв»язку з укладенням цих договорів.
		Дана постанова Верховного Суду України згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою при застосуванні судами норм матеріального права у подібних правовідносинах. 
		Отже, в даному випадку встановлення факту проживання не впливає на визнання договору іпотеки недійсним, а тому вимога позивачів про встановлення такого факту не підлягає до задоволення. 
		          Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити.
		 
		          Факт визнання відповідачем ОСОБА_1  позову, судом, не може бути врахований при вирішенні даної справи, оскільки таке визнання суперечить вимогам закону, а згідно вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд має право ухвалити рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 215 ЦПК України,  - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який дії в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним,встановлення факту проживання на час укладання договору іпотеки, визнання права на користування предметом іпотеки, відмовити.
		 
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		 
		 
		Суддя:                                                                          С.П. Меженнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...