Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21416/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2014. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/21416/14 24.11.14
		За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області  
		до 1) Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»
		    2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 
		про визнання кредитором
		Суддя  Пригунова А.Б.  
		Представники: 
		від позивача: не з'явились 
		від відповідача 1: Ханович К.В.
		від відповідача 2: Костюков Д.І.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області кредитором першої черги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позовні вимоги обґрунтовані утриманням грошових коштів на рахунках Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» у зв'язку з запровадженням процедури ліквідації відповідача та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21416/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.  
		У процесі провадження у справі Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» подало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечило, мотивуючи свої заперечення тим, що після рішення Національного банку України про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» позивач мав право звернутись до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про включення його вимог до акцептованого реєстру кредиторів банку.
		Також відповідач 1 зазначає, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області звернулось до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» із листом № 3391-юр від 08.07.2014 р. та № 4953-юр від 14.07.2014 р. про включення його до реєстру вимог кредиторів на суму 1 237 411, 63 грн. та 9 034, 02 грн. відповідно.
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також подав відзив на позов, у якому відзначає, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Крім того, у судовому засіданні 29.10.2014 р. представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подав клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки спір в цій частині не належить до господарської юрисдикції. 
		Розглянувши вищевказане клопотання, суд відзначає, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
		У відповідності до п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умови наявності між сторонами, спору про право, що виникає з відповідних відносин та відсутності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
		У судовому засіданні 24.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		12.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області укладено договір про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 104900, за умовами якого відповідач 1 зобов'язався відкрити позивачу поточні рахунки та здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.
		28.02.2014 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 9 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», відповідно до якого на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року № 107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних", керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12  та ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"   розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації на період з 03.03.2014 р. до 02.06.2014 р. 
		Постановою Національного банку України № 339 від 10.06.2014 р. відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариство «Брокбізнесбанк» та розпочато ліквідацію останнього.
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014 р. розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариство «Брокбізнесбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014 р. та призначено уповноважено особою на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасово адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вікторовича на період з 11.06.2014 р. до 10.06.2015 р. 
		14.06.2014 р. в газеті «Голос України» № 113 та у газеті «Урядовий кур'єр» № 106 опубліковані оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариство «Брокбізнесбанк».
		Як зазначає позивач, станом на момент введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариство «Брокбізнесбанк» (11.96.2014 р.) сумарний баланс (залишок) коштів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на рахунках у Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» становив 1 224 000, 00 грн. 
		Також позивач стверджує, що за період з 11.06.2014 р. до 22.09.2014 р. на рахунки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» були зараховані грошові кошти у розмірі 22 445, 65 грн. та залишок складає 1 246 445, 65 грн. 
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач відзначає, що з моменту введення тимчасової адміністрації Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області було повністю позбавлене гарантованого та охоронюваного Конституцією України права власності, користування та розпорядження власним майном, тобто грошовими коштами, які знаходяться на рахунках позивача, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» та є державними кошами, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про визнання його кредитором Публічного акціонерного товариство «Брокбізнесбанк» першої черги на підставі ч. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування  вкладів фізичних осіб".
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Частинами 1 та 3 статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Таким чином, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
		Так, згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
		Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
		Пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
		Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
		Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та визначається як юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
		Виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є вкладником банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
		У відповідності до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
		Тож, приймаючи до уваги, що оголошення про ліквідацію Публічного акціонерного товариство «Брокбізнесбанк» опубліковано 14.06.2014 р., то відповідно з 15.06.2014 р. почався перебіг строку (90 днів), протягом якого уповноважена особа Фонду повинна скласти реєстр акцептованих вимог кредиторів, який сплив 12.09.2014 р. 
		Як встановлено судом, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області звернулось до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» із листом № 3391-юр від 08.07.2014 р. та № 4953-юр від 14.07.2014 р. про включення його до реєстру вимог кредиторів на суму 1 237 411, 63 грн. та 9 034, 02 грн. відповідно та вищевказані  вимоги акцептовані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		При цьому, судом встановлено, що вимоги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області внесено до сьомої черги задоволення вимог кредиторів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.
		За приписами ч. 4 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від реалізації майна, недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги уповноважена особа Фонду не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
		При цьому, нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено право уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змінювати встановлену законом черговість задоволення вимог кредиторів.
		Водночас суд вважає за необхідне відзначити, що за змістом ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до першої черги задоволення вимог кредиторів відносяться зобов'язання зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян.
		Таким чином положення вищевказаної статті стосуються відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, що передбачено ст. 1195 Цивільного кодексу України.
		Тобто, в наведеному випадку йдеться про зобов'язання юридичної особи щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я безпосередньо фізичній особі, а тому не може бути застосована до юридичної особи.
		Доказів спричинення відповідачами шкоди життю та здоров'ю громадян, яка б підлягала відшкодуванню безпосередньо Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області позивачем суду не надано.
		Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача.
		Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
		Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача. 
		Враховуючи наведене, керуючись   ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		                    
		 
		              Повне рішення складено: 28.11.2014 р.  
		         
		               
		                Суддя                                                                   Пригунова А.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...