Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1509/1697/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2014.
Дата набрання законної сили: 20.11.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/6521/14
		Головуючий у першій інстанції  Кравчук О.О. 
		Доповідач Сегеда С. М.
		 
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		           20.11.2014 року                                                                                                  м. Одеса
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:  
		                   головуючого                              Сегеди С.М., 
		                                  суддів:                                        Виноградової Л.Є,
		                                                                      Кононенко Н.А.,
		          за участю секретаря                    Феленко В.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку без погодження меж суміжного землекористування, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, відділу Держземагенства в Іванівському районі Одеської області, відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Іванівської районної державної адміністрації Одеської області, а також зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зобов'язання змінити конфігурацію, встановлення, погодження меж земельної ділянки, усунення порушень шляхом знесення самовільно збудованих капітальних споруд,визнання недійсним кадастрового номеру земельної ділянки, права на отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення порушення права власності на земельну ділянку, зобов'язання відновлення меж земельної ділянки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області,        
		                                                            встановила:
		 
		07 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та, змінивши в подальшому позовні вимоги, ставила питання про  визнання за нею права на отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 без погодження меж суміжного землекористування з ОСОБА_4 (т.1 а.с.2-4, 87).
		Свої позовні вимоги мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 1998 року вона є власником  житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1.
		З договору купівлі-продажу вбачається, що зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 1023 кв.м.
		Рішенням XIX сесії VI скликання Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 13.07.2012 року їй був наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на вищевказаній           земельній ділянці. 
		Разом з тим, межі земельної ділянки не могли бути встановлені в натурі через відмову суміжного землекористувача ОСОБА_4 підписати акт погодження меж, що перешкоджало їй   реалізувати  право на приватизацію землі.
		Підставою для не підписання відповідачем акту погодження меж була та обставина, що на відстані 1,0 метру від будівлі житлового будинку, належного ОСОБА_4, позивачем був побудований  гараж, злив води з даху якого у сторону гаражу ОСОБА_4 призведе до мокроти у його будинку, а також через відсутність згоди щодо розміру спірної частини земельної ділянки між зазначеними будівлями.          
		Для вирішення спору між ними та з метою встановлення межі була створена земельна комісія Петрівської селищної ради та складений відповідний акт від 05.10.2012 року.
		Зробивши замір ширини вищевказаної земельної ділянки  зі сторони АДРЕСА_1 виявлено, що вона складає 13,05 м, згідно технічного паспорту на житловий будинок від 06.05.1998 року - 12.90 м тобто гараж збудований на земельній ділянці ОСОБА_3
		Зробивши замір ширини земельної ділянки по краю городу комісія виявила, що вона складає 11,0 м, замість 14,20 м згідно технічного паспорту на житловий будинок від 06.05.1998 року.
		Таким чином, комісією не було добуто доказів порушення позивачем прав ОСОБА_4 
		Посилаючись на те, що висновки комісії відповідача не влаштували і він продовжував перешкоджати реалізації прав позивача ОСОБА_3, просила суд її вимоги задовольнити.
		 
		20 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 та після неодноразової зміни позовних вимог ставив питання про  зобов'язання ОСОБА_3 зміни конфігурації, встановлення межі земельної ділянки відповідно до актів тимчасової контрольної комісії Петрівської селищної ради від 07.11.2012 року, 22.11.2012 року, погодження межі суміжного землекористування, усунення  порушення ДБН України шляхом знесення самовільно збудованих капітальних споруд під літерою Ж домоволодіння по АДРЕСА_1.
		Крім  того ставив питання про  визнання недійсним кадастрового номеру земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ОСОБА_3, права на отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.68-70, 91-94, 185-189, т.2 а.с.121).
		Свої позовні вимоги мотивував тим, що йому належить на праві власності будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_2.
		Між ним та його сусідкою ОСОБА_3 існував конфлікт щодо визначення меж їх земельних ділянок. Для вирішення даного питання вони звернулися до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області 26.06.2012 року. Петрівська селищна рада створила комісію, яка оглянувши місце розташування спірних земельних ділянок, склала акт від 05.10.2012 року,з яким ОСОБА_4 був незгоден, тому його не підписав.
		У зв'язку з цим Петрівською селищною радою була створена тимчасова контрольна комісія, яка склала акти від 7 листопада та від 22 листопада 2012 року, та які були підписані ним та ОСОБА_3
		Разом з тим, ОСОБА_3 порушила домовленість та  замовила технічну документацію із землеустрою  щодо виготовлення Державного акту на право власності на земельну ділянку і встановила інші межі між їх ділянками, з яким ОСОБА_4 не погоджується.
		В свою чергу ОСОБА_4 також замовив технічну документацію  із землеустрою на його земельну ділянку та виявив, що згідно інформації  начальника відділу Держземагенства в Іванівському районі Одеської області  не можна визначити кадастровий номер на його ділянку, так як  між нею та земельною ділянкою ОСОБА_3 виникла накладка та розрив, у зв'язку з чим ні він, ні ОСОБА_3 не змогли отримати технічної документації на земельні ділянки.
		Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_4 просив його позовні вимоги задовольнити. 
		Крім того, 21 травня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому ставив питання про  усунення порушення права власності на земельну ділянку з боку ОСОБА_3, зобов'язання відновлення межі, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 (т.1 а.с.210-213).
		Свої позовні вимоги мотивував тим, що йому стало відомо, що в провадженні Іванівського районного суду Одеської області знаходиться  справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 
		ОСОБА_5 зазначив, що він є  власником житлового будинку та присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_3. Вищевказана ділянка належить йому згідно договору купівлі-продажу 1968 року.
		Межі його  земельної ділянки офіційно були встановлені та закріплені в Технічній документації  в 1980 році. З того часу і до 2012 року межі не змінювалися
		Рішенням XIX сесії V скликання Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 04.06.2008 року йому був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації  на його ділянку
		У 2010 році йому було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1218 га в АДРЕСА_3.
		Після отримання даного Акту йому  стало відомо, що його земельна ділянка має більшу площу ніж було зазначено в Технічній документації в 1980 році і що до акту не було включено земельну ділянку, де розташована цистерна - колодязь, територія якою він володіє і користується.
		У зв'язку з цим йому порадили звернутися до селищної ради і виготовити на цю територію окремий Державний акт.
		Однак, під час виготовлення технічної документації сусідом ОСОБА_3 було виявлено розбіжності  в розмірі земельної ділянки між площею в технічній документації від 06.05.1998р. і фактичною. Площа виявилася меншою ніж зазначено в технічній документації.
		У зв'язку із цим, ОСОБА_3 почала на свій розсуд змінювати межі між їх ділянками та самочинно перемістила межу в глиб території ОСОБА_5
		Для оформлення технічної документації ОСОБА_3 звернулася до нього для її підписання, факт переміщення межі вона  приховала. Однак після того, як йому  стало відомо  про порушення, ОСОБА_5 звернувся до виконкому Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області із заявою про відновлення межі. 
		Для розгляду вищевказаного питання була створена тимчасова контрольна комісія, яка 22.11.2012 року встановила межі, які були зазначені в акті. 
		Рішенням 28 сесії 6 скликання Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 14 березня 2013 року даний акт від 22.11.2012р. було затверджено.
		Крім того,  зазначений акт від 22.11.2012 року був підписаний самою ОСОБА_3
		Не дивлячись на ці обставини, ОСОБА_3 відмовляється поновити межі.
		Посилаючись на вищевказане ОСОБА_5 просив його позовні вимоги задовольнити.
		 
		Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 та позовна заява ОСОБА_5, крім позовних вимог ОСОБА_5 про зобов'язання Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області вчинити певні дії, були об'єднанні з позовною заявою ОСОБА_3 для спільного розгляду.
		Представники відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Іванівської районної державної адміністрації Одеської області, відділу Держземагенства у Іванівському районні Одеської області в судовому засіданні просили вирішити позовні вимоги за розсудом суду.
		Справа була заслухана за відсутності представника Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської  області. 
		 
		Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 28 квітня 2014 року в задоволенні всіх заявлених позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про часткове скасування вищевказаного рішення та ухвалення нового, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням  норм матеріального права. 
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про часткове скасування вищевказаного рішення та ухвалення нового, яким його позовні вимоги задовольнити, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 рішення суду залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про часткове скасування вищевказаного рішення та ухвалення нового, яким його позовні вимоги задовольнити, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 рішення суду залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення.
		Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечень проти них, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 та часткового задоволення апеляційних скарг ОСОБА_4 і ОСОБА_5, виходячи  з наступних підстав.
		Увалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо вирішення земельного спору, суд першої інстанції виходив із того, що питання організації і здійснення землеустрою, регулювання земельних відносин, розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону відноситься до виключної компетенції відповідної сільської ради, а не суду.
		Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що суд може судовим рішенням зобов'язати сільську, селищну раду або інші уповноважені органи розглянути питання щодо передачі у власність земельної ділянки або вчинити інші певні дії у сфері землеустрою, але не може приймати рішення про передачу земельної ділянки у власність, встановлювати право на отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку без погодження меж суміжного землекористування, змінювати конфігурацію, встановлювати, погоджувати, відновлювати межі земельної ділянки, визнавати недійсним кадастровий номер земельної ділянки.
		З таким висновком суду погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до договору купівлі-продажу, технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, вказаний будинок належить ОСОБА_3 (т.1 а.с.7-12).
		Рішенням Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 13 липня 2012 року № 277-VІ ОСОБА_3 був наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею площі 0,1023 га, земельна ділянка АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14).
		Рішенням Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 13 липня 2012 року № 282-VІ був наданий дозвіл ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею площі 0,1552 га, земельна ділянка АДРЕСА_2 (т.1 а.с.95).
		Згідно договору купівлі-продажу, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 (т.1 а.с.120-128).
		У відповідності до договору купівлі-продажу, технічного паспорту на житловий будинок та свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння вбачається, що будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_5 (т.1 а.с.215-222).
		Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №944954 підтверджується право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_3 (т.1 а.с.224-225).
		 
		 
		Однак, із листа відділу Держземагенства в Іванівському районі Одеської області №9-9-04/49 від 21 січня 2013 року вбачається, що реєстрація земельної ділянки АДРЕСА_2 та присвоєння їй кадастрового номеру є неможливим, оскільки між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виникла накладка та розрив (т.1 а.с.47-50).
		З цих підстав на даний час ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виготовляється технічна документація для передачі земельних ділянок у власність для ведення та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (т.1 а.с.153-160, т.2 а.с.70-93, т. 3 а.с. 5-57, 58-86). Акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання не погоджені (т.1 а.с.13, 155). Правовстановлюючі документи на земельні ділянки ними не отримано. Рішення або бездіяльність органів уповноважених вирішувати питання в сфері землеустрою не оскаржували.
		Таким чином, сторони не можуть реалізувати своє право на приватизацію земельних ділянок, оскільки відмовилися від погодження меж суміжних земельних ділянок. 
		З цього приводу колегія суддів зазначає, що погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 ЗК України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Інші норми законодавства погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками не передбачають.
		Разом з тим, ст. 198 ЗК України не містить обов'язкових вимог щодо погодження меж з суміжними землевласниками, а таке погодження при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, здійснюється з метою вірного визначення меж земельної ділянки, а не виявлення обмежень у можливості її використання, в тому числі з боку суміжних землекористувачів (землевласників).
		Таким чином, у законодавстві України відсутні вимоги щодо обов'язку землекористувача надавати згоду на погодження меж суміжних земельних ділянок, а також обов'язку надання згоди на погодження у примусовому порядку, тобто для вчинення вказаних дій суб'єктами земельних правовідносин законодавцем покладено принцип добровільності 
		Відмова суміжних землекористувачів у наданні згоди на погодження меж земельних ділянок для останніх може мати негативні наслідки, однак не може розцінюватись як зловживання суміжними  землекористувачами своїми правами, оскільки така відмова є формою реалізації землекористувачами  своїх прав і не є підставою для відмови позивачам на подальше оформлення документів на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з відповідним відповідачем.
		З огляду на зазначене, так як погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача з боку відповідачів у справі відбулось у формі відмови, то таке "погодження" повинно бути прийнято і враховано органами місцевого самоврядування при підготовці технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку.
		Обгрунтовуючи свій висновок, суд правомірно зазначив, що відповідності до Земельного Кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про землеустрій», питання організації і здійснення землеустрою, регулювання земельних відносин, розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону відноситься до виключної компетенції відповідної сільської ради, а не суду.
		За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що права позивачів не були порушеними, так як позивачі мають інші механізми реалізації своїх прав у сфері землеустрою за умови звернення до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, відділу Держземагенства в Іванівському районі Одеської області, інших уповноважених органів для оформленні відповідних документів на земельні ділянки, здійснення інших певних дій, а у разі відмови мають право на звернення до суду.
		Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо сприяння встановлення твердих меж, відновлення межових знаків, то суд також правильно зазначив, що  у відповідності до ч.1 ст.106 ЗК України ці вимоги можуть бути реалізованими з моменту набуття ними права власності на земельні ділянки. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 суд дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи  не містять доказів порушення його права власності на земельну ділянку та порушення меж земельної ділянки з боку відповідача ОСОБА_3
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд фактично ухилився від вирішення питання за позовом ОСОБА_4 про усунення  порушення його прав суміжного землекористувача, шляхом знесення самовільно збудованої капітальної споруди під літерою Ж домоволодіння по АДРЕСА_1.
		З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
		Так, із матеріалів справи вбачається, що первісним позивачем ОСОБА_3, до якої в подальшому пред'явили позов ОСОБА_4 і ОСОБА_5, біля будинку АДРЕСА_1 було самовільно збудовано гараж, без належного дозволу органів місцевого самоврядування, без проекту та з порушенням будівельних норм і правил.
		Зазначені обставини визнані сторонами в судовому засіданні, у тому числі ОСОБА_3, та її представником ОСОБА_7, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
		Так, сторони визнали, що біля гаражу відсутня обмостка та частково відсутні риндви, у зв'язку з чим та враховуючи, що гараж збудований на відстані 1 м від будинку ОСОБА_4 за АДРЕСА_2, стічні води з даху гаражу стікають на земельну ділянку, яка виділена у користування ОСОБА_4 та під його будинок, чим порушуються його права власника  житлового будинку.
		Зазначені обставини також підтверджуються листом Петрівського селищного голови, Актом комісії Петрівської селищної ради від 02.07.2012 року,  план-схемою та Актом земельної комісії від 05.10.2012 року, Актом тимчасової контрольної комісії від 07.11.2012 року, Актом адміністративної та санітарно-екологічної комісії депутатів Петрівської селищної ради від 12.07.2013 року (т.1, а.с. 18, 102, 105-107, 130, 131, 267-268).
		Зазначеним підтверджується, що ОСОБА_3 було грубо порушено будівельні норми, а також відсутні дозвільні документи на гараж.
		Так, у відповідності до ДБН 360-92** С.44 - відстань від житлового будинку до гаража повинна бути не менше 10м. Згідно ДБН 360-92** С.12 - для уходу за забудовою і здійснення її поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни слідує приміняти не менше 1.0 м.
		У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.  Якщо це самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню  особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		Таким чином, враховуючи, що самочинно збудований гараж довжиною 15,3 м, в АДРЕСА_1, який на план-схемі зазначений під. літ. КН, зафарбований зеленим кольором. (т.1, а.с.271, т.2, а.с.27), підлягає знесенню, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_3 за свій рахунок знести його.
		При цьому колегією суддів враховано, що оскільки ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 відмовляються самостійно усунути порушення прав ОСОБА_4 та здійснити перебудову гаражу таким чином, щоб  запобігти спричиненню шкоди житловому будинку ОСОБА_4, знесення гаражу підлягає за рішенням суду.
		Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 
		Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		 
		Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_3 не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти інших позовних вимог та доводів своєї апеляційної скарги. 
		В свою чергу, апелянти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 частково довели свої вимоги, в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення  порушення ДБН України шляхом знесення самовільно збудованого гаражу по АДРЕСА_1.
		У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині вирішення між сторонами земельного спору, доводи апеляційних скарг його в цій частині не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
		Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_4, в частині усунення  порушення ДБН України шляхом знесення самовільно збудованого гаражу по АДРЕСА_1,  є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід відхилити, апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково, оскаржуване рішення суду,  в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо знесення самовільно збудованого гаражу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково та визнати, що гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, довжиною 15,3 м, збудований самочинно, у зв'язку з чим зобов'язати ОСОБА_3 за свій рахунок знести зазначений гараж.
		В іншій частині рішення слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст.  313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів      
		                   вирішила:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
		Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28 квітня 2014 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо знесення самовільно збудованого гаражу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Визнати, що гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, довжиною 15,3 м, збудований самочинно, та зобов'язати ОСОБА_3 за свій рахунок знести зазначений гараж.
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Судді апеляційного суду Одеської області:                                         С.М. Сегеда
		 
		Л.Є. Виноградова            
		 
		                                                                                                     Н.А. Кононенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...