Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-9037/11/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2014. Зареєстровано: 03.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   2а-9037/11/2670                           Головуючий у 1-й інстанції:   Погрібніченко І.М.                                                                                              Суддя-доповідач:  Горяйнов А.М. 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2014 року                                                                                            м. Київ
		 
		          Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		          головуючого  судді            - Горяйнова  А.М.,
		          суддів                                  - Бистрик Г.М. та Гром Л.М.,  
		          при секретарі                    - Дроздовій М.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, Приватного підприємства «Компанія ФАХ», Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-3», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Київської міської державної адміністрації, за участі третіх осіб - Головного управління юстиції у м. Києві, голови Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Сердолік» та Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Науковець», про визнання незаконними розпоряджень та зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У червні 2011 року ОСОБА_2, ПП «Компанія ФАХ», ЖБК «Буревісник-3», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати невідповідним акту вищої юридичної сили та нечинними з дати прийняття, із поворотом виконання та зазначення способу його здійснення, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859, визнати їх незаконними та нечинними.
		Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. 
		Третя особа - ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови суду від 18 липня 2014 та зазначити інші підстави для відмови в задоволенні позову.
		Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. 
		Зокрема позивач вказує на те, що приймаючи вказані розпорядження, відповідач вийшов за межі своєї компетенції. 
		Третя особа ОСОБА_3 вважає, що підставою для відмови в позові слід зазначити нечинність вказаних актів з дати прийняття і на теперішній час.
		В судове засідання з'явився ОСОБА_2, який діє у своїх інтересах, а також є представником ОСОБА_3 та ЖБК «Буревісник-3».
		Під час судового засіданні ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Також позивач просив частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3
		Як представник ОСОБА_8, ОСОБА_2 підтримав її апеляційну скаргу та просив суд задовольнити апеляційну скаргу вказаної особи та частково задовольнити апеляційну скаргу позивача. 
		Інші особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційних скарг, а особиста участь представника вказаних осіб у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року - без змін виходячи із наступного.
		Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом встановлено, що виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 31 травня 2011 року були прийняті розпорядження:
		1. № 857 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням», яким встановлено:
		- тарифи на теплову енергію, що виробляється підприємствами, установами та організаціями, на балансі яких знаходяться котельні, для потреб населення, які введені в дію з 01 липня 2011 року;
		- тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, які введені в дію з 01 липня 2011 року;
		2. № 858 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для проведення розрахунків з населенням та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», яким встановлено:
		- тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для проведення розрахунків виробника цих послуг ПАТ «АК «Київводоканал» з виконавцями цих послуг усіх форм власності (при відсутності відповідних будинкових або квартирних засобів обліку), які введені в дію з 01 липня 2011 року;
		- тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцями цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, які введені в дію з 01 липня 2011 року;
		3. № 859 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами», яким встановлено:
		- тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами, які введені в дію з 01 липня 2011 року.
		ОСОБА_2, ПП «Компанія ФАХ», ЖБК «Буревісник-3», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказують на те, що Київська міська державна адміністрація є одночасно виконавчим комітетом Київської міської ради, який реалізує свої повноваження шляхом прийняття рішень, та місцевим органом виконавчої влади, який реалізує свої повноваження шляхом прийняття розпоряджень. У зв'язку з цим позивачі вважають, що вказані розпорядження були прийняті виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), саме як місцевим органом виконавчої влади, який не наділений повноваженнями на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги. 
		Правову оцінку вказаним доводам позивачів було надано, в тому числі, Вищим адміністративним судом України. Так, в ухвалі суду касаційної інстанції від 27 червня 2013 року, якою скасовані постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у даній справі, зазначено, що виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) має повноваження на встановлення тарифів. 
		Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність розмежування повноважень на встановлення тарифів між відповідачем та Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. 
		У відповідності до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
		Таким чином, висновок Вищого адміністративного суду України про те, що виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) має повноваження на встановлення тарифів є обов'язковим для окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду. Також обов'язковим для виконання судами першої та апеляційної інстанції є вказівка суду касаційної інстанції на необхідність вирішення питання про обсяг повноважень відповідача та Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України у відповідній сфері.
		На виконання зазначеним вимог Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції здійснив аналіз нормативно-правових актів, що встановлюють повноваження вказаних суб'єктів владних повноважень та дійшов висновку про те, що розпорядження від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 були прийняті в межах компетенції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Нормативно-правові акти у даному рішенні зазначаються у редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
		Згідно пп. 2 п. а ч 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме - встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.
		Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. 
		Вказаною нормою права також передбачено, що  Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України здійснює:
		- ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням; 
		- ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
		На підставі аналізу Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30 грудня 2008 року № 167/417 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14 лютого 2001 року № 35/34 суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України наділена повноваженнями встановлювати тарифи на послуги:
		- з виробництва теплової енергії із сумарною потужністю джерел теплової енергії понад 20 Гкал/год;
		- з централізованого водопостачання та водовідведення не менше ніж ста тисячам фізичних осіб або системи централізованого водопостачання та водовідведення яких розташовані на території двох або більше областей, а також спільних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями.
		Також судом першої інстанції було зроблений правильний висновок про те, що розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 було встановлено тарифи на теплову енергію на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг, на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для проведення розрахунків виробника цих послуг ПАТ «АК «Київводоканал» з виконавцями цих послуг усіх форм власності, на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцями цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг для виробників та виконавців цих послуг з урахуванням вищевказаних критеріїв розподілу повноважень між виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що оскаржуваними розпорядженнями було неправомірно встановлено тарифи на комунальні послуги ПАТ «АК «Київенерго» та ПАТ «Київводоканал», оскільки ліцензії вказаним суб'єктам господарювання встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України.
		Разом з тим, розпорядженнями від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 не встановлювалися тарифи на комунальні послуги ПАТ «АК «Київенерго».
		Розпорядженням від 31 травня 2011 року № 859 було встановлено тариф на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для проведення розрахунків виробника цих послуг ПАТ «АК «Київводоканал» з виконавцями цих послуг усіх форм власності (при відсутності відповідних будинкових або квартирних засобів обліку).
		Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» при встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, регулювання діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.
		Як раніше зазначалося, Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України ліцензується господарська діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення не менше ніж ста тисячам фізичних осіб або системи централізованого водопостачання та водовідведення яких розташовані на території двох або більше областей, а також спільних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями.
		Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 20 січня 2011 року № 58 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ «АК «Київводоканал» було встановлено тарифи ВАТ «АК «Київводоканал» для виробництва послуг з централізованого водопостачання і водовідведення для населення за 1 куб. м.
		Розпорядженням від 31 травня 2011 року № 859 було встановлено тариф на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для проведення розрахунків виробника цих послуг - ПАТ «АК «Київводоканал» з виконавцями цих послуг усіх форм власності (при відсутності відповідних будинкових або квартирних засобів обліку).
		Тобто, виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було сформовано тарифи ВАТ «АК «Київводоканал» для виробництва послуг з централізованого водопостачання і водовідведення для населення на одну особу (у випадку відсутності на будинку приладу обліку взагалі) з урахуванням тарифу встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що розпорядження від 31 травня 2011 року № 859 було винесене у повній відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		Адміністративний позов ОСОБА_2, ПП «Компанія ФАХ», ЖБК «Буревісник-3», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був обґрунтований також тим, що розпорядження від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 є регуляторними актами, проте були прийняті без урахування вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Згідно вказаної норми права регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.
		Відповідач не заперечує, що при прийнятті розпоряджень від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 дії, передбачені ч. 1 ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не вчинялися та не повинні бути були вчинятися, оскільки такі нормативні акти не належать до нормативних актів. 
		Положеннями ст. 1 вказаного Закону регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
		Вказана норма права також відносить органи місцевого самоврядування до регуляторних органів.
		З огляду на те, що від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 були прийняті регуляторним органом та за своїх характером є такими, що спрямовані на правове регулювання господарських відносин між виробниками, виконавцями та споживачами комунальних послуг, колегія суддів вважає, що вони належать до регуляторних актів. 
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що на даний час підстави для скасування розпоряджень від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 у зв'язку з недотриманням під час їх прийняття вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» - відсутні.
		Так, на час звернення ОСОБА_2, ПП «Компанія ФАХ», ЖБК «Буревісник-3», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до суду з даним позовом, а також його розгляд та вирішення судами першої та апеляційної інстанції, дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги (ч. 2 ст. 3 вказаного Закону зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо процедури встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги»).
		У відповідності до п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		За змістом вказаної норми права, такий принцип суди повинні застосовувати і під час вирішення питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
		З огляду на те, що єдиною обґрунтованою підставою для задоволення даного адміністративного позову є недотримання ч. 1 ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проте на даний час така вимога до регуляторних актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги - не ставиться, колегія суддів вважає, що скасування розпоряджень від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 призведе до порушення принципу пропорційності між наслідками невиконання вказаних вимог Закону для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані розпорядження.
		У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 
		Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_9
		У відповідності до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
		Під час розгляду та вирішення справи 2а-118/11 було надано правову оцінку доводам позивачів, зокрема, щодо віднесення розпоряджень про встановлення тарифів на комунальні послуги до регуляторних актів. Проте, перевірка повноважень виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на прийняття розпоряджень від 31 травня 2011 року №№ 857, 858, 859 в межах вказаної справи - не здійснювалася. 
		З огляду на те, що суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість всіх доводів сторін, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року у справі № 2а-118/11 не звільняє суд від обов'язку надати правову оцінку тим обставинам, якими позивачі обґрунтували даний позов.
		Таким чином, доводи апеляційних скарг скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 липня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       
		УХВАЛИЛА:
		 
		В задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.
		Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		 
		          Головуючий  суддя                                                                                         А.М. Горяйнов 
		 
		Судді                                                                                                            Г.М. Бистрик
		 
		               Л.М. Гром 
		 
		 
		                                                                                          
		Ухвала складена в повному обсязі 02 грудня 2014 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Горяйнов А.М.            
		 
		Судді:                                                                                           Бистрик Г.М. 
		 
		                                                                                                                    Гром Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...