Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/9104/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                  Справа № 204/9104/13-ц
		Провадження № 2/204/622/14 
		              
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 листопада 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі: 
		                    головуючої судді                                                          Дубіжанської Т.О. 
		  при секретарі                                                          Сорокіної А.С.
		  за участю позивачки                                              ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про визнання договору іпотеки недійсним, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В:           
		 
		У грудні 2013 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Терра Банк» про визнання договору іпотеки недійсним, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. 17 березня 2013 року позивачка змінила підстави позову, уточнила предмет позову, та остаточно просила договір іпотеки № 51-1/07 від 27.04.2007 року, яким передано в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсним, скасувати заборону відчуження вищезазначеної квартири, накладеної на підставі договору іпотеки № 51-1/07 від 27.04.2007 року, та стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок відшкодування збитків, моральної шкоди, пов'язаних із необережними діями відповідача, у розмірі 20 000 гривень. В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 27 квітня 2007 року був підписаний договір іпотеки 5 51-1/07 від 27.04.2007 року про передачу в іпотеку двокімнатної квартири АДРЕСА_1, який був укладений між Закритим акціонерним товариством «Інвест-кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Терра-Банк» - як Заставодержателем з одного боку, і позивачкою ОСОБА_1, як власником однієї п'ятої частини цієї квартири і одним із п'яти іпотекодавців за договором іпотеки. Даний договір іпотеки був укладений у забезпечення кредитного договору № 81-Ф/07/3 від 27.04.2007 року, який був укладений між ОСОБА_2, як позичальником та ПАТ «Терра-Банк», як кредитором, про надання позичальнику кредиту  у розмірі 175 000 гривень під 16% річних. Позивачці стало відомо, що під час укладання договору іпотеки її ввели в оману, а саме: було замовчано існування на момент укладення договору іпотеки додаткового правочину від 27.04.2007 року, а також не було її проінформовано про укладення додаткового правочину № 2 від 19.06.2008 року, якими умови виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було істотно змінено. З огляду на викладене, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. 
		Представник відповідача у судовому засідання не з'явився, про час місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. 
		Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		З норм ст. 375 ЦК України вбачається, що іпотека є видом застави, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у заставодавця або третьої особи. Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи боржника. Позивач є майновими поручителем. Згідно з ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язань, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем.
		Стаття 18 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
		Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави припинення іпотеки, а саме іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, з інших підстав, передбачених цим законом. При цьому зміна основного зобов'язання не є підставою припинення відносин іпотеки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекою держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Як встановлено у судовому засіданні, 27 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Інвест-кредит банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 81-Ф/07/3 (а.с.11-13). Того ж дня, між тими ж сторонами укладено додатковий правочин до кредитного договору № 81-Ф/07/3 від 27 квітня 2007 року. Даним правочином умови виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором були змінені, а саме: з метою добросовісного виконання договірних зобов'язань зі сторони позичальника та у випадку невиконання або неналежного виконання ним умов кредитного договору був передбачений штраф у розмірі 30 % від суми кредиту (а.с. 14). Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору № 81-Ф/07/3 від 27 квітня 2007 року, банк має право переглядати процентну ставку за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку кредитних ресурсів в Україні, шляхом направлення письмового повідомлення про це позичальнику (а.с. 12).
		27 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Інвест-кредит банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 51-1/07. Згідно п. 1.4 даного договору, квартира АДРЕСА_1 передається відповідачу у забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 81-Ф/07/3 від 27 квітня 2007 року. 
		01 листопада 2008 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6, після реєстрації якого прізвище позивачки змінено на «ОСОБА_1» (а.с. 17). 
		19 червня 2008 року було укладено додатковий правочин № 2 до кредитного договору № 81-Ф/07/3, яким до п. 1.6 кредитного договору внесено зміни (а.с. 15). 
		У відповідності до ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 
		Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. 
		Відповідно до узагальнення практики Верховного Суду України з розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. 
		Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. 
		Як вбачається з позовної заяви, позивачка просить суд визнати договір іпотеки недійсним у зв'язку з тим, що він був укладений під впливом обману, оскільки від неї було замовчано існування на момент укладання договору іпотеки додаткового правочину від 27.04.2007 року, а також не було проінформовано про укладення додаткового правочину № 2 від 19.06.2008 року. Проте, позивачкою не надано жодних даних, які б встановлювали факт обману та наявність у відповідача безпосереднього умислу, та не встановлено, яка саме посадова особа і яким саме чином ввела позивача в оману. Те, що позивачка була ознайомлена та згодна з умовами кредитного договору № 81-Ф/07/3 від 27.04.2007 року, підтверджується підписом у договорі іпотеки від 27 квітня 2007 року, а також тим самим підтвердила повне розуміння предмету договору іпотеки та інших зазначених у ньому питань. 
		Факт укладання додаткових правочинів та неповідомлення про них позивача, є лише підставою для оспорювання законності укладання цих додаткових правочинів без згоди та повідомленяя позивачки та інших іпотекодержателів. 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.        
		Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача маральної шкоди, то дані вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки позивачу у задоволенні позовних вимог, що стосуються визнання договору іпотеки недійсним відмовлено, а вимоги щодо відшкодування моральної шкоди випливають саме з протиправності діяння заподіювача шкоди саме при укладанні договору іпотеки, які у судовому засіданні не підтверджені. 
		Відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, то суд вважає що не має підстав для повернення йому судових витрат.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 230, 375, 526, 626-628, 638 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 3, 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про визнання договору іпотеки недійсним, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                     Т. О. Дубіжанська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...