Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3-176гс14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ     
		 
		 
		18 листопада 2014 року                                           м.  КиївСудова палата у господарських справах
		Верховного Суду України у складі:
		головуючогосуддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,  Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,  Шицького І.Б., - за участю представників:
		 
		приватного акціонерного товариства
		"АТЕК" -                    Подлесного С.Б.,
		 
		арбітражного керуючого -        Микитьона В.В.,
		 
		 
		 
		товариства з обмеженою відповідальністю              
		"Спортивний клуб "ОЛІМП" -                                  Смулянського О.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року у справі 
		№ 5011-7/1603-2012 за позовом закритого акціонерного товариства "АТЕК" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди, 
		 
		в с т а н о в и л а: 
		 
		У лютому 2012 року закрите акціонерне товариство "АТЕК" (далі - ЗАТ "АТЕК"), найменування якого змінено на приватне акціонерне товариство "АТЕК", звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (далі - ТОВ "СК " ОЛІМП "), в якому з урахуванням уточнень просило визнати недійсними додаткові угоди № 2, № 3, № 4 до договору оренди майна № 1 від 25 жовтня 2001 року, укладеного між позивачем та відповідачем. 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що під час підписання оспорюваних додаткових угод представник позивача Єрмаков Є.І.  діяв із перевищенням наданих йому повноважень.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 26 квітня 
		2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року, позов задоволено. 
		Визнано недійсними додаткові угоди: № 2 і № 3 від 25 березня 2002 року, № 4 від 25 квітня 2002 року до договору оренди майна № 1 від 25 жовтня 2001 року (далі - договір), укладені між ЗАТ "АТЕК" і
		ТОВ "СК "ОЛІМП". 
		Вищий господарський суд України постановою від 9 липня 
		2014 року залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року. 
		У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ "СК "ОЛІМ", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу при вирішенні аналогічних судових справ, просить скасувати цю постанову Вищого господарського суду України, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 26 квітня 2012 року і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. 
		На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права 
		ТОВ "СК "ОЛІМП" долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 22 січня 2008 року у справі 
		№ 6-30-28-25/96-06-2358, від 9 червня 2011 року у справі № 28/130, від 
		17 липня 2012 року у справі № 5/87пд/2011, від 17 липня 2012 року 
		у справі № 11/70пд/2011, від 2 жовтня 2013 року у справі 
		№ 919/175/13-г, копії постанов Верховного Суду України від 4 квітня 2006 року у справі № 30/221 (06/162), від 16 травня 2006 року у справі № 22/197 (06/213), від 13 травня 2014 року, від 27 травня 2014 року, від 2 березня 2010 року, від 25 травня 2004 року та інформаційний лист Вищого господарського суду України від 23 червня 2006 року 
		№ 01-8/1456.
		Ухвалою від 29 вересня 2014 року Вищий господарський суд України допустив справу № 5011-7/1603-2012 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року, зазначивши про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, що вбачається із наданої заявником копії постанови суду касаційної інстанції від 2 жовтня 2013 року у справі 
		№ 919/175/13-г.
		Одночасно, допускаючи справу № 5011-7/1603-2012 до провадження Верховного Суду України, Вищий господарський суд України зауважив, що не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах постанови Вищого господарського суду України від 9 червня 
		2011 року у справі № 28/130, від 17 липня 2012 року у справі 
		№ 5/87пд/2011, від 17 липня 2012 року у справі 
		№ 11/70пд/2011, в яких висновки суду касаційної інстанції зумовлені встановленими судом обставинами справи; постанова Вищого господарського суду України від 22 січня 2008 року у справі 
		№ 6-30-28-25/96-06-2358 про скасування рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд; постанови  Верховного Суду України від 4 квітня 2006 року у справі 
		№ 30/221 (06/162), від 16 травня 2006 року у справі № 22/197 (06/213), від 13 травня 2014 року, від 27 травня 2014 року, від 2 березня 
		2010 року, від 25 травня 2004 року, оскільки Верховний Суд України не є судом касаційної інстанції; інформаційний лист Вищого господарського суду України від 23 червня 2006 року № 01-8/1456, який не є рішенням суду касаційної інстанції. 
		У справі, що розглядається, судами встановлено що 25 жовтня 2001 року між ЗАТ "АТЕК" (орендодавець) і ТОВ "СК "ОЛІМП" (орендар) укладено договір, згідно з яким орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування: цілісний майновий комплекс, а саме: приміщення, споруди та майно спортивного комплексу ЗАТ "АТЕК", розташованого у м. Києві, вул. Чистяківська, 20. 
		Пунктом 4.1 договору передбачено, що термін оренди становить 10 років із моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання-передачі.
		На виконання умов договору 1 липня 2001 року сторони підписали акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування майно, споруди та приміщення стадіону ЗАТ "АТЕК".
		Згідно з пунктом 5.1 договору орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату, розмір якої визначається у додатковій угоді.
		25 жовтня 2001 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, якою визначили розмір орендної плати - 5 000,00 грн за місяць, строк дії цієї угоди встановлено протягом одного календарного року - до 25 жовтня 2002 року. 
		25 березня 2002 року та 25 квітня 2002 року між ЗАТ "АТЕК" та ТОВ "СК "ОЛІМП" було укладено, відповідно, додаткові угоди № 2, 
		№ 3 та додаткову угоду № 4 до договору, згідно з якими було змінено та доповнено умови договору щодо строку оренди, умов продовження договору, прав орендаря на реконструкцію та здійснення нового будівництва на об'єкті оренди, обов'язку орендодавця  провадити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найм майна, неможливості односторонньої відмови від договору оренди, розміру орендної плати, предмету оренди та цільового призначення
		Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважав, що додаткові угоди № 2, №, 3, № 4 до договору оренди майна № 1 від 25 жовтня 2001 року від імені ЗАТ "АТЕК" ОСОБА_13 підписав без належних на те повноважень. 
		Суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені додаткові угоди до договору було підписано ОСОБА_13 без достатніх на те повноважень, належного схвалення позивачем дій ОСОБА_13 не відбулося, а до заявлених позивачем позовних вимог про визнання недійсними угод правила позовної давності не застосовуються. 
		У постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 919/175/13-г, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 8 грудня 1994 року, тобто також укладеного до 1 січня 2004 року, виходив із того, що при вирішенні спору про визнання угоди недійсною мають застосовуватися положення про позовну давність.
		Усуваючи розбіжності у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого. 
		Оспорювані додаткові угоди № 2, № 3, № 4 до договору, укладено між ЗАТ "АТЕК" та ТОВ "СК "ОЛІМП" 25 березня 2002 року та 25 квітня 2002 року, тобто до 1 січня 2004 року - дня набрання чинності ЦК України.
		Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. 
		Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину  недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. 
		Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), що діяв до 1 січня 2004 року, позовна давність - це строк, у межах якого особа, право якої порушено, може звернутися до суду з вимогою про його захист.             
		Позовні вимоги про визнання угод недійсними не належали до вимог, на які відповідно до статті 83 ЦК УРСР не поширювалася позовна давність. 
		Тому до позовів про визнання угод недійсними застосовувався загальний строк позовної давності - три роки (стаття 71 ЦК УРСР). 
		Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності  до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. 
		Аналогічні положення містяться і у статтях 256, 257, 268 
		ЦК України. 
		Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. 
		При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права (ЦК УРСР чи ЦК України), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 76 ЦК УРСР або статті 261 ЦК України. 
		За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		З огляду на викладене до позовних вимог про визнання угод недійсними застосовуються правила про позовну давність. При цьому правила про позовну давність, встановлені ЦК України, будуть застосовуватися за умови, що право на пред'явлення такого позову виникло лише після 1 січня 2004 року.
		Усупереч наведеному, у справі, що розглядається, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до заявлених позивачем вимог про визнання додаткових угод недійсними правила позовної давності не застосовуються.
		Такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить висновкам цього ж суду в іншому судовому рішенні у подібних правовідносинах у справі № 919/175/13-г. 
		З огляду на викладене заява ТОВ "СК "ОЛІМП" підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року в справі № 5011-7/1603-2012 - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Керуючись статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11125 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України                           
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" задовольнити частково.
		Постанову Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року у справі № 5011-7/1603-2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		  
		Головуючий                                                                      В.П. Барбара
		 
		 
		  судді:                                                                                                             І.С. Берднік
		                                                                                                                                             
		                                                                                                                                В.С. Гуль
		 
		                                                                                Т.Є. Жайворонок   
		 
		                              А.А. Ємець
		                                                                                                                         
		                                                                                П.І. Колесник
		 
		                                                                                    О.І. Потильчак
		 
		                                                                                І.Б. Шицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...