Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/18384/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"27" листопада 2014 р.                               м. Київ                              К/800/29707/14 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
		                                                                                                             Пасічник С.С.,
		                                                                                                             Винокурова К.С.,
		                                                                                                             Кочана В.М.,
		 
		за участю секретаря                                                                        Лавренюка В.В.,
		 
		за участю представника відповідача Любавської І.Р.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державного управління справами, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		В листопаді 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державного управління справами, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (залучені до участі у справі протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2014р.) про визнання відмови відповідача у поновленні медичного обслуговування в закладах охорони здоров'я Державного управління справами позивача та членів його сім'ї протиправною та зобов'язання його поновити медичне обслуговування вказаних осіб на попередніх засадах.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014р., в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
		Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України №104/2011 від 17.01.2011р. позивача призначено Головою Державної інспекції України з питань праці, а Указом Президента України №528/2012 від 31.08.2012р. його звільнено з посади Голови Державної інспекції України з питань праці.
		На підставі статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та у зв'язку із підписанням Указу Президента України від 31.08.2012р. №528/2012 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади Голови Державної інспекції України з питань праці» наказом по Державній інспекції України з питань праці від 03.09.2012р. №085-к позивача звільнено з займаної посади з 03.09.2012р.
		Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2013р. у справі №2а/1270/10061/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2013р., позов ОСОБА_5 до Державної інспекції України з питань праці про визнання незаконним та скасування наказу Державної інспекції України з питань праці №085-к від 03.09.2012р. про звільнення позивача та зобов'язання Державну інспекцію України з питань праці звільнити його з посади з 05.12.2012р. у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, задоволено частково та визнано незаконним і скасовано наказ Державної інспекції України з питань праці №085-к від 03.09.2012р. в частині звільнення позивача з 03.09.2012р., а також змінено дату звільнення з 03.09.2012р. на 05.12.2012р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		09.08.2013р. позивач звернувся до Голови Адміністрації Президента України з заявою про надання дозволу на медичне обслуговування його та членів його сім'ї в закладах науково-практичного центру профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами згідно зі ст.36 Закону України «Про державну службу».
		Вказана заява Адміністрацією Президента України була переадресована відповідачу, який листом №01-13/21/1420 від 05.09.2013р. повідомив позивача про те, що підстав для поновлення медичного обслуговування ОСОБА_5 і членів його сім'ї в закладах охорони здоров'я Державного управління справами немає, оскільки після звільнення він вийшов не на пенсію державного службовця.
		На повторне звернення позивача до Голови Адміністрації Президента України від 12.09.2013р. (також переадресоване останнім Державному управлінню справами) з питання поновлення медичного обслуговування позивача і членів його сім'ї, він отримав від відповідача аналогічну відповідь (від 22.10.2013р. №01-13/21/1724) про відсутність підстав для вирішення порушеного питання.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення ст.36 Закону України «Про державну службу», прийшли до висновку, що позивач, звільнившись з державної служби не у зв'язку з виходом на пенсію, втратив право й на медичне обслуговування у закладах охорони здоров'я відповідача.
		Проте, така позиція є помилковою.
		Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про державну службу» державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються у встановленому порядку безплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я; цими ж закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію.
		Наведені норми не містять будь-яких застережень та не пов'язують медичне обслуговування осіб, що мали статус державного службовця й мали право на таке обслуговування у державних закладах охорони здоров'я та вийшли на пенсію, ні з конкретним видом призначеної їм пенсії, ні з такою умовою, як звільнення державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію.
		Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Проте, неправильне застосування судами у даній справі норм матеріального права призвело до невстановлення, недослідження й ненадання правової оцінки спірним правовідносинам, а отже й до передчасних висновків по суті спору, а тому, оскільки суд касаційної інстанції процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, судові рішення, з врахуванням приписів ч.2 ст.227 КАС України, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Одночасно, при новому розгляді справи судам слід звернути увагу й на те, що права членів сім'ї позивача підлягають захисту лише в разі їх порушення, що має визначатися кожним з них особисто за наявності певних підстав.
		За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                             Пасічник С.С.
		 
		                                                                                                       Винокуров К.С.
		 
		                                                                                                    Кочан В.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...