Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-31632св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		3 грудня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого         Мартинюка В.І.,    
		суддів:                    Ізмайлової Т.Л.,     Мостової Г.І.,         
		                               Наумчука М.І.,       Олійник А.С., 
		 
		розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (далі - ПАТ «Перший Український міжнародний банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 липня 2014 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У грудні 2013 року ПАТ «Перший Український міжнародний банк» звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 12 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 52 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,9 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим строком повернення 12 серпня 2015 року. 8 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якої сторони змінили графік повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. У подальшому, 12 жовтня 2009 року, сторони знову змінили графік повернення кредиту та сплати процентів уклавши про це додаткову угоду до кредитного договору. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 12 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору. Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, просило задовольнити позов.
		Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 липня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за період з 13 грудня 2010 року по 4 листопада 2013 року у розмірі 45 147 доларів США 11 центів; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 12 грудня 2010 року по 4 листопада 2013 року у розмірі 20 826 доларів США 35 центів; заборгованість по пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 4 листопада 2013 року у розмірі 51 282 грн 20 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат. 
		ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Перевіряючи рішення суду першої інстанції, апеляційний погодився із його висновком про те, що оскільки зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконані, то позов підлягає задоволенню у повному обсязі. 
		Однак, повністю погодитись з такими висновками неможливо.
		Судами встановлено, що 12 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 52 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,9 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим строком повернення 12 серпня 2015 року.
		8 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якої сторони змінили графік повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. У подальшому, 12 жовтня 2009 року, сторони знову змінили графік повернення кредиту та сплати процентів уклавши про це додаткову угоду до кредитного договору.
		На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 12 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору. 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
		Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
		Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
		Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
		Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги повністю, суди не звернули уваги на те, що проценти за кредитним договором і пеня по відсотках   нараховані і стягнуті  на частину кредиту, право на стягнення яких втрачені у зв'язку із спливом строку позовної давності. 
		Можливість їх стягнення та дотримання строку позовної давності відповідно до ст. ст. 256, 258, ч. 1 та 5 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України з урахуванням наведеного та факту пред'явлення позову 6 грудня 2013 року не з'ясовано. 
		Крім того, стягуючи заборгованість у солідарному порядку із поручителя, суди не врахували, що однією з підстав припинення поруки, передбаченою ч. 1 ст. 559 ЦК України, є зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		Припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. 
		Якщо в договорі поруки умови зміни договору внаслідок чого збільшуються обсяг відповідальності поручителя, сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на зміну зобов'язання, внаслідок чого збільшується розмір його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється.
		Як вбачається з матеріалів справи, умовами п. 2.2 договору поруки від 12 серпня 2008 року передбачено, що у разі внесення змін до договору, з якого випливає зобов'язання, що має наслідком збільшення розміру зобов'язання та/або зміну строків виконання зобов'язання боржником, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання в розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився із змінами у зобов'язанні. 
		Однак, стягуючи у солідарному порядку заборгованість і з поручителя апеляційний суд не зробив висновку про те, чи не призвела зміна графіку погашення кредиту до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а якщо призвела, то чи давав останній свою згоду на таку зміну та чи не припинилася у зв'язку з цим порука у порядку встановленому ч. 1 ст. 559 ЦК України, та чи є підстави для стягнення заборгованості з поручителя з врахуванням положень договору поруки.  
		Докази про надання поручителем згоди банку на зміну графіку погашення кредиту в матеріалах справи відсутні. 
		Наведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвала  апеляційного суду  не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, справа передачі на новий апеляційний розгляд. 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		у  х  в  а  л  и  л  а : 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 липня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього суду. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Головуючий В.І. Мартинюк  Судді:Т.Л. Ізмайлова    Г.І. Мостова    М.І. Наумчук   А.С. Олійник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...