Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-722/06 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2007. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2008.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		 
			                                                                                
			У Х В А Л А
			 
			І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И
			                                                        
			 
			   05 жовтня 2006 року                                                                                             м. Київ
			 
			Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
			Головуючого – Шипуліної Т.М.,
			суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.,
			при секретарі: Бойченко Ю.П.,
			за участю: представника позивача – Худзія Д.М.,
			 
			розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року по справі № 5/2976-12/369 за позовом Львівського дочірнього підприємства Датської компанії «Сіка Футвеер А/С» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
			 
			Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
			 
			В С Т А Н О В И Л А :
			 
			В жовтні 2004 року Львівське дочірнє підприємство Датської компанії «Сіка Футвеер А/С» звернулося з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000612230/0/30764 від 29.12.2003 року про донарахування податку на прибуток в сумі 2360,000 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 2360,00 грн.
			 
			Посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншим нормативно-правовим актам, позивач просив позов задовольнити. 
			 
			Рішенням Господарського суду Львівської області від 21 січня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року, позовні вимоги Львівського дочірнього підприємства Датської компанії «Сіка Футвеер А/С» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0000612230/0/30764 від 29.12.2003 року – задоволено.  
			 
			Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 24 червня 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 02 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.
			 
			Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження. 
			 
			В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківськомурайоні м. Львовапросить скасувати рішення судів та постановити нове – про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку відповідача, оскаржувані рішення винесені через неправильне застосування п.п. 19.3.6 п.19.3 ст.19 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». 
			 
			Касаційна скарга ДПІ у Шевченківськомурайоні м. Львовапідлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.
			 
			Судами було встановлено, що за результатами  документальної перевірки позивача – Львівського дочірнього підприємства Датської компанії «Сіка Футвеер А/С» за період з 12.11.2003 року по 24.12.2003 року, відповідачем було складено акт від 24.12.2003р. №2990,2991/23-5/31804649, на підставі якого податковим органом було самостійно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 25 960,00 грн., з яких 23 600,00 грн. – основний платіж, а 2 360,00 грн. – штрафні санкції, та винесено податкове повідомлення-рішення №0000612230/0/30764 від 29 грудня 2003 року.
			 
			Актом встановлено заниження валового прибутку у зв’язку з тим, що платником податків виконувались роботи по виготовленню робочого взуття з поліуретановим покриттям за цінами, що були встановлені у контракті, в той час як відповідач вважає, що ціни на ці роботи повинні бути розрахованими виходячи із суми витрат понесених даним платником податків та амортизаційних відрахувань, податковий орган для визначення валового доходу платника податків використав суму витрат на виготовлення взуття та амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся.
			 
			При цьому було розраховано середню арифметичну суму витрат та амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся, на одиницю виготовленого взуття. Вказаний показник прийнято як середню ціну виготовлення одиниці взуття, яка відрізняється від цін встановлених контрактом.
			 
			Задовольняючи позовні вимоги Львівського дочірнього підприємства Датської компанії «Сіка Футвеер А/С», суди правильно виходили з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлених по справі обставин, а саме, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. 
			 
			Згідно з п.п.1.20.1 п.1.20 ст. 1 зазначеного Закону, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
			 
			Як зазначено в п.п.1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.
			 
			На запит відповідача щодо вартості виготовлення робочого взуття зі шкіри з полімерним покриттям Львівським обласним управлінням статистики надано відповідь про відсутність статистичних даних на даний вид послуг.
			Згідно вимог п. 1.20.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності— однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору. 
			 
			Таким чином, суди прийшли до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем п.п. 1.20.6 п. 1.20 ст.1 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останній визначив дохід підприємства виходячи не з договірних цін, а з цін, які податковий орган сам визначив, що спричинило неправомірне донарахування позивачу податку на прибуток. 
			 
			Крім того, відповідно до п.п.1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
			 
			Згідно з п.п.1.20.10 п.1.20. ст.1 зазначеного Закону, донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.
			 
			Відповідно до п.п.19.3.6 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до 1 січня 2005 року діяло правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов’язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов’язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов’язання. При цьому обов’язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.
			 
			Враховуючи наведене, суди прийшли до правильного висновку про відсутність у  ДПІШевченківськомурайонім. Львоваправових підставдля винесення податкового повідомлення-рішення № 0000612230/0/30764 від 29.12.2003 року про донарахування податку на прибуток в сумі 2360,000 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 2360,00 грн. 
			 
			Крім того, у випадку донарахування податку внаслідок самостійного визначення ціни податковим органом законодавством передбачено обов’язок податкового органу звернутися в суд з позовом про визнання суми податкового зобов’язання, та здійснити нарахування із застосуванням непрямих методів.
			 
			Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
			 
			Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
			 
			Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 224,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія – 
			 
			 
			 
			У Х В А Л И Л А:
			 
			Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2005 року, та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року – без змін.
			Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
			 
			За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.
			 
			 
			 
			 
			 
			Головуючий:
			_______________________
			Шипуліна Т.М.
			Судді:
			_______________________
			Карась О.В.
			_______________________
			Маринчак Н.Є.
			_______________________
			Пилипчук Н.Г.
			_______________________
			Усенко Є.А.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...