Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/2106/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2014.
Дата набрання законної сили: 04.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу       Справа № 
		 
		 
		 
		Апеляційний суд Запорізької області
		 
		Справа №22-ц/778/3626/14Головуючий у 1-й інстанції Мєркулова Л.О. Суддя-доповідач Гончар М.С.РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		04 грудня 2014 року                                                  м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
		головуючого судді                    Савченко О.В.
		суддів                                        Стрелець Л.Г., Гончар М.С. 
		при секретарі                              Мосіній О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАБРИКАНТ" (надалі - ТОВ «ФАБРИКАНТ») про захист авторського права та виплату компенсації
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У квітні 2014 року ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_3 (матері), якій з 1967 року належали авторські права на дизайн печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» у відповідності до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_3 від 17.04.2012р., виданого Державною службою інтелектуальної власності України, звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила:
		- стягнути з відповідача на її користь компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 121 800,00 грн.;
		- стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми компенсації, який на дату звернення із позовною заявою дорівнює 12 180,00 грн.;
		- заборонити відповідачу у будь-якій формі використовувати, змінювати або спотворювати будь-яким способом зображення дизайну печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» - повністю або їх частин при виробництві (використання матриць для випічки), у рекламі та ін., у тому числі шляхом розміщення зображень на формах для випікання кондитерських виробів;
		- конфіскувати контрафактні вироби та матриці і ротори для випічки кондитерських виробів «Печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
		- стягнути з відповідача судові витрати.
		Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Фабрикант» про захист авторського права та виплату компенсації відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішення суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які на запитання колегії суддів апеляційного суду визнали той факт, що свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - ІНФОРМАЦІЯ_2» НОМЕР_3 від17.04.2012 року та патент НОМЕР_2 від 27.01.2014 року є дійсними (чинними) на час апеляційного розгляду цієї справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.
		Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		Встановлено, що відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі у повному обсязі, суд першої інстанції керувався ст. ст. 208, 209, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 420, 435, 440, 441, 443, 461, 462, 466 ЦК України, Законами України «Про охорону прав на промислові зразки», «Про авторське право та суміжні права» та виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, не знайшли свого підтвердження і обґрунтування у суді першої інстанції у судових засіданнях.
		Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до   них правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
		Оскільки встановлено, що ОСОБА_3 з 1967 року є автором розробки дизайну «Печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1» та останній належить авторське право на цей твір, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_3 від 17.04.2012 року, виданим Державною службою інтелектуальної власності України (т.с. 1 а.с. 10-11).
		Зазначене свідоцтво видано автору ОСОБА_3 на підставі заявки останньої до Державної служби інтелектуальної власності України № НОМЕР_4 про реєстрацію авторського права на твір «Розробка дизайну «Печиво ІНФОРМАЦІЯ_1» від 16.02.2012. Визначено галузь творчої діяльності - мистецтво, зазначено об'єкти авторського права, до яких належить твір - літературні та художні твори, твори образотворчого мистецтва. При цьому, ОСОБА_3 надано опис твору, наданого на реєстрацію: «Дизайн печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» відображає його значення долі українського народу. Прямокутна форма збільшена, напис посередині великими літерами і поверхня у вигляді високих дніпровських хвиль підкреслює його велич. Об'єднання хвиль в оригінальний орнамент символізує його об'єднуюче значення». Крім того, ОСОБА_3 визначено дату остаточного завершення роботи над твором - 27.03.1967 р. До вказаної заяви надано примірник твору, платіжний документ, що підтверджує сплату збору за підготовку до державної реєстрації, платіжний документ, що підтверджує сплату збору за оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію авторського права на твір (т.с. 1 а.с. 197-206).
		Зазначене свідоцтво автора ОСОБА_3 було дійним (чинним) на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі та дійсність (чинність) останнього визнана сторонами у цій справі під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку, а тому ця обставина не потребує додаткового доказування в силу вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України.
		Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.12.2013 року, виданим державним нотаріусом П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М. (т.с 1 а.с.7), спадкоємцем за заповітом майнових прав авторського права ОСОБА_3 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2», є позивач у цій справі - ОСОБА_2
		Згідно ст.ст.435, 440, 441, 443 ЦК України право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам), використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано майнове право.
		При цьому, встановлено, що відповідач ТОВ «ФАБРИКАНТ» має патент НОМЕР_2 від 27.01.2014 року, виданий Державною службою інтелектуальної власності України ТОВ «ФАБРИКАНТ» (ЄДРПОУ 333276648), на промисловий зразок ПЕЧИВА «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т.с. 1 а.с.43).
		Об'єктом промислового зразка за патентом НОМЕР_2 є об'ємне художньо-конструкторське рішення, яке визначає зовнішній вигляд печива «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Автором патенту на промисловий зразок «ПЕЧИВО «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2 є ОСОБА_5
		Ст. 1 Закону України «Про охорону прав на помислові зразки» визначено поняття промислового зразка, а саме: промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.
		Матеріали заявки № s2013 00126 від 04.02.2013р. містять наступний опис промислового зразка: «Автор: ОСОБА_5, клас МКПЗ:01-01. Заявляється зовнішній вигляд виробу, призначення для задоволення харчових потреб людини. Зовнішній вигляд виробу наведено на зображенні «Загальний вигляд печива «ІНФОРМАЦІЯ_1», що додається. Об'єктом заявленого промислового зразка є сукупність зображувальних елементів, призначених для задоволення естетичних потреб. Дизайн печива відображає його назву. Печиво має прямокутну форму із закругленими кутами. По центру печива міститься напис великими літерами української абетки «ІНФОРМАЦІЯ_1». По краях - оригінальний орнамент у вигляді символічних дніпровських хвиль. В центральній частині надпису «ІНФОРМАЦІЯ_1» на задньому формі зображено стилізовану літеру «Ф». Надпис та орнамент мають об'ємну, тривимірну форму. Наявність літери «Ф» є суттєвою ознакою заявленого промислового зразка, яка дозволяє ідентифікувати виробника (ТОВ «Фабрикант», м. Запоріжжя). Колір зображувальних елементів не є суттєвою ознакою заявленого промислового зразка» (т.с. 1 а.с. 179-206).
		Зазначений патент був дійсним (чинним) на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі та дійсність (чинність) останнього визнана сторонами у цій справі під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку, а тому ця обставина не потребує додаткового доказування в силу вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України.
		Встановлено, що відповідачем ТОВ «ФАБРИКАНТ» при виготовленні, зберіганні, продажі, рекламі та подальшому розповсюдженні ПЕЧИВА «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т.с. 1 а.с.17-20) порушуються права позивача ОСОБА_2, як особи, якій передано у спадщину майнові прав авторського права ОСОБА_3 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» (свідоцтво НОМЕР_3 від 14.04.2012 року).
		ТОВ «ФАБРИКАНТ» ухиляється від укладення із позивачем ОСОБА_2 договору на використання цього права за винагороду.
		Однак, наявність вищезазначеного патенту у відповідача з 2014 року не звільняє останнього від обов'язку не порушувати майнові права позивача ОСОБА_2, як особи, якій у 2013 році передано у спадщину майнові прав авторського права ОСОБА_3 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» і не виключає порушення останніх.
		Оскільки, майнові права авторського права на твір і право на промисловий зразок з використанням останніх - це різні поняття. Перші означають право їх суб'єкта на «долю від продажу» продукції, яка повністю або частково відтворює твір автора, а патент відповідача - «право володіти та продавати» цю продукцію.
		За висновком експертів Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 115/14 від 20.10.2014 року (т.с. 2 а.с. 128-141) за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у цій справі на підставі ухвали апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2014 року за клопотанням апелянта - позивача ОСОБА_2 (т.с. 2 а.с.90-92), встановлено, що має місце відтворення твору «ІНФОРМАЦІЯ_2» або його частини, яка може використовуватися самостійно (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_3 від 17.04.2012 року, видане Державною службою інтелектуальної власності України ОСОБА_3) у промисловому зразку ПЕЧИВА «ІНФОРМАЦІЯ_1» (патент НОМЕР_2 від 27.01.2014 року, виданий Державною службою інтелектуальної власності України ТОВ «ФАБРИКАНТ»).
		Зазначений доказ підлягає дослідженню та оцінці апеляційним судом Запорізької області, а також приймається як належний допустимий доказ у цій справі при її розгляді в апеляційному порядку в силу вимог ст. 303 ч. 2 ЦПК України. 
		Оскільки, встановлено, що у суді першої інстанції ОСОБА_2 через свого представника двічі заявляла клопотання про призначення зазначеної експертизи (т.с. 1 а.с. 211-212, т. с. 2 а.с.37), проте, ухвалою суду першої інстанції від 23.06.2014 року (т.с. 1 а.с.216) та від 08.07.2014 року (т.с. 2 а.с.37) у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено. 
		Чим судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 10 ч. 4 ЦПК України, так як останній мав сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин цієї справи.
		В силу вимог ст. 143 ч. 1 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
		І хоча, згідно із ст. 212 ч. 2 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. 
		Однак, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1).
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3).
		З огляду на положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4 червня 2010 року № 5 виконання вимог закону при використанні відповідачем об'єкту авторського права зобов'язаний довести саме відповідач.
		Проте, відповідач ТОВ «ФАБРИКАНТ» не спростував встановлених колегією суддів апеляційного суду у цій справі фактичних обставин та наявних у матеріалах цієї справи доказів, що частково обґрунтовують позовні вимоги позивача.
		Так, відповідач ТОВ «ФАБРИКАНТ» у тому числі не вважав доцільним у цій справі у суді апеляційної інстанції після дослідження вищезазначеного висновку експертів від 20.10.2014 року (т.с. 2 а.с. 128-141) заявляти клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи.
		Таким чином, колегією суддів апеляційного суду при апеляційному розгляді цієї справи встановлено, що у матеріалах цієї справи відсутні будь-які належні, допустимі докази на спростування вищезазначеного висновку експертів від 20.10.2014 року (т.с. 2 а.с. 128-141).
		Навпаки, у матеріалах цієї справи на підтвердження порушення прав позивача відповідачем міститься також висновок експерта Науково-дослідного експертно - криміналічтичного центру № 70/38-93 від 18.02.2014 року, що додавався позивачем суду першої інстанції при подачі вищезазначеного позову у цій справі (т.с. 1 а.с.23-25), який суд першої інстанції в оскаржуємому рішенні оцінив критично та не прийняв до уваги взагалі.
		Хоча цей висновок й не можна вважати висновком експерта у цій справі, проте він є іншим письмовим доказом у цій справі, який приймається до уваги колегією суддів апеляційного суду при апеляційному розгляді цієї справи та оцінюється разом з іншими доказами, а також достатність і взаємний зв'язок останніх у їх сукупності.
		При вищевикладених обставинах колегія суддів апеляційного суду вважає доведеними та доказаними у цій справі позовні вимоги позивача до відповідача у частині стягнення з останнього на користь позивача компенсації у розмірі 10 (десяти) мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 1 218,0 грн., що складає 12 180,0 грн., решта вимог позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягає.
		Оскільки, згідно із ст. 52 ч. 1 п. г) Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		ОСОБА_2 самостійно обрала такий захист порушеного права у цій справі, як виплата компенсації у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 121 800,00 грн., виходячи із тривалості порушення прав відповідачем та об'ємів продаж печива «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Суд розглядає дану справу з додержанням вимог ст. 11 ч. 1 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем вимог.
		Однак, в силу вимог ст. 152 ч. 2 п. г) Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат. 
		Колегія суддів апеляційного суду вважає достатнім та розумним у цій справі розмір компенсації з відповідача на користь позивача саме у мінімальному розмірі 10 (десять) мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення позивача із позовною заявою до суду першої інстанції у квітні 2014 року згідно із ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» дорівнює 1 218,0 грн., що складає 12 180,0 грн. (розрахунок: 1218,0 грн. * 10).
		При цьому, виходячи із того, що позивач ОСОБА_2 особисто не є автором твору, а лише спадкоємцем майнових прав авторського права останнього на нього на підставі свідоцтва, виданого нотаріусом лише 11.12.2013 року, тобто права позивача порушуються відповідачем лише з цієї дати, так як промисловий зразок відповідача від 2014 року має відтворення авторського твору «ІНФОРМАЦІЯ_2». Проте, при цьому, відповідач має патент, який не визнаний недійсним (припиненим) на час розгляду цієї справи судом апеляційним судом, а, відповідно, останній має право на промисловий зразок «ПЕЧИВО «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також на використання цього промислового зразку при виготовленні, реалізації свого кондитерського виробу «ПЕЧИВО «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також устаткування (обладнення), потрібне йому для цього.
		Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача за рішенням суду у цій справі штрафу у розмірі 10% від суми компенсації, який на дату звернення із позовною заявою дорівнює 12 180,00 грн. 
		То згідно із ст. 152 ч. 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд може постановити рішення про накладення штрафу на порушника у розмірі 10 % суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
		Звідси, колегія суддів апеляційного суду має право присудити з відповідача на користь позивача із подальшою передачею до Державного бюджету України штраф у розмірі 10% від суми вищезазначеної стягнутої з відповідача на користь позивача у цій справі за цим рішенням компенсації (12180,0 грн.), що становить 1 218,0 грн.
		Проте, враховуючи, що присудження штрафу є правом, а не обов'язком суду, та враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає стягнення зазначеного вище розрахованого судом розміру штрафу з відповідача у цій справі недоцільним. 
		Щодо позовних вимог позивача до відповідача заборонити останньому у будь-якій формі використовувати, змінювати або спотворювати будь-яким способом зображення дизайну печива «ІНФОРМАЦІЯ_1» - повністю або їх частин при виробництві (використання матриць для випічки), у рекламі та ін., у тому числі шляхом розміщення зображень на формах для випікання кондитерських виробів та конфіскувати контрафактні вироби та матриці і ротори для випічки кондитерських виробів «Печиво «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		То колегія суддів апеляційного суду вважає, що задоволення цих вимог позивача ОСОБА_2 у свою чергу порушить права відповідача ТОВ «ФАБРИКАНТ», який на час розгляду цієї справи апеляційним судом має дійсний (неприпинений) патент на промисловий зразок НОМЕР_2 ПЕЧИВО «ІНФОРМАЦІЯ_1», та права якого на цей зразок також охороняються чинним законодавством, зокрема Законом України «Про охорону прав на промислові зразки», що також може призвести до збитків останнього в його господарській діяльності.
		Позивач у цій справі не заявляла позовних вимог про визнання недійсним патенту відповідача.
		В силу вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача лише частково ґрунтуються на законі та доказах, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 213-214 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
		За таких обставин, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково; рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2014 року у цій справі слід скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ТОВ"ФАБРИКАНТ" про захист авторського права та виплату компенсації задовольнити частково; стягнути з ТОВ"ФАБРИКАНТ" (ЄДРПОУ 333276648) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію у розмірі 10 (десяти) мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 1 218,0 грн., що складає 12 180,0 грн.; в решті позовних вимог відмовити.
		Крім того, при вищевикладених обставинах в силу вимог ст.ст. 79, 86, 88 ч. ч. 1,5 ЦПК України остання має право на компенсацію за рахунок ТОВ "ФАБРИКАНТ" (ЄДРПОУ 333276648) понесених судових витрат на проведення експертизи 7 380,0 грн. (оригінал квитанції № 1/224 від 06.10.2014 року на суму 7 380,0 грн. т.с 2 а.с.180), сплату судового збору 1 948,80 грн. (розрахунок: 1 461,60 грн. т.с. 1 а.с.1 + 121,80 грн. т.с. 1 а.с.99 + 121,80 грн. т.с. 1 а.с.213 + 121,80 грн. т.с. 2 а.с.93 +121,80 грн. т.с. 2 а.с.31).
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів
		ВИРІШИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2014 року у цій справі скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАБРИКАНТ" про захист авторського права та виплату компенсації задовольнити частково.
		Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАБРИКАНТ" (ЄДРПОУ 333276648) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію у розмірі 10 (десяти) мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 1 218,0 грн., що складає 12 180,0 грн. (дванадцять тисяч сто вісімдесят гривень).
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАБРИКАНТ" (ЄДРПОУ 333276648) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати на проведення експертизи 7 380,0 грн. (сім тисяч триста вісімдесят гривень), на судовий збір 1 948,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім гривень вісімдесят копійок).
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		Головуючий суддяСуддяСуддяСавченко О.В.Стрелець Л.Г.Гончар М.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...