Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/4359/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2014. Зареєстровано: 11.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2014.

Результат оскарження 18.05.2016 Вищий адміністративний суд України: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 815/4359/14 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2014 року                     м.Одеса
		У залі судових засідань №29
		Одеський окружний адміністративний суд  у складі:
		Судді                                                                                           Харченко Ю.В.
		При секретарі                                                               Кипаренко Н.Ю.
		 
		За участю представників сторін:
		Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 16.07.2014р. №1472.
		Від відповідача: Генеральної прокуратури України Ейсмонт І.С. - за довіреністю від 06.08.2014р. №05/2/2-56-14.
		Від третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ейсмонт І.С. - за довіреністю від 13.10.2014р. №05/1-.
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приз Андрія Андрійовича про скасування Наказу від 02 липня 2014р. за №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, поновлення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 на посаді прокурора Одеської області з 07 липня 2014р., -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень (вхід.№24689/14 від 08.10.2014р.), просить суд скасувати Наказ Генеральної Прокуратури України від 02 липня 2014р. №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, поновити державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 на посаді прокурора Одеської області з 07 липня 2014р.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.06.2014р., знаходячись в приміщенні Генеральної прокуратури України він був підданий тиску із вимогою залишити посаду прокурора Одеської області під загрозою упереджених перевірок, з огляду на що ОСОБА_3 був підписаний рапорт про звільнення із займаної посади з 14 липня 2014року у зв'язку з переводом на іншу посаду в органах прокуратури. При цьому, позивач наголошує, що означений рапорт ним був відкликаний, про що до Генеральної прокуратури України була подана відповідна заява від 04.07.2014р. Також, на думку позивача, для звільнення за п.5 ст.36 КЗпП необхідна наявність клопотання власника того підприємства, установи, організації, куди робітник переводиться. До того ж, сам працівник повинен подати заяву власникові або уповноваженому ним органу, від якого він звільняється, оскільки закон вимагає згоди і працівника, і власника на припинення трудового договору в порядку переведення на інше підприємство, в іншу установу, організацію. Крім того, потрібна заява самого працівника, який переводиться, конкретному власникові або уповноваженому ним органу за новим місцем роботи.
		Відповідач - Генеральна прокуратура України, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 08.08.2014р. вхід.№20138/14, від 22.10.2014р. вхід.№26045/14), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного Наказу від 02 липня 2014р. за №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, оскільки спірний наказ винесено на підставі написаного позивачем рапорту про звільнення з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України з 07.07.2014р. Також, відповідач наголошує, що посади прокурорів областей та їх заступників відносяться до номенклатури Генерального прокурора України. Призначення працівника на посаду першого заступника або заступника прокурора Миколаївської області належить до компетенції Генерального прокурора України, а тому не потребує узгодження з прокурором області.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р., відповідно до приписів ст.53 КАС України, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено виконуючого обов'язки прокурора Одеської області Приз Андрія Андрійовича.
		 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
		 
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21.05.2014р. Генеральною прокуратурою України, відповідно до ст.ст.15,16 Закону України «Про прокуратуру», на підставі рапорту ОСОБА_3, винесено Наказ №818к, яким державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 призначено прокурором Одеської області строком на п'ять років, та затверджено головою колегії прокуратури цієї області.
		Судом з»ясовано, що 30.06.2014р. прокурором Одеської області ОСОБА_3 на ім'я Генерального прокурора України Яреми В.Г. подано рапорт з проханням звільнити його із займаної посади у зв'язку з переведенням на іншу посаду в органах прокуратури з 14.07.2014р.
		01.07.2014р. державним радником юстиції 3 класу, прокурором Одеської області ОСОБА_3 на ім'я Генерального прокурора України Яреми В.Г. подано рапорт, у якому ОСОБА_3 викладено прохання звільнити його з посади прокурора Одеської області у порядку переведення на іншу посаду в органах прокуратури України з 07 липня 2014р.
		Також, 01.07.2014р. державним радником юстиції 3 класу ОСОБА_3 на ім'я Генерального прокурора України Яреми В.Г. подано рапорт, у якому зазначено, що ОСОБА_3 не заперечує проти призначення його на посаду першого заступника прокурора Миколаївської області.
		Так, судом встановлено, що 02.07.2014р. Генеральною прокуратурою України, відповідно до ст.ст.15,16 Закону України «Про прокуратуру», винесено Наказ №972к, яким державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 звільнено з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р., та увільнено від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області. В якості підстави зазначено рапорт ОСОБА_3
		03.07.2014р. Генеральною прокуратурою України, відповідно до ст.ст.15,16 Закону України «Про прокуратуру», винесено Наказ №979к, яким державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з 08.07.2014р. призначено заступником прокурора Миколаївської області та затверджено членом колегії цієї області, звільнивши його в порядку переведення з посади прокурора Одеської області та увільнивши від обов'язків голови колегії прокуратури цієї області.
		Зокрема, судом з»ясовано, що 04.07.2014р. ОСОБА_3 звернувся до Генерального прокурора України Яреми В.Г. із заявою, у якій зазначив, що відкликає поданий рапорт від 30.06.2014р. про звільнення з посади прокурора Одеської області з 14.07.2014р.
		Не погоджуючись із Наказом Генеральної прокуратури України від 02 липня 2014р. за №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
		Так, на думку суду, оскаржуваний позивачем Наказ від 02 липня 2014р. за №972к, винесено Генеральною прокуратурою України неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що під публічною службою розуміється діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та функцій держави, оплачується з державних коштів.
		Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII (зі змінами та доповненнями) Конституцією України, зазначеним законом, іншими законодавчими актами визначаються повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури.
		Згідно зі ст.13 Закону України «Про прокуратуру» систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.
		Отже, служба позивача на посаді прокурора Одеської області відноситься до публічної служби, а тому спірні правовідносини сторін є предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Зокрема, під час вирішення спорів в межах проходження, звільнення з публічної служби пріоритетними є норми спеціальних законів, водночас норми трудового законодавства підлягають застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні відносини, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду від 26.05.2010р. №753/11/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби», правова позиція Верховного Суду України, у справі за позовом гр.Ж. до Президента України про скасування Указу Президента України стосовно звільнення та поновлення на посаді).
		Таким чином, оскільки Законом України «Про прокуратуру»  не передбачено та не визначено процедури переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію, при вирішенні даного публічного спору  слід застосовувати норми трудового законодавства.
		Так, трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Змінювати умови трудового договору сторони можуть за взаємною згодою, крім випадків, передбачених законодавством. Заборона роботодавцеві в односторонньому порядку змінювати укладений з працівником трудовий договір є одним із способів забезпечення права громадян на вільний вибір діяльності, що унеможливлює примусову працю, заборонену статтею 43 Конституції України.
		Пунктом 5 частини 6 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
		Вищевказана норма Кодексу законів про працю України щодо переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію передбачає угоду трьох сторін, зокрема, нового роботодавця, працівника, та попереднього роботодавця.
		Переведення - це зміщення з колишньої роботи з одночасним переходом на іншу роботу, тобто працівник продовжує працювати за іншою спеціальністю (посадою, кваліфікацією) або за тією ж спеціальністю (посадою, кваліфікацією), але на іншому підприємстві, установі, організації, як у цій, так в іншій місцевості.
		Переведення до іншого роботодавця (на інше підприємство) відбувається за погодженням між керівниками відповідних підприємств. Зміни, які відбуваються у правовому становищі працівника при такому переведенні, виходять за межі поняття "переведення", оскільки внаслідок такого переведення відбувається розірвання трудового договору, і, відповідно, припинення існуючих трудових правовідносин. В основі такого переведення лежить взаємне погодження двох роботодавців (одного - від якого переводиться (звільняється) працівник та іншого - до якого переводиться працівник) і згода самого працівника.
		Таким чином, процедура звільнення провадиться в такому порядку:
		- новий роботодавець звертається з листом до попереднього роботодавця з проханням звільнити працівника в порядку переведення;
		- працівник подає попередньому роботодавцю заяву з проханням про звільнення у порядку переведення на іншу роботу до іншої організації або заяву про згоду на таке переведення, якщо ініціатива належить новому роботодавцю;
		- попередній роботодавець у разі згоди видає наказ про звільнення працівника у порядку переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП України (цьому зазвичай передує відповідна резолюція на заяві працівника).
		У разі відсутності усіх трьох складових переведення на інше підприємство відбутися не може. Таким чином, за наявності заяви працівника з проханням щодо звільнення з роботи в порядку переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП, та відсутності погодження власників зацікавлених підприємств, де працює працівник і куди він бажає працевлаштуватись, або уповноважених ними органів, оформити таке звільнення як переведення неможливо.
		Натомість, судом встановлено, що спірний Наказ від 02 липня 2014р. №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р., Генеральною прокуратурою України був винесений у відсутність відповідного звернення нового роботодавця з проханням щодо звільнення працівника в порядку переведення, 
		До того ж, на відповідне питання суду, представником відповідача не було зазначено, та суду не надано жодних доказів  на обґрунтування того чому державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 було звільнено з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою та призначено саме на посаду заступника прокурора Миколаївської області, адже звільнення працівника у даному випадку, є похідним від наявної згоди та волевиявлення такого працівника щодо переведення на іншу посаду.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9 роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику всі наявні вакансії, які за своєю кваліфікацією може займати працівник. 
		Перед тим, як видати наказ про переведення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний докладно ознайомити працівника з умовами його праці на тій посаді (роботі), куди передбачається його перевести.
		Так, як з»ясовано судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 01.07.2014р. державний радник юстиції 3 класу ОСОБА_3 звернувся до Генерального прокурора України Яреми В.Г. з рапортом, у якому зазначив, що проти призначення його на посаду першого заступника прокурора Миколаївської області не заперечує. Означене звернення було отримано Генеральною прокуратурою України факсимільним зв'язком 01.07.2014р.
		Отже, виходячи зі змісту вказаного Рапорту позивача  від 01.07.2014р., викладеному у ньому погодженню ОСОБА_3, повинна була передувати відповідна пропозиція з боку Генеральної прокуратури України щодо посади, на яку переводиться працівник. Між тим, жодних належних доказів на підтвердження того, яка саме пропозиція у контексті викладеного позивачем погодження, яким чином, та в якому порядку була доведена відповідачем до відома позивача - ОСОБА_3, Генеральною прокуратурою України суду не надано.
		До того ж, судом встановлено, що у вищеозначеному Рапорті від 01.07.2014р., державний радник юстиції 3 класу ОСОБА_3, зазначив, що не заперечує щодо призначення його на посаду, зокрема, першого заступника прокурора Миколаївської області, тоді як Наказом Генеральної прокуратури України від 03.07.2014р. №979к, державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3, призначено заступником прокурора Миколаївської області.
		Крім того, згідно з Методичними рекомендаціями щодо оформлення розпорядчих актів із кадрових питань у сфері державної служби, накази про звільнення за переведенням до іншого підприємства, установи, організації повинні містити назву нового місця роботи працівника, і підставу переведення (лист-погодження) від керівництва з нового місця роботи працівника, тоді як оскаржуваним Наказом Генеральної прокуратури України від 02 липня 2014р. №972к, державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 звільнено з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України), без зазначення назви нового місця роботи працівника, на котре він переврдиться.
		Також, переведення на іншу роботу за згодою працівника передбачено статтею 32 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.
		Натомість, як встановлено судом та зазначено вище, поданий прокурором Одеської області ОСОБА_3 рапорт щодо звільнення  з посади прокурора Одеської області у порядку переведення за його згодою на іншу посаду в органах прокуратури України, у подальшому був відкликаний ним, про що позивач зазначив у відповідній заяві від 04.07.2014р., поданій на ім»я Генерального прокурора України Яреми В.Г. 
		Судом також з'ясовано, що рапорти прокурора Одеської області ОСОБА_3 від 30.06.2014р. щодо звільнення із займаної посади у зв'язку з переведенням на іншу посаду в органах прокуратури з 14.07.2014р., та від 04.07.2014р. щодо відкликання рапорту від 30.06.2014р., були отримані Генеральною прокуратурою України, оскільки до заперечень на даний адміністративний позов (від 08.08.2014р. вхід.№20138/14) додано належним чином засвідчені Генеральною прокуратурою України копії вказаних документів.
		Таким чином, системний аналіз встановлених судом в ході судового розгляду справи по суті, та наведених вище фактичних осбставин справи, апріорі свідчить про відсутність, у даному випадку, волевиявлення та відповідної згоди позивача - ОСОБА_3 щодо звільнення його з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України), що, серед іншого, підтверджується також зверненням позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом, а також той факт, що ОСОБА_3 не приступав до виконання обов»язків на посаді, на яку був переведений, а саме заступника прокурора Миколаївської області.
		При цьому, згідно вказаного законодавчого припису (п.5 ст.36 КЗпП України), на підставі власне якого  Генеральною прокуратурою  України був прийнятий спірний Наказ від 02 липня 2014р. №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, обов'язковою складовою для такого переведення, є, зокрема, згода та волевиявлення працівника.
		До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що про наявність згоди на переведення на іншу роботу, працівник має зазначити при ознайомленні з відповідним наказом про переведення, власноручно зробивши на ньому запис: «З наказом ознайомився, з переведенням погоджуюсь», водночас відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої Генеральною прокуратурою України копії спірного Наказу від 02 липня 2014р. №972к, означений запис ОСОБА_3 відсутній, як і відсутні відповідні докази на підтвердження доведення у законодавчо встановленому порядку оскаржуваного наказу до відома позивача.
		Крім того, у спірному Наказі Генеральної прокуратури України від 02 липня 2014р. №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, в якості підстави для звільнення зазначено Рапорт ОСОБА_3, без зазначення, при цьому, який саме рапорт позивача був взятий до уваги Генеральною прокуратурою України, оскільки як встановлено судом та зазначено представником відповідача у судовому засіданні 05.12.2014р., Генеральною прокуратурою України були отримані обидва рапорти ОСОБА_3, а саме від 30.06.2014р., та від 01.07.2014р., що серед іншого, підтверджується доданими відповідачем до письмових заперечень на адміністративний позов, засвідченими Генеральною прокуратурою України, копіями означених рапортів позивача - ОСОБА_3
		До того ж, представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2014р. зазначила, що рапорт прокурора Одеської області ОСОБА_3 про звільнення його з посади у зв'язку з переведенням на іншу посаду в органах прокуратури від 30.06.2014р., був отриманий від позивача Відділом роботи з кадрами Генеральної прокуратури України. Водночас, яким саме чином, та в якому законодавчо передбаченому порядку, відповідачем був прийнятий означений рапорт позивача та проведено його відповідну реєстрацію, повноважним представником Генеральної прокуратури України суду не зазначено, та відповідних доказів на підтвердження не надано.
		Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що підставою для видачі наказу про переведення на іншу посаду є заява державного службовця, оформлена відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998року №731, а саме: виконана та підписана власноручно, із зазначенням дати виконання. 
		Натомість, судом встановлено, що власноручно позивачем був написаний лише Рапорт від 30.06.2014р. про звільнення із займаної посади у зв'язку з переведенням на іншу посаду в органах прокуратури з 14.07.2014р., котрий у подальшому ОСОБА_3 був відкликаний.
		Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що Генеральною прокуратурою України порушено, передбачену п.5 ст.36 КЗпП України, процедуру звільнення прокурора Одеської області ОСОБА_3, в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України.
		Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Відтак, у зв»язку з тим, що переведення позивача - ОСОБА_3 за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України Генеральною прокуратурою України здійснено з порушенням приписів чинного трудового законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо скасування Наказу Генеральної прокуратури України від 02 липня 2014р. за №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, поновлення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 на посаді прокурора Одеської області з 07 липня 2014р., є цілком правомірними, обгрунтованими, та такими, що відповідають вимогам чинного трудового законодавства України, а відтак з урахуванням вимог  ч.1 ст.235 КЗпП України, наявні законодавчо передбачені підстави для поновлення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 на посаді прокурора Одеської області з 07 липня 2014р.
		Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно повноважним представником в ході судового розгляду справи по суті.
		До того ж, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Генеральна прокуратура України не надала суду жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування та підтвердження правомірності винесення спірного Наказу від 02 липня 2014р. №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області.
		Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі,  вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.  
		Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 правомірні, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю. 
		Згідно з п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		 
		Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, ст.ст.158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приз Андрія Андрійовича про скасування Наказу від 02 липня 2014р. за №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, поновлення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 на посаді прокурора Одеської області з 07 липня 2014р., задовольнити повністю.
		2. Скасувати Наказ Генеральної прокуратури України від 02 липня 2014р. №972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст.36 КЗпП України) з 07 липня 2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області.
		3. Поновити державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_3 на посаді прокурора Одеської області з 07 липня 2014р.
		 
		Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді прокурора Одеської області, підлягає негайному виконанню, відповідно до п.3 ч.1 ст.256 КАС України.
		 
		Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
		Повний текст постанови складено та підписано судом 10 грудня 2014 року.
		 
		 Суддя                                                                                        Харченко Ю.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...