Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8392/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2014.
Дата набрання законної сили: 19.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		№  910/8392/14 01.12.14
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-Київ"до   Державного підприємства "Конярство України"простягнення 8 591 066,30 грн.За зустрічним позовом  Державного підприємства "Конярство України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-Київ"провизнання недійсним договору №3/0112/05 від 17.01.2012 та №1/0413/06 від 05.04.2013,
		                                                                                      Головуючий суддя Літвінова М.Є.
		                                                                                                     Судді                                 Босий В.П.
		Полякова К.В.
		Представники сторін:
		від позивача (відповідач за зустрічним позовом):  Тереза Ю.О. - представник за дов.; 
		від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Яцько Р.М. - представник за дов.
		 
		Рішення прийняте 01.12.2014, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 26.11.2014 по 01.12.2014, на підставі ст.77 ГПК України.
		 
		У судовому засіданні 01.12.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 8 591 066,30 грн. на підставі Договору №1/0413/06 про реструктуризацію заборгованості від 05.04.2013.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2014 порушено провадження у справі №910/8392/14, розгляд призначений на 21.05.2014.
		В судовому засіданні 21.05.2014, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 23.06.2014.
		В судовому засіданні 23.06.2014, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 07.07.2014.
		В судовому засіданні 07.07.2014, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 21.07.2014, разом з тим ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 в порядку статті 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи №910/8392/14 відкладений на 04.08.2014.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 суд із власної ініціативи призначив колегіальний розгляд справи №910/8392/14.
		Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 21.07.2014, справу №910/8392/14 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Сташків Р.Б.
		Ухвалою від 21.07.2014 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 04.08.2014.
		Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014, справу №910/8392/14 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В., у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. на лікарняному.
		02.09.2014 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Астарта-Київ" про визнання недісним договору №3/0112/05 від 17.01.2012 та №1/0413/06 від 05.04.2013
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2014 зустрічну позовну заяву по справі №910/8392/14 прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 15.09.2014
		У зв'язку із перебуванням суддів Літвінової М.Є., Босого В.П., Полякової К.І. у відпустці, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/8392/14 передано на розгляд колегії суддів:  головуючий суддя Мельник В.І., судді Головіна К.І., Паламар П.І.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/8392/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мельник В.І., судді Головіна К.І., Паламар П.І. та призначено розгляд справи на 13.10.2014.
		У зв'язку із поверненням судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 01.10.2014 справу №910/8392/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Літвінова М.Є., судді Головіна К.І., Полякова К.В., розгляд справи призначений на 13.10.2014.
		Ухвалою від 13.10.2014 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 29.10.2014.
		В судовому засіданні 29.10.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 05.11.2014.
		В судовому засіданні 05.11.2014 оголошено перерву на 26.11.2014 та на 01.12.2014 відповідно.
		16.05.2014  позивач за первісним позовом звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг - 8 152 255,00 грн., пеню - 393 065,00 грн., 3 % річних - 45 746,30 грн., тобто позивач деталізував суму вказану в прохальній частині позовної заяви.
		Клопотання ДП "Конярство України" про призначення у справі судової експертизи з метою підтвердження чи спростування документально заявлену до стягнення заборгованість ДП "Конярство України", суд дослідив та дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п.2 постанови пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012).
		Таким чином, наявні документи в матеріалах справи не є суперечливими, а їх оцінка не потребує спеціальних знань, тому в задоволенні клопотання про призначення  експертизи у справі слід відмовити.
		В судовому засіданні 01.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.02.2010 між ТОВ фірма "Астарт-Київ" (поклажодавець за договором) та ДП "Дібрівський кінний завод №62" (зберігач за договором) укладений договір зберігання №5/0210/42, за умовами якого, зберігач зобов'язується прийняти на зберігання від поклажодавця товарно-матеріальні цінності, а саме: паливо-мастильні матеріали та інше, згідно видаткових накладних, а поклажодавець передати товар і провести розрахунки з зберігачем за послуги по збереженню, згідно накладних, актів виконаних робіт за фактично проведений вид послуг по розцінкам згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.
		Поклажодавець кожного місяця сплачує зберігачу за надані послуги по збереженню майна за термін зберігання, приймання, розвантаження та завантаження майна на транспортні засоби, згідно виставлених рахунків та затверджених актів виконаних робіт за фактично проведений вид послуг по розцінкам згідно додатку №1 (п. 6.1).
		У зв'язку з реорганізацією ДП "Дібрівський кінний завод №62", додатковою угодою №1 від 06.08.2011 до договору зберігання, сторони домовились, що з 06.08.2011 по тексту договору правонаступником ДП "Дібрівський кінний завод №62" є філія "Дібрівський кінний завод №62" ДП "Конярство України".
		01.03.2010 між ДП "Дібрівський кінний завод №62" (покупець за договором) та ТОВ ФІРМА "Астарта-Київ" (продавець за договором) укладений договір №5/0310/45, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити грошові кошти за паливо-мастильні матеріали, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого буде визначено у товаро-транспортних накладних та/або видаткових накладних.
		Відповідно до п. 2.1 цього Договору, загальна сума договору дорівнює сумі вартості товару, що вказана у накладній.
		Датою відвантаження товару вважається дата, що вказана у накладній (п. 3.4).
		Згідно п. 3.5 Договору, датою передачі товару продавцем вважається дата прийняття товару покупцем, що підтверджується відповідним підписом в товаро - транспортній накладній або актом приймання-передачі товару.
		Розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів в термін 60 банківських днів з дати отримання покупцем товару, згідно накладних чи в інший термін, який узгоджений сторонами та зафіксований у відповідній додатковій угоді до цього Договору.
		01.04.2010 між ТОВ фірма "Астарта-Київ" (19371986), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору "Про спільний обробіток земельної ділянки" від 26.01.2010 №5/0110/27 з ДП "Дібрівський кінний завод №62" (продавець за договором) та ДП "Дібрівський кінний завод №62" (покупець за договором), укладений договір №09/0104 купівлі-продажу, за умовами якого продавець передає у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, ТМЦ, а покупець приймає і сплачує його вартість.
		Згідно п. 2.4 цього Договору, датою передачі товару продавцем вважається дата прийняття товару покупцем, що підтверджується відповідним підписом у видатковій накладній.
		Загальна вартість товару визначається сумарною вартістю партій товарних поставок, які зазначені в накладних та прийняті покупцем в період дії цього Договору. Сторони домовились, що оплата товару здійснюється після фактичного відвантаження протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, тобто на умовах відстрочення платежу, згідно з умовами даного Договору (п. 3.1, 3.2).
		З урахуванням наведеного, 08.08.2011 між ДП "Конярство України" в інтересах філії "Дібрівський кінний завод №62" ДП "Конярство України" та ТОВ фірма "Астарта-Київ", уклали додаткову угоду №8/08/11-1 до Договору про спільний обробіток земельної ділянки №5/0110/27 від 26.01.2010, про наступне: у зв'язку з проведеною реорганізацією ДП "Дібрівський кінний завод №62" шляхом його приєднання до ДП "Конярство України", в результаті якої законним правонаступником є ДП "Конярство України" і враховуючи фактичне прийняття останнім всіх прав та обов'язків ДП "Дібрівський кінний завод №62" за відповідним передавальним актом, є необхідність провести юридичну заміну сторони-1 за Договором про спільний обробіток земельної ділянки 
		Таким чином, сторони досягли згоди, з дати підписання цієї додаткової угоди вважати стороною-1 за Договором ДП "Конярство України", що діє в інтересах філії "Дібрівський кінний завод №62"  ДП "Конярство України".
		17.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" (19371986), відповідальний за утримання та винесення податків до бюджету під час виконання договору "Про спільний обробіток земельної ділянки" від 26.01.2010 №5/0110/27 з ДП "Дібрівський кінний завод №62", в особі начальника управління сільськогосподарського виробництва Карася Бориса Веніаміновича, який діяв на підставі довіреності №22-4/08-11 від 22.08.2011 (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" (новий кредитор за договором), в особі заступника генерального директора з економіки та фінансів Рибіна Петра Михайловича, що діяв на підставі довіреності від 16.12.2011, укладений договір №3/0112/05 про відступлення права вимоги, за умовами якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги належне первісному кредитору у відповідності з основним договором (договір купівлі-продажу №09/0104 від 01.04.2010), укладеним між первісним кредитором та боржником.
		За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 2 833 374,02 грн.
		В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що при укладенні договору №3/0112/05 від 17.01.2012 ТОВ фірма "Астарта-Київ" (первісний кредитор) від імені учасників спільної діяльності діяло (відступало право вимоги) як представник, а тому дії відповідача за зустрічним позовом суперечать імперативним приписам ч. 3 ст. 238 ЦК України, а саме представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
		Щодо цього слід зазначити, що положення ч. 3 ст. 238 ЦК України, передбачають, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. 
		Тобто вказана норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один і той самий представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.
		Суд встановив, що при укладенні договору №3/0112/05 про відступлення права вимоги від 17.01.2012 від імені ТОВ фірма "Астарта-Київ" (відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору "Про спільний обробіток земельної ділянки" від 26.01.2010 №5/0110/27 з ДП "Дібрівський кінний завод №62") діяв начальник управління сільськогосподарського виробництва Карась Борис Веніамінович на підставі довіреності №22-4/08-11 від 22.08.2011 (видана генеральним директором ТОВ фірма "Астарта-Київ" Іванчик В.П.), між тим від імені ТОВ фірма "Астарта-Київ" (новий кредитор) діяв заступник генерального директора з економіки та фінансів Рибін Петро Михайлович на підставі довіреності від 16.12.2011.
		Частини 1, 2 ст. 238 ЦК України, визначають, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. 
		Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. 
		Необхідною умовою здійснення юридичних дій представниками є наділення їх певним обсягом повноважень. Повноваження - це суб'єктивні права представника на здійснення правомірних юридичних дій від імені особи, яку представляють. Повноваження представника встановлюються особою, які представляють, законом, актом органу юридичної особи тощо. В першому випадку вони підтверджуються договором або довіреністю, в другому та третьому - документами, що встановлюють особу представника, опікунським посвідченням, трудовим договором з юридичною особою, посвідченням працівника юридичної особи тощо.
		З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам представлюваного, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є. 
		В спростування зустрічних позовних вимог, відповідач за зустрічним позовом  зазначає, що при укладенні договору про відступлення діяв як комерційний представник відповідача за договором №5/0110/27, однак не взяв до уваги, що додатковою угодою №10/11/11-1 від 10.11.2011 до договору №5/0110/27 від  26.01.2010, сторони дійшли згоди достроково припинити договір та підписали акт від 24.07.2011 повернення внесків внаслідок припинення договору про спільний обробіток земельної ділянки №5/0110/27 від 26.01.2010.
		Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави на які посилається ДП "Конярство України" та положення ч. 3 ст. 238 ЦК України, щодо визнання недійсним договору про відступлення, не підтверджені матеріалами справи та спростовані вищенаведеним. 
		Отже, з вищенаведеного вбачається, що представники, які підписали спірний договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		При цьому, суд враховує, що нормами ст. 204 ЦК України, встановлена презумпція правомірності правочину, що передбачає: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не  визнаний судом недійсним.
		Також слід врахувати, що норми статті 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (у тому числі щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчиняє правочин).
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Отже, для визнання оспорюваного правочину недійсним доказуванню потребує факт порушення вчинення правочином прав та інтересів будь-якої із сторін правочину (нанесення збитків, тощо), тоді як факт протилежного (відсутність порушення прав та інтересів сторін спірного договору) вбачається з матеріалів справи та не спростований ДП "Конярство України".
		В подальшому, як свідчать матеріали справи, 05.04.2013 між Державним підприємством "Конярство України" в інтересах філії "Дібрівський кінний завод №62" державного підприємства "Конярство України" (боржник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" (кредитор за договором), укладений договір №1/0413/06 про реструктуризацію заборгованості, дійсність якого також оспорюється ДП "Конярство України".
		В обґрунтування зустрічних вимог про визнання недійсним договору №1/0413/06 від 05.04.2013, ДП "Конянрство України" зазначає наступне.
		Підставою виникнення боргів у філії "Дібріський кінний завод №62" ДП "Конярство України" є договори укладені ДП "Дібрівський кін6ний завод №62", а тому позивач зазначає, що станом на поточну дату, з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 №2305-р та наказу Міністерства аграрної політики України від 01.02.2011 №33 відбувається реорганізація ДП "Дібрівський кінний завод №62" шляхом приєднання до ДП "Конярство України".
		Позивач зазначає, що приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання та держаної реєстрації відповідних змін до установчих документів.
		За наявною інформацією Державне підприємство "Дібрівський кінний завод №62" (код 31622837) перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, але інформація про ту обставину, що підприємство припинено - відсутня. З урахуванням наведеного, позивач за зустрічним позовом вказує, на те, що відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Таким чином, позивач за зустрічним позовом з урахуванням наведеного, вважає, що договір №1/0413/06 від 05.04.2013 укладено з порушенням норм матеріального права та повинен бути визнаний недійсним.
		В спростування зустрічних вимог, відповідач за зустрічним позовом, посилається на те, що, права та обов'язки ДП "Дібрівський кінний завод №62" перейшло до ДП "Конярство України" саме з моменту підписання передавального акту, тобто з 05.08.2011 та наведене підтверджує статут ДП "Конярство України", у п. 4.2 якого зазначено, що ДП "Конярство України" є правонаступником прав і зобов'язань ДП "Дібрівський кінний завод №62".
		Щодо цього судом встановлено наступне. 
		На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 №2305-р "Деякі питання розвитку конярства" та наказу Міністерства аграрної політики України від 01.02.2011 №33 "Про реорганізацію державних підприємств, діяльність яких пов'язана з розвитком конярства", вирішено реорганізувати державні підприємства, зокрема "Дібрівський кінний завод №62" (код 31622837) шляхом приєднання до державного підприємства "Конярство України" (код 37404165) та створення на базі майна реорганізованих державних підприємств відокремлені підрозділи (філії) без права юридичної особи.
		Пунктом 2 зазначеного наказу визначено ДП "Конярство України" правонаступником майнових прав і обов'язків реорганізованих, зокрема, Державного підприємства "Дібрівський кінний завод №62".
		Пунктом 3 наказано утворити комісії з реорганізації державних підприємств, забезпечити проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків, що знаходяться на балансі реорганізованих державних підприємств та здійснити їх передачу на баланс ДП "Конярство України".
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України (в редакції чинні на день укладення договору), юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. 
		Згідно ч. 3 ст. 107 ЦК України, передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. 
		Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.
		Згідно ч. 3 ст. 59 ГК України, у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. 
		Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. 
		Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ст. 33 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
		Відповідно до п. 4.2 статуту ДП "Конярство України" (нова редакція), підприємство з моменту приєднання є правонаступником прав і зобов'язань, зокрема ДП "Дібрівський кінний завод №62".
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 №2305-р та наказу Міністерства аграрної політики України від 01.02.2011 №33, складений передавальний акт від 05.08.2011 та затверджений заступником Міністра аграрної політики та продовольства України 05.08.2011.
		Відповідно до цього акту Державним підприємством "Дібрівський кінний завод №62" в особі директора Радченка М.В. передано, а Державним підприємством "Конярство України" в особі директора Ничепоренка Т.В. прийнято майно, майнові та немайнові права та обов'язки станом на 31.07.2011 у сумі 103 993 тис. грн., що відображено в передавальному балансі (додаток №1). В акті також зазначено, що права та обов'язки ДП "Дібрівський кінний завод №62" переходять до ДП "Конярство України" з моменту підписання цього акту і приймаються до бухгалтерського обліку на дату підписання акту.
		Додана до матеріалів справи копія передавального акту містить нотаріальне посвідчення підписів голови, членів комісії з реорганізації, ДП "Дібрівський кінний завод №62" та ДП "Конярство України", що відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
		Дійсно, положеннями ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що припинення юридичної особи слід вважати з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, однак, дослідивши в сукупності подані документи, суд дійшов висновку, що момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нового підприємства не співпало в часі з моментом внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП "Дібрівський кінний завод №62", тобто моментом  переходу майна та відповідних прав і обов'язків від ДП "Дібрівський кінний завод №62" до ДП "Конярство України" слід вважати днем підписання передавального акту 05.08.2011.
		Таким чином, посилання ДП "Конярство України" на те, що станом на день укладення договору про реструктуризацію ДП "Дібрівський кінний завод №62" не було припинено, в даному випадку, як було встановлено судом, не впливає на момент переходу до ДП "Конярство України" прав, обов'язків і майна реорганізованого підприємства.
		Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
		Частина 2 ст. 203 ЦК України визначає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 
		Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абзац 4 п. 2.1 п. 2 постанови пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013).
		Таким чином, вимоги ДП "Конярство України" з наведених обставин в обґрунтування заявлених вимог, визнаний судом безпідставними, а тому не можуть бути судом задоволені, з урахуванням викладених вище обставин.
		Отже, в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договорів №3/0112/05 від 17.01.2012 та №1/0413/06 від 05.04.2013, слід відмовити. 
		Враховуючи, що в процесі розгляду заявлених зустрічних позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів № 3/0112/05 від 17.01.21012 та №1/0413/06 від 05.04.2013, тому щодо первісних позовних вимог ТОВ фірми "Астарта" про стягнення заборгованості з ДП "Конярство України" у розмірі 8 152 255, 00 грн., пені - 393 065,00 грн., 3 % річних - 45 746,30 грн., всього - 8 591 066,30 грн., суд встановив наступне.
		В обґрунтування первісних позовних вимог, позивач посилається на укладення між позивачем та відповідачем договору №1/0413/06 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу розстрочку в погашенні заборгованості, що утворилась станом на 11.03.2013 і становить 8 152 255,00 грн., що складається з двох частин: 3 930 650,00 грн. - частина боргу, щодо сплати якої надавалась розстрочка, 4 221 605,00 грн. - частина боргу, строк сплати якого визначається в порядку передбаченому ст. 530 ЦК України.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
		Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Як було вже встановлено судом вище, 05.04.2013 між ДП "Конярство України" в інтересах філії "Дібрівський кінний завод №62" (боржник за договором) та ТОВ фірма "Астарта-Київ" (кредитор за договором) укладений договір №1/0413/06 про реструктуризацію заборгованості.
		За умовами цього договору, кредитор надає боржнику розстрочку у погашення заборгованості, що утворилась станом на 11.03.2013 та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами.
		Відповідно до п. 1.3 Договору, розстрочка у погашенні заборгованості надається кредитором боржникові на термін з 01.08.2013 по 10.12.2013.
		Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, що підписаний та скріплений печатками сторін договору, кредитор надав боржнику розстрочку погашення заборгованості за наступними договорами: №АСЦ-5/0310/45 від 01.03.2010, №АСЦ-3/0112/05 від 17.01.2012, на загальну суму 8 152 255,84 грн.
		Відповідно до п. 1.4 цього Договору, боржник сплачує зазначену заборгованість не пізніше 10 числа кожного місяця, починаючи з серпня 2013 року.
		Боржник погашає заборгованість в такі строки: до 10 серпня 2013 року - 786 130, 00 грн., до 10 вересня 2013 року - 786 130,00 грн., до 10 жовтня 2013 року - 786 130,00 грн., до 10 листопада 2013 року - 786 130,00 грн., до 10 грудня 2013 року - 786 130,00 грн., разом 3 930 650,00 грн.
		У випадку якщо боржник своєчасно та в повному обсязі погашає заборгованість в сумі 3 930 650,00 грн. до 10 грудня 2013 року, борг, що залишається у сумі 4 221 605,00 грн., за погодженням сторін, анулюється та вважається погашеним остаточно (п. 1.5.1).
		Отже, при дослідженні заявленої суми основного боргу до стягнення, суд встановив наступне:
		Відповідно до договору №5/0310/45 від 01.03.2010 (за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити кошти за паливно-мастильні матеріали, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого буде визначена у товаро-транспортних накладних та/або видаткових накладних), датою відвантаження товару вважається дата, що вказана у накладній, згідно п. 3.4.
		Розрахунки проводяться шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок продавця, в термін 60 банківських днів з дати отримання покупцем товару, згідно накладних, чи в інший термін, який узгоджений сторонами та зафіксований у відповідній додатковій угоді до договору, що сторони договору погодили в п. 4.1 Договору.
		На підтвердження виконання умов Договору №5/0310/45 від 01.03.2010, ТОВ фірми "Астарта-Київ" щодо поставки товару ДП "Дібрівський кінний завод  №62", до матеріалів справи надані видаткові накладні на суму  5 372 686,25 грн. 
		Відповідно до умов Договору №03/0112/05 про відступлення права вимоги від 17.01.2012, новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника (ДП "Конярство України" в інтересах філії "Дібрівський кінний завод №62 Державного підприємства "Конярство України" та правонаступник ДП "Дібрівський кінний завод №62") сплати грошових коштів у розмірі 2 833 374,02 грн. за договором купівлі-продажу №09/0104 від 01.04.2010.
		Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання  ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. 
		Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України). 
		Відповідно до умов договору купівлі-продажу №09/0104 від 01.04.2010, продавець (ТОВ фірма "Астарта-Київ") передає у власність покупцю (ДП "Дібрівський кінний завод №62") сільськогосподарську продукцію, а покупець - приймає і сплачує його вартість. Кожна поставка товару супроводжується податковою накладною, товарною накладною (п. 2.3). Датою передачі товару продавцем вважається дата прийняття товару покупцем, що підтверджується відповідним підписом у видатковій накладній (п. 2.4).
		Сторони домовились, що оплата товару здійснюється після фактичного відвантаження протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, тобто на умовах відстрочення платежу, згідно з умовами даного договору (п. 3.2).
		Договір купівлі-продажу діє до 31.12.2010 (п. 7.1 цього Договору). Додатковою угодою від 30.12.2010 до договору, сторони домовились продовжити дію договору купівлі-продажу №09/0104 від 01.04.2010 до 31.12.2011. 
		На підтвердження виконання договору купівлі-продажу ТОВ фірма "Астарта-Київ" надало до матеріалів справи видаткові накладні 2 876 274,10 грн., на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором.
		Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Пунктом 3 Договору про відступлення права вимоги, сторони погодили, що до нового кредитора не переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.
		Надані до матеріалів справи видаткові накладні за договором №5/0310/45 від 01.03.2010 та № 3/0112/05 від 17.01.2012, підтверджують передачу товару за цими договорами ТОВ фірми "Астарта-Київ" та його отримання ДП "Дібрівський кінний завод №62", що підтверджується відміткою на накладних - підписами та печатками покупця і продавця.
		Твердження відповідача про відсутність відмітки його про отримання товару на деяких видаткових накладних, які долучені до матеріалів справи, є безпідставними, враховуючи, що розмір суми заявленої до стягнення підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи.
		Листом від 02.07.2014 №184 філія "Дібрівський кінний завод №62" ДП "Конярство України" підтвердила, що за договором №5/0310/45 від 01.03.2010 в бухгалтерському обліку відображено приймання товару за видатковими накладними на суму 5 372 686,25 грн. та заборгованість на суму 2 833 374,02 грн. відповідно до договору відступлення права вимоги №3/0112/05 від 17.01.2012.
		Крім того, зазначеним листом керівник філії Радченко М.В. підтвердив, що за період з 2010 року по 2013 рік постачання філії "Дібрівський кінний завод №62" ДП "Конярство України" ТОВ фірма "Астарта-Київ" здійснювало на підставі договору №5/0310/45 (купівлі ПММ) від 01.03.2010.
		З акту звірки взаєморозрахунків з філією "Дібрівський кінний завод №62" ДП "Конярство України" (в інтересах якої укладений договір про реструктуризацію) за договорами №АСЦ-5/0310/45 від 01.03.2010, №АСЦ-3/0112/05 від 17.01.2012 та №5/0210/42 від 01.02.2010, вбачається, що сальдо на 12.03.2013 на користь ТОВ фірма "Астарта-Київ" становить 8 152 255,84 грн.(8 181 077,64 грн. за договорами №5/0310/45 від 01.03.2010, №3/0112/05 від 17.01.2012 (боржником за якими ДП "Дібрівський кінний завод №62") - 28 821,80 грн. за договором №5/0210/42 від 01.02.2010 (боржником за яким - ТОВ фірма "Астарта-Київ").
		Тобто, з матеріалів справи, вбачається, що ТОВ фірма "Астарта-Київ" підтверджено наявність заборгованості у боржника за договорами (за договором №5/0310/45 від 01.03.2010 та за договором №3/0112/05 від 17.01.2012), заборгованість у розмірі 8 152 255,84 грн., яка реструктуризована згідно договору №1/0413/06 від 05.04.2013.
		Слід також врахувати, що підписавши договір про реструктуризацію заборгованості №1/0413/06 від 05.04.2013 ДП "Конярство України" визнав та підтвердив  наявність заборгованості у розмірі 8 152 255,00 грн. Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів погашення зазначеної заборгованості.
		06.03.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором №1/0413/06 про реструктуризацію заборгованості від 05.04.2013, в якій просив у семиденний строк з моменту одержання цієї вимоги сплатити заборгованість у розмірі 8 591 066, 30 грн. (борг - 8 152 255,00 грн., 3% - 45 746,30 грн. , пеня - 393 065, 00 грн.).
		Вимога надіслана на адресу ДП "Конярство України" 06.03.2014, згідно фіскального чеку №4644 від 06.03.2014, опису вкладення у цінний лист від 06.03.2014 та отримано відповідачем 11.03.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Вимога залишена без задоволення та відповіді.
		Також судом встановлено, що сума заборгованості у розмірі 8 152 255,00 грн. складається з частини боргу, щодо сплати якої надавалась розстрочка - 3 930 650,00 грн. та частини боргу, строк сплати якого визначається в порядку ст. 530 ЦК України - 4 221 605,00 грн.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №1/0413/06 від 05.04.2013 про реструктуризацію заборгованості, та положення ст. 193 Господарського кодексу України.   
		Вищенаведені обставини, ДП "Конярство України" не спростовані належними та допустимим доказами, а позивачем документально доведено.
		Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог  щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
		Таким чином, як зазначено вище та встановлено судом, що заборгованість у розмірі 8 152 255, 84 грн., яка виникла за договорами №5/0310/45 від 01.03.2010, №3/0112/05 від 17.01.2012 та реструктуризована договором №1/0413/06 від 05.04.2013, на користь ТОВ фірми "Астарта-Київ" не сплачено відповідачем за первісним позовом у строки визначені п. 1.4 та згідно графіку встановленого п. 1.5 Договору про реструктуризацію заборгованості, а тому позовні вимоги визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Крім того, позивач заявив до стягнення пеню - 393 065,00 грн. та 3 % річних - 45 746, 30 грн.
		Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.
		Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
		Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом  неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Відповідно до п. 3.1 Договору про реструктуризацію заборгованості №1/0413/06 від 05.04.2013, сторони домовились, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня у розмірі 0,5 відсотка від суми, що підлягає до сплати, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 10 відсотків загальної суми боргу.
		З розрахунку та пояснень позивача, вбачається, що він нараховував пеню на суму заборгованості у розмірі 3 930 650,00 грн.(частина боргу, щодо погашення якої п. 1.5 договору передбачав розстрочку і встановлював графік погашення). Розрахунок пені проведений на суму заборгованості, тобто за кожною сумою окремо, яка повинна бути сплачена згідно графіку, що є вірним.
		Крім того, позивач врахував положення п. 3.1 Договору та врахував, що сума пені не повинна перевищувати 10 % загальної суми боргу та заявив до стягнення не 2 763 246,95 грн., а 393 065,00 грн.
		Однак, суд звертає увагу, що умовами договору сторони погодили розмір пені - 0,5 відсотка, який перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тому слід зазначити наступне.
		За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).
		Частина 5 ст. 254 ЦК України, передбачає, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. 
		Взявши до уваги вищенаведене, суд здійснив перерахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. За перерахунком суду пеня є обґрунтованою у розмірі 196 554,04 грн.
		Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
		Здійснивши перерахунок 3 % річних, відповідно до якого, обґрунтованим до стягнення є 3 % річних  у розмірі 45 358,62 грн.
		Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу - 8 152 255,00  грн., пені - 196 554,04 грн., 3 % річних - 45 358,62 грн.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням первісних позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за подачу позовної заяви, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, судовий збір сплачений за подання зустрічної позовної заяви покладається на позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
		2.Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код 37404165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Астарта-Київ" (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, код 19371986) основний борг - 8 152 255,00 грн. (вісім мільйонів сто п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.), пеню - 196 554,04 грн. (сто дев'яносто шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 04 коп.), 3 % річних - 45 358, 62 грн. (сорок п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 62 коп.) та 71 405, 08 грн. (сімдесят одна тисяча чотириста п'ять гривень 08 коп.) судового збору.
		3.В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
		4.У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
		5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Дата підписання повного тексту рішення: 08.12.2014.
		 
		 
		     Головуючий суддя                                                                                                                                                                                                   М.Є. Літвінова
		 
		 
		   Судді                                                                                                                                  В.П. Босий
		 
		 
		                                                                                                                                         К.В. Полякова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...