Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1328/8935/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про стягнення плати за користування житлом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2014.
Дата набрання законної сили: 08.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  1328/8935/12                                                 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.  
		Провадження №  22-ц/783/5496/14                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Цяцяк Р. П.  
		Категорія справи:45
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		08 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
		 
		головуючого - судді Цяцяка Р.П.,  
		суддів  Зверхановської Л.Д.  і  Шеремети Н.О.,  
		при секретарі  Ясиновській Я.М.,
		за участю ОСОБА_3,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства „Тополя-406" та апеляційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2014 року,
		 
		 
		                                                     В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У листопаді 2012 року Львівське комунальне підприємство «Тополя-406» (у подальшому - „ЛКП") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, в якому (з урахуванням   уточнених позовних заяв від 13 листопада 2013 року та від 18 березня 2014 року) просило суд ухвалити рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь ЛКП заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, яка утворилась станом на 01 березня 2014 року, а саме: 10 538 грн. 50 коп. - за утримання будинку і прибудинкової території;   18 163 грн. 84 коп. - за центральне опалення; 9 791 грн. 68 коп. - за водопостачання і водовідведення; 762 грн. 66 коп. - за підігрів води, а також судові витрати.
		Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідачі є зареєстрованими   та проживають в квартирі АДРЕСА_1, який перебуває на обслуговуванні в ЛКП «Тополя-406».
		Між ЛКП та відповідачами встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг,   відповідачам такі послуги були надані в повному обсязі та останні не заперечували проти їх отримання. Жодних скарг з боку відповідачів щодо неналежного надання таких послуг за оскаржуваний період не надходило, однак відповідачі свої обов'язки по оплаті послуг не виконують та станом на 01 березня 2014 року допустили вищевказану заборгованість.
		Раніше ЛКП   через відсутність необхідних коштів для сплати судового збору було позбавлено можливості на звернення до суду з відповідним позовом, а тому ЛКП строк позовної давності було пропущено з поважних причин (а.с. 2-4, 94-98, 106-109, 153-155).
		У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ЛКП, у якому просила суд (з урахуванням доповнень, поданих 29.01.2013 року та 10.12. 2013 року) ухвалити рішення, яким визнати борг по особовому рахунку НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_6, за період 1998-2012 років перед ЛКП недійсним, визнати незаконним нарахування на ОСОБА_6 плати за житлово-комунальні послуги   за період з   1998 року по 01 вересня 2012 року, визнати їх (відповідачів) зобов'язання перед позивачам по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 31 серпня 2012 року недійсними, а за період з 01 листопада 2012 року по 01 листопада 2013 року -    такими, що не встановилися відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 обгрунтовувала тим, що у відповідності до вимог ст. 322 ЦК України майно зобов'язаний утримувати власник, якому це майно належить.
		Згідно свідоцтва про право власності на квартиру № 41290, виданого 28 лютого 1995 року виконкомом Львівської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
		28 серпня 1998 року на підставі виконавчого напису за реєстровим № 626 на вказану квартиру було звернуто стягнення за зобов'язаннями власника квартири ОСОБА_6, у зв'язку з чим та у відповідності до п.8 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вищевказану квартиру припинилось, як і зобов'язання по її утриманню, оскільки власником квартири стала Львівська філія АКБ «ПравексБанк».
		Незважаючи на наведене, позивач не припинив нарахувань плати за житлово-комунальні послуги на попереднього власника квартири ОСОБА_6, а продовжував проводити такі нарахування до 31 серпня 2012 року, що підтверджується письмовими доказами: повідомленнями та попередженнями ЛКП «Тополя-406», розрахунком заборгованості та ін. Зазначені документи є підтвердженням того, що боржником перед позивачем за період з 1998 року по 31 серпня 2012 в сумі 24 370 грн. 27 коп. був ОСОБА_6, а не відповідачі.
		З урахуванням вище наведеного, ОСОБА_3 вважала, що з 1998 року по 31 серпня 2012 року у відповідачів з ЛКП не було жодних зобов'язальних правовідносин.
		Що стосується боргу, який виник після 31 серпня 2012 року, то ОСОБА_3 також заперечувала проти задоволення позову в цій частині, оскільки у відповідності до вимог ст. ст. 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах, зобов'язання у споживача виникають тільки на підставі типового договору та плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
		Зазначеного договору між нею та ЛКП «Тополя-406» укладено не було, а тому проведені ЛКП нарахування по оплаті за житлово-комунальні послуги є незаконними (а.с. 11-14, 32, 110-112).           
		Відповідач ОСОБА_4 у своєму зустрічному позові зіслався на аналогічні обставини та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії ЛКП   «Тополя-406» щодо нарахувань платежів за комунальні послуги покійного ОСОБА_6 за період 1998-2012 років, визнати недійсним борг в сумі 26 170 грн. 04 коп. на імя ОСОБА_6 та визнати незаконними дії ЛКП «Тополя-406» по зміні заднім числом власника квартири ОСОБА_6 на ОСОБА_3 і видачі неправдивого розрахунку заборгованості від 28 січня 2011 року (а.с. 37).
		 
		Оскаржуваним рішенням позов ЛКП задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства «Тополя-406» за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: 2 680 грн. 01 коп. заборгованості за   утримання будинку і прибудинкової території, 3 927 грн. 57 коп. заборгованості за центральне опалення, 791 грн.68 коп. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762 грн. 66 коп. заборгованості за підігрів води, а також 250 грн. витрат по оплаті судового збору.
		У задоволенні решти позовних вимог ЛКП відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.
		Зустрічні позови ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено частково.
		Визнано дії Львівського комунального підприємства «Тополя-406» по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнати недійсною заборгованість ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по оплаті таких послуг за період до листопада 2012 року.           
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 183-185).
		 
		Дане рішення оскаржило ЛКП та ОСОБА_3 і ОСОБА_4
		 
		          ЛКП у поданій ним апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ЛКП у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог за зустрічними позовами відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
		Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з 28.02.1995 року були та залишаються співвласниками квартири АДРЕСА_1, весь цей час проживають і є зареєстрованими у цій квартирі, користуються житлово-комунальними послугами, а ОСОБА_3 користується пільгою „дитина війни".
		Також звертає увагу на те, що у сім'ї згаданих відповідачів правовідносини з банком утворилися ще у 1998 році, а відтак вважає неправомірним застосування до спірних правовідносин ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
		Покликається на те, що у відповідності до Закону України „Про житлово-комунальні послуги" укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком їх споживача та власника квартири.
		Твердження про те, що заборгованість у відповідачів по оплаті за житлово-комунальні послуги утворилася з 1998 року вважає безпідставним, оскільки нарахування та збір коштів за послуги з теплопостачання та подачі гарячої води ЛКП здійснює з 2002 року, а за послуги водопостачання та водовідведення - з 2008 року.
		Вважає, що смерть одного з співвласників квартири не є підставою для зміни особового рахунку, а тим більше - підставою для відмови у позові (а.с.189-190).
		 
		Апелянти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у поданій ними апеляційній скарзі просять оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ЛКП скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, „яким визнати зобов'язальні правовідносини в сфері надання ЖКП між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ЛКП „Тополя-406" за період 01.11.2012 по 01.11.2013 року, - такими що не встановилися", покликаючись на невідповідність висновків суду в цій частині обставинам справи.
		Вважають необгрунтованими висновки суду про те, що відповідачі зобов'язані сплачувати ЛКП за надані житлово-комунальні послуги за період з листопада 2012 року, оскільки вони жодних договорів з ЛКП не укладали (а.с. 198-200).
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги поданої нею і ОСОБА_4 та заперечення доводів апеляційної скарги поданої ЛКП, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ЛКП підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
		 
		Часткове задоволення позовних вимог ЛКП за первісним позовом суд мотивував тим, що ЛКП «Тополя-406» не навело належних і допустимих доказів, які би підтверджували, що ним згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг вчасно і відповідної якості надавались відповідачам послуги за встановленими відповідно до закону цін/тарифів, а також тим, що жодних договорів між ЛКП «Тополя-406» та   відповідачами на надання житлово-комунальних послуг не укладалось.
		А часткове задоволення позовних вимог за зустрічними позовами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судом взагалі не мотивоване.
		 
		Однак вище наведені висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.
		 
		Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Фактичне надання споживачу відповідних послуг свідчить про існування між сторонами фактичних договірних відносин, що є підставою для стягнення боргу з оплати отриманих комунальних послуг на підставі п.п. 7, 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572.
		 
		Статтями 20 і 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язки споживача та виконавця таких послуг.
		Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг в строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.
		Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також і п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 „Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції 2006 року).
		Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг та проведення їх оплати передбачено законом і визначено, як обов'язок, а не право сторін.
		 
		Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, відповідачі з 16 січня 1984 року є зареєстрованими і проживають у 4-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 75,9 кв.м., безмінними співвласниками якої з 28.02.1995 року по даний час є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 88).
		Будь-яких доказів про перехід права власності на вище згадану квартиру до будь-кого іншого, які можна було б визнати належними і допустимими, відповідачами до суду подано не було і матеріали справи таких не містять, а відтак доводи зустрічних позовних заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що 28 серпня 1998 року на підставі виконавчого напису на вказану квартиру було звернуто стягнення, у зв'язку з чим їх право власності на цю квартиру припинилось, як і зобов'язання по її утриманню, є надуманими і до уваги прийматися не можуть.
		На підтвердження своїх позовних вимог ЛКП  подало до суду розшифровки сум заборгованості відповідачів по оплаті за надані їм житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1.
		Як вбачається з вище згаданих розшифровок, відповідачі надані їм житлово-комунальні послуги оплачували лише частково. Зокрема, за послуги з утримання будинку і прибудинкової території ними було сплачено лише 3 700 грн. (у 2012 році; а.с. 229);   за послуги теплопостачання - 1 000 грн. (у квітні 2012 року; а.с. 230); за послуги водопостачання і водовідведення - 70 грн. (у липні 2012 року; а.с. 231), а за послуги підігріву води взагалі нічого не сплачено (а.с. 232).
		В результаті у відповідачів утворилася заборгованість по оплаті за надані їм житлово-комунальні послуги, яка і є предметом уточнених позовних вимог (а.с. 153-155).
		Як стверджується матеріалами справи, нарахування за послуги теплопостачання та постачання гарячої води у відповідності до рішення Львівської міської ради від 09.07.2002 року № 176 „Про впорядкування механізму розрахунків за комунальні послуги" було покладено на ЛКП „Тополя-406" лише з жовтня 2002 року, а нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення у відповідності до рішення Львівської міської ради від 27.06.2008 року № 667 „Про приведення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення до рівня економічно обгрунтованих витрат та впровадження схеми виробник-виконавець-споживач послуг" було покладено на ЛКП „Тополя-406" лише з серпня 2008 року (а.с. 224-228), що спростовує твердження відповідачів про те, що ЛКП нараховує їм згадані послуги з 1998 року.
		 
		Статтею 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
		В той же час, відповідачами не було подано до суду жодних доказів, передбачених вище згаданою нормою закону, про невиконання чи не належне виконання позивачем своїх обов'язків по утриманню житла та наданню житлово-комунальних послуг.
		Апелянт ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції визнала, що з претензіями у відповідності до ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" відповідачі до ЛКП не зверталися, так само, як не зверталися до суду (у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України) з заявою про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки (як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4) згадані відповідачі взагалі не визнають будь-яких своїх зобов'язань перед ЛКП у зв'язку з ніби-то відсутністю договірних відносин між сторонами спору.
		 
		За вище наведених обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог ЛКП і, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічними позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4
		 
		Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3 і 4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства „Тополя-406" задовольнити.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове.
		 
		Позов Львівського комунального підприємства „Тополя-406" задовольнити.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства „Тополя-406" заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 березня 2014 року у загальному розмірі  30 256  (тридцять тисяч двісті п'ятдесять шість) грн. 68 коп., з яких:
		-          10 538 грн. 50 коп. - за послуги з утримання будинку і прибудинкової території;   
		-          18 163 грн. 84 коп. - за послуги теплопостачання; 
		-          791 грн. 68 коп. - за послуги водопостачання і водовідведення; 
		-          762 грн. 66 коп. - за послуги підігріву води.
		 
		Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства „Тополя-406" по 148 грн. 76 коп. (з кожного) судових витрат по справі у виді сплаченого судового збору.
		 
		В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - відмовити.
		 
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання  рішенням законної сили.
		 
		          Суддя:                                        
		          
		          Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...