Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2250/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 914/2250/14 26.11.14
		За позовом заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі
		позивача Державного агентства резерву України
		до відкритого акціонерного товариства "ЛЬВІВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОНАВАНТАЖУВАЧ"
		про стягнення 6.012.748,50 грн.
		Суддя Балац С.В.
		Представники:
		прокурор у справі: не з'явився;
		позивача: Сущук Т.І. - за довіреністю від 16.05.2014 № 1832/0/4-14;
		відповідача: не з'явилися.
		 
		С У Т Ь   С П О Р У :
		 
		Заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України з позовом до відкритого акціонерного товариства "ЛЬВІВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОНАВАНТАЖУВАЧ" про стягнення 6.012.748,50 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на зберіганні у відповідача знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Позивач стверджує, що за результатами контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, виявлено незабезпечення останнім збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву вартістю 6.012.748,50 грн. 
		З урахуванням наведеного вище, прокурор зазначає, що відповідачем завдано інтересам держави шкоду у вигляді збитків на суму 6.012.748,50 грн, а тому вказану суму необхідно стягнути з відповідача в порядку відшкодування збитків.
		 
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.06.2014 прийнято позов прокурора до розгляду та порушено провадження у справі № 914/2250/14.
		Ухвалою від 09.09.2014 справу № 914/2250/14 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку, визначеному ч. 5 ст. 16 та ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, а саме у зв'язку з наявністю в матеріалах справи документів, які містять державну таємницю.
		За наслідками здійсненого повторного автоматичного розподілу, призначеного розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 № 04-23/784, справу № 914/2250/14 передано на розгляд судді Балацу С.В.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу № 914/2250/14 прийнято до розгляду судді Балаца С.В. 
		Відповідач, скориставшись правом, передбаченим ст. 59 ГПК, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням таких обставин. Відповідач стверджує, що між позивачем і відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини, а тому і відсутні підстави для задоволення позову. Наведене відповідач обґрунтовує відсутністю між останнім і позивачем договору на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву та акту прийому-передачі матеріальних цінностей на збереження, який в розумінні п. 10 Порядку оформлення, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997, підтверджує факт закладення до державного резерву матеріальних цінностей. Водночас відповідач, посилаючись на припис ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", зазначає, що жодних відшкодувань понесених відповідачем витрат, пов'язаних зі зберіганням матеріальних цінностей, здійснено не було. Також, відповідач стверджує, що пропущено строк позовної давності. Крім того, відповідач вказує на те, що спір між останнім і позивачем з приводу зберігання матеріальних цінностей розглядався у справах Господарського суду Львівської області № 11/146т-7/93-23/46 та № 5015/4686/12. На додаток до наведеного відповідач зазначив, що позивач, всупереч вимог, встановлених Постановою КМУ від 17.11.2001 № 1526 "Про затвердження Порядку розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на підприємствах, щодо яких порушено справу про банкрутство або які ліквідуються", не вжив заходів щодо переміщення матеріальних цінностей на інші підприємства системи державного резерву.
		До Господарського суду міста Києва надійшли від Державного агентства резерву України уточнення позовних вимог. Згідно з вказаними уточненнями позивач змінив предмет позову прокурора на зобов'язання відповідача повернути до мобілізаційного резерву матеріальні цінності, збереження яких забезпечено не було. Крім того, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій шляхом стягнення з останнього штрафу в сумі 6.079.830,58 грн та пені в сумі 16.272.145,73 грн.
		Вказані вище уточнення позивача розцінюються судом як подання іншого позову з огляду на таке. Як зазначено вище, позивач змінив предмет позову прокурора, а тому за правилами, встановленими ч. 4 ст. 22 ГПК, змінювати предмет позову має право саме заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України. Виходячи з наведеного, уточнення позивача судом до розгляду не приймаються.
		Справа № 914/2250/14 розглядалася Господарським судом міста Києва в закритих судових засіданнях.
		Прокурор у справі та представник відповідача в судове засідання, призначене судом на 26 листопада 2014 року, не з'явилися, від прокурора та відповідача обґрунтованих письмових пояснень з  цього приводу до суду не надходили. 
		В закритому судовому засіданні 26 листопада 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до  Указу Президента України від 07.08.2001 № 603/2001 Державний комітет України з державного матеріального резерву є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України, утвореного на базі Державного комітету по матеріальних резервах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2000 № 1041.
		Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державний комітет України з державного матеріального резерву реорганізовано шляхом перетворення в Державне агентство резерву України (далі - позивач). Пунктом 5 Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
		Відповідно до  п. 4 та п. 5 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого Постановою КМУ від 08.10.1997 № 1129 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо. 
		Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.
		Указом Президента України від 14.11.1995 № 1039/95 "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" (має гриф "дск") визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.
		Матеріали справи підтверджують, що на відповідальному зберіганні відкритого акціонерного товариства "ЛЬВІВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОНАВАНТАЖУВАЧ" знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, що підтверджується розпорядженням (має гриф "ДСК") та постановою (має гриф "Таємно") Кабінету Міністрів України, Номенклатурою накопичення, затвердженою наказом Мінавтопрома (з уточненнями), Звітами по формі 12-мр про наявність матцінностей мобрезерву за 2003, 2004, 2005 і 2006 роки (мають гриф "ДСК"), платіжними дорученнями.
		Відповідно до ст. 154 ЦК Української РСР, договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення, а державним замовником на поставку матеріальних цінностей до державного резерву є центральний орган виконавчої влади (ч. 3. ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв"), яким є позивач.
		Отже відповідно до ст. 154 Цивільного кодексу  Української РСР між позивачем та відповідачем існують договірні зобов'язання зі зберігання (схову), які після набрання чинності з 01.01.2004 року Цивільним кодексом України регулюються главою 66 "Зберігання" вказаного Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державний матеріальний резерв".
		Твердження відповідача про те, що договір зберігання не укладався спростовується викладеним вище.
		Таким чином, відповідач зобов'язаний зберігати матеріальні цінності  мобілізаційного резерву, які є недоторканими і можуть використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 12 Закону України „Про державний матеріальний резерв").
		Частиною 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.
		Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. ст. 12 названого Закону).
		Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок таких обставин.
		10 листопада 2000 року спеціалістами Львівської міжобласної інспекції Держкомрезерву України при проведені на Заводі планової перевірки з питань наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, виявлено факт незабезпечення відповідачем збереження матцінностей мобрезерву по 11 позиціях номенклатури. Вказаний факт відображений в Акті перевірки від 10.11.2000.
		15 квітня 2002 року спеціалістами Львівського контрольно-ревізійного відділу КРУ Держкомрезерву України наведений вище факт підтверджено та виявлено факт незабезпечення відповідачем збереження матцінностей мобрезерву по 21 позиції номенклатури. Наведений факт відображений в Акті перевірки від 15.04.2002.
		03 липня 2003 року Львівського контрольно-ревізійного відділу КРУ Держкомрезерву України наведені вище факти підтверджено та виявлено факт незабезпечення відповідачем збереження матцінностей мобрезерву по 23 позиції номенклатури мобрезерву на загальну суму 6.012.748,50 грн. Зазначений факт відображений в Акті перевірки від 03.07.2003.
		Прокурор зазначив, що у вказаних вище Актах ставилися пропозиції щодо термінового повернення матеріальних цінностей мобрезерву щодо яких Завод не забезпечив належне зберігання, проте відповідачем не вжито заходів щодо повернення таких матцінностей державного резерву. 
		З урахуванням вищенаведеного, прокурор вважає, що оскільки відповідачем самовільно відчужено матеріальні цінності, то останній зобов'язаний відшкодувати вартість таких цінностей, яка складає 6.012.748,50 грн.
		Відповідач, в свою чергу, не довів суду факт прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо розбронювання матеріальних цінностей державного резерву, переданих відповідачеві на відповідальне зберігання.
		Таким чином, факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених главою 36 Цивільного кодексу Української РСР, Законом України "Про державний матеріальний резерв".
		Відповідно до припису ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
		Згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв" відповідач у зв'язку зі самовільним відчуженням матеріальних цінностей державного резерву, зобов'язаний повернути такі цінності, а також сплатити пеню і штраф (ч. 10 ст. 14 вказаного Закону).
		Таким чином, виходячи з вищенаведених обставин справи і норм матеріального права, суд приходить до висновку, що вірним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повернути самовільно відчужені матеріальні цінності державного резерву згідно з вказаними вище Актами перевірок, а тому позов прокурора про стягнення з відповідача вартості самовільно відчужених матцінностей державного резерву задоволенню не підлягає.
		Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
		Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1. У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 08 грудня 2014 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               С.В. Балац

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...