Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12548/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/12548/14-ц
		Провадження №2/761/4427/2014
		 
		Р І Ш Е Н Н Я  
		іменем України
		 
		19 листопада 2014 року  Шевченківський районний суд м.Києва 
		в складі:    головуючого   -   судді                         Пономаренко Н.В. 
		                         при секретарі                                              Клим Т.О.
		з участю :
		позивача                                                                ОСОБА_1
		представника  позивача                                       ОСОБА_2
		представника відповідача                                   Протасова С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП»  про поновлення на роботі, зобов»язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд,- 
		в с т а н о в и в :
		 
		представник позивача ОСОБА_2, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1, звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП»  в якому просив поновити позивача на посаді директора ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» з 24 лютого 2014 року, стягнути з відповідача на свою користь  середньомісячний заробіток  за час вимушеного прогулу в розмірі 628,20 грн. за березень-квітень 2014 року та зобов»язати відповідача усунути перешкоди у виконанні посадових обов»язків та фактичного доступу керівника Товариства до робочого місця за адресою: м.Київ, пров. Тараса Шевченка,16 (а.с.1-4, 44).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач являється співзасновником та директором ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» з моменту його утворення в 2011 році і з того часу виконував всі повноваження, передбачені посадою. Однак, 13.03.2014, від»уїхавши із свого робочого місця, позивач отримав телефонний дзвінок з мобільного телефону від охоронців приміщення відповідача, які повідомили, що будинок захоплено групою озброєних невідомих осіб в масках, які виштовхали працівників та охоронців та забарикадувались в ньому. Повернувшись до офісу, позивач викликав міліцію і після її прибуття з будинку вийшов невідомий чоловік який назвався ОСОБА_6 і пояснив, що він являється директором ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» і пред»явив міліціонерам документи. Від слідчого і Державного реєстратора стало відомо, що нібито 24.02.2014 проводились загальні збори Товариства на порядку денного якого стояло питання звільнення  позивача з посади директора та призначення директором ОСОБА_6 На даний час позивачу не вручено копії наказу про звільнення та не видано трудову книжку, хоча позивач наполягає на тому, що він ніякої заяви про своє звільнення «за власним бажанням» не писав, крім того, порушені вимоги ст.38, 47 КЗпП України.
		В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просили суд позов задовольнити повністю, окремо надані письмові пояснення. 
		Представник відповідача Протасов С.В. в судовому засіданні заперечував проти вимог позивача, посилаючись на їх необґрунтованість та просив суд відмовити в задоволенні позову. При цьому, в судовому засіданні він зазначив, що відповідач не виконав вимоги, викладені в ухвалі суду (а.с.53) від 19.09.2014 про витребування доказів, а саме: засвідчену копію протоколу №2 загальних зборів від 24.02.2014, документи, які стали підставою звільнення позивача, - оскільки відповідач не заперечує проти тієї копії протоколу, яка міститься в матеріалах справи і відмовляється надати іншу належним чином засвідчену копію, а також зазначив, що наказу про звільнення ОСОБА_1 і документів, які стали підставою для звільнення  позивача (відповідної його заяви, тощо) не існує в природі. А зазначення в протоколі загальних зборів №2 від 24.02.2014  причини звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» з 24.02.2014 «за власним бажанням», малося на увазі за власним бажанням роботодавця, тобто відповідача. А в своїх письмових запереченнях на позов посилався на приписи ст.99 ЦК України та відсутність у даному випадку трудового спору оскільки в даному випадку мало місце корпоративні відносини, які виникли між товариством і  позивачем якому було довірено повноваження з управління ним.
		Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.
		Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини і відповідні ним правовідносини.
		Постановою №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України в ч.1 звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України.
		Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці».
		           Згідно ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду   належні та допустимі докази, довів суду їх переконливість, а також довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.   
		Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Судом встановлено, що згідно протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» від 18.07.2011 було створено підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП», вирішено призначити ОСОБА_1 директором товариства, затверджено Статут, та уповноважено позивача здійснити державну реєстрацію товариства (а.с.11).
		Наказом №1 по особовому складу від 18.07.2011 ОСОБА_1 приступив до виконання обов»язків директора ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» відповідно до Протоколу №1 від 18.07.2014 (а.с.12).
		Станом на 10.10.2011 та станом на 10.02.2014 керівником ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» зазначений ОСОБА_1 (а.с.13-14; 15-16).
		Згідно наданої копії протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «ЛЕССОР ГРУПП», а саме:  Корпорації «БЕНБЕРІ ЕСЕТС С.А.» юридичної особи за законодавством республіки Панама (частка в статутному капіталі ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» складає 95%) в особі уповноваженого належним чином представника ОСОБА_7, за результатами голосування вирішили звільнити ОСОБА_1 з посади директора з 24.02.2014 за власним бажанням та призначити на посаду директора гр. ОСОБА_6 (а.с.17).
		При цьому, згідно інформації про вказану юридичну особу та Статуті Товариства крім Корпорації «БЕНБЕРІ ЕСЕТС С.А.» другим засновником ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» являється ОСОБА_1 розмір внеску до статутного фонду 728882,68 грн. - що складає 5% Статутного капіталу. А керівником відповідача з 25.02.2014 являється ОСОБА_6 (а.с.45-47; а.с.83).
		Відповідно до п.6.7. Статуту Директора призначається на посаду та звільняється з посади Загальними зборами учасників Товариства (а.с.85).
		А вимоги  п. 6.6. Статуту передбачають, що про проведення Загальних зборів учасників Товариства учасники повідомляються персонально рекомендованим листом не менше ніж за 30 днів до скликання Загальних зборів учасників, разом із тим, суду не надано доказів щодо виконання вказаної умови Статуту.
		При цьому, суд вважає помилковим посилання представника відповідача на положення ч.3 ст.99 ЦК України, якою встановлений загальний порядок усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків, а саме закріплене положення, відповідно до якого члени виконавчого органу товариства можуть бути усунені від виконання своїх обов'язків у будь який час, якщо в установчих документах не визначені підстави їх усунення та у співвідношенні її з вимогами ст.46 КЗпП України (відсторонення від роботи), - оскільки позивач не посилається на порушення відповідачем зазначених вимог чинного законодавства як на підставу своїх позовних вимог і судом в даному випадки не розглядаються вимоги з приводу відсторонення від роботи позивача, оскільки позивача не було відсторонено від посади, а було звільнено за власним бажанням, про що зазначено у відповідному рішення загальних зборів учасників товариства.
		Також, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні і посилання сторони відповідача на те, що особисті речі позивача отримав за актом, оскільки цьому не надано жодного доказу.
		Оскільки протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ «ЛЕССОР ГРУПП» вирішено звільнити позивача ОСОБА_1 за власним бажанням, то відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору, зокрема, являється розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38), оскільки в даному випадку трудовий договір був укладений на невизначений строк.
		      Вимоги ст.38 КЗпП України передбачають, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		     Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		     Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
		          Разом із тим, як пояснив в судовому засіданні позивач і це не заперечував представник відповідача, ОСОБА_1 не писав заяву про своє звільнення з посади керівника Товариства за власним бажанням і взагалі не знав про проведення будь яких зборів з приводу свого звільнення з займаної посади, а також у відповідності до ст.38 КЗпП України не попереджав письмово власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні про майбутнє звільнення.
		          А посилання сторони відповідача на те, що зазначення в протоколі №2 від 24.02.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства «за власним бажанням», малося на увазі «за власним бажанням не позивача, а відповідача - ТОВ «ЛЕССОР ГРУП» критично сприймається судом, оскільки таке формування причин звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не передбачено вимогами чинного законодавства. При цьому, будь яких інших правових підстав для розірвання трудового договору з позивачем зі сторони відповідача повідомлено не було і, як зазначив, представник відповідача, - ніяких наказів про звільнення  позивача за результатами рішення зборів не видавалось.
		          Виходячи із вищевикладеного, суд прийшов висновку про порушення відповідачем також вимог ст.47 КЗпП України, оскільки не були виконані з боку відповідача передбачені вимоги щодо обов»язку в день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення і провести розрахунок у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу.
		          В даному випадку, оскільки був порушений порядок звільнення позивача з займаної посади, від підлягає поновленню на посаді директора  Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП»  з 24.02.2014 року, при цьому, суд вважає, що позивачем строк на звернення до суду не пропущений, оскільки про своє порушене право він  дізнався 13.03.2014 і звернувся до суду у визначений законом строк. 
		          Разом із тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги: стягнути з відповідача на свою користь  середньомісячний заробіток  за час вимушеного прогулу в розмірі 628,20 грн. за березень-квітень 2014 року та зобов»язати відповідача усунути перешкоди у виконанні посадових обов»язків та фактичного доступу керівника Товариства до робочого місця за адресою: м.Київ, пров. Тараса Шевченка,16, - оскільки позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу щодо заробітку позивача за останні два місяці, що прередували звільненню, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості вирахувати середню заробітну плату  працівника та нарахування її розміру для стягнення за час вимушеного прогулу в порядку ч.2 ст.235 КЗпП України.
		     А також стороною позивача не підтверджено жодним належним і допустимим доказом, що позивачу саме відповідачем чиняться перешкоди в фактичному доступі до робочого місця за вищевказаною адресою (підповідні акти, заяви до правоохоронних органів, тощо). В даному випадку витяг з кримінального провадження №42014100100000116 внесеного до  ЄРДР від 27.03.2014 в якому зазначено, що невстановлена особа за підробними документами набула право власності на тОВ «ЛЕССОР ГРУП», директором якого є ОСОБА_1, - таким доказом не являється (а.с.23).
		          На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. 
		            Судові витрати розподілені за правилами ст.88 ЦПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись, ст.21, п.4 ст.36, ст.38, 47 КЗпП України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 3, 10, 11, 57-59, 60, 61, 73, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
		 
		в и р і ш и в :
		 
		           позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП» про поновлення на роботі, зобов»язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
		          Поновити ОСОБА_1 на посаді директора  Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП»  з 24.02.2014 року.
		          В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП»  з 24.02.2014 року - рішення підлягає негайному виконанню.
		          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП»  на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
		          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
		          
		             Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...