Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3190/12/1370 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		01 грудня 2014 року                                         м. Київ                              К/800/16246/14 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		Головуючого                                                  Моторного О.А.
		Суддів                                                            Борисенко І.В.
		           Кошіля В.В.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
		на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2012
		та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014
		у справі № 2а-3190/12/1370
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ"   
		до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
		про часткове скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.03.2012 №001102320/623 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 41771,62 грн.; №0001112302/633 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 616398,35 грн.; № 0001122320/634 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі   48315,01 грн. та №0000771720/636 - повністю.
		В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, складено акт № 44/22-60/05393518 від 19.03.2012, в якому встановлено порушення позивачем: п. 1.23, п. 1.31 ст. 1, пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, п.137.4 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІV квартал на 199 291,55 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 866 484,89 грн.; ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 137 832,32 грн..; пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162, п. 164.3, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, внаслідок чого донарахований податок з доходів фізичних осіб за період з січня 2011 року по грудень 2011 року на загальну суму 40 706,32 грн.
		На підставі акта перевірки, відповідачем 30.03.2012 були прийняті податкові  повідомлення-рішення: № 0001102320/632, з яким позивач не погоджується в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 141771,62 грн.; №0001112302/633, з яким позивач не погоджується в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 616398,35 грн.; № 0001122320/634, з яким позивач не погоджується в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 48315,01 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000771720/636 про визначення зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» за основним платежем на суму 40706,32 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3423,30 грн.
		Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, враховуючи наступне.
		Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
		Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		Судами встановлено, що між позивачем та  ТОВ «Фалкон» укладено договір від 04.01.2011 № 10НП, відповідно до умов якого ТОВ «Фалкон» взято на себе зобов'язання передати у власність позивача товар - нафтопродукти, а покупцем - прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору.
		Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Фалкон» у січні-лютому 2011 року поставило позивачу дизельне пальне дрібними партіями на суму 739 678, 25 грн. (в тому числі ПДВ 123 279, 67 грн).
		Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Фалкон» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. 
		Придбаний товар був оплачений позивачем, що підтверджено копіями платіжних доручень.
		Факт здійснення господарських операцій також підтверджується договором зберігання нафтопродуктів № 2 від 01.01.2007, згідно якого ТОВ «Фалкон» надає, а ВАТ «Львівське АТП - 14631» приймає на тимчасове зберігання нафтопродукти у терміналі, розташованому у м. Львові вул. Пластова, 10.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював транспортування товару самостійно, отримував його на орендованій контрагентом автозаправочній станції дрібними партіями, що підтверджено відповідними відомостями, які містяться в матеріалах справи.
		Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Фалкон», що мали місце під час здійснення позивачем  підприємницької діяльності.
		За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
		Крім того, відповідно до пп. 164.1.2. п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. 
		Згідно пп. 164.2.17. п. 164.2 ст. 162 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
		Пунктом 164.3. ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах. 
		У відповідності із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 
		Пунктом 5.2.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «Пересувна механізована колона № 9», правонаступником якого є позивач, встановлено, що на підприємстві на термін здачі пускових об'єктів за погодженням з профспілковою організацією встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (неділя).
		Матеріали справи містять відомості заправки автомобілів Товариства за період з 05.02.2011  по 17.12.2011 (суботи) на отримання дизпалива водіями Товариства.
		Судами встановлено, що видача палива у вихідні дні працівникам, яка здійснювалась по факту оформлення відомостей заправки та подорожних листів, відбувалась не з метою використання палива для особистих потреб працівників та не з метою їх матеріального заохочення, а виключно для виконання ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» своїх виробничих програм силами власних кадрових ресурсів.
		Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000771720/636 від 30.03.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 40706,32 грн. та наховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3423,30 грн.
		Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
		Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
		Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		Головуючий суддя: (підпис)       О.А. МоторнийСудді(підпис)       І.В. Борисенко   (підпис)       В.В. Кошіль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...