Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/998/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2014.
Дата набрання законної сили: 16.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2014 року                                                                                      Справа № 924/998/14 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. ,  суддя Бучинська Г.Б. 
		при секретарі Максютинська Д.В 
		за участю представників сторін:
		від прокуратури: Прищепа О.М.; Ткачук Н.С.
		від позивача 1: Демчук Л.Г.;
		від позивача 2: Плющ Л.П.;  
		від відповідача:  Степанов А.М.  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.09.14р. у справі № 924/998/14 (суддя Муха М.Є.)
		за позовом Заступника прокурора м.Хмельницького в інтересах держави в особі 
		Позивача 1: Хмельницької міської ради
		Позивача 2: Міського комунального підприємства - ринок "Ранковий"  
		до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" 
		про припинення дії договору оренди земельних ділянок від 15 грудня 2005 року                            № 040574200119
		ВСТАНОВИВ:
		Заступник прокурора  м. Хмельницького (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (надалі - Позивач 1) та Міського комунального підприємства - ринок «Ранковий» (надалі - Позивач 2) звернувся в господарський суд Хмельницької області із позовною заявою (а.с. 2-5) до Товариства з обмеженою відповідальністю «речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» (надалі - Відповідач) про припинення дії договору оренди земельних ділянок від 15 грудня 2005 року № 040574200119, загальною площею 57036 кв.м., укладеного між Позивачем 1 та Відповідачем.  
		   Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2014 року  (а.с. 158-161) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов  задоволено. 
		     Вирішено припинити дію договору оренди земельних ділянок від 15 грудня 2005 року                       № 040574200119, загальною площею 57036 кв.м. укладеного між Позивачем 1 та Відповідачем. Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн..
		Не погоджуючись із винесеним рішенням місцевого господарського суду Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 180-185) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2014 року в даній справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.  Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що норми закону надають особі, яка набула нерухомість у власність, право на земельну ділянку під нею. При цьому, як зауважує Відповідач, таке право переходить від попереднього власника нерухомості до нового власника. Водночас, на думку апелянта, наявність такого права не може бути підставою для припинення договору оренди землі, укладеного між третіми особами, особливо, якщо жоден із них не відчужував нерухоме майно.  Крім того, право власності на будівлі щитових в Позивача 2 належить до первинного виникнення права власності, оскільки є правом на новостворене майно. А право на новостворене майно не породжує будь-якого переходу прав, так як виникає вперше. Тому, Позивач 2 може набути право на землю виключно на загальних підставах набуття прав в порядку статтей 123-126 Земельного кодексу України.  
		Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня  2014 року  (том 2, а.с. 172), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12 листопада 2014 року об  15 годині 30 хвилин.
		Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу (том 1, а.с. 189-193; 196-200), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області без змін.
		Відповідачем на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2014 року було подано додаткові письмові пояснення (том 2, а.с. 1-3).
		Позивач 2 подав відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в котрій з підстав, висвітлених у даній апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області без змін (том 2, а.с 46-48; 50-51).
		В судовому засіданні від 12 листопада 2014 року було оголошено перерву до 26 листопада 2014 року до 16 години 00 хвилин, про що сторони були повідомленні під розписку-заяву, що засвідчується їхніми підписами (том 2, а.с. 10). 
		Представником Відповідача, через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду, було подано додаткові письмові пояснення з приводу апеляційної скарги Відповідача (том 1, а.с. 18-45).  
		Представником Позивача 2 була подана заява від 26 листопада 2014 року (том 1, а.с. 49) щодо надання дозволу на здійснення відеозапису судового засідання.
		Крім того, представником Позивача 2, через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду 26 листопада 2014 року   було подано клопотання (том 2, а.с. 52-53)  про   відвід  членам колегії суду  - Василишину А.Р., Бучинській Г.Б., Крейбух О.Г., в зв'язку  з чим було оголошено перерву для розгляду заяв про проведення відеозапису та клопотання про відвід суддів та виготовлення ухвали. В зв'язку із заявленим клопотанням про відвід колегія суду вийшла в нарадчу кімнату для вирішення питання щодо поданого клопотання. 
		Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено ухвалу від 26 листопада 2014 року (том 2, а.с. 60-61) котрою з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було відмовлено в задоволенні клопотання  Позивача 2 про відвід членів колегії суду Василишина А.Р., Бучинської Г.Б., Крейбух О.Г.. 
		Крім того, в судовому засіданні від 26 листопада 2014 року, судом було відхилено  клопотання Позивача 2 про здійснення відеозапису, з огляду на наступне.
		Відповідно до статі 4-4 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. 
		Статтею 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що: ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи; кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом; розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом; учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби; проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду; при розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.                
		    Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. 
		    Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про інформацію": інформація про    фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини; до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
		Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію": кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів; Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до статті 307 Цивільного кодексу України: фізична особа може бути знята на фото -, кіно -, теле -   чи відеоплівку лише за її згодою; згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
		Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки, який передбачений статтею 307 Цивільного кодексу України, є істотною гарантією реалізації особистих немайнових прав: права на індивідуальність (стаття 300 Цивільного кодексу України), права на особисте життя (статтею 301 Цивільного кодексу України), права на повагу до гідності та честі (статтею 297 Цивільного кодексу України), права на недоторканність ділової репутації (статтею 299 Цивільного кодексу України) тощо.
		Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 129 Конституції України, гласність та повне фіксування судового процесу технічними засобами належить до основних засад здійснення судочинства  в Україні.  
		При  цьому, суд наголошує на факті того, що  за клопотанням Позивача 2 здійснюється звукозапис судових засідань в суді апеляційної інстанції. 
		Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги Відповідача      відбувається у відкритому судовому засіданні, проведення якого фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу, колегія суддів вважає, що у такий спосіб належним чином  забезпечується дотримання конституційних засад при здійсненні судочинства Рівненським господарським апеляційним судом.
		Відповідно, враховуючи положення статті 5, 11 Закону України "Про інформацію", статті                   6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на те, що клопотання про проведення відеозйомки впливає на права та свободи всіх учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання без задоволення.
		 
		В судовому засіданні від 26 листопада 2014 року було оголошено перерву до 16 грудня 2014 року на 16 годину 00 хвилин про що сторони були повідомлені під розписку-заяву (том 2, а.с. 10), про що свідчать   їхні підписи на даній заяві.
		До початку розгляду справи по суті через канцелярію суду надійшла резолюція акції прватних підприємців м. Хмельницького на підтримку Хмельницької міської ради та МКП "Ринок Ранковий"   від 16 грудня 2014 року, в котрій особи, що підписалися під нею вимагали:
		· ухвалення Рівненським апеляційним господарським судом неупередженої, справедливої, об'єктивної постанови, якою залишити рішення Хмельницького обласного господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю №Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" без задоволення.
		·   В разі невиконання наших вимог ми змушені будемо звернутися до Президента України, Генеральної прокуратури України та Вищої кваліфікаційної комісії суддів з вимогою притягнення до кримінальної відповідальності суддів Рівненського апеляційного господарського суду.
		Розпорядженням голови суду від 15 грудня 2014 року (том 2, а.с. 71) з підстав, висвітлених у даному розпоряджені, автоматизованою системою документообігу суду визначено колегією суддів для розгляду справи № 924/998/14 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. 
		 В судовому засіданні від 16 грудня  2014 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених у даній апеляційній скарзі, додаткових письмових поясненнях та просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		       В судовому засіданні від 16 грудня 2014 року представники  Прокуратури заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.  
		 В судовому засіданні від 16 грудня 2014 року представник Позивача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.  
		          В судовому засіданні від 16 грудня 2014 року представник Позивача 2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним. 
		В судовому засіданні від 16 грудня 2014 року було оголошено перерву з метою ознайомлення Позивачем 1, Позивачем 2 та Прокурорами з практикою Верховного Суду України, поданою Відповідачем до матеріалів справи, а саме постановою Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13 та від 29 жовтня 2014 року у справі              № 6-152цс14.
		          Заслухавши пояснення  заслухавши пояснення Відповідача, Прокурорів, Позивача 1 та Позивача 2, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, додаткові письмові пояснення, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову. При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2005 року між Позивачем 1 та  Відповідачем укладено договір оренди земельних ділянок № 040574200119 (надалі - Договір; том 1, а.с. 9-10).
		Відповідно до пункту 1.1 Договору,  Позивач 1 на підставі рішення 26 сесії Позивача 1    № 34 від 5 жовтня 2005 року надав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки № 1 та № 2 по вул. Геологів, 13 загальною площею 57036 кв.м, строком на 5 років до 5 жовтня 2010 року під речові ринки та автостоянки на умовах благоустрою прилеглої території та її освітлення, згідно угоди з управлінням житлово - комунального господарства.
		Розділом 12 Договору передбачені підстави припинення його дії серед яких міститься і підстава передбачена пунктом 12.3 Договору,  а саме: припинення дії договору шляхом його розірвання з підстав визначених законом.
		Прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року у справі                      № 822/1951/13-а (за адміністративним позовом Позивача 1 за участю Прокуратури м. Хмельницького на стороні Позивача до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Хмельницькій області, Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача - Відповідач про визнання незаконним та скасування реєстрації Декларації та реєстрації права власності; том 1, а.с. 85-88) позов задоволено та: визнано незаконною і скасовано реєстрацію Декларації про готовність об'єкту до експлуатації - єдиного майнового комплексу речового ринку Відповідача, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Хмельницькій області 28 січня 2013 року за № 142130290317 по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому; визнано незаконною та скасовано реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс Відповідача по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта 12130968101, номер запису про право власності 191478.
		Прокурор вказує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2014 року Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року залишено в силі.
		Також, Прокурор зазначає, що в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно: будівлі щитових № 1, № 2, № 3, №  6, № 7 за адресою вул. Геологів, 13 у м. Хмельницький, загальною площею 18, 2 кв.м., видане 8 травня 2013 року Позивачу 2 (том 1, а.с. 91) та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності  від 8 травня 2013 року (том 1, а.с. 92) на об'єкти нерухомого майна: Будівлі щитових № 1, № 2, № 3, № 6, № 7 за адресою Хмельницька область м. Хмельницький вулиця Геологів, будинок 13, загальною площею 18, 2 кв.м.. 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі № 822/2648/13-а (за позовом Відповідача до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Хмельницькій області, Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Позивач 2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Позивач 1 про визнання незаконним та скасування реєстрацій (Декларації № ХМ 08212070318 про початок виконання будівельних робіт - реконструкція робочого та чергового освітлення кіосків Позивача 2 сектор «Бартер-Сервіс» по вул. Геологів, 13 від 7 травня 2012 року та Декларацію № ХМ 1421207275 від 11 травня 2012 року про готовність вказаного об'єкта до експлуатації; також визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби про видачу свідоцтва Позивачу 2 про право власності на нерухоме майно від 8 травня 2013 року серія та номер САЕ 546057 та рішення про реєстрацію права власності на будівлі щитових № 1, № 2, № 3, № 6, № 7 по вулиці Геологів, 13 в м. Хмельницькому ) в позові відмовлено.
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного від 6 березня 2014 року апеляційну скаргу Відповідача, залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі № 822/2648/13-а, без змін.
		Відповідно, Прокурор зважаючи на ту обставину, що оскільки Відповідач не є власником розташованого  на орендованій земельній ділянці майна за адресою м. Хмельницький, вул.  Геологів, 13, а право власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці набуто Позивачем 2, вважає, що дія Договору  підлягає припиненню. В зв'язку з чим, Прокурор в особі Позивача 1 та Позивача 2 звернувся з позовом в суд до Відповідача про припинення дії Договору. 
		 
		Колегія суду оцінює всі докази в сукупності, і відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а тому при винесенні даного рішення апеляційний господарський суд, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи та досліджуває всі обставини справи в їх сукупності, надаючи оцінку кожному доказу.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суду зазначає, що в матеріалах справи містяться судові акти, котрими встановлені відповідні факти, щодо оренди спірної земельної ділянки.
		При цьому, колегія суду вважає безсумнівними встановлені рішеннями господарського суду у інших справах факти, і ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин.
		Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаних вище справах.                           
		При цьому Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та змісту самої "Конвенції про захист прав та свобод людини" згадані судові рішення є пріоритетним джерелом права для національного суду.  
		З огляду на це, суд апеляційної інстанції зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судами у вищезазначених справах. 
		Крім того, преюдиціальне значення процесуальним законом надається  саме фактам,  встановленим  судовими  рішеннями  (в  тому  числі  в  їх мотивувальних частинах) ( абзац 4 пункт 2.6 Постанови  Вищого господарського суду України   від  26 грудня 2011 року                    № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
		Водночас, колегія суду констатує, що відповідно до абзацу 6 пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.   
		З огляду на що, колегія суду зазначає, що в матеріалах справ міститься постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року (а.с. 11-19), у справі       № 20/5025/2131/11, котрою рішення господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2012 року  скасовано в частині відмови у визнанні недійсними рішень Позивача 1 та виконавчого комітету Хмельницької міської ради та в частині відмови у визнанні за Відповідачем права на оренду земельної ділянки площею 57036 кв. м., що розташована по вул. Геологів, 13, у м. Хмельницькому та визнанні поновленим Договору.
		Даною постановою прийнято в цій частині нове рішення, котрим: визнано за Відповідачем право на оренду земельної ділянки площею 57036 кв. м., що розташована по вул. Геологів, 13, у м. Хмельницьком; визнано поновленим договір оренди земельних ділянок від 15 грудня 2005 року № 040574200119, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс»; визнано недійсним рішення сорокової сесії Хмельницької міської ради від 3 листопада 2010 року № 38 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міському коммунальному підприємству - ринок «Ранковий»»; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 6 січня 2011 року № 4 «Про надання дозволу на організацію ринку з продажу непродовольчих товарів та об'єкту побуту - автостоянки для зберігання транспортних засобів по вул. Геологів, 13, міському коммунальному підприємству - ринок «Ранковий»»; визнано недійсним рішення дев'ятої сесії Хмельницької міської ради від 10 серпня 2011 року № 43 «Про розгляд питання щодо укладення договору оренди земельних ділянок по вул. Геологів, 13, з ТОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс»; визнано недійсним рішення дев'ятої сесії Хмельницької міської ради від 10 серпня 2011 року № 44 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування земельної ділянки по вул. Геологів, 13». В решті рішення залишено без змін.
		Даною постановою суду встановлені наступні фактичні обставини:
		"В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про неналежне виконання позивачем - ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" саме істотних умов договору, так як і відсутні докази про порушення останнім вимог (норм) земельного законодавства.
		Таким чином, оскільки орендні відносини між сторонами не припинялися, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині визнання за ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" права на оренду земельної ділянки площею 57036 кв. м., що розташована по вул. Геологів, 13, у м. Хмельницькому.
		Крім того, враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині визнання поновленим договору оренди земельних ділянок від 15.12.2005р.     № 040574200119, укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс".
		Зазначені висновки судової колегії ґрунтуються на тому, що наявність права оренди спірної земельної ділянки у позивача та статусу поновленого договору оренди випливає зі змісту фактичних правовідносин між ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс", Хмельницькою міською радою, з вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що підтверджуються фактами, встановленими постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 12/2138-10, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011р.
		В пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р.     № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
		Отже, вищевикладені обставини вказують, що міське комунальне підприємство - ринок "Ранковий" не є постійним користувачем спірної земельної ділянки. 
		Тому, враховуючи вищевикладене і рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 06.01.2011р. № 4 "Про надання дозволу на організацію ринку з продажу непродовольчих товарів та об'єкту побуту - автостоянки для зберігання транспортних засобів по вул. Геологів, 13, міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" підлягає скасуванню.
		Оскаржені рішення № 43 та № 44 прийняті під час дії нової редакції ст. 33 вказаного закону, якою визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). 
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. 
		Отже, прийняття рішення від 10.08.2011р. № 43 "Про розгляд питання щодо укладення договору оренди земельних ділянок по вул. Геологів, 13, з ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" та   № 44 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування земельної ділянки по вул. Геологів,13" не відповідає приписам статті 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує права і законні інтереси позивача на користування земельною ділянкою.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині  визнання недійсним рішення дев'ятої сесії Хмельницької міської ради від 10.08.2011р. № 43 "Про розгляд питання щодо укладення договору оренди земельних ділянок по вул. Геологів, 13, з ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс"як незаконного та необґрунтованого.
		Як наслідок, підлягає задоволенню і вимога позивача (скаржника) про визнання недійсним рішення дев'ятої сесії Хмельницької міської ради від 10.08.2011 р. № 44 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в постійне користування земельної ділянки по вул. Геологів,13."
		При цьому, колегія суду звертає увагу, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 16-18) в розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права зазначено наступне: номер запису про інше речове право - 374749; дата, час державної реєстрації - 18 березня 2013 року; підстави виникнення іншого речового права - постанова, серія номер - 20/5025/2131/11, виданий 26 квітня 2012 року, видавник Рівненський апеляційний господарський суд, договір оренди, серія та номер: 040574200119, виданий 15 грудня 2005 року, видавник Хмельницька міська рада, додаткова угода, серія та номер виданий 16 жовтня 2013 року видавник Сторони: Хмельницька міська рада, ТОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс»; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 954715 від 18 березня 2013 року; вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речовог права - строк дії до 5 жовтня 2015 року.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року по справі  № 822/2690/13-а (за адміністративним позовом Позивача 1, за участю прокурора, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Позивача 2 до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа - Відповідач про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2013 року № 954715 та № 957582) адміністративний позов Позивача 1 задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2013 року №954715 та №957582  (а.с. 17).       
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року в справі   № 822/2690/13-а (а.с. 65-68) постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року          скасовано          та постановлено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову     відмовлено повністю. 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року (К/800/51245/13; К/800/52804/13) касаційні скарги Позивача 1 та Позивача 2 залишені без задоволення. Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду України від 24 вересня 2013 року залишена  без змін (а.с. 69-70).
		З огляду на дані судові акти колегія суду звертає увагу на той факт, що дана реєстрація права  оренди земельної ділянки є діючою (строк дії до 5 жовтня 2015 року) ніким не скасована та доказ про зняття такої реєстрації в матеріалах справи відсутній. Дане, в котре підтверджує, що Відповідач правомірно користується спірною земельною ділянкою шляхом реалізації свого закріпленого права на оренду земельної ділянки. 
		 
		Крім того, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від           10 жовтня 2013 року по справі № 686/14510/13-а (а.с. 107-108) адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення двадцять п'ятої сесії Хмельницької міської ради від 12 червня 2013 року № 53 «Про розгляд клопотання міського комунального підприємства ринок «Ранковий», котрим надано дозвіл Позивачу 2 для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно графічних матеріалів площею 55630 кв.м. по вулиці Геологів, 13.
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року в справі  №686/14510/13-а  апеляційну скаргу Позивача 2  залишено без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2013 року, без змін.
		 
		Поряд з тим, колегія суду звертає увагу, що  Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 червня 2013 року в справі № 924/21/13-г (за позовом Відповідача до Позивача 1 та Позивача 2 про визнання недійсним рішення двадцять першої сесії Хмельницької міської ради від 12 грудня 2012 року №1 з моменту його прийняття; заборону Позивачу 1 передавати майно, яке розташоване на земельних ділянках речового ринку по вулиці Геологів, 13, іншій особі, без згоди, Відповідача; визнання незаконною та зобов'язання Позивача 2 припинити господарську діяльність на речовому ринку по вулиці Геологів, 13) задоволено апеляційну скаргу Відповідача та, відповідно рішення господарського суду Хмельницької області від 8 квітня 2013 року у справі № 924/21/13-г скасувано в частині відмови в позові про: заборону Позивачу 1  передавати майно, яке розташоване на земельних ділянках речового ринку по вул.Геологів,13, іншій особі без згоди Відповідача; визнання незаконною та зобов'язання Позивача 2 припинити господарську діяльність на речовому ринку по вул. Геологів, 13.
		Даною судовою постановою  прийнято в цій частині нове рішення, яким вирішено:
		"Заборонити Хмельницькій міській раді передавати майно, яке розташоване на земельних ділянках речового ринку по вул.Геологів, 13,  іншій особі без згоди позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс".
		Визнати незаконною та зобов'язати Міське комунальне підприємство - ринок "Ранковий" припинити господарську діяльність на речовому ринку по вул.Геологів, 13".
		 
		Також, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року у справі № 12/2138-10 (за позовом Відповідача до Позивача 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Позивач 2 про визнання недійсним рішення сорокової сесії Хмельницької міської ради від 3 листопада 2010 року за          № 37; визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради № 29 від 15 грудня 2010 року), встановлено, що Позивач 1 листа-повідомлення про заперечення проти поновлення договору земельної ділянки ТОВ "речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" не надсилав.
		Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року у справі   № 12/2138-120 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 14 вересня 2011 року, тобто набрала законної сили, є обов'язковою до  виконання  усіма органами державної влади,  органами місцевого самоврядування,  їх посадовими та службовими особами,  фізичними і юридичними  особами  та їх об'єднаннями на всій території України. 
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року у справі №12/2138-10, встановлено, що Позивач 1 належним чином не повідомив Відповідача про припинення дії договору, земельні відносини між сторонами не припинилися,  Позивач 1  не мав права передавати земельну ділянку іншій особі.
		Таким чином, вищевказаним судовим рішенням у справі № 12/2138-120 встановлено певні факти (факт продовження земельних відносин між сторонами), які мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи і немає необхідності встановлювати їх знову (тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу). 
		 
		Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 31 січня 2012 року у справі № 22/5025/70/12 (за позовом Відповідача  до  Позивача 1, Позивача 2 про визнання недійсним Державного акту серії ЯЯ № 333862 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0987 га, яка розташована в м.Хмельницькому, вулиця Геологів, 13, виданий міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" від 27 грудня 2010 року; визнання недійсним Державного акту серії ЯЯ № 333863 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2467 га, яка розташована в м.Хмельницькому, вулиця Геологів, 13, виданий міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" від 27 грудня 2010 року;  визнання недійсним Державного акту серії ЯЯ № 333864 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,2176 га, яка розташована в м.Хмельницькому, вулиця Геологів, 13, виданий міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" від 27 грудня 2010 року): визнано недійсним Державний акт серії ЯЯ №333862 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0987 га, яка розташована в м. Хмельницькому, вулиця Геологів, 13, виданий міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" від 27 грудня 2010 року; Державний акт серії ЯЯ №333863 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2467 га, яка розташована в м. Хмельницькому, вулиця Геологів, 13, виданий міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" від         27 грудня 2010 року; Державний акт серії ЯЯ № 333864 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,2176 га, яка розташована в м. Хмельницькому, вулиця Геологів, 13, виданий міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" від 27 грудня 2010 року. Рішення господарського суду Хмельницької області від 31 січня 2012 року у справі                        № 22/5025/70/12 є чинним.
		Даним судовим рішенням встановлено наступні фактичні обставини справи:
		"Рішення Хмельницької міської ради від 15 грудня 2010 року № 29 в частині надання у постійне користування земельних ділянок у м. Хмельницькому по вул. Геологів, 13 міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" скасовано, тому у МКП - ринок "Ранковий" відсутні підстави користуватися вказаними земельними ділянками на підставі зазначеного рішення, вищевказані державні акти порушують права та обов'язки позивача, як особи, яка у встановленому законом порядку набула право на оренду спірної земельної ділянки і фактично перешкоджає позивачу у реалізації цього права. 
		При цьому, пункт 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, був виключений згідно з наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 3 червня 2010 року № 433, який у свою чергу був прийнятий на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2010  року № К-8025/09, якою цей же пункт Інструкції був скасований як такий, що не відповідає нормам матеріального права, які регулюють ці правовідносини, й суперечить їм."
		Тобто, розглядаючи питання законності набуття прав на спірну земельну ділянку з боку МКП -ринок "Ранковий" господарський суд Хмельницької області у рішенні від 31 січня 2012 року у справі      № 22/5025/70/12 вказує, що з огляду на те, що рішення Хмельницької міської ради від 15.12.2010р. № 29 в частині надання у постійне користування земельних ділянок у м. Хмельницькому по вул. Геологів, 13 міському комунальному підприємству - ринок "Ранковий" скасовано, тому у МКП - ринок "Ранковий" відсутні підстави користуватися вказаними земельними ділянками на підставі зазначеного рішення, та враховуючи, що оспорюванні державні акти  порушують права та обов'язки ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс", як особи, яка у встановленому законом порядку набула право на оренду спірної земельної ділянки і фактично перешкоджає позивачу у реалізації цього права. 
		 
		Крім того, в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Хмельницької області від 26 жовтня 2012 року по справі № 15/5025/541/12 (за позовом Відповідача до Позивача 1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  Управління Держкомзему України в Хмельницькій област, Позивач 2 про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками; а.с. 39-41) котрим задоволено позов Відповідача та: визнано недійсним державний акт серії ЯЯ № 333748 на право постійного користування земельною ділянкою від 20 лютого 2012 року; визнано недійсним державний акт серії ЯЯ №333749 на право постійного користування земельною ділянкою від 20 лютого 2012 року; визнано недійсним державний акт серії ЯЯ №333750 на право постійного користування земельною ділянкою від 20 лютого 2012 року.         
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2012  року та постановою Вищого господарського суду України від 10 квітня 2013 року,  рішення суду першої інстанції  залишено  без змін.
		Даними судовими актами встановлені наступні фактичні обставини:
		«За приписами статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.
		    Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну         ділянку є документами,  що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних,   сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. 
		     У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування (п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
		         Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України.
		     Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. 
		       Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок,         будівлю, споруду особа має право на одержання земельної         ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою (п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"). 
		    Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України). 
		       В п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
		       Таким чином, з огляду на те, що рішення Хмельницької міської ради від 10.08.11р. № 44 скасовано, тому у МКП - ринок "Ранковий" відсутні підстави користуватися вказаними земельними ділянками на підставі зазначеного рішення, та враховуючи, що оспорюванні державні акти порушують права та обов'язки позивача, як особи, яка у встановленому законом порядку набула право на оренду спірної земельної ділянки і фактично перешкоджає позивачу у реалізації цього права, що підтверджено постановою Рівенського апеляційного господарського суду, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача».
		 
		Крім того, колегія суду дослідивши докази, наявні в матеріалах справи в сукупності з діючим законодавством в контексті діючих договірних відносин,  звертає увагу, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		З свідоцтва про право власності на майно та витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що загальна площа під об'єктами нерухомого майна (будівлі щитових № 1, № 2,        № 3, № 6, № 7) становить 18,2 кв.м., в той час, як загальна площа земельних ділянок № 1 та          № 2, переданих Відповідачу, згідно Договору становить 57036 кв.м. 
		Що ж до посилань Позивача 2 на той факт, що він є комунальним підприємством в зв'язку з чим дана земельна ділянка має перебувати у його користування, то колегія суду зазначає, що відповідно до усього описаного вище у даній судовій постанові власником земельних ділянок комунальної власності є відповідна територіала  громада, а не комунальне підприємство, котра реалізовує свої права власника через відповідний орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування, з метою отримання відповідних надходжень до місцевого бюджету для розвитку відповідної територіальної одиниці.  А перебування майна на балансі ще не означає автоматичного набуття всього спектру прав власності (розпорядження, володіння, користування) на дане майно та земельну ділянку. Відтак, набуття права на земельні ділянки комунальної власності, передбачає спеціальну процедуру та порядок. 
		Поряд з тим, Прокурор звертаючись з позовом просить припинити дію Договору відносно усієї площі орендованої земельної ділянки, посилаючись при цьому  як на підставу припинення Договору на те, що за Позивачем 2 зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна - будівлі щитових № 1, № 2, № 3, № 6, № 7, загальною площею 18, 2 кв.м.
		При цьому, колегія суду дослідивши докази, наявні в матеріалах спарви (а саме: Свідоцтво на нерухоме майно від 8 травня 2013 року, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 11 травня 2012 року) зазначає слідуюче.
		Факт завершення будівництва нерухомого майна підтверджується Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 11 травня 2012 року саме на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:10:001:0445 згідно Державного акта серії ЯЯ № 333748 від 20 лютого 2012 року, водночас в матеріалах справи відсутні інші відомсті щодо будівництва нерухомого майна на інших земельних ділянка, а саме з кадастровим номером 6810100000:10:001:0447 та кадастровим номером 6810100000:10:001:0446.
		Водночас, наявність Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ще не означає автоматичного набуття права власності на нього, а лише засвідчує факт завершення будівельних робіт та готовність об'єкта до використання його за призначенням.
		Колегія суду наголошує на тому, що згідно статті 331 Цивільного кодексу України: виникає, право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.  
		З правовстановлюючих документів, котрі додані Позивачем 2 до матеріалів справи, вбачається, що право власності на дане майно (будівлі щитових) було зареєстровано за Позивачем 2 лише 8 травня 2013 року.
		При проведенні реєстрації речового права на нерухоме майно державний реєстратор реєстраційної служби керується  Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року      № 868), згідно котрого при зверненні із заявою про реєстрацію речового права на новозбудоване нерухоме майно заявник повинен надати відомості стосовно земельної ділянки на котрій збудоване таке майно та відомості про правовий статус даної земельної ділянки і лише після розгляду даних документів в їх сукупності проводиться реєстрація речового права на нерухоме майно.
		Водночас, як було встановлено вище в даній судовій постанові рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 жовтня 2012 року по справі  № 15/5025/541/12 (котре вступило в законну силу з моменту винесення постанови Рівненського апеляційного господарського суду (25 грудня 2012 року) та залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 10 квітня 2013 року) було визнано недійсними: державний акт серії ЯЯ № 333748 на право постійного користування земельною ділянкою від 20 лютого 2012 року; державний акт серії ЯЯ №333749 на право постійного користування земельною ділянкою від 20 лютого 2012 року та державний акт серії ЯЯ №333750 на право постійного користування земельною ділянкою від 20 лютого 2012 року.
		При цьому, колегія суду констатує, ще й факт того, що дані скасовані державні акти (том 1, а.с. 20-22) не містять жодних визначень, котрі б свідчили про видачу їх і на будівництво щитових (про що наголошували представники Прокуратури, Позивач 1 та Позивач 2), а визначають, що дані земельні ділянки видавалися за цільовим призначенням: під речовий ринок та автостоянки.
		З огляду на що, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази (державні акти на право постійного користування земельною ділянкою) щодо отримання Позивачем 2  від Позивача 1 земельної ділянки з цільовим призначенням - під будівництво щитових).
		В той же час, посилання сторін на Декларацію про початок виконання робіт та готовність об'єкта до експлуатації (том 1, 93-96), як на доказ, що вищевказані акти видані, в тому числі і для будівництва щитових, суд оцінює критично, оскільки: зміст такої декларації і посилання в них на державний акт апріорі не змінює цільового призначення земельних ділянок за державними актами; в деклараціях не йде мова про будівництво таких нових речей, як п'ять щитових, а вказується про р е к о н с т р у к ц і ю робочого та чергового освітлення кіосків з потужністю робочого освітлення 120 кВт, та з потужністю чергового освітлення 38,7 кВт.
		В той же час, вищевказаний доказ вказує (визначення-реконструкція) опосередковано і на факт того, що до вчинення цієї реконструкції апріорі існувало робоче та чергове освітлення кіосків на земельній ділянці по Договору.          
		 
		Що ж стосується Рішення 25 сесії Позивача 1 від 12 червня 2013 року № 53 (том 1,           а.с. 105), котре скасовано Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2013 року (том 1, а.с. 107-108), то колегія суду зазначає наступне.
		Даним рішенням, з врахуванням реєстрації за Позивачем 2 права власності на нерухомі об'єкти та мережі електропостачання, було надано Позивачу 2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно графічних матеріалів площею              55630 кв.м. по вул. Геологів. 
		 Водночас, з огляду на скасування даного рішення в контексті існування діючої реєстрації речового права оренди земельної ділянки за Відповідачем та чинності рішення Позивача 1          № 34 від 5 жовтня 2005 року (котрим надано дозвіл на оредну даної земельної ділянки), в колегії суду апріорі відсутні законні та обґрунтовані підставі щодо припинення даного права оренди на всю земельну ділянку площею 57036 кв.м..
		 Що ж стосується посилання Позивача 1 на той факт, що в разі набуття ним права власності на частину нерухомого майна на орендованій Відповідачем земельній ділянці до ньго повинно перейти право на всю орендовану земельну ділянку, то колегія суду з врахуванням правової позиції Верховного Суду України та обставни справи в їх сукупності саме  в даній  справі зазначає, що набуття права власності на майно не означає автоматичного переходу права власності чи користування на земельну ділянку, адже таке речове право виникає тільки після його державної реєстрації та договірного його оформлення.
		 
		Окрім того, доводи Прокурора, висвітлені в позовній заяві, щодо порушення Відповідачем внаслідок дії Договору статтей  120, 141 Земельного кодексу України, статті  377 Цивільного кодексу України, статті  31 та 7 Закону України "Про оренду землі" колегія суддів вважає безпідставним, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі": право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону; у разі засудження фізичної особи - орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім'ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону; до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договром, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. 
		   В силу дії  статті 31 Закону України "Про оренду землі": договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено;  викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. 
		В силу дії статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. 
		При цьому, колегія суду зауважує, що  вказана норма застосовується виключно у взаємозв'язку зі статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу  України. 
		Нормою статті 120 Земельного кодексу України врегульовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти;  до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. 
		Як вбачається з статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (будівлю, споруду) переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти. 
		Також, колегія суду, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності та врахувавши положення статтей 331, 377 Цивільного кодексу України, статтей 120 Земельного кодексу України та статтей 7, 31 Закону України "Про оренду землі", дійшла до висновку, що до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна), а не будівель та споруд, в зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про автоматичне виникнення у Позивача 2 права на користування спірними земельними ділянками, загальною площею 5 7036 кв.м., в аспекті і того факту, що дане майно, згідно свідоцтва про право власності та витягу про реєстрацію займає площу лише 18,2 кв.м.. 
		 З огляду на що, колегія суду вважає, що при звернення Позивача 2 до Позивача 1 мала б іти мова про припинення права користування саме земельною ділянкою в межах необхідних для обслуговування даного нерухомого майна, а не про припинення спірного договору.
		 
		З приписів статей 13, 14 Конституції України вбачається, що земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
		Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Приписами статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом:  визнання прав; відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання  недійсними  рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Водночас, звертаючись до суду, позивач зобов'язаний правильно обрати спосіб захисту своїх прав.
		Статтею  31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). 
		Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
		В силу дії статті 141 Земельного кодексу України: підставами припинення права користування земельною ділянкою є:  добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;  припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;  використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;  використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;  систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. 
		Підстави примусового припинення договору оренди землі, тобто за рішенням суду визначені статтею 143 Земельного кодексу України серед яких:  використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;  неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;  конфіскації земельної ділянки;  примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;  примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;  невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
		За змістом норми статті 93 Земельного кодексу України: право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам; не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом; оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років; право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом; орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда); орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи; відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. 
		Отже, у визначених вище випадках клопотати про припинення договору може сторона договору або власник землі.
		У випадку, коли спірним договором порушено права особи, яка не є його стороною, така особа має звертатися з позовом про визнання такого договору недійним, а також з вимогою про визнання недійсним відповідного рішення ради, яким земельна ділянка передавалася в оренду.
		З огляду на зазначене колегія суду зауважує, що вимога про визнання факту припиненим Договору, як спосіб захисту прав на земельні ділянки, чинним законодавством не передбачена та не призводить до поновлення порушеного права, дане опосередковано засвідчує, що така вимога не може бути самостійним предметом позову у господарському суді. 
		      
		Також, окрім усього вищевказаного у даній судовій постанові, колегія суду також звертає увагу на те, що спірна орендована земельна ділянка є комунальною власністю, з огляду на що, колегія суду розглядає позовні вимоги Прокурора про припинення дії Договору в зв'язку із набуттям права власності на щитові, загальною площею 18,2 кв.м. на підставі статттей 120, 141 Земельного кодексу України в правовому полі набуття всього спектру права власності саме на майно комунальної власності.
		Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю. 
		Згідно зі пунктом  5 статті 16 Закону   України "Про місцеве самоврядування в Україні"  від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. 
		Відповідно до статті  60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.      
		Умовами  частини 1 статті 122 Земельного кодексу України  визначено, що  сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Як вбачається з  частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що: особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
		Положеннями пункту 1  статті  116 Земельного кодексу України визначено, що  громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до пункту 34 статті  26, пункту  2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",  питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. 
		В силу дії статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.  
		   Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня  2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено,що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
		Водночас, з огляду на вищезазначені норми діючого законодавства, котрі  направлені на регулюваня відносин з надання земельних ділянок комунальної власності в оренду, колегія суду зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі  засвідчили  б факт прийняття рішення уповноваженим органом щодо розпорядження даною земельною ділянкою та надання її в оренду для Позивача 2 в контексті того, що Позивач 2 є лише комунальним підприємством і майно перебуває тільки на його балансі, а не належить йому на праві власності. Також,  колегія суду констатує, що рішення Позивача 1    № 34 від 5 жовтня 2005 року, на підставі котрого було укладено спірний Договір є діючим та ніким не визнавалося в судовому порядку нечинним чи незаконним.
		Окрім того, постановою Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року у справі № 40/3, визначено  наступну правову позицію:
		 «26 листопада 2010 року до Верховного Суду України на виконання ухвали Верховного Суду України від 10 листопада 2010 року надійшли письмові пояснення Державного комітету України із земельних ресурсів в яких висловлено думку, що правочини, що тягнуть за собою перехід права власності на обєкт нерухомості одночасно є підставою для переходу права власності на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.
		Частиною 1 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 
		Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання  дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. (ч.2 ст. 123 ЗК України). 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. (ч.3 ст. 123 ЗК України)».
		     Правова позиція стосовно того, що набуття права на земельні ділянки передбачає обов'язкове прийняття уповноваженим органом держави (органом влади чи органом місцевого самоврядування) відповідного рішення, яке є обов'язковою юридичною підставою для подальшого укладення договору на відчуження земельної ділянки та юридичного оформлення на неї відповідних прав, також висвітлене у постановах Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13 та від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-152цс14 .
		Колегія суддів зауважує, що стаття 111 - 28 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, а саме: рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
		При цьому, колегія суддів не може переоцінювати встановлені факти у даному рішенні Верховного Суду України, оскільки вищезазначеною нормою передбачено обов'язковість такого рішення та  здійснення у подальшому розгляду справи із приведенням своєї практики у відповідності з положеннями рішення Верховного Суду України.
		Також, колегія суду констатує, що в даному випадку також відсутнє рішення Позивача 1 щодо виділення Позивачу 2 земельної ділянки під збуловані щитові загальною площею             18,2 кв.м..
		 
		Крім усього вищеописного,  при розгляді даної справи колегія суду досліджує суттєві обставини, пов'язані з оформленням Позивачем 2 права користування даною земельною ділянкою, та зауважує наступне.
		Приписами статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що: орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі; у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону; у разі дострокового припинення договору оренди землі за ініціативою орендодавця земельної ділянки (крім дострокового припинення договору оренди у зв'язку з невиконанням орендарем своїх обов'язків), право оренди якої набуто за результатами аукціону, орендодавець відшкодовує орендарю витрати на його набуття у строки, визначені умовами договору та законом, і збитки, які понесе орендар внаслідок дострокового припинення договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди; земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду в разі згоди заставодержателя; Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
		Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що: укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку; укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону; укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
		В силу дії статті 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону; орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України.
		Проте статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		У свою чергу, згідно із статтею 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Тобто, враховуючи, що укладення договору оренди земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, для припинення права користування та розірвання договору оренди земельної ділянки необхідне прийняття відповідного рішення та укладення договору про розірвання договору оренди земельної ділянки.
		Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
		Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
		Нормами статті 202 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку. 
		Частиною першою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що кадастровим номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, позначений цифрами, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування цього об'єкта. 
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" внесені зміни до статті 132 Земельного кодексу України та статті 56 Закону України "Про землеустрій". Згідно із зазначеними змінами угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити кадастровий номер земельної ділянки, а технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок повинна включати плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку та матеріали польових геодезич
		Відтак, в розрізі  вимог статей 116, 118 та 123 Земельного кодексу України, відчуження житлового будинку, будівлі або споруди можливе після отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, оформлення якого передбачає встановлення розмірів земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.
		Таким чином, переоформлення права власності на земельну ділянку, згідно із вищезазначеним повинно здійснюватися на підставі цивільно-правових угод про відчуження земельних ділянок.
		При вирішенні даної справи судом береться до уваги положення пункту 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" в якій передбачено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 123, 124, 126 Земельного кодексу України.
		При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.  
		  Усе вищенаведене опосередковано  свідчить про ігнорування Прокурором, Позивачем 1 та Позивачем 2 прав та законних інтересів законного землекористувача (законність користування котрого, як вказано вище в цій постанові встановлено вищеописаними в цій постанові судовими актами, котрі є чинними і ніким не скасованими) та ігнорування встановленого чинним законодавством України порядку виділення земельних ділянок та підстав припинення договорів оренди.  
		Також, колегія суду звертає увагу, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення (том 1,  а.с. 141-153), з котрих вбачаєтьсь проведенням  Відповідачем орендної плати за землю.
		Що ж стосується посилань Позивача 2 на те, що Відповідачем було передано за договором купівлі-продажу від 7 травня 2010 року для ОСОБА_10 нежитлового приміщення з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС), що на думку Позивача 2 також є підставою для припинення Договору, то колегія суду зазначає наступне.
		По-перше, дані правові відносини виникли саме на підставі договору купівлі - продажу сторнами котрого є Відповідач та ОСОБА_10, отже даний договір створює певні права та обов'язки лише стосовно його сторін. По-друге, дані доводи не були предметом розгляду в суді першої інстанції (і не могли бути адже ОСОБА_10 взагалі не є стороною у цій справі), а Позивач 2 не обґрунтував неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції з незалежних від нього причин. По-третє, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. При цьому, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваних законом інтересу. По-четверте, Позивач 2 подаючи відповідні докази, не зазначає в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укдаденим договором купівлі-продажу від 7 травня 2010 року (громадського туалету та КНС). По-п'яте, договір купівлі-продажу від 7 травня 2010 року, укладений між Позивачем та ОСОБА_10 не впливає на встановлені в даній справі обставини та   не входить до підстав та предмету позову в даній справі.
		Відповідно, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що у даній справі відсутні допустимі докази, які відповідно до статтей 33-34, 43 Господарського процесуального кодексу  України підтверджують, факт припинення дії Договору відповідно до статтей 120, 140 Земельного кодексу України. 
		Колегія суду, констатує, що вищезазначенні  статті надають особі, яка набула нерухомість у власність право на земельну ділянку під нею та ту, котра необхідна для обслуговування нерухомого майна (а не право на таку земельну ділянку, яку особа визначає самостійно, виходячи із розрахованих неї бажаних розмірів земельної ділянки). При цьому, таке право переходить від попереднього власника нерухомості до нового власника (в такому обсязі, в якому було в попереднього власника; в нашому ж випадку попереднього власника не існувало, адже це новозбудована Позивачем 2 річ, що знаходиться на виділеній Відповідачем в оренду земельній ділянці). Водночас, наявність такого права не може бути підставою для автоматичного припинення договору оренди землі, укладеного між Позивачем 1 та Відповідачем (третіми особами), які до того ж, не були продавцями майна, набутого Позивачем 2, що вбачається з сукупного аналізу усіх первинних документів, наявних у матеріалах справи.
		В той же час, належними і допустимими доказами (в розумінні статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - первинними документами) не підтверджено та недоведено підстави такого припинення з огляду на набуття Позивачем 2 права власності на обєкти нерухомого майна  із загальної площею 18,2 кв.м. в контексті вищеописаних фактичних обставин справи, котрі встановлені та не потребують доказуванню у вищеописаних судових актах.
		Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, колегія суду приходить до висновку, що позов Прокурора в особі Позивача 1 та Позивача 2 про припиненя дії Договору  до задоволення не підлягає.
		Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Хмельницької області.
		З огляду на усе висвітлене вище, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу Відповідача, скасовує оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від          30 вересня 2014 року по справі № 924/998/14 та приймає нове, яким відмовляє в задоволенні позову повністю.
		Судові витрати по справі апеляційний господарський суд покладає на Позивача 1 та Позивача 2 у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-       
		     ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" - задоволити.
		2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30 вересня 2014 року в справі                         № 924/998/14   - скасувати.
		3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		4. Стягнути з   Хмельницької міської ради (29000 м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3; код ЄДРПОУ 04060772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19, код ЄДРПОУ 32517590) - 304 грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
		5. Стягнути з Міського комунального підприємства ринок "Ранковий" (29016,                       м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19, код ЄДРПОУ 32517590) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс"  (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19, код ЄДРПОУ 32517590) - 304 грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
		6. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.
		7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. 
		8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
		          9. Справу № 924/998/14 повернути  господарському суду Хмельницької області.
		 
		Головуючий  суддя                                                                      Василишин А.Р. 
		 
		Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.  
		 
		Суддя                                                                                              Бучинська Г.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...