Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 39/5005/4527/2012 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2014 року Справа № 39/5005/4527/2012 
		         Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 
		         Головуючого судді                        Демидової А.М.,
		         суддів                                               Воліка І.М.,
		                                                                  Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного провадження за касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 р. (судді: Науменко І.М., Голяшкін О.В., Стрелець Т.Г.)у справі№39/5005/4527/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"доПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"провизнання недійсним договору заставиза участю представників: від позивачаДаценко К.І., довіреність б/н від 24.04.2014 р.від відповідачаБальчос П.В., довіреність б/н від 01.04.2014 р.
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (далі - ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") про визнання недійсним договору застави №181207-З/1 від 18.02.2007 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" та Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Кредит-Дніпро", посвідченого 18.02.2007 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. за реєстровим номером №5433.
		Позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" мотивована тим, що спірний договір підписано головою правління позивача з перевищенням своїх повноважень, чим порушено ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України. 
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 р. у справі №39/5005/4527/2012 позов задоволено, визнано недійсним договір застави №181207-З/1 від 18.02.2007 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів" та Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Кредит-Дніпро", посвідчений 18.02.2007 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. за реєстровим номером №5433, повністю та, зокрема, в частині останнього 10 абзацу пункту 1.2. та пункту 6.8. вказаного договору. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з наступного:
		1.          передача майна юридичної особи у заставу є відчуженням цього майна;
		2.          відчуження майна в такому обсязі можливо виключно у випадку прийнятття відповідного рішення 3/4 акціонерів товариства на загальних зборах;
		3.          докази прийняття загальними зборами товариства рішення щодо передачі в заставу майна позивача в матеріалах справи відсутні;
		4.          голова правління не міг укладати спірний договір за відсутності відповідного рішення правління товариства, оскільки він не є самостійним органом управління.
		Крім того, господарським судом першої інстанції визнано поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 р. у справі №39/5005/4527/2012 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 р. та відмовлено в задоволенні позову. 
		Прийнята постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передача майна в заставу не є відчуженням такого майна, оскільки, застава не передбачає передачу права власності на предмет застави. При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що вартість предмета застави складає менше 50% майна товариства, а голова правління, який виступав від імені товариства при укладенні спірного договору застави, діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до статуту. Стосовно поважності причин пропуску строку позовної давності, апеляційна інстанція дійшла до висновку про обізнаність позивача щодо існування спірного договору застави з моменту його укладення.
		Господарський суд касаційної інстанції визнав постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 р. у справі №39/5005/4527/2012 обґрунтованою та правомірною, з огляду на що залишив вказаний судовий акт без змін.
		ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.09.2013 р. 
		Постановою Верховного Суду України від 25.11.2014 р. вказану заяву           ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" задоволено частково, постанову Вищого господарського суду України від 17.09.2013 р. у справі №39/5005/4527/2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Ємельянов А. С.  (доповідач  у  справі),  касаційну  скаргу                                      ПАТ  "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.12.2014 р. 
		До початку судового розгляду через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України представником позивача подано пояснення до касаційної скарги. 
		В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського від 15.10.2012 р. у справі №39/5005/4527/2012 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 р. 
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити в силі оскаржувану постанову апеляційного господарського суду. 
		Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій, 18.12.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Кредит-Дніпро" (заставодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (заставодавець) укладено договір застави №181207-3/1. 
		Заставна вартість предметів застави, визначена в даному договорі за погодженням сторін, має загальний розмір 2 220 381 грн. 99 коп.
		Вищевказаним договором забезпечено повне і своєчасне повернення кредиту, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Кредит" (боржник) за договором про надання траншевої мультивалютної кредитної лінії №181207-Л від 18.12.2007 р., з урахуванням додаткових угод до нього, для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі поповнення обігових коштів з лімітом кредитування у сумі еквівалентній 40 000 000 грн. 00 коп.
		Договір застави №181207-3/1 від 18.12.2007 р. нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верблою В.М. за реєстровим номером 5433.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір підписаний від імені заставодавця головою правління Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів".
		Протоколом засідання спостережної ради від 12.12.2007 р., який міститься в матеріалах справи та досліджувався місцевим та апеляційним господарськими судами, підтверджується, що підписання всіх документів, пов'язаних з оформленням застави було доручено Шатохіну А.Г., як голові правління заставодавця.
		Проте, на думку позивача, підписуючи спірний договір застави №181207-3/1 від 18.12.2007 р. голова правління товариства діяв з перевищенням повноважень, наданих йому законом та статутом товариства, внаслідок чого вказаний договір є недійсним, з огляду на приписи ст. 203 Цивільного кодексу України. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. 
		Статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
		Враховуючи положення наведених норм права, можна зробити висновок, що договір застави за своєю правовою природою є договором відчуження майна, тому вказаний договір від імені заставодавця (юридичної особи - власника майна) мав бути укладений особою, уповноваженою на це компетентним органом управління товариства.
		Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що закріплено в ст. 204 Цивільного кодексу України.
		Статтею 203 даного кодексу також передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вказане закріплено в ст. 215 Цивільного кодексу України.
		При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013  р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
		Отже, вирішуючи спір про визнання недійсним договору застави №181207-3/1 від 18.12.2007 р. з підстав його укладення від імені заставодавця не уповноваженою особою, господарським судам необхідно було встановити якими повноваженнями володіє голова правління товариства відповідно до норм чинного законодавства та положень статуту ВАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору.
		Як закріплено в ст. 161 Цивільного кодексу України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор). 
		Згідно із п. 8.3.4 статуту ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (редакція від 16.03.2007 р.) погодження проведення операцій відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, належить до компетенції спостережної ради.
		Пунктами 8.4.1, 8.4.2 та 8.4.4 статуту позивача у вказаній редакції передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління акціонерного товариства. Правління товариства складається з 5 членів - голова правління, перший заступник голови правління, заступники голови правління у кількості 2 осіб, головний бухгалтер (за посадою). До компетенції правління відносяться усі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що згідно із законодавством, статутом або рішенням вищого органу товариства віднесені до виключної компетенції іншого органу товариства. 
		Правовий статус та повноваження голови правління визначені в п.п. 8.4.5, 8.4.7 статуту ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" у редакції від 16.03.2007 р.
		Так, на підставі рішень, прийнятих на засіданнях правління, голова правління, в межах своїх повноважень, видає накази та інші розпорядчі документи щодо діяльності товариства. Голова правління, а за його відсутності - перший заступник голови правління, має право без доручення вчиняти дії від імені акціонерного товариства. Вони уповноважені керувати поточними справами акціонерного товариства і виконувати рішення вищого органу товариства та спостережної ради, представляти товариство в його відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства.
		Враховуючи вищевикладене, голова правління ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" не є самостійним виконавчим органом управління товариством, а тому зобов'язаний діяти на підставі рішень, прийнятих правлінням товариства.
		До вказаного висновку також прийшов Верховний Суд України у постанові від 25.11.2014 р. у даній судовій справі.
		Відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
		Крім того, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що передбачено ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
		Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
		Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що встановлено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
		Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів погодження правлінням ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" укладення спірного договору, а також, відсутність у голови правління повноважень діяти самостійно без відповідного рішення правління, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що договір застави №181207-3/1 від 18.12.2007 р. є недійсним, оскільки його укладено з порушенням приписів ст. 203 Цивільного кодексу України.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		У разі, якщо встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у справі з'ясовані судом першої або апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, то відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119  Господарського процесуального кодексу України касаційний суд залишає в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
		В даному випадку Вищий господарський суд України вважає, що місцевим господарським судом встановлені всі фактичні обставини справи, які входять до предмету доказування, на підставі чого зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
		Враховуючи наведене, касаційна інстанція скасовує постанову апеляційного господарського суду та залишає в силі рішення господарського суду першої інстанції у справі №39/5005/4527/2012.
		Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу касаційної скарг.
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України,   Вищий   господарський   суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" задовольнити.
		Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 р. у справі №39/5005/4527/2012 скасувати.
		Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 р. залишити в силі.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,17, код ЄДРПОУ 14352406) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (49000, м. Дніпропетровськ,                            вул. Універсальна, 10, код ЄДРПОУ 00554514) 751 грн. 11 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.
		Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                             А.М. Демидова
		Судді:                                                                                    І.М. Волік
		                                                                                              А.С. Ємельянов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...