Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/3833/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2014.
Дата набрання законної сили: 19.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  02.12.2014 р.                                                          Справа № 914/3833/14 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали 
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа туристичних агенцій "Поїхали з нами", м. Київ;
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поїхали з нами Львів", м. Львів;
		про: заборону використання знаку для товарів і послуг і припинення використання комерційного найменування.
		У судовому засіданні взяли участь представники:
		позивача: Нікітенко А.С. - представник на підставі довіреності б/н від 31.08.2014 року;
		відповідача: не з'явився.
		          Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 31.10.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа туристичних агенцій "Поїхали з нами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поїхали з нами Львів" про заборону використання знаку для товарів і послуг і припинення використання комерційного найменування. Розгляд справи призначено на 18.11.2014 року.
		У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав документи для долучення до матеріалів справи. Представник відповідача не з`явився, докази повідомлення його про порушення провадження у справі на час проведення судового засідання відсутні. У судовому засіданні судом оглянуто оригінал свідоцтва, поданого представником позивача. Судом відкладено розгляд справи на 02.12.2014 року.
		У судовому засіданні 02.12.2014 року представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав. Відповідач у судове засідання явки представника не забезпечив.
		Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
		Представнику сторонни, що брав участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
		Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовивсь.
		У судовому засіданні 02.12.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа туристичних агенцій "Поїхали з нами" (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поїхали з нами Львів" (надалі по тексту рішення - відповідач) з вимогою про заборону відповідачу використання позначення "Поїхали з нами" без письмового дозволу позивача впродовж строку чинності  прав, що випливають зі Свідоцтва на знак для товарів і послуг та про припинення використання комерційного найменування з позначенням "Поїхали з нами".
		Спір між сторонами виник внаслідок неправомірного, на переконання позивача, використання відповідачем позначення "Поїхали з нами", власником свідоцтва на використання якого є позивач, оскільки позначення «Поїхали з нами» є схожим з позначенням за свідоцтвом № 96158 на знак для товарів та послуг «Поїхали з нами» та комерційним найменуванням настільки, що їх можна сплутати, а це в свою чергу вводить в оману споживача стосовно надавача послуг.
		Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України, явки представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав.
		У процесі розгляду справи суд встановив наступне. Як вбачається з рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 19.01.2009 року, розглянувши заяву правонаступника власника свідоцтва Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних агенцій «Поїхали з нами» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12) про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг відомостей про передачу права власності на знак, Державний департамент інтелектуальної власності прийняв рішення про опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг відомостей про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для послуг класів 39, 41, 43, на які зареєстровано знак, свідоцтво України  № 96158 передається власником свідоцтва Ковалем Олексієм Юрійовичем (21036, м. Вінниця, вул. Конєва, 6, кв. 1) Товариству з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних агенцій «Поїхали з нами» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12).
		Відповідно з 19.01.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних агенцій «Поїхали з нами» є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг № 96158 (копія якого доучена до позовної заяви, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні), зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26 серпня 2008 року, зображення знака - «Поїхали з нами», відносно товарів та послуг 39, 41, 43 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг, а саме кл. 39 - транспорт; пакування і зберігання товарів; влаштовування подорожей; інформування щодо перевозіння; перевозіння подорожувальників; попереднє замовляння подорожей; повітряне перевозіння пасажирів і вантажів; автобусне перевозіння; автомобільне перевозіння; залізничне перевозіння; водне перевозіння; супроводжування подорожувальників; екскурсії туристські (оглядання пам'яток); влаштовування подорожей морських; послуги щодо експедування вантажів; доставляння товарів, посилок, повідомин, газет; зберігання товарів на складах; завантажування і розвантажування вантажів; завантажування і розвантажування транспортних засобів; послуги водіїв; буксирування; посередництво у перевозінні; посередництво у фрахтуванні; наймання транспортних засобів; кл. 41 - освіта, виховування; забезпечування навчання; розваги (дозвілля, забави); влаштовування спортивних і культурних заходів; влаштовування і проводіння з'їздів, конференцій, семінарів, симпозіумів; готування радіо- і телевізійних програм; публікування текстів, крім рекламних; служба новин; обслуговування клубів здоров'я; послуги спортивних таборів; фізичне виховування; забезпечування спортивним устаткованням; наймання обладдя для стадіонів; наймання підводного споряддя; практичне навчання; послуги таборів спортивних; хронометраж спортивних змагань; кл. 43 - послуги щодо забезпечування харчами та напоями; тимчасове житло; бази туристські; мотелі; пансіонати; готелі; наймання перемісних будинків; кафе; ресторани; кав'ярні; послуги барів.
		Згідно з висновком Українського інституту промислової власності Державного департаменту інтелектуальної власності вих. № 23418/4 від 30.07.2008 року за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно зі ст. 10 Закону, встановлено, що заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони відносно усього переліку товарів і послуг. Висновок затверджений заступником Голови Державного департаменту інтелектуальної власності, відтак, набрав статусу рішення про реєстрацію знака.
		Керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа туристичних агенцій «Поїхали з нами» були виявлені факти, що при здійсненні своєї діяльності з надання туристичних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю «Поїхали з нами Львів» незаконно використовує знак для товарів та послуг «Поїхали з нами», на підтвердження чого позивачем подано фотографії, з яких вбачається існування та діяльність Туристичної агенції "Поїхали з нами Львів" за реквізитами вул. П.Куліша, 11/6, м. Львів, e-maill: pznl14@gmail.com, www.gowithuslviv.st.ua.
		Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.
		Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне. 
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (ст. 420 Цивільного кодексу України).
		Як встановлено судом вище, спір між сторонами виник саме з підстав незаконного використання відповідачем позначення у назві туристичної агенції, схожого з комерційним найменуванням позивача.
		Відповідно до ч. 4 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
		Згідно з даними Витягу з ЄДРПОУ місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Поїхали з нами Львів» (код ЄДРПОУ 37278046) є м. Львів, вул. Б.Хмельницького, буд. 37; з фотографій інтернет-сторінки контактами Туристичної агенції «Поїхали з нами Львів» є вул. П.Куліша, 11/6, м. Львів, тел.: 0676874720, 0669245119, 0937628181, 0322430400, 0442228310; з реклами на автомобілі (з номерним знаком ВС1842ВЕ), вбачається інформування споживачів про надання послуг туристичною агенцією (тури, візи, курси менеджерів туризму). Відтак, даний спір підсудний господарському суду Львівської області.
		Відповідно до ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
		Майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав (ч. ч. 1, 2 ст. 424 Цивільного кодексу України).
		Як зазначено в ст. 431 Цивільного кодексу України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором. 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу (ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України).
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач оспорює правомірність використання відповідачем комерційного найменування «Поїхали з нами Львів», оскільки використання такого позначення в комерційному найменуванні під час пропонування та надання туристичних послуг, в діловій документації, рекламі та в мережі Інтернет без дозволу позивача є неправомірним та вводить споживачів в оману щодо надавача послуг.
		Відповідно до ст. 489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. Аналогічне положення міститься в статті 8 Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (комерційне (фірмове) найменування охороняється без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака).
		З огляду на приписи статей 90, 489 - 491 Цивільного кодексу України та статті 159 Господарського кодексу України належним способом захисту права особи на комерційне (фірмове) найменування може бути позов про зобов'язання іншої особи припинити використання тотожного найменування та відшкодування збитків, якщо їх завдано таким використанням.
		Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є право на використання комерційного найменування; право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ч. 1 ст. 491 Цивільного кодексу України).  
		Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
		Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення прав власника свідоцтва (ст. 21 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
		Враховуючи наведені положення, суд вважає, що позивач обрав правомірні і такі, що не суперечать законодавству, способи захисту свого права.
		Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону.
		Використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати  (п. п. 4, 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
		Вищий господарський суд України у постанові пленуму від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (п. 58) зазначив, що особі, на ім'я якої зареєстровано знак для товарів і послуг, не може бути відмовлено в його захисті (навіть і в тому разі, якщо до суду подаються докази неправомірності реєстрації знака) до визнання свідоцтва на відповідний знак недійсним з підстав та в порядку, встановлених законом. Разом з тим господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відмовити особі в захисті права на знак для товарів і послуг, якщо її дії, вчинені на час подання відповідного позову, кваліфікуються як зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
		Як вбачається з рішення від 19.01.2009 року, власником свідоцтва № 96158 передано позивачу право власності на знак для послуг класів 39, 41, 43. Доказів визнання недійсним свідоцтва № 96158 чи зловживання правом позивачем у матеріали справи не подано.
		Відповідно до п. 59 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» господарським судам потрібно мати на увазі, що власник прав на знак для товарів і послуг має право забороняти іншим особам використовувати тотожне чи схоже до ступеня змішування з цим знаком позначення лише стосовно тих товарів і послуг, щодо яких цей знак зареєстровано, чи споріднених з ними товарів і послуг. Отже, у справі зі спору про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг господарському суду слід з'ясовувати перелік товарів і послуг, для яких спірні знаки зареєстровано, та встановлювати фактичні обставини використання спірних позначень відповідачами у справах у частині їх фактичного зображення та переліку товарів і послуг, для яких вони використовуються.
		Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 96158 переліком товарів і послуг, зокрема, є влаштовування подорожей, інформування щодо перевозіння; перевозіння подорожувальників; попереднє замовляння подорожей; повітряне перевозіння пасажирів і вантажів; автобусне перевозіння; автомобільне перевозіння; залізничне перевозіння; водне перевозіння; супроводжування подорожувальників; екскурсії туристські (оглядання пам'яток); влаштовування подорожей морських. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ на відповідача основний вид діяльності товариства - діяльність туристичних агентств (код КВЕД 79.11).
		Оскільки згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" з датою подання заявки на знак пов'язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, у вирішенні питання про момент виникнення у власника свідоцтва на знак для товарів і послуг права забороняти його використання іншими особами господарському суду необхідно точно з'ясовувати дату подання заявки на знак і дату видачі відповідного свідоцтва. У вирішенні відповідних питань господарським судам слід мати на увазі, що запис про реєстрацію торговельної марки (знака для товарів і послуг), який вноситься до реєстру, а також свідоцтво про право власності можуть містити згадані відомості, які вносяться до цих документів згідно із стандартом Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) ST 60 (п. 61 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»).
		У відповідності до інформації, що міститься в свідоцтві на знак для товарів і послуг № 96158 заявка за номером m 2008 11562 була подана 04.06.2008 року.
		У разі подання позову про припинення порушення прав на зареєстрований знак господарський суд не може з власної ініціативи визнати свідоцтво на зареєстрований знак недійсним. Однак відповідач не позбавлений права подати зустрічний позов про визнання свідоцтва на зареєстрований знак недійсним для спільного розгляду з первісним позовом за правилами статті 60 ГПК (п. 64 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»). Суд зазначає, що відповідач не скористався наданими йому правами, більше того, відзиву чи пояснень на позовну заяву не подавав, позовні вимоги не спростував.
		Із поданого свідоцтва № 96158 судом встановлено очікувану дату закінчення строку дії свідоцтва - 04.06.2018 року.
		Враховуючи наведені положення та встановлені судом обставин справи, позовна вимога про заборону відповідачеві використовувати позначення "Поїхали з нами" без письмового дозволу позивача впродовж строку чинності  прав, що випливають зі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 96158 відносно товарів та послуг 39, 41, 43 класів МКТП на території дії свідоцтва - території України є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
		Іншою позовною вимогою є зобов'язання відповідача припинити незаконне використання комерційного найменування з позначенням «Поїхали з нами Львів». Закон допускає можливість наявності у двох і більше осіб однакових комерційних (фірмових) найменувань за умови, що це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та/або реалізують та послуг, які ними надаються. Відповідна ситуація можлива, коли виробництво та/або реалізація товарів, надання послуг здійснюються на територіально розмежованих ринках або особи з однаковими комерційними (фірмовими) найменуваннями спеціалізуються на виробництві (наданні) різних товарів (послуг). Для правильного вирішення пов'язаних з цим спорів господарським судам належить з'ясовувати, що саме є комерційним (фірмовим) найменуванням, - слово чи словосполучення, повна чи скорочена назва підприємства, а також яким видом діяльності займаються позивач і відповідач у справі, чи функціонують вони на одному ринку товарів і послуг, чи можуть споживачі змішувати послуги, які ними надаються, та, зрештою, чи є комерційні (фірмові) найменування сторін однаковими; при цьому судам слід мати на увазі, що тотожність окремих елементів комерційних (фірмових) найменувань не свідчить про тотожність таких найменувань у цілому. Якщо ж суб'єкт права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування наполягає на тому, щоб воно не використовувалося іншою особою, він повинен довести в господарському суді пріоритетність свого права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування (тобто момент першого використання ним даного найменування) і обґрунтувати, чому наявність того самого комерційного найменування у іншої особи порушує його права та охоронювані законом інтереси, - наприклад, вводячи в оману споживачів, завдає шкоди його діловій репутації або має на меті використання його власної популярності у споживачів (п. 80 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»).
		У відповідності наведених положень суд погоджується з твердженням позивача, що комерційне найменування, що використовується відповідачем, складається з чотирьох елементів: Поїхали з нами Львів. При цьому позивач використовує найменування, що складається з трьох елементів: Поїхали з нами. Відповідно, розрізняльну здатність мають саме три елементи позначення - поїхали з нами, яке використовується позивачем згідно зі свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 96158, зареєстрованим 26.08.2008 року, а стосовно права використання позначення «Поїхали з нами Львів» відповідачем, то такі докази у матеріалах справи відсутні.
		Саме введення в оману споживачів туристичних послуг стосовно надавача послуг  і визначене позивачем як основна підстава заявлення відповідного позову. Долученими до матеріалів справи та дослідженими і описаними вище доказами (зокрема, свідоцтвом № 9615) позивачем обґрунтовано законне використання ним комерційного найменування «Поїхали з нами» та пріоритетність свого права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Судом вище також встановлено однакові види діяльності (надання туристичних послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа туристичних агенцій "Поїхали з нами" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поїхали з нами Львів".
		Як зазначено в ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»  неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Дослідивши в сукупності та надавши правову оцінку поданим у матеріали справи доказам, проаналізувавши нормативні та рекомендаційні положення законодавства, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного відповідачем права позивача шляхом зобов'язання відповідача припинити незаконне використання комерційного найменування з позначенням «Поїхали з нами», а відповідно і задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. 
		Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		в и р і ш и в :
		 
		Позов задоволити повністю.
		Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Поїхали з нами Львів» (79019, Львівська обл., місто Львів, вул. Б.Хмельницького, будинок 37, код ЄДРПОУ 37278046) використовувати позначення "Поїхали з нами" без письмового дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа туристичних агенцій "Поїхали з нами" (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, літ.Г, код ЄДРПОУ 35946443) впродовж строку чинності  прав, що випливають зі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 96158 відносно товарів та послуг 39, 41, 43 класів МКТП на території дії свідоцтва - території України.
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Поїхали з нами Львів» (79019, Львівська обл., місто Львів, вул. Б.Хмельницького, будинок 37, код ЄДРПОУ 37278046) припинити незаконне використання комерційного найменування з позначенням «Поїхали з нами». 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поїхали з нами Львів" (79019, Львівська обл., місто Львів, вул. Б.Хмельницького, будинок 37, код ЄДРПОУ 37278046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа туристичних агенцій "Поїхали з нами" (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, літ.Г, код ЄДРПОУ 35946443) 4 236 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
		Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
		Повне           рішення складене та підписане 08.12.2014 року. 
		 
		 
		Суддя                                                                                 Матвіїв Р.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...