Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5004/2115/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2014.
Дата набрання законної сили: 18.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"18" грудня 2014 р.                                                           Справа № 5004/2115/11  
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого  судді                         Гудак А.В.
		судді                                                   Олексюк Г.Є. , 
		 судді                                                   Павлюк І. Ю.   
		при секретарі Лукащик Г.В.
		за участю представників:
		прокуратури - Прищепа О.М. - прокурор;
		позивача - не з'явився;
		відповідача 1 - не з'явився;
		відповідача 2 - Стрілець С.М., довіреність в справі;
		відповідача 3 - Бешта М.Г., довіреність в справі;
		відповідача 4 - не з'явився;
		третьої особи 1-  не з'явився;
		третьої особи 2 - Хоменко А.В., довіреність в справі.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Волинської області
		на рішення господарського суду  Волинської області від 30.09.14 р. 
		у справі № 5004/2115/11   (суддя   Войціховський Віталій Антонович )
		за позовом Прокуратури Волинської області  в інтересах держави в особі Фонду державного майна України 
		до відповідача 1  Світязької сільської ради
		до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"
		до відповідача 3 Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист"
		до відповідача 4 Виконавчого комітету Світязької сільської ради  
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Пансіонат "Шацькі озера" та Федерація професійних спілок України
		про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.01.2001 р. № 4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера" 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Волинської області від 30.09.2014р. в позові прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України  до Світязької сільської ради, Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", Виконавчого комітету Світязької сільської ради, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Пансіонат "Шацькі озера" Федерація професійних спілок України, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.01.2001р. №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним та скасування державної реєстрації Свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера" відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням перший заступник прокуратура Волинської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю /т.5, а.с. 70-78/.
		Скаржник як на підставу скасування посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
		Зокрема, скаржник зазначає, що прокуратурою області  проведено перевірку за дорученням Генеральної прокуратури України за № 07/2/1-20278-11 від 16.08.2011р.  по додержанню вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання. В ході перевірки встановлено, що керівництво роботою в галузі туризму постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 "Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій" було покладено на ВЦРПС та його організації. Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. На підставі постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. За доводами прокурора зі змісту наведених положень законодавчих актів вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала Рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним. Звертає увагу суду на те, що  зазначене майно, яке надалі при створенні ЗАТ "Укрпрофтур" було передано до статутного фонду цього товариства, залишилося державним, тому воно відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" не набуло на нього права власності. Така сама правова позиція щодо необхідності та правомірності застосування при розгляді справ такої категорії наведених вище положень законодавства зазначена у судовій практиці Верховного Суду України щодо вирішення подібних спорів з приводу визначення форми власності майна, переданого у відання профспілковим організаціям колишнього СРСР (постанови Верховного Суду України від 18.11.2008 у справі № 3-30/475-05- 11719; від 16.09.2008 у справі №38/303; від 16.09.2014 у справі № 51/227). Таким чином, за доводами прокурора, ЗАТ "Укрпрофтур" отримало спірне нерухоме майно - пансіонат "Шацькі озера" в урочищі "Гушово" Світязької сільської ради, Шацького району лише у відання, а тому не стало його власником.
		Скаржник стверджує, що держава є єдиним власником майна, а рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" є незаконним та державна реєстрація свідоцтва про право власності за № 23238340 від 08.07.2009 року недійсною.
		Третя особа-2, відповідач-3, відповідач-2 у відзивах на апеляційну скаргу заперечили проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Волинської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /т.5, а.с. 102-106, 139-144, 159-169/.
		Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 р. у справі № 5004/2115/11 колегією суддів у складі головуюча суддя - Сініцина Л.М., судді Олексюк Г.Є., Павлюк І.Ю., вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2014 р. /т.5, а.с. 68-69/.
		Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. заяву головуючої судді Сініциної Лариси Михайлівни про самовідвід, заявлений у справі № 5004/2115/11 господарського суду Волинської області, задоволено та відведено головуючу суддю від участі у розгляді справи № 5004/2115/11 /т.5, а.с. 114-115/. 
		Розпорядження "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" № 01-07/181 від 13.11.2014 р. у зв'язку задоволенням самовідводу головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 5004/2115/11 - Сініциної Л.М.(ухвала суду по справі № 5004/2115/11 від 12.11.2014 р.) призначено повторний автоматичний розподіл справи, яким визначено головуючого суддю -  Гудак А.В. /т.5, а.с. 116/.
		Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.11.2014 року у справі № 5004/2115/11 колегією суддів у складі головуюча суддя - Гудак А.В., судді Олексюк Г.Є., Павлюк І.Ю., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.12.2014 року /т.5, 117-118/.
		Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 5004/2115/11 розгляд справи відкладено на 18.12.2014 року /т.5, а.с. 156-158/.
		Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року в задоволенні заяв 17/12/14 та № 270/1.6а  від 17.12.2014 року приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про відвід суддів: головуючої судді Гудак А.В., судді Олексюк А.Є.  відмовлено.
		18.12.2014 року в судовому засіданні прокурор, відповідач-2, відповідач-3, третя особа-3 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї відповідно.
		18.12.2014 року позивач, відповідач-1, відповідач-4, третя особа-1 участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили; про причини неявки суд не повідомили. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи /т.5, а.с. 181, 185-187/.
		Поскільки ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 року та від 03.12.2014 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників позивача, відповідача-1, відповідача-4, третьої особи-1.
		Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
		Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Волинської області за дорученням Генеральної прокуратури України за № 07/2/1-20278-11 від 16.08.2011р. проведено перевірку по додержанню вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання.
		В ході перевірки встановлено, що керівництво роботою в галузі туризму постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 р. "Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій" було покладено на ВЦРПС та його організації, що стало підставою для створення мережі туристсько-екскурсійних закладів профспілок, які в Українській РСР перебували в складі Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядкованої Укрпрофраді згідно постанови президії ВЦРПС від 27.11.1959 "Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках".
		Постановою Президії Ради Федерацій незалежних профспілок України №11-7-7 від 23.08.1991 р. зі змінами 09.10.1991 р. перетворено Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях в Акціонерне товариство "Укрпрофтур" /Т. 5, а.с. 21-23/.
		Відповідно до ч. 2 п. 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", який затверджений рішенням чергових Загальних зборів акціонерів Українського закритого акцоінерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 31.03.2011 р. № Р-27, Українське закрите акціонерне товраиство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур№ є повним правонаступником Української республіканської раді по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
		Згідно з ч. 3 п. 1.1 вказаного Статуту, Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", що було створене шляхом рерганізації (перетворення) Української республіканської ради по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у вищеназване акціонерне товриатсво, змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур"  в зв'язку із приведенням діяльності у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товраиства" /Т. 2, а.с. 31- 54/.
		04.10.1991 р. Рада Федерацій незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях акціонерного товариства "Укрпрофтур" і затвердили його статут /Т.2, а.с. 18-20/.
		На час створення Рада Федерацій незалежних профспілок передала до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур" основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381 206 тис. руб., а Фонд соціального страхування - 10 млн. руб.
		Крім того встановлено, що на виконання постанови Президії Федерації Профспілок України № П-23-4 від 4 жовтня 1995 року "Про затвердження Концепції вдосконалення структури управління загальнопрофспілковим майном Федерації Профспілок України", постанови Ради акціонерного товариства "Укрпрофтур"від 24 листопада 1995 року, протоколу №20 "Про затвердження Положення про порядок акціонування дочірніх підприємств АТ "Укрпрофтур", з метою поліпшення використання матеріальної бази профспілкового туризму створено Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"(протокол №30/3 від 24.06.1998р.) /Т.1, а.с. 95/.
		Відповідно до статуту ЗАТ "Волиньтурист" та протоколу №7/2 від 24.06.1998р. вказане товариство засноване шляхом реорганізації Волинського обласного дочірнього підприємства "Волиньтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" /Т.1, а.с. 86-91/.
		Також, як вбачається з статуту Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", яке затверджено загальними зборами  Волинського обласного закритого акціонерного товраитсва по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" на підставі протоколу № 14 (рішення № 14/5) від 10.04.2007 р.,  товариство створене відповідно до установчого договору від 01.10.1998 року та є правонаступником Волинського обласного дочірнього підприємства "Волиньтурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" /Т.1, а.с. 64-85/.
		Відповідно до ч. 3 п. 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", який затверджено річними Загальними зборами Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на підставі протоколу № 27 (рішення № Р-27-7) від 16.04.2014 р., Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", що було створене шляхом рерганізації (перетворення) Волинського обласного дочірнього підприємства "Волиньтурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у вищеназване товариство, змінило своє найменування на Приватне акціонерне товраиство "Волиньтурист" в зв'язку із приведення діяльності у відповідність до вимог Заокну України "Про акціонерні товраиства" /Т.4, а.с. 196-229/.
		Крім того, як встановлено з матеріалів справи та матеріалів перевірки, товариство засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур". Для забезпечення діяльності, підприємство ЗАТ "Укрпрофтур", передало у повне господарське відання майно (акт передачі у власність Волинському обласному Закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" майна та будівель від 29.10.1998р. за №507), балансова вартість якого складала 12 353 500 грн. і до якого належав пансіонат "Шацькі озера" в урочищі "Гушово" Світязької сільської ради, Шацького району  /Т. 1, а.с. 92-93/. Згідно Статуту, забезпечуючи повне господарське відання, ЗАТ "Волиньтурист"володіє, користується і розпоряджається майном у відповідності із цілями і задачами, встановленими Статутом ЗАТ "Укрпрофтур"та Статутом ЗАТ "Волиньтурист".
		29.01.2001р. виконавчим комітетом Світязької сільської ради винесеного рішення за №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", відповідно до якого  вирішено оформити право власності за Волинським обласним Закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіях "Волиньтурист". Дане рішення знаходиться в матеріалах інвентаризаційної справи, копія якої на вимогу суду, надана прокуратурою і долучена до матеріалів справи (оригінал інвентаризаційної справи оглянуто в судовому засіданні 18.12.2014 р.).
		На підставі вказаного рішення ЗАТ "Волиньтурист" 06.03.2001 р. видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", яке зареєстроване у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.07.2009р. за №23238340 /Т. 1, а.с. 20, 26/.
		Відповідно до даних інвентаризаційної справи до будівель та споруд пансіонату "Шацькі озера" входять: 
		- головний корпус (А-1) заг. пл. 881,2 кв.м.;
		- клуб - їдальня (В-2) заг. пл. 2213,8 кв.м.; 
		- корпус №1 (К-2) заг. пл. 869 кв.м.;
		- корпус №2 (З-2) заг. пл. 956 кв.м.; 
		- корпус №3 (Г-3) заг. пл. 3159,2 кв.м.; 
		- корпус №4 (Б-2) заг. пл. 262,9 кв.м.; 
		- корпус №5 (Ж-3) заг. пл. 659,3 кв.м.;
		-  корпус №6 (Е-3) заг. пл. 643,4 кв.м.; 
		- корпус №7 (Д-3), заг. пл. 666,3 кв.м. /Т.6 а.с. 162/.
		Отже, вказане майно відповідач-3 отримав як внесок до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофтур" у повне господарське відання (акт передачі у власність Волинському обласному Закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" майна та будівель від 29.10.1998 за № 507). 
		З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Волинської області від 05.03.2013 року провадження у справі зупинене до одержання результатів судової економічної будівельно-технічної експертизи та судової будівельно-технічної експертизи. Проведення експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16) /Т. 3, а.с. 161-162/. 
		У зв'язку з надходженням до суду першої інстанції клопотання № 435 від 13.06.2013р. Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів щодо джерел фінансування будівництва об'єкту нерухомості, а саме: будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера": головний корпус; клуб-їдальня; корпус №1; корпус №2; корпус №3; корпус №4; корпус №5; корпус №6; корпус №7, що розміщені за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, урочище Гушово, ухвалою суду від 01.07.2013р. провадження у справі було поновлено та зобов'язано сторін подати вищезазначені документи /Т.3, а.с. 169-170/.
		Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.07.2013р. провадження у справі зупинено до одержання результатів судової економічної будівельно-технічної експертизи та судової будівельно-технічної експертизи /Т.3, а.с. 245-246/.
		06.08.2013р. на адресу суду першої інстанції надійшло повідомлення Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.08.2013р.  про неможливість дачі висновку №7313 судово-економічної експертизи, у зв'язку з відсутністю документів. Повернуто додаткові документи, надані ФДМ України супровідним від 04.07.203р. №10-25-8309 та господасрькеим судом Волинської області супровідним від 29.07.2013р. №5004/2115/11/3406/13. Вказано, що матеріали господарської справи №5004/2115/11 в 3-х томах залишаються у Волинському відділенні для проведення будівельно-технічної експертизи /Т.3, а.с. 249-250/.
		24.12.2013р. до господарського суду Волинської області надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи №7314-7315 від 25.10.2013 р. Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз /Т.4, а.с. 3-13, а.с. 14/.
		В даному висновку визначено обсяг виконаних ремонтно-будівельних робіт нерухомого майна за адресою: урочище Грушово с. Світяь Шацького району та їх ринкову вартість після 24.08.1991р., яка станом на дати їх приймання становить 7 741 802,00грн., а станом на дату проведення дослідження - 9 456 978,00грн. Також зазначено, що в зв'язку з відсутністю матеріалів технічної документації КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» тотожність об'єктів нерухомого майна за адресою: урочище Грушово с.Світязь Шацького району станом на дату подання позовної заяви, зазначеному об'єкту станом на рік введення в експлуатацію, в частині загальної площі, поверхів, кількості приміщень, тощо встановити не надається можливим.
		Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р. витребовувалися у сторін, зокрема,  від прокуратури Волинської області належним чином завірена копія листа Любомльської міжрайонної прокуратури  № 1495 від 23.11.2007 р.; від Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" документи первинного бухгалтерського обліку проведення будівельно-ремонтних робіт пансіонату (турбаза) "Шацькі озера" с. Світязь урочище Гушово, Шацький район Волинська область; від Федерації професійних спілок України належним чином засвідчені копії документів первинного бухгалтерського обліку проведення будівельно-ремонтних робіт пансіонату (турбаза) "Шацькі озера" с. Світязь урочище Гушово, Шацький район Волинська область.
		Однак, такі докази суду не надані, так як закінчився строк їх зберігання (пояснення Приватного акіціонерного товариства "Волиньтурист" № 269/1.6а від 17.12.2014 р. /Т.5, а.с. 198-205/, та вони відсутні у Федерації професійних спілок України, так як повинні знаходитися у балансоутримувача майна (пояснення Федерації професійних спілок України /Т.7, а.с. 1/.
		Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі наявних доказів.
		Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991р. №1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У зв'язку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України. 
		Статтями 10-13 Конституції Української Радянської Соціалістичної республіки (1978р.) встановлено, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Правом особистої власності були наділені лише громадяни. 
		Зокрема, ст. 10 Конституції УРСР (1978 р.) чітко визначено, що майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань, є соціалістичною власністю.
		Соціалістична власність на засоби виробництва є у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
		Дублюючи положення Конституції, Цивільного кодексу Української РСР, визначив, що власність профспілкових та інших громадських організацій є соціалістичною та передбачав можливість передачі профспілкам майна державних організацій (ст. 91). Профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (ст. 97).
		Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу. 
		Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990р. "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності. 
		Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна, яка діяла до затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХІІ від 04 березня 1992 року.
		Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу PCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
		Відтак, з врахуванням наведених правових норм, спірний об'єкт мав статус державної (загальнодержавної) власності, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.
		Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України - позивача (правова позиція  викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 р. у справі № 51/227, постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 р. у справі № 62/84, п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських суду" від 27.10.2014 р. № 01-06/1666/14).
		Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування " від 21.05.1997р. N 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Як передбачено ст. 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
		Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно на час прийняття рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 року регулювався "Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121. 
		Означена інструкція втратила чинність на підставі Наказу Держбуду N 36 від 15.02.2002 року.
		Пунктом 4.1. вказаної Інструкції передбачено випадки, коли оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності, а у Додатку № 1 до цієї Інструкції міститься перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна підприємствами БТІ. 
		Із положень згаданої Інструкції вбачається, що реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється лише після встановлення того, що заявник є власником нерухомого майна, за реєстрацією (оформленням) якого він звернувся до органу місцевого самоврядування чи підприємства БТІ.                                                    
		Між тим, як в ході судового розгляду справи судом першої  інстанції, так і під її апеляційного перегляду, виконавчим комітетом Світязької сільської ради та приватним акціонерним товариством «Укрпрофтур» не надано жодних доказів про наявність правовстановлювальних документів на об»єкти нерухомого майна, на яке рішенням виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 року визнано право власності за ПАТ «Укрпрофтур».
		Поряд з тим, на виконання постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної     постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.
		За статтею 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки                                                   (прийнятої позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року) основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
		Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991р. № 1540-ХН встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України. 
		Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 р. № 1427 - XII визначено, що з моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. 
		Постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992р. № 2268-ХП майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, були передані тимчасово Фонду державного майна.
		Пунктами 1, 3 Постанови Верховної Ради України від 04 лютого 1994року №3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю. 
		Згідно із висновком Міністерства юстиції України від 19 серпня 2005 року №19-37-254, майно колишніх профспілкових організацій після 24 серпня 1991 року і на даний час було і залишається державною власністю, оскільки питання щодо суб'єктів права власності цього майна на законодавчому рівні не було врегульовано.
		Проаналізувавши приписи законодавства в їх сукупності та дослідження матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов  висновку, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано зокрема профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Передача майна у відання ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно. Викладені обставини свідчать, що будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера" с. Світязь, урочище Гушово Волинська область, Шацький район, які перебували у Федерацій профспілок України та в подальшому було передано акціонерному товариству "Укрпрофтур", також є державною власністю. 
		Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991р. № 311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 08.12.1990р., "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" від 26.03.1991р., затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. 
		З урахуванням постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств,                                                   установ та організацій,   що  є у загальнодержавній  власності"   від 14.02.1992 р.,функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 р. - на Фонд державного майна України.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 р. № 697- XII лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а статтею 34 цього Закону визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно.
		Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність згоди державних органів, уповноважених управляти державним майном, на передачу у власність закладів профспілок України спірного нерухомого майна, як і доказів, які б вказували про належність означеного майна до майна профспілкових організацій.
		Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України - позивача. 
		Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991р. №1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29 листопада 1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними. 
		Статтею 41 Конституції України та ст.231 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього праві обмежений у його здійсненні.
		В силу ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.
		Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		За змістом ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, і визнання права.
		Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у         разі   втрати ним документа, який засвідчує його право власності. 
		За таких обставин  суд апеляцінйої інстанції зазначає, що вибуття з державної власності спірного об'єкту нерухомості та наявність даного спору між сторонами по справі свідчить про невизнання, зокрема відповідачами, права власності держави в особі Фонду державного майна України на спірне майно, що з врахуванням вищенаведених висновків про належність спірного майна до державної форми власності, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав, згідно зі ст. 392 ЦК України, для визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера"  урочище Гушово, с. Світязь, Шацького району Волинської обаласті.
		За таких обставин, беручи до уваги, що спірний об'єкт з володіння держави вибув не з волі органів, які мають повноваження ним розпоряджатися, колегія суддів вважає обґрунтованою позовну вимогу про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.10.2001 року №4 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» та, відповідно, визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера": головний корпус, клуб-їдальню, корпуси №№ 1,2,3,4,5,6,7, що розміщені за адресою: урочище Гушово, с. Світязь, Шацького району Волинської обаласті.
		Щодо визнання недійсним та скасування державної реєстрації Свідоцтва про право власності, то в цій частині провадження у справі слід припинити, виходячи з наступного.
		Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державних фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до відповідного Державного реєстру.
		Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28 січня 2003 року, реєстрацію прав власності здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. 
		Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
		Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
		З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права. Свідоцтво ж про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
		Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені до відповідачів про скасування реєстрації права власності, що відбулись на підставі рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.10.2001 року №4 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», які не вчиняють дії щодо реєстрації об'єктів нерухомості, тобто не наділені такими функціями. Такі функції вчиняє Бюро технічної інвентаризації (державний реєстратор), який є  суб'єктом владних повноважень в розумінні п.7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому з урахуванням вимог ст. 17 цього Кодексу, спір в цій частині підвідомчий суду адміністративної юрисдикції.
		Таким чином, провадження у справі в даній частині позову підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
		З матеріалів справи вбачається, що приватним акціонерним товариством "Укрпрофтур" було подано заяву про застосування строків позовної давності /т. 5, а. с. 173-179/.                          
		В обгрунтування заявленого клопотання, ПАТ «Укрпрофтур» зазначає наступне:
		- ст. 71 ЦК УРСР визначено часові межі реалізації свого права або інтересу в 3 роки; 
		- наявні в матеріалах сказаної судової справи докази свідчать про обізнаність позивача про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ПАТ «Укопрофтур» майна - спірного об'єкту в якості вкладу;
		- чинне на той час цивільне законодавство не передбачало жодних винятків щодо застосування позовної давності до позовних вимог про визнання права власності.
		Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 
		Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.                          
		Право  власності позивача на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера"  було порушено 29.01.2001 р. рішенням виконавчого комітету Світязької сільської ради за № 4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 29.01.2001 р., на підставі якого видано ЗАТ "Волиньтурист" свідоцтво про право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера".
		З позовної заяви прокуратури Волинської області /т.1, а.с. 5-12/ вбачається, що прокуратура дізналася про порушення свого права в серпні 2011 р. під час проведеної на виконання завдання Генеральної прокуратури України перевірки.
		Таким чином, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що перебіг позовної давності для позивача для захисту свого порушеного права, почався  з  20.01.1997 р. і впорядку ст. 71 ЦК УРСР, сплив 20.01.2000 р.
		Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права.
		Разом з тим, згідно із п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. 
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Відповідно до положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом
		Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга першого заступника прокурора Волинської області підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2014 р. у даній справі скасувати; визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна; визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера": головний корпус, клуб-їдальню, корпуси №№ 1,2,3,4,5,6,7, що розміщені за адресою: урочище Гушово, с. Світязь, Шацького району Волинської обаласті; в частині позовних вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності № 23238340 від 08.07.2009 р., провадження у справі припинити.
		 
		Керуючись ст. 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України,  суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Волинської області задоволити частково.
		Рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2014 р. у справі № 5004/2115/11 скасувати, прийняти нове судове рішення:
		"1. Позов прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволити частково.
		2. Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна". 
		3. Визнати за державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ вул. Кутузова, 18/9, індефікаційний код 00032945) право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера": головний корпус, клуб-їдальню, корпуси №№ 1,2,3,4,5,6,7, що розміщені за адресою: урочище Гушово, с. Світязь, Шацького району Волинської області.
		4. В частині позовних вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності № 23238340 від 08.07.2009 р. провадження у справі в цій частині припинити."
		2.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
		3. Справу № 5004/2115/11 повернути до господарського суду Волинської області.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       Гудак А.В.  
		 
		Суддя                                                                                              Олексюк Г.Є.  
		 
		Суддя                                                                                              Павлюк І.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...