Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19256/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2014.
Дата набрання законної сили: 16.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/19256/14 01.12.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу 
		за позовом  приватного підприємства "Ремерцентр"
		до                 1) Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації                        
		                    2) Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України                        
		                    3) Державної казначейської служби України
		про              стягнення 151 894 871,23 грн.
		                    
		Представники сторін:
		від позивача:     Кукуєту Л.І. - представник за довіреністю № б/н від 20.08.2014 року;
		від відповідача-1:  не з'явився; 
		від відповідача-2: Курило Т.С. - представник за довіреністю № 7/8-11576 від 30.09.2014 року;
		від відповідача-3: не з'явився.
		                                                             
		ВСТАНОВИВ:
		На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Ремерцентр" до Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної казначейської служби України  про стягнення 151 894 871,23 грн.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору підряду №26 від 26.07.2010 року ним виконано роботи в повному обсязі та передано їх замовнику, проте останнім свої зобов'язання щодо сплати виконано не в повному обсязі.
		У зв'язку з чим позивач звернувся в суд та просить: зобов'язати Державну казначейську службу України  перерахувати грошові кошти у розмірі 151  967  951,23 грн.  на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зобов'язати  Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України перерахувати грошові кошти в розмірі 151  967  951,23 грн. на рахунок Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації для оплати виконаних робіт по об'єкту, стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь приватного підприємства  «Ремерцентр» суму вартості виконаних підрядних робіт у розмірі 85  376  336, 21 грн., інфляцію у сумі  10  159  784,65 грн., 3 % річних за порушення умов договору у розмірі 6  757  595,47 грн., збитки у розмірі 49  601  154, 90 грн., а також  витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080,00  грн.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.10.2014 року.
		07.10.2014 року до загального відділу господарського суду міста Києва відповідач 2 подав відзив на позовну заяву.  
		В судове засідання 07.10.2104 року представники відповідачів 1, 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 15.09.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30793394, 01030 30793343 відповідно.
		Представник позивача вимоги ухвали суду від 15.09.2014 року виконав.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2014 року розгляд справи відкладено на 27.10.2014 року.
		20.10.2014 року до загального відділу господарського суду міста Києва відповідач 1 подав клопотання про розгляд справи без участі представника та відзив на позовну заяву.
		27.10.2014 року до загального відділу господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких просив суд: зобов'язати Державну казначейську службу України  перерахувати грошові кошти у розмірі 158  595  687,73 грн.  на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зобов'язати Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України перерахувати грошові кошти в розмірі 158  595  687,73 грн. на рахунок Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації для оплати виконаних робіт по об'єкту, стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь приватного підприємства  «Ремерцентр» суму вартості виконаних підрядних робіт у розмірі 85  376  336, 21 грн., інфляцію у сумі  14  128  600,00 грн., 3 % річних за порушення умов договору у розмірі 9  416  516,62 грн., збитки у розмірі 49  601  154, 90 грн., а також  витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080,00  грн.
		В судове засідання 27.10.2014 року представники відповідачів 1, 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 15.09.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30795044, 01030 30795036 відповідно.
		Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
		Представник відповідача-2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року розгляд справи відкладено на 11.11.2014 року.
		11.11.2014 року до загального відділу господарського суду міста Києва відповідач 2 подав відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
		В судове засідання 11.11.2014 року представники відповідачів 1, 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 15.09.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30815371, 01030 30815401 відповідно.
		Представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.
		Суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.
		Представник відповідача-2 подав додаткові докази по справі.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.11.2014 року розгляд справи відкладено на 24.11.2014 року, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів.
		В судове засідання 24.11.2014 року представник відповідачів 1, 3 не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.09.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
		Представник відповідача-2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
		Представник позивача виніс дане клопотання на розсуд суду.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2014 року розгляд справи відкладено на 01.12.2014 року.
		В судове засідання 01.12.2014 року представники відповідачів 1, 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 15.09.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.
		Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
		У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
		Представник відповідача 2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
		Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		26.07.2010 року між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (замовник) та приватним підприємством «Ремерцентр» (генпідрядник) укладено договір підряду №26.
		Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва, згідно проектної документації та умов договору по об'єкту.
		Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. 
		Відповідно до ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Згідно з п. 1.2 договору, назва об'єкта будівництва: "Проведення першочергових робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одесі на об'єкті "Глибоководний випуск".
		22.11.2011 року між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (первісний кредитор) та Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації (новий кредитор, реорганізовано в Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 33659544)) укладено договір № 48/ВПВ про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги та  функції замовника і головного розпорядника коштів, що належить первісному кредитору і стає замовником за договором підряду №26 від 26.07.2010 року, укладений між первісним кредитором і приватним підприємством «Ремерцентр».
		У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). 
		Відповідно до положень ст. 514  ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами (КБ-2в) та довідками (КБ-3):
		- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за листопад 2011 року на суму 12918,05666 грн., акт №1 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за листопад 2011 року на суму 12  918  056,7 грн.;
		- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 86597,64122 грн., акт №2 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 56  917  223,96 грн., акт №3 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 29  680  417,26 грн.;
		- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 24239,35897 грн., акт №4 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 24  301  374,47 грн.;
		- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 75000,16102 грн., акт №5 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 75  000  161,02 грн.;
		- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за жовтень 2012 року на суму 13766,59086 грн., акт №6 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за жовтень 2012 року на суму 13  766  590,86 грн.
		Відповідно до п. 6.7 договору підряду, розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням положень Загальних умов щомісячними проміжними платежами.
		Як вбачається з договору підряду, Загальні умови - це Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668.
		Пунктом 96 загальних умов передбачено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.  
		Згідно з п. 98 Загальних умов, оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання. 
		Відповідно до п. 99 Загальних умов, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
		Згідно з п. 6.8 договору підряду, оплата проміжних платежів за виконані роботи здійснюється на підставі типових форм-КБ-3, КБ-2в (розрахованої за допомогою програмного комплексу АВК-5), підписаними представниками сторін при умові наявності коштів на рахунку замовника.
		Як зазначено позивачем, відповідачем не сплачено у повному обсязі за виконані роботи. Так, по актам №2 та №3 оплата відбулась з простроченням; по акту №4 - здійснена частково та з простроченням, по акту № 5 від 29.12.2011 року - розрахунок взагалі не здійснено.
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  
		Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Також, суд зазначає, що відповідно до  приписів ч.2 статті 617 ЦК України, ч.2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 за яким відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
		Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором підряду №26 від 26.07.2010 року у відповідача перед позивачем в сумі 85  376  336,21 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем 1 не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Також, у зв'язку з неналежним виконання умов договору позивач просить суд стягнути з відповідача 1 індекс інфляції в розмірі 14  128  600,00 грн. та три проценти річних в розмірі 9  416  516,62 грн.
		Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Згідно з п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
		Суд погоджується з розрахунком суми трьох процентів річних в розмірі 9  416  516,62 грн. та індексу інфляції в розмірі 14  128  600,00 грн., наданого позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 збитки в розмірі 49  601  154,90 грн. 
		На підтвердження своїх вимог позивач посилається на ту обставину, що з метою виконання договору підряду №26 від 26.07.2010 року, 16.02.2011 року між позивачем (генпідрядник) та приватним підприємством "Інно-Трейдінг" (підрядник) укладено договір підряду №ГВ-02/11, предметом  якого є виконання підрядником на умовах оплати будівельних робіт по об'єкту: "Устройство глибоководного сброса сточных вод в городе Одесса" на прийнятих сторонами умовах (п. 1.1 договору №ГВ-02/11).
		Відповідно до п. 1.2 договору №ГВ-02/11, генпідрядник зобов'язався оплатити виконані підрядником  роботи  відповідно до умов договору.
		Позивач зазначає, що невиконання відповідачем-1 зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт відповідно до умов договору, призвело до неможливості оплати позивачем вартості виконаних робіт ПП "Інно-Трейдінг" за договором №ГВ-02/11.
		У зв'язку з такою несплатою, ПП "Інно-Трейдінг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Ремерцентр" про стягнення штрафу у сумі 20 507 162 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 10 652 487 грн. 79 коп., пені у сумі  15     506     033 грн. 31 коп. та збитків у сумі 72 197 260 грн. 27 коп.
		Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2013 року у справі №916/2684/13 стягнуто з приватного підприємства "Ремерцентр" на користь приватного підприємства "Інно-Трейдінг" пеню у сумі 15 506  033,31 грн., 3% річних у сумі 10  652  487,79 грн., штраф у сумі 20  507  162,68 грн., збитки у сумі 72  197  260,27 грн. 
		Рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2013 року у справі №916/2684/13, виконано позивачем повністю, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.
		Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання. 
		Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. 
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).
		Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
		Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини. 
		Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням. 
		Проте, Департамент капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації  не є стороною за договором підряду №ГВ-02/11 від 16.02.2011 року, а отже, такий правочини не створюють ані прав, ані обов'язків для відповідача-1. А також, умовами договору підряду №ГВ-02/11 від 16.02.2011 року не передбачено такої умови оплати вартості виконаних робіт, як їх оплата після надходження коштів на рахунок позивача від відповідача-1 за умовами договору підряду №26 від 26.07.2010 року, а лише передбачений обов'язок позивача оплатити вартість виконаних робіт ПП "Інно-Трейдінг".
		Враховуючи вищевикладене, оскільки між діями відповідача-1 щодо не оплати вартості виконаних робіт позивачем за договору підряду №26 від 26.07.2010 року, та діями позивача з приводу не оплати вартості виконаних робіт ПП "Інно-Трейдінг" відсутній причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача збитків в розмірі 49  601  154,90 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Крім того, вимоги позивача щодо зобов'язання Державну казначейську службу України  перерахувати грошові кошти у розмірі 158  595  687,73 грн. на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та  зобов'язання Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України перерахувати грошові кошти в розмірі 158  595  687,73 грн. на рахунок Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації для оплати виконаних робіт по об'єкту визнаються судом необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (65107, м. Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, ідентифікаційний код 33659544) на користь приватного підприємства "Ремерцентр" (65026, м. Одеса, вул. Пастера, будинок 64, ідентифікаційний код 30766702) вартість виконаних підрядних робіт у розмірі 85  376  336 (вісімдесят п'ять мільйонів триста сімдесят шість тисяч триста тридцять шість ) грн. 21 коп., індекс інфляції в розмірі  14  128  600 (чотирнадцять мільйонів сто двадцять вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 9  416  516 (дев'ять мільйонів чотириста шістнадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 62 коп., та  48 539 (сорок вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 49 коп. судового збору.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       
		 
		                                                                          Дата підписання рішення: 23.12.2014  року.
		 
		 Суддя                                                                                                         С.М.Мудрий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...