Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-30166св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		іменем україни
		10 грудня 2014 року                              м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого     Касьяна О.П., 
		 
		суддів:                Амеліна В.І.,                Дербенцевої Т.П.,     
		                           Остапчука Д.О.,          Савченко В.О.,              
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_3, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Цитадель-центр», про відшкодування вартості неврахованої електричної енергії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2014 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі - ПАТ «Львівобленерго») звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 8 лютого 2013 року представниками позивача було проведено перевірку, якою встановлено факт використання електричної енергії без укладання письмового договору на постачання електроенергії та самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника для здійснення електропостачання нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3, про що було  складено акт № 026389. Зазначена перевірка проводилась та акт складено в присутності власника нежитлового приміщення. На засіданні комісії по розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, яке відбулося 22 лютого 2013 року в присутності відповідача, було вирішено здійснити нарахування недорахованої електричної енергії за період з 9 лютого 2012 року по 8 лютого 2013 рік у сумі 26 461 грн 34 коп. 26 лютого 2013 року відповідач отримав протокол засідання комісії та розрахункові документи на сплату недорахованої електричної енергії в розмірі 26 461 грн 34 коп.
		Оскільки добровільно відповідач не здійснив оплату недорахованої електричної енергії, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_3 на свою користь 26 461 грн 34 коп. на відшкодування вартості недорахованої електроенергії.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 березня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Львівобленерго» відмовлено.
		Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Львівобленерго» задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Львівобленерго»                       26 461 грн 34 коп. на відшкодування недорахованої електроенергії.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. 
		Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Львівобленерго», апеляційний суд виходив із того, що відповідач самовільно підключився до електричної мережі енергопостачальника, чим порушив Правила користування електричною енергією (далі - Правила), а тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення вартості недорахованої електроенергії, визначеної на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. 
		Зазначені висновки апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального закону та зроблені при повному з'ясуванні всіх обставин справи. 
		Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Судами установлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 (а. с. 13-15).
		8 лютого 2013 року представниками ПАТ «Львівобленерго» у приміщенні відповідача було встановлено факт самовільного підключення струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, про що було складено акт про порушення Правил користування електричною енергією № 026389 (а. с. 6-8).
		На засіданні комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, яке відбулось 22 лютого 2013 року за участю відповідача, було вирішено провести нарахування обсягу та вартості не облікованої електричної енергії за 12 місяців у сумі 26 461 грн 34 коп.                      (а. с. 9-10).
		26 лютого 2013 року ОСОБА_3 отримав розрахунок до сплати                № 026389 обсягу та вартості не облікованої електричної енергії на суму                 26 461 грн 34 коп., що підтверджується підписом відповідача (а. с. 12).
		Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначав, що він не здійснював самовільного підключення, оскільки дане підключення було здійснене електриком Львівського комунального підприємства «Каменяр-Центр», правонаступником якого є Львівське комунальне підприємство «Цитадель-центр» (далі - ЛКП «Цитадель-центр»), тобто балансоутримувачем будинку  АДРЕСА_1. Зазначав, що на його неодноразові звернення та звернення інших мешканців будинку щодо встановлення лічильників балансоутримувач будинку не реагував (а. с. 25-31,  44-45). 
		Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. 
		Пунктом 1.3 Правил передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. 
		Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів). 
		Не зважаючи на те, що положеннями Закону України «Про електроенергетику» та Правилами передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору, положення Правил застосовуються також і до осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання. 
		Судами установлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_3 не укладав із відповідачем договір на електропостачання.
		Згідно із підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 Правил постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці. 
		Відповідно до пункту 1.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією даний нормативно-правовий акт встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил. 
		Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку                 (п. 1.2 Методики).
		Пунктом 2.7 Методики прямо встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії. 
		Отже, враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правильно застосовані положення вказаних нормативно-правових актів для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку відповідач споживав за відсутності укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (частина 2 статті 1213 ЦК України). 
		Виявивши факт споживання відповідачем електричної енергії без укладення договору на її постачання, позивач згідно з вимогами Правил та відповідно до приписів Методики виставив відповідачу до сплати рахунок за самовільно спожиту електроенергію, який в обумовлений строк так і не було оплачено. 
		Відповідно до частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. 
		Враховуючи те, що сторони не перебувають між собою в договірних відносинах, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості спожитої ним електричної енергії відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України. 
		Зазначені висновки апеляційного суду, узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 травня 2011 року № 3-38гс11. 
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.
		Доводи касаційної скарги щодо неодноразового звернення відповідача до енергопостачальника з приводу укладення договору на енергопостачання не спростовують висновків суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачеві надавалися відповіді, в яких зазначалося, що проведення розділу загального обліку електроенергії місць загального користування з обліком квартир №№ 7, 11 та належного ОСОБА_3 нежитлового приміщення № 12 в будинку АДРЕСА_1, а відтак і укладення договору на енергопостачання, можливе за умови приведення відповідачем до попереднього стану нежитлового приміщення, до якого він здійснив самовільну прибудову (а.с. 25-30, 41-42). 
		Установивши, що оскаржуване рішення відповідає вимогам                                статей 213, 214 ЦПК України, та керуючись статтями  336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
		Рішення апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2014 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Головуючий О.П. КасьянГоловуючий  Судді:В.І. Амелін  Т.П. Дербенцева  Д.О. Остапчук В.О. СавченкоСудді:В.І. Амелін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...