Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1639/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"26" листопада 2014 р.                               м. Київ                                        К/9991/41668/12 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		          
		Амєліна С.Є. - головуючого,
		Кобилянського М.Г.,
		Юрченка В.В.,
		 
		секретар судового засідання Іванова Н.П.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною відмову у наданні інформації на запит,
		в с т а н о в и л а :
		У лютому 2012 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що у грудні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до відповідача із письмовим запитом про надання списку помічників-консультантів народних депутатів України 6-го скликання, які перебувають на державній службі, із зазначенням народних депутатів України за якими вони закріплені та відомості про їх заробітну плату за вересень і жовтень 2011 року. 28 грудня 2011 року отримала відмову з посиланням на те, що запитувана інформація відноситься до конфіденційної. 
		Вважаючи, що такі дії відповідача порушують право на доступ до публічної інформації, просила суд визнати протиправною відмову Апарату Верховної Ради України в наданні інформації на запит від 22 грудня 2011 року; зобов'язати її надати; визнати, що відмова у наданні інформації надана з порушенням встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку, оскільки не зазначено порядок її оскарження.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, позов задоволено частково: визнано, що при відмові у наданні інформації від 22 грудня 2011 року не дотримано вимог пункту 4 частини четвертої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема в листі від 28 грудня 2011 року №20-61/4349 не зазначено порядок оскарження відмови.
		У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник позивача просила суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про задоволення позову.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 2011 року ОСОБА_5 звернулась до Апарату Верховної Ради України з інформаційним запитом, в якому просила надати відомості (копії документів, у яких містяться ці відомості) про список помічників-консультантів народних депутатів України 6-го скликання (із розбивкою за прізвищами народних депутатів України); імена та прізвища помічників-консультантів народних депутатів України, які перебувають на державній службі (мають статус державного службовця) у зв'язку з виконанням ними функцій помічників-консультантів; суми заробітної плати за вересень і жовтень 2011 року помічників-консультантів народних депутатів України, які перебувають на державній службі.
		Листом від 28 грудня 2011 року №20-61/4349 позивача повідомлено, що відповідно до статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат України самостійно визначає кількість помічників-консультантів, здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів. Кошторисом Верховної Ради України на 2011 рік на утримання помічників-консультантів незалежно від їх кількості передбачено кошти у сумі 18 000 грн. на місяць або 216 000 грн. на рік. Дані про списки помічників-консультантів народних депутатів України відносяться до конфіденційної інформації про особу, захищеної законом, яка не може бути надана згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не є розпорядником інформації щодо помічників-консультантів народних депутатів України та не володіє інформацією щодо сум заробітних плат помічників-консультантів народних депутатів України, які перебувають на державній службі (мають статус державного службовця), оскільки помічники-консультанти народного депутата можуть перебувати як у штаті державних підприємств, установ, організацій, так і знаходитися на кадровому обліку та на фінансовому обслуговуванні в Апараті Верховної Ради України або виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування, тому така інформація може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб. Також зазначали, що персональні дані та інформація про заробітні плати помічників-консультантів народних депутатів України, які перебувають на державній службі (мають статус державного службовця) у зв'язку з виконанням ними функцій помічника-консультанта та обліковуються в Апараті Верховної ради України є конфіденційною інформацією.
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».
		Згідно з частиною першою статті 1, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.
		Відповідно до статті 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
		1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
		2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
		3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
		Розпорядників інформації для цілей цього Закону визначено статтею 13 вказаного Закону і ними визнаються:
		1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
		2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
		3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
		4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Верховна Рада України є суб'єктом владних повноважень - єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України), а отже відповідно до наведених положень законодавства є розпорядником публічної інформації.
		Згідно з частинами першою та третьою статті 7 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради, що діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради, яке затверджується постановою Верховної Ради.
		Положення про Апарат Верховної Ради України затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року № 769.
		Пунктом 1 розпорядження Голови Верховної Ради України від 11 травня 2011 року №393 «Про забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Апараті Верховної Ради України», визначено, що розпорядником публічної інформації є Апарат Верховної Ради України стосовно інформації:
		- що була отримана або створена в процесі реалізації Верховною Радою України, її органами повноважень, передбачених законодавчими актами, та яка знаходиться у володінні Апарату Верховної Ради України;
		- що була отримана або створена Апаратом Верховної Ради України в процесі забезпечення діяльності Верховної Ради України та її органів, та яка знаходиться у володінні Апарату Верховної Ради України.
		Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходячи з положень частин першої та тетьої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України», відповідно до яких народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта; помічники-консультанти народного депутата перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі до секретаріатів міських рад, - прийшли до висновку, що запит стосувався інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб, щодо якої згідно з абзацом 4 пункту 1 розпорядження Голови Верховної Ради України від 11 травня 2011 року №393 «Про забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» Апарат Верховної Ради України не є розпорядником інформації.
		Між тим, такий висновок є передчасним.
		Запит на інформацію стосувався помічників-консультантів народних депутатів України, в тому числі і тих, які перебувають на цих посадах як державні службовці.
		Державна служба є публічною службою (в розумінні пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України), і відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу» посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
		Абзацами 3, 4 й 5 частини третьої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що на чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України "Про державну службу", їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування. 
		Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, але не є державними службовцями, також можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.
		Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів. 
		Отже, інформація про помічників-консультантів народних депутатів, зокрема тих, які прикріплені для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України, в тому числі і тих, які є державними службовцями (їх прізвище, ім'я та по-батькові, суми отриманих ними заробітних плат) повинна знаходитися у володінні суб'єкта владних повноважень, де вони працюють.
		Роблячи висновок, що Апарат Верховної Ради України не є розпорядником запитуваної інформації, суди попередніх інстанцій не встановили чи є у нього списки помічників-консультантів народних депутатів: тих, які перебувають на державній службі, і тих які не є державними службовцями; як відбувається процес виплати їм заробітної плати, і чи знаходить це відображення в будь-яких документальних відомостях.
		Встановлення вказаних обставин мало значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		Позивачу відмовлено в наданні публічної інформації щодо списку імен та прізвищ помічників-консультантів народних депутатів України, в тому числі тих, які перебувають на державній службі, та сум отриманої останніми за вересень і жовтень 2011 року заробітної плати, посилаючись на те, що дана інформація є конфіденційною, тобто інформацією з обмеженим доступом, і згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційна інформація - це інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. 
		Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про інформацію» інформацією про фізичну особу (персональні дані) є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. 
		До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. 
		Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтере-сах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій погодилися з позицією суб'єкта владних повноважень, що запитувана інформація є конфіденційною, тобто інформацією з обмеженим доступом.
		Між тим, роблячи такий висновок та відносячи запитувану інформацію до конфіденційної, суди не перевірили і не встановили, чи дійсно така інформація була обмежена, а якщо так, то ким, адже відповідно до наведених положень законодавства доступ до конфіденційної інформації може бути обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.
		Суди не встановили, чи була запитувана інформація обмежена з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якою обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Встановлення вказаних обставин мало значення для правильного вирішення справи, адже відповідно до частини четвертої статті 6 цього Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. 
		Крім того, суд першої інстанції неправомірно послався на Положенням про Апарат Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000 року №459, яке на час виникнення спірних правовідносин втратило чинність на підставі розпорядження Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року № 769, яким затверджено Положення про Апарат Верховної Ради України. 
		Вказана помилка залишилася не виправленою судом апеляційної інстанції.
		Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
		При новому розгляді судам необхідно встановити чи є в Апараті Верховної Ради України списки помічників-консультантів народних депутатів: тих, які перебувають на державній службі, і тих які не є державними службовцями; як відбувається процес виплати їм заробітної плати, і чи знаходить це відображення в будь-яких документальних відомостях; чи була запитувана інформація обмежена з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якщо так, то ким.
		Вирішуючи спір судам слід врахувати положення статті 32 Закону України «Про статус народного депутата України», згідно з якою фінансування видатків, пов'язаних з депутатською діяльністю (зокрема, оплати праці помічників-консультантів народних депутатів), відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України, і положення частини п'ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
		На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, 
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:С.Є. Амєлін /підпис/   М.Г. Кобилянський /підпис/   В.В. Юрченко /підпис/

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...