Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/2761/14-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2014.
Дата набрання законної сили: 28.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		08 грудня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2761/14-а
		13:13 
		Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді - Брезіної Т.М.; 
		секретаря судового засідання - Хміля С.Р.; 
		за участю: 
		представника позивача - Зайця Р.М.; 
		представника відповідача - Усова А.О.;
		свідка- ОСОБА_1 ;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про дострокове розірвання контракту ,- 
		ВСТАНОВИВ:
		Позиція позивача.
		В поданому до суду 08.09.2014 році адміністративному позові позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати наказ командування в/ч НОМЕР_3 за №74 від 14.08.2014 року про переміщення солдата ОСОБА_1 до іншої військової частини - незаконним та скасувати; зобов`язати командування в/ч № НОМЕР_2 вчинити дії, які пов`язанні із розірванням контракту про проходження військової служби, укладеного 09.10.2013 р. між позивачем та Міністерством оборони України, у зв`язку з істотним та систематичним невиконанням умов контракту в частині соціального та матеріального забезпечення з боку керівництва (командування).
		Позивач вказує, що 09.10.2013 р. між Міністерством оборони України в особі командира військової частини № НОМЕР_4 , підполковника ОСОБА_2 з однієї сторони та громадянином України ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено контракт «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України», з терміном дії три роки.
		Умовами даного контракту було передбачено, що Міністерство оборони України зобов`язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України  ОСОБА_1 , зокрема: належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби (абз. 8 п. 2 Контракту); виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена його сім`ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби (абз. 10 п. 2 Контракту); жиле приміщення йому та членам його сім`ї або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ним житлового приміщення (абз. 12 п. 2 Контракту).
		На думку позивача, дані умови контракту з боку командування виконано не було, що підтверджується Витягом з наказу командира військової частини № НОМЕР_4 від 12.03.2014 р. У зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту з боку командування, позивачем 12.08.2014 р. на ім`я командира в/ч НОМЕР_2 , у якій позивач проходить службу, було подано рапорт про розірвання (припинення) контракту. Проте, командуванням в/ч зазначений рапорт не розглянуло належним чином та жодної відповіді на нього так і не надало. 
		Позивач вважає, що замість того щоб розглянути рапорт про дострокове розірвання контракту, командування в/ч НОМЕР_2 вирішило самоусунутись від зайвих проблем шляхом видачі наказу №74 від 14.08.2014 р. про переміщення солдата ОСОБА_1 до іншої в/ч. 
		Позиція відповідача.
		Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, в яких зазначив, що позивач в своїй позовній заяві стверджує, що на даний час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , що не відповідає дійсності. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 №74 (по стройовій частині) від 14.08.2014 р. солдата ОСОБА_1 відповідно до наказу командування Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 12.08.2014 р. №81-пм за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії від 14.04.2014 р. №17 у зв`язку з непридатністю до служби в аеромобільних військах призначено на рівнозначну посаду та переведено для подальшого проходження військової служби в/ч польова пошта НОМЕР_5 м. Біла Церква та з 14.08.2014 р. виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивачу було виписано припис від 14.08.2014 р. №179 та зроблено відповідний запис під номером 179 в Журналі видачі приписів військової частини НОМЕР_1 та виписано атестати на всі види забезпечення. Натомість як стверджує відповідач, позивач свідомо не отримав припис на вибуття в іншу в/ч та атестати на всі види забезпечення. Відтак, починаючи з 15.08.2014 р. по теперішній час позивач на території в/ч НОМЕР_2 не з`являвся, місце його перебування командуванню в/ч НОМЕР_2 не відоме.
		Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що командування в/ч НОМЕР_2 шляхом видання наказу №74 від 14.08.2014 р. самоусунулось від зайвих проблем, а саме розгляду рапорту позивача про дострокове розірвання контракту, є безпідставним та необґрунтованим, так як наказ командира військової частини НОМЕР_2 №74 від 14.08.2014 р. видано на підставі наказу вищестоящого командування, а саме наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ від 12.08.2014 р. №81-пм. Відтак, питання щодо звільнення позивача з військової служби, у тому числі і дострокового розірвання контракту при наявності відповідних підстав на даний час належить до компетенції командування в/ч польова пошта НОМЕР_5 .
		Позивач також стверджує, що з боку командування в/ч НОМЕР_2 ніби то систематично не виконувались умови контракту, який 09.10.2013 р. було укладено між Позивачем та Міністерством оборони України в особі командира в/ч НОМЕР_4 . Відповідач вважає, що ці обставини є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
		Як на доказ систематичності невиконання умов контракту з боку командування в/ч, позивач посилається на витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_4 від 12.03.2014 р. №54. Відповідно до даного наказу позивача 13.03.2014 р. виключено зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення та вважати вибувшим до нового місця служби  в/ч НОМЕР_1 . Також відповідно до даного наказу позивач не отримував матеріальну допомогу за 2014 рік, передбачену наказом МОУ від 11.06.2008 р. №260 та службовим або постійним житлом від МОУ не був забезпечений.
		Відповідач вказує, що позивач під час проходження військової служби в в/ч НОМЕР_2 заяву на виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально  побутових питань на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 не писав, та жодних доказів написання та наявності такої заяви під час проходження ним військової служби в військових частинах НОМЕР_4 та НОМЕР_2 до суду не надав. Крім цього відповідач вказує, що жодного рапорту щодо зарахування на квартирний облік, надання службового житла або місця в гуртожитку позивач під час проходження військової служби в в/ч НОМЕР_2 не писав та жодних доказів наявності таких рапортів під час проходження ним військової служби в військових частинах НОМЕР_4 та НОМЕР_2 до суду не надав. 
		Таким чином, на думку відповідача позивачем не надано жодного доказу щодо систематичності невиконання умов контракту з боку командування в/ч НОМЕР_2 . 
		На думку відповідача, ОСОБА_1 повинен був отримати військовий квиток після зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 м. Львів особисто в військовому комісаріаті на території відповідальності якого дислокується в/ч НОМЕР_4 або у представника в/ч НОМЕР_4 , якщо останній отримував військовий квиток. Під час проходження військової служби в в/ч НОМЕР_2 позивач не звертався до командування в/ч НОМЕР_2 про те, що у нього відсутній військовий квиток або про те, що йому не видавали в в/ч НОМЕР_4 , жодних рапортів або заяв з цього приводу не писав. 
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених в запереченні на позов. 
		В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_1 , якого попереджено судом про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень. Свідок ОСОБА_1 суду пояснив, що згідно контракту від 09.10.2013 р. «Про проходження громадян України військової служби у Збройних силах України» є військовослужбовцем за контрактом. 
		На питання головуючого: "чи вважаєте Ви себе військовослужбовцем?",- свідок повідомив, що якщо в нього на руках не має військового квитка, відповідно, він не є військовослужбовцем. На запитання головуючого: "чи видавався ОСОБА_1 військовий квиток?"-, свідок повідомив, що він неодноразово звертався до командування Львівської та Чернівецької військової частин про видачу військового квитка, однак військовий квиток йому не видавався. На запитання: "чи Ви проходили військову службу за контрактом і підписували контракт?"-, свідок на зазначене питання повідомив, що так, він підписував контракт про проходження військової службу, однак вважає, що всі пункти, які передбачені в контракті відповідачем були порушені його невиконанням. На запитання: "в чому полягали порушення ?",- свідок зазначив, що він рік прослужив, як строковий військовослужбовець, хоча згідно контракту є військовослужбовцем, якій проходить службу за контрактом, також зазначив, що йому не виплачувалась матеріальна допомога, його заробітна плата на тисячу гривень була меншою ніж передбачена умовами контракту.
		На питання головуючого: "чи було надано відповідь на рапорт від 12.08.2014 р. про розірвання контракту?" - , свідок повідомив, що звертався з рапортом до військової частини, в якій проходив військову службу і просив прийняти рішення про дострокове розірвання контракту від 09.10.2013 р. про проходження ним військової служби у ЗСУ та звільнити його із лав Збройних Сил України, однак, військова частина не відреагувала та не розглянула поданий ним рапорт. 
		Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
		09.10.2013 р. між Міністерством оборони України в особі командира військової частини № НОМЕР_4 , підполковника ОСОБА_2 з однієї сторони та громадянином України ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено контракт «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України», з терміном дії три роки (а.с.5).
		Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 12.03.2014 р. №54 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , снайпера розвідувальної роти в/ч НОМЕР_4 , призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_4 (по особовому складу) від 12.03.2014 р. №35-К навідником-кулеметником взводу РВП військової частини НОМЕР_1 вважати, що 12.03.2014 р. справи та посаду здав.
		З 13.03.2014 р. виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, видати всі види атестатів і вважати вибувшим до нового місця служби  військову частину НОМЕР_1 м. Чернівці.
		Виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань, особливі умови служби та премію за період з 01 по 12 березня 2014 року в повному обсязі, передбачені наказом МОУ від 11.06.2008 р. №260, додаткову грошову винагороду в повному розмірі за період з 01 по 12 березня 2014 року, передбачену наказом МОУ №595 від 15.11.2010 р.
		Щорічну основну відпустку за 2014 рік використав з 01 січня по 01 лютого 2014 року. Матеріальну допомогу за 2014 рік не отримав. Службовим або постійним житлом від МОУ не забезпечений (а.с.6).
		Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2014 року солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командування військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 12.03.2014 року №35 навідником 2 відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 м. Львів з 13.03.2013 року зарахувати в списки особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.24).
		Позивачем 12.08.2014 р. подано рапорт командиру військової частини ( НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 у зв`язку із невиконанням та порушенням умов п.п. 8, 12 п. 2 контракту про проходження громадянином України військової служби у ЗСУ у відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», в якому просив вирішити питання та прийняти рішення про дострокове розірвання контракту про проходження громадянином військової служби у ЗСУ, який було укладено 09.10.2013 р. та звільнити його зі ЗСУ (а.с.7).
		Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 №74 (по стройовій частині) від 14.08.2014 р. солдата ОСОБА_1 відповідно до наказу командування Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 12.08.2014 р. №81-пм за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії від 14.04.2014 р. №17 у зв`язку з непридатністю до служби в аеромобільних військах призначено на рівнозначну посаду та переведено для подальшого проходження військової служби в/ч польова пошта НОМЕР_5 м. Біла Церква та з 14.08.2014 р. виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивачу було виписано Припис від 14.08.2014 р. №179 та зроблено відповідний запис під номером 179 в Журналі видачі приписів військової частини НОМЕР_1 та виписано атестати на всі види забезпечення (а.с.23, 60-81, 83, 84, 85, 86-93). На арк. справи 84 міститься висновок військово-лікарської комісії від 31.03.2014 року, затверджений 14.04.2014 р. №17, заключеня непридатність до служби в аеромобільних військах, придатний до військової служби. 
		В матеріалах справи міститься копія особової справи солдата ОСОБА_1 (а.с. 103-136). На підтвердження зменшення розміру грошового забезпечення позивача, суду надано виписку за картковим рахунком ОСОБА_1 . 
		До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновок по суті спору.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення, вчиненні дії чи допущені бездіяльності.
		Проходження та звільнення з військової служби у ЗСУ регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, а саме: Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі  Закон №2232-ХІІ), Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» (далі  Положення №1153), Положенням «Про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України» від 07.11.2001 р. №1053/2001 (далі  Положення №1053/2001), наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 р. №170 «Про затвердження інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» (далі  Інструкція №170).
		Частиною 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
		Згідно положень ст. 19 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
		Як встановлено судом, 09.10.2013 р. між Міністерством оборони України в особі командира військової частини № НОМЕР_4 , підполковника ОСОБА_2 з однієї сторони та громадянином України ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено контракт «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України», з терміном дії три роки. 
		Згідно ч. 6 ст. 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв`язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; е) через службову невідповідність; є) у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; ж) у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; з) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); и) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. 
		Підпунктом 2 пункту 35 Положення №1153 встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "д" і "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Такі ж норми передбачені підпунктом ж) пункту 85 Положення №1153, де визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням. 
		У відповідності до п. 2.12 Інструкції №170 контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення. Про дострокове розірвання контракту за наявності підстав, передбачених пунктами "б", "в", "д", "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець повідомляє командування військової частини рапортом на звільнення з військової служби.
		У разі відсутності рішення командування військової частини щодо укладення нового контракту з військовослужбовцем, а також відсутності згоди сторін щодо фактів систематичного невиконання умов контракту питання про неукладення нового контракту або розірвання чинного контракту може бути вирішено спеціальною комісією, яка за доповіддю командира військової частини чи за зверненням військовослужбовця утворюється рішенням посадової особи, яка має право приймати рішення щодо звільнення військовослужбовця з військової служби із зазначених підстав.
		12.08.2014 р. позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із систематичним невиконанням та порушенням умов п.п. 8, 12 п. 2 контракту про проходження громадянином України військової служби у ЗСУ у відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», в якому просив вирішити питання та прийняти рішення про дострокове розірвання контракту про проходження громадянином військової служби у ЗСУ.
		Судовим розглядом встановлено, що зазначений рапорт позивача було прийнято військовою частиною за вх.№ 586 від 12.08.2014 року, разом із тим, командуванням військової частини не розглянутий, і відповідно відповіді ОСОБА_1 на його рапорт не було надано. Зазначене підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_1 та поясненнями представника відповідача, який вказав, що рапорт не було розглянуто. (а.с.7). 
		При цьому, у запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що не вирішення командуванням військової частини питання про розірвання контракту згідно поданого позивачем рапорту свідчить про відсутність згоди сторін, у зв`язку із чим, позивач повинен був звернутись з питанням дострокового розірвання контракту до відповідних комісій чого ним не було зроблено. Також відповідач зазначає, що у зв`язку із переведенням позивача до іншої військової частини питання розгляду рапорту відносить до компетенції командування військової частини польова пошта НОМЕР_5 .
		Суд не погоджується із вказаною позицією відповідача з огляду на наступне. Положення п. 2.12 Інструкції №170 встановлюють альтернативне вирішення питання щодо розірвання контракту, а саме командування має повноваження одноособово вирішити це питання, та лише у відсутності згоди сторін щодо фактів систематичного невиконання умов контракту питання про розірвання чинного контракту може бути вирішено спеціальною комісією. У випадку, якщо командування не погоджувалось розривати контракт із ОСОБА_1 про це йому слід було повідомити і тільки після цього у сторін договору виникало право звернення до спеціальної комісії щодо розгляду питання про дострокове розірвання контракту і у зв`язку із його систематичним невиконанням командуванням. Не можна погодитись із твердженням відповідача, що питання розірвання контакту належить до компетенції військової частини до якої було переведено позивача, так як позивач звертався саме до командування військової частини НОМЕР_2 із зазначеного питання ще до його переведення, крім того, як було встановлено судовим розглядом шляхом заслуховування пояснень відповідача, рапорт позивача до іншої військової частини разом із особовою справою не надсилався. Тому виникає риторичне запитання, яким чином інша військова частина мала розглядати питання розірвання контракту. 
		При цьому, розділом V Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (надалі - Закон № 551-XIV) врегульовано загальні правила розгляду пропозицій, заяв, скарг загальні положення якого також стосуються порядку розгляду рапорту. Так, відповідно до ст. 117 Закону № 551-XIV пропозиція, заява чи скарга, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в пропозиції, заяві чи скарзі, не входять до компетенції командира, органу військового управління, вони в строк не більше п`яти днів пересилаються ним за належністю відповідній посадовій особі чи органу, про що сповіщається військовослужбовець, який подав пропозицію, заяву чи скаргу. Якщо пропозиція, заява чи скарга не містять даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, вони в той же строк повертаються військовослужбовцю з відповідним роз`ясненням. 
		Згідно ст. 118 Закону № 551-XIV пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання і з приводу їх вжито необхідних заходів або дано вичерпні відповіді. Відмова в задоволенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на закон або військові статути і зазначенням мотивів відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. 
		Незважаючи на встановлені Законом вимоги щодо надання вичерпної відповіді на заяву позивача, командуванням військової частини зазначені вимоги виконано не було. При цьому, ст. 119 Закону № 551-XIV визначено строки розгляду заяв, а саме: всі пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця з часу їх отримання, а ті, що не потребують додаткового вивчення й перевірки, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів з часу їх надходження. З огляду на це, суд вважає, що командування військової частини зобов`язано було надати відповідь на рапорт позивача від 14.08.2014 року, в межах строку визначеного законодавством. Видання командуванням військової частини НОМЕР_2 наказу від 14.08.2014 року про переведення солдата ОСОБА_1 до нового місця служби в/ч польова пошта НОМЕР_5 м. Біла Церква не звільняло його від обов`язку повідомити позивача про результати розгляду рапорту.
		Така бездіяльність спричинила до правової невизначеності позивача, оскільки відповіді на його заяву про розірвання контракту не було, однак прийнято наказ про переведення до іншої військової частини, що надало позивачу підстави вважати, що його питання не розглянуто на його користь. Таким чином, позивач був позбавлений можливості оскаржити рішення у випадку непогодження із ним у судовому порядку, так воно не приймалось.
		Судом встановлено, що через два дні після подання рапорту позивача наказом командира в/ч НОМЕР_2 №74 (по стройовій частині) від 14.08.2014 р. солдата ОСОБА_1 відповідно до наказу командування Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 12.08.2014 р. №81-пм за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії від 14.04.2014 р. №17 у зв`язку з непридатністю до служби в аеромобільних військах призначено на рівнозначну посаду та переведено для подальшого проходження військової служби в/ч польова пошта НОМЕР_5 м. Біла Церква та з 14.08.2014 р. виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. 
		Із вказаного наказу та медичного висновку вбачається, що переведення відбувається саме у зв`язку із непридатністю солдата ОСОБА_3 проходити службу у аеромобільних військах. Суд звертає увагу на те, що результати медичного висновку були відомі відповідачу ще 18.04.2014 року про що свідчить вхідна відмітка військової частини на висновку (а.с. 84), незважаючи на це питання щодо переведення позивача почало вирішуватись через чотири місяці після висновків. 
		У відповідності з п. 6, 7 Положення №1053/2001 початком проходження військової служби є: день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян, які вступають на військову службу за контрактом. Днем закінчення проходження військової служби є день, з якого військовослужбовця виключено наказом по військовій частині із списків особового складу.
		Згідно п. 18 Положення №1053/2001 у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої контракт не розривається. За необхідності окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті і засвідчені підписами командира військової частини та військовослужбовця.
		Згідно ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. 
		Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність відповідача у ненадані відповіді на рапорт позивача від 12.08.2014 року та зобов`язання командування військової частини вчинити визначені законодавством дії щодо надання відповіді на рапорт. У зв`язку із тим, що наказ про переведення позивача винесено без вирішення питання щодо розірвання контракту, суд вважає його передчасним та таким, що належить до скасування, як і передчасним є виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_3 . 
		Без повернення у попередній стан правовідносин між сторонами контракту не можливо буде виконати командуванням військової частини вимогу про розгляд рапорту позивача, а тому неможливим буде захист його порушеного права.
		При цьому, обґрунтування відповідача, що ОСОБА_1 переведено терміново на виконання наказу Міністерства оборони України у зв`язку із висновком медичної комісії від 14.04.2014 року щодо непридатності служби у аеромобільних військах не підтверджується намірами вчинити такі дії терміново, так як здійснено через чотири місяці після такого висновку. 
		Стосовно вимоги позивача зобов`язати командування військової частини НОМЕР_3 вчинити дії, які пов`язані із розірванням контракту про проходження військової служби суд зазначає наступне.
		Згідно положень ст. 6, 19 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Суд зазначає, що відповідно до вищенаведених положень законодавства, зокрема, Закону України №2232-XII, п. 86 Положення №1053/2001, п. 2.12 Інструкції №170 питання розірвання контракту про проходження військової служби відноситься до виключної компетенції командування військової частини. Зокрема, командування військової частини має право достроково розірвати контракт і звільнити військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, з військової служби за наявності підстав, передбачених підпунктами "б", "г", "е", "є", "з" пункту 85 цього Положення. 
		При розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади про визнання неправомірною бездіяльності щодо нерозгляду заяви суди вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про розірвання контракту підміняючи орган, який уповноважений це питання вирішувати, що не належить до компетенції суду. Це означає, що тільки у випадку прийняття суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання суд має право відповідно до положень ст. 17 КАС України перевірити правомірність такого рішення.
		Враховуючи наведене суд не може перевіряти виконання чи невиконання умов контракту про проходження військової служби від 09.10.2013 року, оскільки суб`єктом владних повноважень відповідачем по справі не розглядалось питання про його розірвання. Тому в цій частині вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії, які пов`язані із розірванням контракту про проходження військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту не належать до задоволення. 
		Стосовно твердження позивача про те, що без належно оформлених документів, що підтверджують статус військовослужбовця, а саме військового квитка, командування військової частини не мало законних підстав приймати рішення про переміщення позивача до іншого військового підрозділу, суд зазначає наступне. 
		Так відповідно до вимог ст.1 Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу, затвердженого Указом Президента України від 25 травня 1994 року № 263 військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що визначає належність його власника до військової служби, служби в запасі та військового обов`язку.
		Відповідно до вимог ст. 6 Положення власники військових квитків, які перебувають на строковій військовій службі, військовій службі за контрактом або в запасі, повинні надійно зберігати квиток, стежити за своєчасним і точним внесенням до нього змін та додержувати вимог Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу".
		Також відповідно до вимог п. 2.24. наказу Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» посвідчення або військовий квиток військовослужбовця Збройних Сил України оформлюється та видається військовослужбовцям у тижневий строк після зарахування до списків особового складу військової частини (навчального центру).
		Військовий квиток видається військовими комісаріатами, на території відповідальності яких дислокуються військові частини (навчальні центри), на підставі запиту командира військової частини (навчального центру). Військові комісаріати після отримання запиту оформляють військові квитки та видають їх установленим порядком військовослужбовцям або представникам військових частин.
		Відтак, позивач повинен був отримати військовий квиток після підписання контракту та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 м. Львів, а після переведення до частини НОМЕР_2 м. Чернівці, особисто в військовому комісаріаті, на території відповідальності якого дислокується військова частина або у представника військової частини, на підставі запиту командира. Однак на запити суду із вказаного питання Львівський обласний військовий комісаріат, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили, що командування військових частин із запитами стосовно видачі військових квитків не звертались (а.с. 91-95). 
		Відповідно до пункту 2.8. Інструкції "3 організації обліку особового складу Збройних сил України", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року за №333, зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини.
		Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
		Згідно з пунктом 2.11 вищевказаної Інструкції, забороняється: зараховувати до списків особового складу військової частини наказом по стройовій частині осіб, які прибули без документів. Особи, які прибули без документів, зараховуються до списків особового складу військової частини тільки після встановлення їх особистості і отримання документів, що підтверджують направлення їх у цю частину для проходження військової служби. До отримання документів ці особи обліковуються як тимчасово прикомандировані; зараховувати до списків особового складу військової частини чи виключати з них загальним числом без поіменного переліку в наказі по стройовій частині кожного військовослужбовця і працівника; включати до документів персонального обліку або виключати з них особовий склад без оголошення в наказі по стройовій частині.
		Відповідно до Положення „Про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу" затвердженого Указом Президента України від 25.05.1994 року № 263/94, військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу - є єдиним документом, що визначає належність його власника до військової служби, служби в запасі та військового обов`язку. Згідно даного Положення командування військової частини зобов`язано було у семиденний строк з моменту укладання контракту видати ОСОБА_1 військовий квиток, однак цього зроблено не було і на даний час документа, який би підтверджував статус військовослужбовця (військового квитка), у ОСОБА_1 - не має. Видається незрозумілим, яким чином встановлювали особу військовослужбовця ОСОБА_1 під час того, як він прибув до в/ч НОМЕР_2 із в/ч НОМЕР_4 .
		Вказані порушення виявленні під час розгляду справи потребують реагування окремою ухвалою суду задля їх усунення. Разом із тим, ці обставини не слугують підставною для скасування наказу про переведення ОСОБА_1 саме з підстав, відсутності у нього військового квитка. 
		Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд робить висновок, що позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), належить до часткового задоволення. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. В зв`язку із тим, що позивач, як військовослужбовець, звільнений від сплати судового збору, і, відповідно, не мав таких витрат, судом не вирішувалось питання про їх повернення. 
		На підставі викладеного ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		1.Адміністративний позов задовольнити частково.
		2.Визнати протиправним та скасувати наказ командування в/ч НОМЕР_3 № 74 від 14.08.2014 року про переміщення солдата ОСОБА_1 до іншої частини, а також в частині виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_3 .
		3.Зобов`язати командування ВЧ № НОМЕР_6 вчинити дії щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.08.2014 року про розірвання контракту про проходження військової служби та надати відповідь на нього.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Постанову у повному обсязі виготовлено 22 грудня 2014 р.у зв`язку із тим, що суддя із 15.12.14 року по 19.12.14 року перебувала на лікарняному.
		 
		Суддя Т.М. Брезіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...