Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2238/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		24 грудня 2014 року                               м. Київ                                        К/800/55592/14 
		                                                                                                              К/800/60271/14
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 
		головуючого судді: суддів:        Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В.,  Зайця В.С.,          
		секретар судового засідання - Романишин О.Р.,
		 
		за участю представників:
		від позивача - Когут Н.М., довіреність б/н від 13.11.2014 року,
		від відповідача - Маслова В.М., довіреність №18-225/25910 від 26.05.2014 року,
		третя особа - ОСОБА_6,
		від третіх осіб - ОСОБА_7, довіреність №01/1138 від 30.09.2014 року, ОСОБА_4, довіреність б/н від 19.09.2014 року, ОСОБА_8, довіреність №6/2014 від 22.12.2014 року,       ОСОБА_9,
		від прокуратури - Бараненко І.І.,  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Національного банку України та заступника прокурора міста Києва
		на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року
		у справі №826/2238/13-а
		за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд"
		до                    Національного банку України
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
		          публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк
		          "БАЗИС", 
		          громадська організація "Об'єднання вкладників "БАЗИС", 
		          публічне акціонерне товариство "Інвестор",
		          товариство з обмеженою відповідальністю «Вовчанський міжрайагропостач»,
		          ОСОБА_11,
		          ОСОБА_6,
		          ОСОБА_12,
		          ОСОБА_13,
		          ОСОБА_14,
		          ОСОБА_15, 
		          ОСОБА_16, 
		          ОСОБА_17,
		          ОСОБА_18,
		за участю прокуратури міста Києва,
		про          скасування постанови №357 від 23.08.2012 року,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" (далі по тексту ТОВ "Інвестор-Фонд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України, яким просило скасувати постанову Правління Національного банку України від 23.08.2012 року №357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" (далі по тексту банк "БАЗИС", Банк).
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року у справі №826/2238/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено.
		Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки при розгляді справи відповідачем не була обґрунтована недоцільність виконання плану тимчасової адміністрації по фінансовому оздоровленню банку "БАЗИС", отже оскаржену постанову Національного банку України не можна вважати прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Національний банк України та заступник прокурора міста Києва звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм статей 7, 9, 86, 159 КАС України, не застосування до спірних правовідносин п.4 ч.1 ст.20, ч.2 ст.73, ч.4 ст.84 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), п.6.3 Розділу 6 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 року №369, п.п.1.1 Глави 1, п.п.1 Глави 2 Розділу 2 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 року №368, п. 3.1 Розділу 3 Положення про порядок надання банкам та філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.08.2011року №281, просять скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Також Національний банк України заявив до суду клопотання про зупинення виконання судових рішень у справі.
		Розглядаючи клопотання відповідача судова колегія виходить з наступного.
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 215 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач після відкриття касаційного провадження вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
		Касаційний суд може зупинити виконання судових рішень у разі, якщо не зупинення їх виконання стане перешкодою для захисту порушених прав, свобод та інтересів сторони, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		В основу клопотання Національним банком України покладена думка щодо відсутності правового механізму повернення банківської ліцензії неплатоспроможного банку, однак доводів, які б підтверджували наявність перешкод для захисту порушених прав, свобод та інтересів сторони, в зв'язку з виконанням судового рішення у цій справі, відповідачем не наведено.
		В зв'язку з викладеним у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення виконання судових рішень у справі.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, прокуратури, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного Банку України від 20.04.2012 року №168 вирішено призначити у Комерційному банку «Базис» тимчасову адміністрацію строком на шість місяців - з 23.04.2012 року до 23.10.2012року, оскільки аналіз показників діяльності банку і результати інспекційної перевірки свідчать про погіршення його фінансового стану, зниження рівня ліквідності та загрозу втрати платоспроможності.
		Постановою Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 вирішено відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації Комерційного банку «Базис». 
		В мотивувальній частині вищезазначеної постанови зазначено, що, з врахуванням висновків Генерального департаменту банківського нагляду про неможливість фінансового оздоровлення Комерційного банку «Базис», доцільне відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку. Пропозиції виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора банку містять висновки про неплатоспроможність банку та неможливість приведення його діяльності у правову та фінансову відповідність до вимог Закону про банки та нормативно - правових актів Національного банку України, а тому фінансове оздоровлення банку є неможливим.
		Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
		Відповідно приписів статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
		Відповідно до частин 5, 6 статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», при здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банк України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.
		Згідно частині 1 статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі загрози платоспроможності банку.
		Частина 3 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.
		За приписами статті 83 вищезазначеного Закону, тимчасовий адміністратор не пізніше ніж через два тижні з дня призначення подає Національному банку України попередній звіт. Попередній звіт повинен включати результати загальної оцінки відповідності діяльності банку вимогам цього Закону і нормативно-правовим актам Національного банку України та пропозиції щодо приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України. Якщо тимчасова адміністрація призначена у зв'язку з погіршенням фінансового стану банку або за висновком Національного банку України фінансовий стан банку погіршився, попередній звіт також повинен включати: 
		1) результати попередньої оцінки фінансового стану банку (стану кредитного портфеля, активів та зобов'язань, ліквідності тощо); 
		2) пропозицію щодо суми коштів, необхідних для відновлення платоспроможності банку, або необхідності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; 
		3) пропозиції щодо можливих шляхів фінансового оздоровлення банку (капіталізація банку за рахунок учасників та/або інвесторів, продаж активів для погашення зобов'язань, реорганізація тощо). 
		Тимчасовий адміністратор вживає заходів для відновлення діяльності банку відповідно до плану дій тимчасового адміністратора, а в разі призначення тимчасової адміністрації у зв'язку з погіршенням фінансового стану банку - відповідно до програми фінансового оздоровлення банку. Тимчасовий адміністратор подає Національному банку України: 
		план дій тимчасового адміністратора у строк до двох тижнів з дня призначення тимчасової адміністрації; 
		програму фінансового оздоровлення банку у строк до одного місяця з дня призначення тимчасової адміністрації. 
		Тимчасовий адміністратор складає план дій тимчасового адміністратора або програму фінансового оздоровлення банку та подає Національному банку України звіт про їх виконання в порядку, встановленому Національним банком України.
		Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, тимчасовою адміністрацією Банку "БАЗИС» 25.07.2012 року розроблена та затверджена Програма його фінансового оздоровлення.
		Названа Програма фінансового оздоровлення розроблена на період до 23.10.2012 року та включає аналіз фінансового стану і платоспроможності банку, заходи щодо фінансового оздоровлення банку, заходи щодо приведення розміру регулятивного капіталу до розміру не меншого, ніж 120 млн.грн., заходи щодо покращення якості активів банку та стабільності ресурсної бази, також містить прогнозні показники діяльності банку, кошторис доходів та витрат (консолідовано і у розрізі філій), програму капіталізації банку. 
		Згідно висновків Програми фінансового оздоровлення, на підставі прогнозних розрахунків у період дії тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ "БАЗИС» фінансова ситуація може бути стабілізована майже у повному обсязі. Однак, потрібен більш тривалий термін для проведення роботи щодо вищезазначеного заходу, а саме: відновити чистий процентний та комісійний дохід, що можливо лише завдяки збільшенню кредитних вкладень провести подальші заходи щодо зменшення адміністративних витрат; провести роботу щодо подальшого поліпшення якості кредитного портфелю, що дасть змогу спрямувати роботу на подальше вивільнення сформованих резервів за активними операціями банку. Такі дії дадуть змогу поступово зменшити невідповідність між статутним і регулятивним капіталом та через певний час виконати вимоги відповідача.
		На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що фінансовий стан Банку, за умови дотримання процедури відповідно до Програми фінансового оздоровлення, може бути стабілізований майже у повному обсязі.
		Згідно з частиною 4 статті 84 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
		У відповідності з частиною 1 статті 20 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках: 
		1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію; 
		2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 
		3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку; 
		4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України; 
		5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку. 
		Системно аналізуючи вказані вище норми, судова колегія касаційної інстанції вважає, що сама по собі наявність висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України не може бути підставою для відкликання банківської ліцензії.
		Висновок тимчасового адміністратора повинен бути вмотивованим. Це спростовує посилання касаційної скарги прокурора міста Києва, що висновок тимчасового адміністратора є беззаперечною підставою для відкликання банківської ліцензії.
		На цю обставину правомірно звернули увагу суди попередніх інстанцій та правильно вказали, що Національним банком України не підтверджена недоцільність виконання плану тимчасової адміністрації щодо фінансового оздоровлення банку.
		В касаційній скарзі Національний банк України наголошує, що він має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
		Суд касаційної інстанції погоджується із зазначеним, однак звертає увагу, що законом встановлено право на відкликання банківської ліцензії, а не обов'язок.
		Право на застосування до банку "БАЗИС" вказаної санкції має бути обґрунтованим.
		Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами досліджене оскаржене позивачем рішення, йому надано юридичну оцінку.
		Висновки судів про невідповідність постанови Правління Національного банку України від 23.08.2012 року №357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" вимогам щодо законності та обґрунтованості підтверджуються матеріалами справи.
		Касаційні скарги Національного банку України та заступника прокурора міста Києва містять тотожні доводи та твердження. В їх обґрунтування фактично покладені доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. 
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.
		Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
		Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Касаційні скарги Національного банку України та заступника прокурора міста Києва - залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №826/2238/13-а - залишити без змін.
		 
		 
		Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...