Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5015/6338/11 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Охорона навколишнього природного середовища.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2014.
Дата набрання законної сили: 09.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  24.12.2014 р.                                                          Справа № 5015/6338/11 
		 
		За позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,до відповідача:Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м. Львів,про: стягнення 5.688.056,76 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Кохан Н.В. - довіреність №09-4085 від 06.10.2014 р.,відповідача:Каминська Л.Р. - довіреність від 15.12.2014 р., Урбанська Т.В. - довіреність №01-112 від 08.01.2014 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про стягнення 5.688.056,76 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі. Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.11.2011 р. провадження у справі №5015/6338/11 зупинено до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №2-а-12732/11/1370 за адміністративним позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій останнього. У зв'язку з відпусткою судді Гоменюк З.П., згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, справу для подальшого розгляду передано судді Риму Т.Я. Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.10.2014 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 05.11.2014 р.
		Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛМКП "Львівводоканал". В ході перевірки встановлено, що відповідачем самовільно (без спеціального дозволу) здійснено забір води із каптованого джерела №1 прісних підземних вод в с. Малечковичі. Наведене стало підставою для нарахування відповідачу 5.688.056,76 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
		В судове засідання 24.12.2014 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. Згідно з цією заявою просить сягнути 5.688.056,76 грн. шкоди, зарахувавши на аналітичний рахунок у Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області 50% стягнутої суми в розмірі 2.844.028,38 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Солонківської сільської ради, 20% стягнутої суми в розмірі 1.137.611,35 грн. до спеціального Фонду обласного бюджету Львівської області, 30% стягнутої суми в розмірі 1.706.417,03 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.
		Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позовних вимог з наступних підстав. За результатами перевірки 19-31 березня 2010 р. Держекоінспекцією винесено припис №131 від 31.03.2010 р. Приписом зобов'язано отримати дозвіл на користування надрами по Малечковицькому родовищу та розробити і зареєструвати паспорт галереї Малечковицького водозабору. Вказані вимоги відповідач своєчасно виконав. Державі не було завдано збитків, оскільки основну функцію відбору води на Малечковицькому водозаборі по видобуванні прісної води протягом року відіграє не каптажне джерело, а свердловина №1, яка в дозволі на СВК занесена. Понадлімітного видобутку води з водозабору Малечковичі не здійснювалось. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин не справляється за видобуті прісні підземні води. За використання прісних підземних вод справляється збір за спеціальне водокористування. Всі податки від доходів з реалізації видобутої прісної води водозабору Малечковичі (свердловина №1 та каптажне джерело) сплачено.
		Відповідачем подано додаткові заперечення щодо позовних вимог. У цих запереченнях вказує на те, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389) за умовами пункту 1.2 не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного каптажу джерел. Згідно з вимогами цієї Методики позивачем не встановлено факту забруднення водних об'єктів. Позивачем необґрунтовано визначено обсяг води, що використана самовільно без дозволу. Крім того, водоканал отримує воду з галереї, яка відповідно до положень Водного кодексу України не є водним об'єктом та при цьому не використовує споруд та пристроїв, тому таке використання води не є спеціальним водокористуванням. З урахуванням наведеного у задоволенні позову потрібно відмовити.
		Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
		ДП "Західукргеологія" 23.04.2010 р. видано паспорт каптажу джерела - Галереї №1. Згідно з цим паспортом водозабірна галерея обладнана двома насосами марки АТН-14-1-4. Дебіт джерела є мінливим і в залежності від сезонних факторів коливається в широких межах від 50 до 200 м3/год. В період весняного сніготанення та літніх злив водовідбір забезпечується за рахунок джерела, але в меженні періоди, коли дебіт джерела знижується, в експлуатацію вводиться свердловина №1-А, яка забезпечує сталий водовідбір в кількості 150 м3/год.
		Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у с. Малечковичі. За результатами проведеної перевірки складено акт №185/134/119/152 від 06-24.06.2011 р. Згідно з цим актом виявлено, що з 23.04.2010 р. ЛМКП "Львівводоканал" здійснено самовільне водокористування із каптованого джерела №1 прісних підземних вод в с. Малечковичі Пустомитівського району. 
		Згідно з довідкою про підйом води ЛМКП "Львівводоканал" за 2010 р. по Малечковицькому водозабору піднято: квітень - 110616 м3, травень - 103510 м3, червень - 106735 м3, липень - 106800 м3, серпень - 115521 м3, вересень - 117789 м3. Самовільний видобуток вівся 7 днів при середньодобовому дебіті джерела у квітні 3687,2 м3/добу за цей період видобуто 25810,4 м3. Під час перевірки встановлено відсутність дозволу на спецводокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України, ст.ст. 16. 19, 21 "Кодексу України "Про надра".
		ЛМКП "Львівводоканал" звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області із листом від 19.10.2010 р. №15-3737 про погодження дозволу на спеціальне водокористування для підприємства.
		Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області 21.10.2010 р. видано ЛМКП "Львівводоканал" дозвіл на спеціальне водокористування. Термін дії дозволу до 01.06.2011 р. у дозвіл включено по водозабору "Малечковичі" свердловину №1А (продуктивністю 150 м3/год) та каптажне джерело (продуктивністю 150 м3/год).
		Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389) проведено розрахунок заподіяної шкоди на суму 5.688.056,76 грн.
		Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу відповідача скеровано претензію №303 від 04.08.2011 р. про відшкодування шкоди в сумі 5.688.056,76 грн., заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства. 
		Відповідач не надав суду доказів відшкодування 5.688.056,76 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
		При ухваленні рішення суд виходив з такого.
		Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, надалі - Методика).
		Державними інспекторами проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛМКП "Львівводоканал" у с. Малечковичі Пустомитівського район Львівської області. Відповідач у порушення обов'язку, визначеного у пункті 9 частини першої статті 44 Водного кодексу України, здійснює спеціальне водокористування без отримання дозволу, а саме: здійснено самовільне водокористування із каптованого джерела №1 прісних підземних вод. 
		Відповідно до частини першої статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Аналогічне положення передбачено у статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
		Як убачається із матеріалів справи розмір шкоди визначено на підставі Методики. 
		Суд вважає помилковим застосування положень вказаної методики з урахуванням такого. До вказаних правовідносин потрібно застосовувати Методику в редакції, яка діяла на час виявлення факту правопорушення (в редакції 20.07.2009 р.). Відповідно до пункту 1.6 Методики ця Методика не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного каптажу джерел. Відтак, позивачем помилково здійснено розрахунок суми збитків завданих самовільним водокористування із каптованого джерела за період з 23.04.2010 по 21.10.2010 року на підставі Методики.
		Крім того, згідно з пунктом 1.2 Методики ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: 
		забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; 
		забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів
		та обумовлені: 
		самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; 
		Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.
		Водночас, відповідно до пункту 4.1 Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивачем під час перевірки не встановлено факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування. За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень Методики.
		Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не обгрунтовано об'єму води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування. Так, як убачається з розрахунку, обсяг самовільно видобутої води взято з довідки про підйом води ЛМКП «Львівводоканал» за 2010 рік та форми звітності 7-гр (підземні води) за 2010 рік.
		Проте така довідка не є належним доказом, оскільки нею не розмежовано з якого саме джерела (водозабору) отримана вода (зі сврдловини чи каптажного джерела). У довідці міститься інформація про обсяги води отриманої окремо по місяцях. При цьому в розрахунку зазначено, що паспорт джерела як водопункту виданий 23.10.2010 року, самовільний видобуток в квітні з нього вівся 7 днів, тобто при середньодобовому дебіті джерела у квітні 3787,2 м.куб./добу за цей період видобуто 25 810,4 м.куб. Середньодобовий дебіт джерела (відповідно до паспорту) означає лише скільки в середньому  (теоретично) з нього можна отримати води, проте, під час проведення розрахунку не може братися до уваги, як встановлений факт. Крім того, відповідно до Паспорту дебіт (продуктивність) джерела є мінливим, і в залежності від сезонних факторів коливається. 
		У розрахунку визначено період нарахування збитків з 23.04.2010 року по 21.10.2010 року. Однак, позивач не надав жодних доказів чому саме з 23.04.2010 року розраховуються збитки. Крім того, збитки розраховуються по 21.10.2010 року, однак в розрахунку не вказаний обсяг використаної води в жовтні 2010 року. 
		Форма звітності 7-гр (підземні води) містить інформацію щодо обсягу води видобутої за цілий 2010 рік (загалом), тому вирахувати реальний обсяг води отриманої з каптованого джерела у період з 23.04.2010 року по 21.10.2010 року на її основі неможливо. В звітності також зазначено, що дебіт джерела становить 50 - 150 м.куб./год., що виключає можливість вирахування реального обсягу води отриманого з джерела шляхом множення його на години роботи.
		У акті перевірки №185/134/119/152 позивач зазначає, що обсяги видобутої води визначаються замірами продуктивності свердловин приладом «Панаметрікс» кілька разів на рік. В актах результатів заміру робочих параметрів свердловин приладом «Панаметрікс» чисельні виправлення дебітів, виявлені неспівпадіння з записами в журналах обліку роботи свердловин (водозабір). Крім цього, у місячну продуктивність водозабору включаються свердловини протягом усіх днів, хоча по факту багато працює періодично, або взагалі заміряється дебіт резервної свердловини, яка фактично не працює, що призводить до завищеного об'єму видобутку по водозабору. 
		В ході проведення перевірки не враховано, що згідно з Паспортом каптажу джерела - галереї № 1, постійний рівень води за допомогою переливного сифону встановлюється на позначці 2м, надлишок води по трубах із сифону скидається у струмок Малечковичі.
		Відповідно до пункту 4.14 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища №464 від 10.09.2008 року "Про затвердження порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально. Таким чином, суд дійшов висновку, що обсяг води, який зазначений у розрахунку, а саме 574.365,4 м.куб., не доведений Позивачем належними та допустимими доказами.
		За наведених вище обставин суд дійшов висновку про відсутність такого елемента складу цивільного правопорушення, як шкода, завдана забрудненням води. Крім того, позивачем не обґрунтовано належними доказами розміру позовних вимог, що має наслідком відмову в задоволенні позову.
		Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
		Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
		Судові витрати покладаються на позивача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
		Враховуючи наведене, статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В :
		1.          В задоволенні позову відмовити.
		Повне рішення складено 29.12.2014 р.
		          Суддя                                                                                 Рим Т.Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...