Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/5178/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Підкуп особи, яка надає публічні послуги.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2014.
Дата набрання законної сили: 17.12.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		«17» грудня 2014 р.м. Чернівці
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
		Головуючого ОСОБА_1 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		при секретарі  ОСОБА_4 
		за участю учасників судового провадження: 
		прокурора  ОСОБА_5 
		захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		обвинувачених  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 , 
		 ОСОБА_12 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014260000000246 щодо
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бобівці, Сторожинецького району, Чернівецької області та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, працюючої на посаді завідуючої поліклінічним відділенням та голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни», раніше не судимої, -
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України;
		ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новоселиця, Чернівецької області та мешканця  АДРЕСА_2 , молдаванина, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, учасника бойових дій, раніше не судимого, -
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369 КК України;
		ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , румуна, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, інваліда ІІІ групи, раніше 
		Провадження №11-кп/794/292 /14 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_13 
		Категорія ст.368 ч.4 КК України Суддя - доповідач:  ОСОБА_1 
		не судимого, -
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369 КК України, - 
		В С Т А Н О В И Л А:
		Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 червня 2014 року  ОСОБА_10 , обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, визнано невинуватою і по суду виправданою.
		ОСОБА_11 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369 КК України, визнано невинуватим і по суду виправданим.
		ОСОБА_12 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369 КК України, визнано невинуватим і по суду виправданим.
		 Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченій  ОСОБА_10 залишено обрану  заставу в розмірі 25000 грн.
		 Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому  ОСОБА_11 залишено обрану  особисте зобов`язання.
		Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому  ОСОБА_12 залишено обрану  особисте зобов`язання.
		Вирішена доля речових доказів.
		Органами досудового слідства ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою вчинила умисний корисливий злочин при наступних обставинах. 
		Так, обвинувачена працює на посаді завідуючої поліклінічним відділенням ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» та, згідно посадової іструкції завідувача поліклінічним відділенням госпіталю, затвердженої 15.02.2012 року начальником госпіталю ОСОБА_14 є службовою особою, яка наділена організаційно- розпорядчими обов' язками. 
		Крім цього, наказом № 1 §54 від 02.01.2013 року на ОСОБА_10 було покладено обов`язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни». 
		В подальшому, в період з 18 березня 2013 по 01 квітня 2013 року, ОСОБА_11 , у відповідності до історії хвороби № 1288, лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, так як внаслідок виконання обов`язків військової служби в період часу з 1983 по 1985 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав захворювання «Черевний тиф легкої форми», яке з віком розвинулося та переросло в хронічне захворювання «Хронічний гепатит, змішаної етіології, субкомпенсований». 
		01 квітня 2013 року, близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_11 , знаходячись в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_10 щодо прискореного збирання підготовки його медичних документів для подальшого направлення на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», що по вул. Руській, 7 в м. Чернівці, з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов`язків даним питанням займається ОСОБА_10 , без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право на набуття соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності. 
		З цією метою ОСОБА_11 запропонував дати ОСОБА_10 незаконну винагороду в сумі п`ять тисяч гривень за виконання нею дій, які входять до її службових обов`язків, тобто для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, на що ОСОБА_10 погодилася. 
		01 квітня 2013 біля 10 год. 05 хв. ОСОБА_11 , перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_10 , для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_10 діючи умисно, протиправно, одержала неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень за виконання дій, які входять до її 
		службових обов`язків. 
		В подальшому, в період з 18 березня 2013 по 03 квітня 2013 року ОСОБА_12 , у відповідності до історії хвороби №1277, лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, так як внаслідок виконання обов`язків військової служби в період часу з 1980 по 1981 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав вогнепальне осколкове поранення (контузія), тобто закриту черепно-мозкову травму, яка з віком розвинулась та переросла в хронічне захворювання «Наслідки ЗЧМТ з вираженими цефалгіями, помірним лікворно-гіпертензивним синдромом, антено-невротичним синдромом, помірним вестибуло-атактичним синдромом. Хронічна вторинна лівобічна полірадикулопатія, загострення, стійкий больовий синдром на фоні остеохондрозу хребта. Міопатія слабкого ступеню, ангіопатія сітківки обох очей. Лівобічна хронічна сенсоневральна глухота першого ступеню. Правобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість першого ступеню». В зв`язку з цим, в 2004 році МСЕК Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», що по вул. Руській, 7 в м. Чернівці йому було присвоєно статус інваліда третьої групи, з необхідністю періодично реєструватися в ЛКК госпіталю з метою отримання направлення на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», де комісією здійснюється підтвердження групи та статусу інвалідності. 
		02 квітня 2013 року, близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_12 будучи в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_10 , щодо швидкого оформлення і підготовки його медичних документів для подальшого направлення на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою підтвердження його групи інвалідності та статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов`язків даним питанням займається ОСОБА_10 , без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право на продовження соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності. 
		3 цією метою, ОСОБА_12 запропонував дати ОСОБА_10 незаконну винагороду в сумі 2 тисячі гривень, тобто для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», з метою продовження групи та статусу інваліда, на що ОСОБА_10 погодилася. 
		Отримавши згоду ОСОБА_10 , 02 квітня 2013 біля 13 год. 05 хв., ОСОБА_12 , перебуваючи в її службовому кабінеті, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_10 , діючи умисно, протиправно одержала неправомірну вигоду в сумі 2 тисячі гривень за виконання дій, які входять до її службових обов`язків. 
		Також, 05 березня 2013 по 21 березня 2013 року ОСОБА_15  у відповідності до історії хвороби №11342 лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, що по вул. Фастівській, 20, в м, Чернівці, так як внаслідок виконання обов`язків військової служби в період часу з 1982 по 1984 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав захворювання «Вірусний гепатит, жовтянична форма, легкого протікання». 
		25 березня 2013 року ОСОБА_15 , знаходячись в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_10 для підготовки та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз» з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, оскільки І знав, що в силу посадових обов`язків даним питанням займається ОСОБА_10 , без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право набуття соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності. 
		В свою чергу, ОСОБА_10 , переслідуючи корисливий умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, запропонувала ОСОБА_15 дати їй неправомірну винагороду в сумі 5 тисяч гривень, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, тобто за виконання дій, які входять до її службових обов`язків. З пропозицією ОСОБА_10 , ОСОБА_15 погодився та повідомив, що виконає обумовлену домовленість наступного разу. 
		На виконання домовленості з ОСОБА_10 02 квітня 2013 року біля 15 год. 25 хв. ОСОБА_15 , перебуваючи в її службовому кабінеті, за виконання нею дій в його інтересах, а саме для швидкого оформлення та направлення медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_10 діючи умисно, протиправно одержала неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень та безпосередньо після цього, одразу була затримана працівниками міліції. 
		Таким чином, ОСОБА_10 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими обов`язками, умисно, з корисливих мотивів вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року), тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди за кваліфікуючою ознакою, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене повторно. 
		ОСОБА_11 досудовим слідством обвинувачується в тому, що з метою набуття статусу інваліда, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою отримання від голови лікарсько-консультативної комісії Чернівецького обласного госпіталю інвалідів Вітчизняної війни - ОСОБА_10 , яка готує медичні документи на МСЕК, а саме направлення на медико-соціальну комісію та прискорення у виготовленні документів щодо отримання групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, прийняв рішення про передачу ОСОБА_10 хабара в сумі 5000 гривень, для вчинення останньою вказаних дій, яка в силу займаної посади, будучи службовою особою, наділена організаційно-розпорядчими обов`язками. 
		Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_11 01.04.2013 року біля 10 год. 00 хв., перебуваючи в кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії Чернівецького обласного гoспіталю інвалідів Вітчизняної війни, що по АДРЕСА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що передає незаконну винагороду як хабар, дав голові лікарсько- консультативної комісії ОСОБА_10 за виконання останньою, дій, які входять до службових обов`язків, а остання отримала в якості хабара гроші в сумі 5000 гривень, а саме вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.369 ч.2 КК України, тобто давання хабара. 
		ОСОБА_12  досудовим слідством обвинувачується в тому, що з метою продовження групи інвалідності в березні 2013 року проходив курс лікування в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, що по АДРЕСА_4 , по закінченню якого, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання від голови лікарсько консультативної комісії - ОСОБА_10 направлення на медико-соціальну експертну комісію та прискорення виготовлення документів щодо продовження його групи інвалідності в зв`язку із захворюванням, прийняв рішення про надання ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 2000 гривень, для вчинення останньою вказаних дій, яка в силу займаної посади, будучи службовою особою, наділена організаційно-розпорядчими обов`язками. 
		Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_12 02.04.2013 року біля 13 год. 00хв., перебуваючи в кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , що по АДРЕСА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що надає неправомірну вигоду, надав голові лікарсько-консультативної комісії  ОСОБА_10 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2000 гривень, а саме: вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.369 ч.2 КК України, тобто надання неправомірної вигоди.
		Ухвалюючи виправдувальний вирок районний суд посилається на те, що враховуючи положення ч. 2 ст. 4 та ч. 2 ст. 5 КК України, відповідно до яких злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення злочину. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		Як вбачається з пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень 1-2 квітня 2013 року, а тому органом досудового слідства безпідставно було застосовано до кваліфікації їх дій ст. 368 та ст. 369 в редакції від 18.04.2013 року.
		Кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 368 КК України ( в редакції від 05.12.2012 року) передбачена за одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене повторно.
		Кримінальна відповідальність за ч.2 ст. 369 КК України ( в редакції від 05.12.2012 року) передбачена за давання хабара.
		Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є виконання службовою особою дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням наданої їй влади , покладених на неї організаційно  розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Районний суд проаналізувавши письмові докази, прийшов до висновку, що в обвинуваченої ОСОБА_10 не вбачається наявності таких організаційно-розпорядчих обов`язків, в силу яких вона була б уповноважена самостійно вирішувати питання оформлення та направлення медичних документів хворих на медико-соціальну експертну комісію.
		Законодавством України не надано самостійних одноособових 
		повноважень голові лікарсько-консультаційної комісії щодо вирішення питання про оформлення та направлення документів хворих на МСЕК. Натомість, визначено, що такі рішення можуть бути прийняті комісією ЛКК в цілому. 
		З даних у судовому засіданні показів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та 
		ОСОБА_18 - членів комісії ЛКК госпіталю, районним судом встановлено,  ОСОБА_10 з приводу хворих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 щодо прискорення та оформлення документів з метою направлення їх на МСЕК до них не зверталась та не віддавала їм жодних вказівок. 
		Всі без винятку свідки - члени ЛКК у судовому засіданні показали, що рішення ЛКК про направлення документів хворих на МСЕК приймаються колегіально, а не одноособово ОСОБА_10 . 
		Зазначені покази свідків підтвердилися показами обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які в судовому засіданні пояснили, що давали кошти ОСОБА_10 на благодійні цілі на потреби госпіталю після завершення їх лікування, при цьому вони з проханням до обвинуваченої про швидке оформлення та направлення їх документів на МСЕК не звертались, а вона їм нічого не обіцяла та не допомагала. 
		Доводи сторони обвинувачення як на підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на покази ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , що були дані ними під час досудового слідства 
		спростовуються їх показаннями, що були надані останніми безпосередньо під час судового розгляду та є допустимими доказами по справі. 
		З урахуванням вимог ст.ст. 86, 87 КПК України протокол огляду від 02.04.2013 року, а також протокол освідування особи від 02.04.2013 року визнані судом недопустимими доказами та такими, що не можуть бути прийняті до уваги. 
		Районний суд давши оцінку показам та діям обвинувачених з приводу надання коштів ОСОБА_10 у якості благодійної допомоги на потреби госпіталю, вважав їх достовірними, правомірними та такими, що узгоджуються з вимогами Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». 
		Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях
		На вказаний вирок суду прокурор відділу прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та зміни до апеляційної скарги, в яких просить вирок районного суду скасувати, у зв`язку із неповнотою судового розгляду, істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону, невідповідності висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України ( в ред. КК від 07.04.2011 року), призначивши їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією майна.  ОСОБА_11  за ч. 2 ст. 369 КК України ( в ред. КК від 07.04.2011 року), призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. ОСОБА_12  за ч. 2 ст. 369 КК України ( в ред. КК від 07.04.2011 року), призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		При цьому посилається на те, що необґрунтованими є висновки суду щодо недоведеності участі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та  ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих злочинів.
		Також посилається на те, що ОСОБА_10 будучи головою лікарсько-консультативної комісії, є службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а направлення на медико-соціальну експертну комісію за Формою №088/о офіційним документом який надає право на огляд у МСЕК з метою встановлення групи інвалідності. При цьому, ОСОБА_10 як службова особа, була наділеною повноваженнями від яких залежав результат звернення ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 щодо перевірки якості зібраних документів та завірення направлення ЛКК на МСЕК. Тому висновки суду про те, що ОСОБА_10 не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про оформлення документів хворих на МСЕК не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є незаконними та необґрунтованими. Відповідно до нормативних документів щодо встановлення групи інвалідності та посадової інструкції голови лікарсько-консультативної комісії, ОСОБА_10 була наділена рядом повноважень, природа та сукупність яких позиціонували її як керівника лікарської комісії і визначала першість в ієрархічній структурі цього органу. 
		Апелянт вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги покази обвинувачених та свідка ОСОБА_15 в частині того, що ОСОБА_10 виступала у відносинах із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та  ОСОБА_15 саме як голова лікарсько-консультативної комісії. Показання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про передачу коштів ОСОБА_10 в якості спонсорської допомоги, так як і показання останньої про отримання цих коштів як спонсорської допомоги очевидно дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
		Також посилається на те, що суд безпідставно визнав протокол огляду від 02.04.2013 року недопустимим доказом, оскільки під час проведення огляду допит 
		ОСОБА_10 не проводився, пояснення останньої під час проведення огляду стороною обвинувачення не використовується як доказ у цьому провадженні. Після завершення огляду ОСОБА_10 02.04.2013 року був наданий захисник, та забезпечено побачення з ним до першого допиту.
		Прокурор зазначає, що кваліфікація органом досудового розслідування дій ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 368 КК України в ред.. КК від 18.04.2013 року як одержання неправомірної вигоди не є підставою для її виправдування, адже кваліфікація її дій за ч. 3 ст. 368 КК України в ред. КК від 07.04.2011 року як одержання хабара не покращує і не погіршує її становище жодним чином те саме стосується і кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 369 КК України.
		ОСОБА_10 інкримінуються вчинення злочинів 01 та 02 квітня 2013 року, та її дії мають кваліфікуватися за ч. 3 ст. 368 КК України в редакції кримінального кодексу України від 07.04.2011 року, як одержання хабара за кваліфікуючими ознаками, а саме одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того хто дає хабара будь-якої дії з використанням службового становища, у значному розмірі, вчинене повторно. Санкція ч. 4 ст. 368 КК України в ред. від 18.04.2013 року та ч.3 ст. 368 КК України від 07.04.2011 року ідентичні.
		Також вказує, що дії обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з урахуванням часу вчинення злочину, кваліфікуються за ч. 2 ст. 369 КК України в редакції КК України від 07.04.2011 року як давання хабара.
		Крім того, апелянт посилається на те, що при проведенні судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні та ухваленні вироку судом допущені істотні порушення вимог кримінально процесуального законодавства та неповноту судового розгляду.
		На вказану апеляційну скаргу прокурора та зміни до неї, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 подав заперечення, в якому просить вирок районного суду від 19 червня 2014 року залишити без змін, а апеляцію прокурора відділу прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 без задоволення.
		Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, пояснення обвинувачених ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судове слідство, в ході якого за письмовим клопотанням прокурора, захисника ОСОБА_6 , було досліджено докази, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню в частині виправдання обвинуваченої  ОСОБА_10 по епізоду дій щодо ОСОБА_15 , в частині виправдання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 апеляція підлягає залишенню без задоволення.
		Апеляційний суд керуючись вимогами п. 11 Постанови пленуму Верховного суду України від15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», вважає за необхідне, у зв`язку з наявністю для цього підстав, постановити щодо ОСОБА_10 вирок, а щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12  ухвалу.
		Апеляційним судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_10 працюючи на посаді завідуючої поліклінічним відділенням ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» та, згідно посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням госпіталю, затвердженої 15.02.2012 року начальником госпіталю ОСОБА_14 є службовою особою, яка наділена організаційно- розпорядчими обов' язками. 
		Крім цього, наказом № 1 §54 від 02.01.2013 року на ОСОБА_10 було покладено обов`язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни». 
		05 березня 2013 по 21 березня 2013 року ОСОБА_15 у відповідності до історії хвороби №11342 лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, що по вул. Фастівській, 20, в м, Чернівці, так як внаслідок виконання обов`язків військової служби в період часу з 1982 по 1984 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав захворювання «Вірусний гепатит, жовтянична форма, легкого протікання». 
		25 березня 2013 року ОСОБА_15 , знаходячись в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_10 для підготовки та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз» з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов`язків даним питанням займається ОСОБА_10 , без рішення якої документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право набуття соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності. 
		В свою чергу, ОСОБА_10 , переслідуючи корисливий умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, запропонувала ОСОБА_15 дати їй неправомірну винагороду в сумі 5 тисяч гривень, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, тобто за виконання дій, які входять до її службових обов`язків. З пропозицією ОСОБА_10 , ОСОБА_15 погодився та повідомив, що виконає обумовлену домовленість наступного разу. 
		На виконання домовленості з ОСОБА_10 02 квітня 2013 року біля 15 год. 25 хв. ОСОБА_15 , перебуваючи в її службовому кабінеті, за виконання нею дій в його інтересах, а саме для швидкого оформлення та направлення медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_10 діючи умисно, протиправно одержала неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень та безпосередньо після цього, одразу була затримана працівниками міліції.
		Апеляційний суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_10 по даному епізоду.
		ОСОБА_10 у своїх показаннях вказала, що у березні 2013 року ОСОБА_15 підходив до неї і вона йому порадила пройти обстеження у м.Львові, в подальшому взяла документи в нього, сказала чекати виклику комісії. 02.04.2013 року він зайшов до неї в кабінет, вона дивилася його медичну картку, вона її не перевірила, він вийшов з кабінету, через декілька хвилин зайшли працівники міліції, вважає дії ОСОБА_15 провокативними.
		Тобто, із показань ОСОБА_10 вбачається, що вона не заперечує самого факту стосунків з ОСОБА_15 , часу, дати, місця зустрічі з ним, та предмету розмови.
		Винність ОСОБА_10 також доведена сукупністю наступних доказів. 
		Зокрема, із змісту наказу №227 від 19.12.1991 року, вбачається, що лікаря-терапевта ОСОБА_10 з 20.12.1991 року було переведено постійно на посаду завідуючої поліклінікою. (а. п. 95 т.5) 
		Згідно посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням Обласного госпіталю для інвалідів війни, завідуючий поліклінікою здійснює безпосереднє 
		керівництво діяльністю підпорядкованого йому медичного персоналу, всією діагностичною, лікувально-профілактичною та адміністративно-господарською роботою відділення і несе персональну відповідальність за її ефективність та результати. (а.п.98-103 т.5) 
		Відповідно до наказу 1§54 від 02.01.2013 року, було затверджено склад ЛКК 
		госпіталю у кількості п`яти осіб. На ОСОБА_10 було покладено обов`язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» (а.п.187 т.7) 
		Із змісту Посадової інструкції голови ЛКК, вбачається, що ОСОБА_10 як голова ЛКК, забезпечує планування роботи ЛКК госпіталю, інструктаж лікарів з питань експертизи непрацездатності, контроль за рівнем обстеження та лікування хворих, проведення на належному рівні експертизи тимчасової втрати працездатності і своєчасне направлення хворих на МСЕК; заповнює медичну документацію у встановленому порядку, несе відповідальність за систематичне і якісне ведення медичної документації ЛКК; якість експертизи непрацездатності, дотримання правил видачі довідок, якість експертизи непрацездатності, дотримання правил видачі довідок, якість оформлення посильних листків на МСЕК та виконує інші обов`язки, передбачені посадовою інструкцією. (a.п.l63-167 т.5)
		Пунктом 5 «Положення про експертизу тимчасової непрацездатності» затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року, встановлений порядок проведення експертизи тимчасової непрацездатності за рівнями, зокрема повноваження лікарсько-консультативних комісій закладів охорони здоров`я, які вирішують питання про направлення на МСЕК на огляд або консультацію.
		Відповідно до пункту 4 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення групи інвалідності» затвердженого постановою КМУ від 03 грудня 2009 року №1317, лікарсько-консультативна комісія лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення групи інвалідності на огляд комісії за формою, встановленою МОЗ.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110 затверджено первинну облікову документацію за формою №088\о «Направлення на медико-соціальну експертну комісію», а також інструкцію щодо заповнення вказаної форми. Відповідно до інструкції, форма №088\о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціальну експертну комісію.
		Тому, безпідставними є висновки районного суду про те, що обвинувачена  ОСОБА_10 не наділена організаційно-розпорядчими обов`язками, в силу яких вона була б уповноважена самостійно вирішувати питання оформлення та направлення медичних документів хворих на медико-соціальну експертну комісію.
		Із вищенаведених нормативно правових актів вбачається, що ОСОБА_10 будучи головою лікарсько-консультаційної комісії, є службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а направлення на медико-соціальну експертну комісію за формою №088\о  офіційним документом, який надає право на огляд у МСЕК з метою встановлення групи інвалідності.
		Тобто, ОСОБА_10 як службова особа, була наділена повноваженнями від яких залежав результат звернення ОСОБА_15 щодо перевірки якості зібраних документів та завірення направлення ЛКК на МСЕК.
		Як вбачається з показів свідка ОСОБА_15 , він у зв`язку з поганим станом здоров`я лікувався у госпіталі, де йому поставили діагноз «хронічний гепатит «С», там йому повідомили, що з таким діагнозом можна отримати групу інвалідності, після чого він звернувся до ОСОБА_10 . Обвинувачена дала йому список 
		лікарів, до яких необхідно було звернутися за виписками та повідомила, що він зможе отримати групу інвалідності приблизно через шість місяців. Він запитав у неї чи неможливо прискорити цей процес, на що обвинувачена написала на папері суму у розмірі 5000 гривень та сказала, що групу зможуть оформити приблизно через 2 місяці. На наступний день він пішов до УБОЗу та повідомив про даний факт. В подальшому, він приніс кошти до працівників міліції, які оглянули їх та повернули йому у конверті. Після цього він відніс гроші в госпіталь та передав ОСОБА_10 . 
		Вказівка суду про провокаційність дій ОСОБА_15 є невірною.
		ОСОБА_15 лікувався у госпіталі, сам заявив про намір ОСОБА_10 отримати від нього гроші.
		Так, відповідно до витягу з кримінального провадження №12013270050000407 від 28.03.2013 року  ОСОБА_15 повідомив про вимагання незаконної винагороди головою ЛКК ОСОБА_19 (а.п.2 т.5) 
		Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.03.2013 року, вбачається, що ОСОБА_15 повідомив про вимагання ОСОБА_19 хабара у розмірі 5000 грн.(а.п. 29-31, т. 5)
		Критична оцінка судом даних про особу ОСОБА_15 є необґрунтованою, ці дані не можуть бути причиною спростування його показань, та спростування вини ОСОБА_10 .
		ОСОБА_15 протягом досудового слідства, у районному суді, давав послідовні чіткі, одностайні показання, адекватно відповідав на поставлені запитання, його поведінка не давала підстав учасникам судового провадження в районному суді, апеляційному суді, ставити під сумнів його адекватність, такі заяви відповідно ніким і не подавалися.
		Показання ОСОБА_15 підтвердилися фактом вилучення у ОСОБА_10 грошей у розмірі 5000 гривень, які він передав їй для реалізації свого законного права на отримання інвалідності у прискореному порядку.
		 ОСОБА_15 є правоздатним громадянином України, який реалізував своє право на повідомлення про скоєння злочину ОСОБА_10 , що свідчить про його правосвідомість.
		Судом не здобуто медичних документів, які вказують наявність у ОСОБА_15 діагнозу, який не дає можливості йому бути свідком, давати пояснення, впливати на його адекватність.
		Показання ОСОБА_15 підтверджуються іншими доказами.
		Зокрема із протоколу огляду від 02.04.2013 року вбачається, що було оглянуто приміщення робочого кабінету завідуючої відділенням Чернівецького обласного госпіталю інвалідів - ОСОБА_10 та виявлено грошові кошти в сумі 5 000грн. в амбулаторній картці хворого ОСОБА_15 , а також добровільно видані обвинуваченою конверт з грошима в сумі 5000 грн. 
		з написом ОСОБА_11 , конверт з грошима в сумі 700 грн. з написом Гавришко, конверт з грошима в сумі 2 000 грн. з написом Апетрічєсєй Кирил (а.п. 69-75, т.5 ); 
		Доводів на спростування факту наявності вищевказаних конвертів з грошима ОСОБА_10 не представлено.
		Серійні номера вручених грошових знаків ОСОБА_15 , їх кількість, співпадають із вилученими у ОСОБА_10 грошовими знаками, така дія проведена на досудовому слідстві у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.
		Із висновку комплексної судової експертизи звуко- та відеозапису від 29.07.2013 року № 19\13-18-209, зафіксовано та ідентифіковано дослівний зміст усного мовлення, зафіксованого в розмові, яка міститься на флеш-картці Kingston 4 Gb/ (а.п. 212-224 т.5). 
		Відповідно до вказаного висновку зафіксовано голоси та їх належність на фонограмах  ОСОБА_10 , та ОСОБА_20 із відтворенням розмови про передачу грошей.
		Районний суд безпідставно не взяв до уваги цілий ряд доказів посилаючись на, те що вказані докази не підтверджують наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_10 складу злочину передбачено ст. 368 КК України та не містять відомостей, що мають доказове значення на підтвердження її вини, що вказує на односторонність судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, які встановлені районним судом, по даному епізоду не відповідають кримінально-правовій оцінці дій обвинуваченої. 
		Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
		Виходячи із змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість обвинуваченого у його вчиненні, або відсутність такої з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.
		При цьому суду належить дати аналіз зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
		Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів, на які обвинувачений послався на свій захист. Як видно з оскаржуваного вироку суд, всупереч вимогам закону належної оцінки зібраним в проваджені доказам у їх сукупності не дав.
		Так, районний суд дійшовши висновку, що твердження органів досудового розслідування та прокурора в частині доведеності вини  ОСОБА_10 у вчинені злочину, не відповідає фактичним обставинам справи та про проведення органами слідства ряду слідчих дій з порушенням прав і свобод людини, та з порушенням процесуального порядку здійснення таких заходів, як вбачається з мотивувальної частини вироку, належним чином не проаналізував наведені докази в їх сукупності з іншими доказами по справі та не зазначив мотивів, з яких відхилив ці докази та прийняв інші, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
		Суд першої інстанції не дав аналізу всім зібраним у справі доказам, тобто всім фактичним даним, які містяться в показаннях свідків, письмових доказах в провадженні, які стверджують чи спростовують обвинувачення.
		Суд виходив з того, що органами досудового розслідування та прокурором докази вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину зібрані з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, суперечать фактичним обставинам справи, та визнав протокол огляду та протокол освідування особи від 02.04.2013 року недопустимими доказами та не прийняв їх до уваги.
		Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки проведення огляду та освідування особи, були невідкладними слідчими діями, спрямованими на фіксацію відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, місця правопорушення. Після завершення огляду ОСОБА_10 того ж дня 02.04.2013 року був наданий захисник, забезпечено його побачення до першого допиту.
		Районний суд піддав сумніву показання ОСОБА_15 щодо вимагання та передачі неправомірної вигоди  ОСОБА_10 у зв`язку з тим, що відповідно до медичних документів він є ін`єкційним наркоманом та притягався раніше до кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_15 , згідно висновків суду показав, що працівники міліції повідомили йому про необхідність залишення коштів ОСОБА_10 незалежно від її поведінки, що свідчить про намір провокації злочину в контексті практики Європейського суду з прав людини.
		Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які дані щодо здійснення впливу на ОСОБА_10 з метою схилити її до одержання неправомірної вигоди. Сам факт притягнення раніше до кримінальної відповідальності ОСОБА_15 не дає підстави вважати, що він діяв з метою провокації хабара. Крім того відсутні будь-які дані щодо активних дій працівників міліції, які би схиляли ОСОБА_10 до одержання хабара. Відповідно до аудіо-відео запису передачі ОСОБА_10 коштів встановлено, що ОСОБА_15 не схиляв її словесно до одержання неправомірної вигоди, не пропонував їй цю вигоду, і не просив її отримати. 
		Суд безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_15 в частині того, що ОСОБА_10 виступала у відносинах із ним саме як голова лікарсько-консультативної комісії. Лікування вказаних хворих вона не здійснювала, і тому грошові кошти в останнього отримувала саме як голова ЛКК. При цьому встановлено, що  ОСОБА_15 виявив бажання бути оглянутими на МСЕК на предмет встановлення (продовження) групи інвалідності і з цих підстав зверталися до ОСОБА_10 . 
		Доводи ОСОБА_10 про провокаційність дій ОСОБА_20 спростовуються фактичними обставинами справи. 
		З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення по цьому епізоду, які покладені в основу обвинувального акту, були отримані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку про недоведеність вини  ОСОБА_10 по епізодах отримання коштів від  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за отримання направлення на медико-соціальну експертну комісію та прискорення виготовлення документів щодо продовження групи інвалідності в зв`язку із захворюванням.
		Органами досудового слідства ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою вчинила умисний корисливий злочин при наступних обставинах. 
		Так, обвинувачена працює на посаді завідуючої поліклінічним відділенням ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» та, згідно посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням госпіталю, затвердженої 15.02.2012 року начальником госпіталю ОСОБА_14 є службовою особою, яка наділена організаційно- розпорядчими обов' язками, 
		Крім цього, наказом № 1 §54 від 02.01.2013 року на ОСОБА_10 було покладено обов`язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни». 
		В подальшому, в період з 18 березня 2013 по 01 квітня 2013 року, ОСОБА_11 , у відповідності до історії хвороби № 1288, лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, так як внаслідок виконання обов`язків військової служби в період часу з 1983 по 1985 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав захворювання «Черевний тиф легкої форми», яке з віком розвинулося та переросло в хронічне захворювання «Хронічний гепатит, змішаної етіології, субкомпенсований». 
		01 квітня 2013 року, близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_11 , знаходячись в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_10 щодо прискореного збирання підготовки його медичних документів для подальшого направлення на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», що по вул. Руській, 7 в м. Чернівці, з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов`язків даним питанням займається ОСОБА_10 , без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право на набуття соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності. 
		З цією метою ОСОБА_11 запропонував дати ОСОБА_10 незаконну винагороду в сумі п`ять тисяч гривень за виконання нею дій, які входять до їі службових обов`язків, тобто для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, на що ОСОБА_10 погодилася. 
		01 квітня 2013 біля 10 год. 05 хв. ОСОБА_11 , перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_10 , для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_10 діючи умисно, протиправно, одержала неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень за виконання дій, які входять до її службових обов`язків. 
		В подальшому, в період з 18 березня 2013 по 03 квітня 2013 року ОСОБА_12 , у відповідності до історії хвороби №1277, лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, так як внаслідок виконання обов`язків військової служби в період часу з 1980 по 1981 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав вогнепальне осколкове поранення (контузія), тобто закриту черепно-мозкову травму, яка з віком розвинулась та переросла в хронічне захворювання «Наслідки ЗЧМТ з вираженими цефалгіями, помірним лікворно-гіпертензивним синдромом, антено-невротичним синдромом,помірним вестибуло-атактичним синдромом. Хронічна вторинна лівобічна полірадикулопатія, загострення, стійкий больовий синдром на фоні остеохондрозу хребта. Міопатія слабкого ступеню, ангіопатія сітківки обох очей. Лівобічна хронічна сенсоневральна глухота першого ступеню. Правобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість першого ступеню». В зв`язку з цим, в 2004 році МСЕК Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», що по вул. Руській, 7 в м. Чернівці йому було присвоєно статус інваліда третьої групи, з необхідністю періодично реєструватися в ЛКК госпіталю з метою отримання направлення на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», де комісією здійснюється підтвердження групи та статусу інвалідності. 
		02 квітня 2013 року, близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_12 будучи в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_10 , щодо швидкого оформлення і підготовки його медичних документів для подальшого направлення на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою підтвердження його групи інвалідності та статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов`язків даним питанням займається ОСОБА_10 , без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право на продовження соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності. 
		3 цією метою, ОСОБА_12 запропонував дати ОСОБА_10 незаконну винагороду в сумі 2 тисячі гривень, тобто для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», з метою продовження групи та статусу інваліда, на що ОСОБА_10 погодилася. 
		Отримавши згоду ОСОБА_10 , 02 квітня 2013 біля 13 год. 05 хв., ОСОБА_12 , перебуваючи в її службовому кабінеті, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_10 , діючи умисно, протиправно одержала неправомірну вигоду в сумі 2 тисячі гривень за виконання дій, які входять до її службових обов`язків.
		У своїх показаннях ОСОБА_10 вказала, що знайома з ОСОБА_11 з 2007 року, він неодноразово лікувався у госпіталі. 1.04.2013 року був виписаний, перед тим як піти, зайшов до неї у кабінет, сказав, що вдячний за лікування, хоче надати благодійну допомогу на потреби госпіталю, після чого залишив їй конверт з грошима.
		ОСОБА_12 лікується у госпіталі з 2004 року, 01.04.2013 року прийшов до неї повідомив що його виписують, поклав на стіл кошти, пояснивши що вони на благодійність.
		Згідно показів обвинуваченого ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що він неодноразово лікувався та подав документи на МСЕК, однак першого разу йому було відмовлено у призначенні пенсії. В подальшому, в березні 2013 року він знову проходив лікування в «Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни», де ОСОБА_21 пояснила йому, що він має право повторно подати документи на розгляд МСЕК щодо встановлення інвалідності. На початку квітня, після закінчення лікування, він залишив конверт з коштами ОСОБА_10 та пояснив, що це його благодійний внесок на потреби госпіталю. Хабар ОСОБА_10 він не давав. (а.п. 246-257 т. 11 )
		Такі показання підтримані ОСОБА_11 в ході апеляційного розгляду справи.
		Із показів в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_12 вбачається, що він неодноразово лікувався у Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів 
		Вітчизняної війни у зв`язку з чим вирішив надати благодійну допомогу на потреби госпіталю, зокрема, на проведення ремонту. Будь-яких коштів ОСОБА_10 за виконання нею дій в його інтересах, зокрема, швидкого оформлення та направлення його медичних документів на МСЕК він не давав. ( а.п. 246-257 т. 11).
		Такі показання підтримані ОСОБА_12 в ході апеляційного розгляду справи.
		Відповідно до листа в.о. начальника госпіталю ОСОБА_22 №185 від 13.05.2014 року порядок залучення позабюджетних коштів та благодійної допомоги у госпіталі врегульовано лише у 2014 році наказом по госпіталю №38 від 18.03.2014 р.»Про посилення контролю та порядком отримання та використання благодійних внесків» даний наказ видано на виконання наказу Департаменту охорони здоров`я та цивільного захисту населення Чернівецької ОДА від 14.0302014 року «Про посилення контролю за порядком отримання та використання благодійних внесків»,
		Як вбачається із змісту цього листа до дати прийняття вищевказаного наказу спосіб, форма і порядок надання спонсорської допомоги госпіталю визначався благодійниками на власний розсуд, що узгоджується із показаннями  ОСОБА_12 та ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_23 ..
		 
		Як вбачається, з показів свідка ОСОБА_23 він суду показав, що періодично лікується в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни та є учасником бойових дій. На даний час йому за рішенням МСЕК надано третю групу інвалідності. Він особисто знайомий з ОСОБА_10 , будь-яких коштів за сприяння у направленні документів та МСЕК він їй не давав. Одночасно не заперечував тієї обставини, що інколи надавав благодійні кошти на потреби госпіталю. Також зазначив, що його неодноразово викликали на допит працівники міліції та наполягали на тому, щоб він визнав, що дав хабар обвинуваченій, що він категорично заперечив.
		Доводів на спростування показань цих осіб щодо необлікування благодійної допомоги та її довільне оформлення не здобуто в ході судового розгляду справи, не представлено прокурором. 
		Частиною 2 статті 23 та ч. 4 ст. 95 КПК України визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. 
		Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
		Обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_11 під час судового розгляду факт одержання незаконної винагороди ОСОБА_10 заперечили та показали суду, що кошти, надавались ними добровільно на благодійні потреби госпіталю. 
		Наявні медичні документи ОСОБА_12 та ОСОБА_11 давали право їм на встановлення та продовження групи інвалідності на які вони претендували, що ними і в подальшому було зроблено.
		Не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_10 по даних епізодах, та вичерпані можливості їх отримати, тому колегія суддів погоджується із правильними висновками районного суду в цій частині.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження під час судового розгляду справи районний суд надав можливість прокурору реалізувати свої процесуальні права передбачені КПК України у повному об`ємі, що також підтверджується всіма іншими учасниками судового розгляду, тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими. 
		У зв`язку із законним виправдання ОСОБА_10  по епізоду дій з  ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , обсяг обвинувачення ОСОБА_10  обмежується епізодом щодо ОСОБА_15 , тому ознака повторності виключається.
		На момент вчинення злочину ОСОБА_10  діяла редакція ст.368 КК України ( в редакції 07. 04.2011 року) тому, у відповідності до ст.5 КК України, її дії повинні кваліфікуватися за ч. 2 ст.368 КК України( в редакції 07. 04.2011 року) одержання хабара за кваліфікуючими ознаками, а саме одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того хто дає хабара будь-якої дії з використанням службового становища, у значному розмірі, тому, доводи апеляції прокурора щодо застосування редакції закону, згідно якого слід кваліфікувати дії ОСОБА_10 є обґрунтованими. 
		 
		При призначенні обвинуваченій покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом`якшують покарання.
		Зокрема колегія суддів враховує, що ОСОБА_10 вперше притягається до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується по місцю роботи, проживання, неодноразово нагороджувалася численними грамотами державних установ та громадських організацій за високі особисті та професійні якості.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом`якшують покарання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_10 слід призначити покарання у виді штрафу з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
		З А С У Д И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 в частині виправдання обвинуваченої ОСОБА_10 задовольнити частково, 
		Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 червня 2014 року щодо виправдання ОСОБА_10 по епізоду дій щодо ОСОБА_15  скасувати.
		ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України ( в редакції 07. 04.2011 року) та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) з позбавленням права займати посади пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два ) роки.
		Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченій  ОСОБА_10 залишити обрану  заставу в розмірі 25000 грн.
		Стягнути з ОСОБА_10 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в Чернівецькій області за проведення дактилоскопічної експертизи 611,80 гривень. 
		Стягнути з ОСОБА_10 на користь Державного Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України, за проведення комплексної криміналістичної експертизи відео, - звукозапису та комп`ютерної техніки 5285,60 гривень до державного бюджету (р/р 31112115700007 «Інші надходження», УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897 ).
		Медичну картку, яка належить ОСОБА_15 - повернути  ОСОБА_15 .
		В решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		Головуючий  ОСОБА_1 
		Судді  ОСОБА_2 
		 ОСОБА_3 
		Копія вірна: суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...